18/5005/12936/2011 Про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання прийняти орендовану земельну ділянку - 12.04.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 р. у справі № 18/5005/12936/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-3» м.Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобовязання відповідача прийняти орендовану земельну ділянку

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 24.11.2011 р. у справі № 18/5005/12936/2011, яке підписано 29.11.2011 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Петрова В.І.), задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-3»м. Дніпропетровськ до Дніпропетровської міської ради м.Дніпропетровськ про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобовязання відповідача прийняти орендовану земельну ділянку.

Вказаним рішенням розірвано договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:09:089:0009) від 19.08.2003 р., укладений між Дніпропетровською міською радою м. Дніпропетровськ та ВАТ «Електропівденмонтаж-3»м.Дніпропетровськ.

Зобовязано Дніпропетровську міську раду, у місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили, прийняти орендовану земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:09:089:0009, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. 20-річчя Перемоги, 77.

12.12.2011 р. на примусове виконання рішення видано наказ.

Дніпропетровська міська рада не погодилася з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить відновити процесуальний строк на подання апеляційної скарги та визнати причину пропуску поважною, прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

Ухвалою від 23.03.2012 р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд відновив пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, прийняв апеляційну скаргу до розгляду, призначив розгляд справи у судовому засіданні на 12.04.2012 р. на 10 год. 50 хвилн.

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення по даній справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Дніпропетровська міська рада вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 24.11.2011 р. прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України), а обставини, які встановив суд, що мають значення для справи розташування нерухомого майна на орендованій земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:09:089:0009, вважає недоведеними.

У запереченні на апеляційну скаргу позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає, що рішення є обґрунтованим, обєктивним та таким, яке було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

ВАТ «Електропівденмонтаж-3» зазначає у запереченні, що до моменту продажу частини будівель та споруд орендована позивачем земельна ділянка мала наступні індивідуальні ознаки:

- розмір «2,2533 га»;

- цільове призначення «розміщення промислової бази»;

- кадастровий номер « 1210100000:09:089:0009».

Після продажу позивачем більшої частини будівель та споруд орендована земельна ділянка фактично має інші індивідуальні ознаки:

- розмір «0,856 га (8567,77 кв.м)»;

- цільове призначення : «комерційне використання»;

- інший відмінний від раніше використовуваного («1210100000:09:089:0009») кадастровий номер, який буде обовязково присвоєно, під час процедури землевідведення.

Після продажу більшої частини будівель та споруд орендована земельна ділянка фактично змінила свій розмір, площу, форму та межі (тобто має інших сусідів нових власників нерухомого майна, з якими, згідно вимог закону, позивачу необхідно погоджувати нові межі нової земельної ділянки).

Підбиваючи підсумок вищевказаному, позивач робить висновок, що фактична зміна орендованої земельної ділянки, яка сталася внаслідок продажу позивачем більшої частини будівель та споруд, означає зміну вищезазначених індивідуальних, тільки їй притаманних ознак земельної ділянки, а отже є зміною істотних складових частин предмету існуючого договору оренди земельної ділянки.

Крім того, земельна ділянка передавалась в оренду підприємству «для фактичного розміщення виробничої бази». Після продажу частини споруд фактично відбулася зміна цільового використання орендованої земельної ділянки, адже інші фактичні землекористувачі використовують частини земельної ділянки, на яких знаходяться придбані ними будівлі та споруди, на власний розсуд в різних комерційних цілях.

Позивач не погоджується із тим, що підстави дострокового розірвання договору оренди землі у звязку із відчуженням нерухомого майна не передбачені чинним законодавством.

Статтею 651 ЦКУ передбачено, що : «договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом».

Згідно ч. 1 ст. 652 ЦКУ : «у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.»

Пунктами «а», «е»частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, між іншим, добровільна відмова від права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється в разі, між іншим, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини 1,3 статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Разом із тим, статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Електропівденмонтаж-3»(орендар) 19.08.2003 р. було укладено договір оренди земельної ділянки на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 09.04.2003 р. № 126/8.

