12/94"Д" Про розірвання договору купівлі-продажу майнового комплексу - 31.03.2009 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Верстатуніверсалмаш" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Романів" і просило суд розірвати укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 04.09.2003р. №50-18/03 з підстав невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати придбаного за цим договором майнового комплексу - дитячого табору відпочинку, яке знаходиться за адресою: Житомирський район, с.Левків, вул.Лісова 51.

До ухвалення судом рішення по суті заявлених вимог, позивач звернувся із заявою про зміну підстав позову і просив суд визнати недійсним спірний договір, у зв'язку з втратою позивачем інтересу до виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати, та зобов'язати останнього повернути майновий комплекс (а.с.71-72 т.1).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.03.2005р. у задоволенні позову, з врахуванням уточнених вимог, відмовлено з оглядну на відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним. Судом зазначено, що невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 08.07.2005р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу –дитячого табору відпочинку №50-18/03 від 04.09.2003р., укладений між ВАТ "Верстатуніверсалмаш" та ТОВ "Торговий дім "Романів", та зобов'язано відповідача передати позивачу вказаний майновий комплекс.

Вказана постанова мотивована тим, що спірний договір укладено в порушення вимог ст.ст. 17, 19, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2005р. ухвалені у справі рішення та постанова скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, до висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на доказах, які відсутні у матеріалах справи. Також судом касаційної інстанції зазначено про неприпустимість одночасної зміни і підстави, і предмету позову.

Під час нового розгляду даної справи, господарський суд Житомирської області ухвалою від 15.07.2008р. відмовив позивачу у прийнятті до розгляду заяви від 02.09.2006р. №1121/27 про зміну предмету позову, а саме –визнання договору купівлі-продажу від 04.09.2003р. №50-18/03 недійсним, оскільки даною заявою позивачем змінюється і предмет, і підстава позову, що є недопустимим з огляду на приписи ч.4 ст. 22 ГПК України, згідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити або підставу, або предмет позову (а.с.58 т.3).

Таким чином, судом першої інстанції розглядалася справа за первісною позовною вимогою.

За результатом нового розгляду справи, господарським судом Житомирської області ухвалено рішення від 29.10.2008р. (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.), яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.12.2008р. (головуючий, суддя Горшкова Н.Ф., судді Майор Г.І., Філіпова Т.Л.), яким позов задоволено: розірвано договір купівлі-продажу від 04.09.2003р. №50-18/03, укладений між ВАТ "Верстатуніверсалмаш" та ТОВ "Торговий дім "Романів".

Вказані рішення та постанова ґрунтуються на приписах ст.ст. 530, 610, 611, 629, 651, 655 ЦК України, ст.ст. 206, 188 ГК України та фактично обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо оплати придбаного за договором купівлі-продажу від 04.09.2003р. майнового комплексу - дитячого табору відпочинку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, 3-тя особа у справі –ВАТ ВТБ Банк в особі Житомирської філії, яке є правонаступником АКБ "Мрія", звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненнями до неї, в яких просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та припинити провадження у справі у зв'язку із зміною позивачем предмета та підстав позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, між ВАТ "Верстатуніверсалмаш" та ТОВ "Торговий дім "Романів" укладено договір купівлі-продажу від 04.09.2003р. №50-18/03 майнового комплексу –дитячого табору відпочинку, який знаходиться за адресою: Житомирський район, с.Левків, вул.Лісова 51, загальною вартістю 300 000,0 грн.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що майновий комплекс повинен бути повністю переданий відповідачу до 30 вересня 2003р. шляхом підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п.7.1. договору, розрахунок за товар буде проведений покупцем у формах: перерахування коштів, поставка товарів, взаємозалік зустрічних вимог, цінними паперами та іншими формами, що передбачені чинним законодавством України.

Судами встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання належним чином, передавши відповідачу майновий комплекс за актом приймання-передачі (а.с.13, 14 т.1).

Оскільки відповідач не здійснив розрахунок за придбаний майновий комплекс, позивач на підставі ч.2 ст. 530 ЦК України направив йому вимогу від 06.07.2004р. №845/27 про проведення розрахунків за договором (а.с.10 т.1).

Також 05.07.2004р. позивач листом №838/27 повідомив відповідача про розірвання договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо розрахунку за придбаний майновий комплекс (а.с.9 т.1).

Судами встановлено, що відповідач своє зобов'язання щодо проведення розрахунків за придбаний об'єкт не виконав, заборгованість станом на 29.12.2004р. складала 300 000,0 грн., що підтверджується актом перевірки дотримання зобов'язань щодо купівлі-продажу дитячого табору відпочинку, підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками (а.с.115 т.1).

Невиконання відповідачем свого зобов'язання стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу.

Доводи скаржника про те, що суд з власної ініціативи розглянув позовні вимоги про розірвання договору, є безпідставними. Оскільки ч.4 ст. 22 ГПК України не допускає одночасну зміну і підстави, і предмету позову, то суд першої інстанції правомірно ухвалою від 15.07.2008р. відмовив позивачу у прийнятті до розгляду його заяви про зміну предмету позову, а саме –визнання договору купівлі-продажу від 04.09.2003р. №50-18/03 недійсним, у зв'язку з чим предметом розгляду у даній справі є розірвання договору (а.с.58).

У подальшому, в процесуальних документах справи судом першої інстанції неодноразово констатувалося, що предметом спору є розірвання договору №50-18/03 від 04.09.2003р., а також те, що представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали (ухвала від 09.10.2008р.(а.с.88 т.2), підтримали в повному обсязі та просять суд розірвати договір (протокол судового засідання від 29.10.2008р. (а.с.93 т.2) з підстав, викладених у позовній заяві (рішення від 29.10.2008р. (а.с.95 т.2).

Необґрунтованим є також твердження скаржника про сплив позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки позов надійшов до суду 27.07.2004р., тобто в межах строку позовної давності. Звернення позивача до суду із заявою про зміну предмета і підстави позову, яка залишена без задоволення, як вірно зазначено судами, не впливає на загальний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, і не є відмовою від первісних вимог у розумінні ст. 78 ГПК України, як помилково вважає скаржник.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України (436-15) і продовжують існувати, то з огляду на п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) та п.4 Прикінцевих положень ГК України (436-15) , їх положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 206 ГК України, господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього кодексу.

В силу ч.ч.2, 4 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Матеріалами справи доведено виконання позивачем вимог названої норми.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст. 193 ГК України).

В силу ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи доведено невиконання відповідачем вимоги позивача оплатити придбаний майновий комплекс.

Пунктом 1 частини 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

В силу ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судами вірно встановлено, що невиконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати придбаного майнового комплексу є істотним порушенням договору купівлі-продажу, оскільки його істотною умовою є оплатність. Наведене є підставою для розірвання договору.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час нового розгляду справи у судах двох інстанцій фактичні її обставини були встановлені судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Житомирської філії залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.12.2008р. у справі №12/94"Д" –без змін.