Згідно з пунктом п.1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 2,3533 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський р-н, вул. 20-річчяПеремоги, 77, для фактичного розміщення виробничої бази, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 1210100000:09:089:0009, згідно з планом земельної ділянки.

Земельна ділянка передана до 09.04.2018 р.

Договір посвідчений 19.08.2003 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4., зареєстровано за № 6949.

Пунктом 7.4.5 договору встановлено, що у разі зміни назви чи господарсько-правової форми орендаря, а також після відчуження частини або усього нерухомого майна, що розташоване на орендованій земельній ділянці, орендар повинен звернутися до орендодавця з клопотанням про внесення відповідних змін до правовстановчих документів та Державного земельного кадастру.

Протягом 2008-2010 років, частина будівель та споруд, які розташовані на орендованій землі, було відчужено позивачем, що складає 70 %.

10.09.2010 р. за вих.. № 145 (а.с. 31. т.1) позивач звернувся з листом до начальника земельного управління Дніпропетровської міської ради, в якому просив припинити договір оренди земельної ділянки від 19.08.2003 р. з 1 жовтня 2010 р.

Відповідач відповіді на вказаний лист не надав, в звязку з чим позивач звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської обл.

24.02.2010 р. рішенням у справі № 6/528-10 в задоволенні позову було відмовлено. Дніпропетровський апеляційний господарський суд, постановою від 05.05.2011 р. у справі № 6/528-10, рішення суду першої інстанції залишив без змін.

16.03.2011 р. ВАТ «Електропівденмонтаж-3» звернулося до господарського суду з позовом про припинення договору оренди земельної ділянки шляхом розірвання договору оренди і зобовязати відповідача прийняти орендовану земельну ділянку.

24.11.2011 р. господарський суд Дніпропетровської обл. розірвав договір оренди земельної ділянки, укладений між Дніпропетровською міською радою та ВАТ «Електропівденмонтаж-3» і зобовязав Дніпропетровську міську раду, у місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили, прийняти орендовану земельну ділянку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі, як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору., що ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 377 ЦК України встановлено, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття право власності на ці обєкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що висновки не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це передбачено статтею 43 ГПК України.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі визначається як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання ним орендної плати у встановленому розмірі протягом всього строку дії договору.

Підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання передбачено ст. 32 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження обєкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не прийняв до уваги пункт 9.2, яким передбачено, що право користування земельною ділянкою припиняється шляхом розірвання дійсного договору в таких випадках:

9.2.1. за взаємною згодою сторін;

9.2.2. за ініціативою орендодавця у випадках, передбачених законодавством та цим договором, та у випадках, передбачених пунктами 9.2.3; 9.2.4.; 9.2.5 договору.

Крім того, господарським судом не взято до уваги норми ст.ст. 13, 142 Конституції України, якими передбачено права ради від імені територіальної громади самостійного розпорядження землею, яка є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, оскільки доходи від її використання є складовими у формуванні доходів місцевого бюджету.

Крім того, суд не звернув увагу, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради (п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування"), отже судом не встановлено чи розглядалося питання щодо спірного договору оренди земельної ділянки на сесії ради, і чи прийняте органом місцевого самоврядування у встановленому законом порядку позитивне рішення щодо цього питання або рішення про відмову у їх позитивному вирішенні.

Обґрунтування позовних вимог нормами ч. 5 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України колегія суддів не вважає підставним, оскільки у законі не йдеться про автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, оскільки виникнення такого права у набувача можливо лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності, яким є Дніпропетровська міська рада.

Суд першої інстанції не врахував, що порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування унормований ст. 123 Земельного кодексу України, яка не містить імперативного обов'язку органу місцевого самоврядування прийняти рішення про укладання договору оренди землі з особою, яка придбала об'єкт нерухомості, який розташований на цій землі, поза межами встановленої Земельним кодексом України (2768-14) процедури.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 24.11.2011 р. слід скасувати і відмовити у позові, так як суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, що згідно ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення.

Керуючись статями 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 р. у справі № 18/5005/12936/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Електропіведнмонтаж-3»м.Дніпропетровськ на користь Дніпропетровської міської ради 536 грн. 50 коп. судовий збір за подання апеляційної скарги.