Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

У судовому засіданні 24.03.2009 р. було оголошено перерву до 31.03.2009 р. для підготовки повного тексту постанови.

У липні 2008 р. ТОВ "Чорноморський берег" звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Ялтинської міської ради, за участю третіх осіб –ПП "Смак", ТОВ "Євроойл", ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" про:

- визнання недійсним рішення Ялтинської міської ради № 43 від 08.10.2003 р. в частині затвердження ПП "Смак" матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки площею 0,5 га для розміщення готелю сімейного типу за адресою: м. Ялта, вул. Дражинського та надання ПП "Смак" дозволу на розроблення проекту відведення вказаної земельної ділянки;

- визнання недійсним рішення Ялтинської міської ради № 617 від 02.11.2005 р. "Про надання в оренду ПП "Смак" земельної ділянки площею 0,4701 га для будівництва та обслуговування готелю сімейного типу за адресою: м. Ялта, вул. Дражинського на землях Ялтинської міської ради";

- визнання недійсним рішення Ялтинської міської ради № 96 від 02.02.2006 р. "Про внесення змін до рішення Ялтинської міської ради № 617";

- визнання недійсним акта встановлення меж земельної ділянки в натурі від 06.02.2006 р., складений на виконання рішення Ялтинської міської ради № 617 від 02.11.2005 р.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статті 152 Земельного кодексу України, обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень Ялтинською міською радою не були прийняті до уваги ті обставини, що на земельній ділянці, наданій ПП "Смак" для будівництва, знаходяться об'єкти нерухомості, які належать ТОВ "Чорноморський берег".

Рішенням господарського суду АР Крим від 23.10.-11.11.2008 р. (суддя Толпиго В.І.) в частині позовних вимог про визнання акта встановлення меж земельної ділянки в натурі від 06.02.2006 р. провадження у справі припинено, в іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювані рішення Ялтинської міськради не зачіпали та не порушували права позивача оскільки на момент їх прийняття він не являвся власником нерухомого майна, а також не був користувачем земельної ділянки або її частини, переданої відповідачем у користування третій особі та, відповідно, оспорювані позивачем рішення не порушують яких –небудь прав позивача як землекористувача, а прийняття радою рішень не порушує право власності позивача на майно.

За апеляційною скаргою ТОВ "Чорноморський берег" Севастопольський апеляційний господарський суд (судді: Прокопанич Г.К., Гонтар В.І., Заплава Л.М.), переглянувши рішення господарського суду АР Крим від 23.10.-11.11.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 28.01.2009 р. залишив його без змін.

ТОВ "Чорноморський берег" подало до Вищого госопдарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що судами не було надано належної оцінки тому, що Ялтинська міська рада допустила порушення статей 1, 5, 12 Земельного кодексу України, частини 5 статті 23 Закону України "Про планування і забудову територій", а саме: 1) безпідставно причинив шкоду правам і інтересам власників нерухомого об'єкта, розташованого на земельній ділянці; 2) створив передумови для можливості безпідставного втручання третім особам, а саме ПП "Смак" –майбутніми землекористувачами спірної земельної ділянки в діяльності позивача; 3) порушив принцип раціонального використання і охорони земель, видавши дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва третій особі за наявності на цій земельній ділянці об'єкту нерухомості; 4) порушив право позивача, як власника об'єктів нерухомості, на оформлення земельної ділянки, що необхідні для обслуговування нерухомості.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Смак" просило відмовити у її задоволенні та залишити без змін судові рішення у справі, посилаючись на те, що на час прийняття оскаржуваних рішень міською радою права позивача порушені не були, оскільки позивач придбав майно на підставі договорів купівлі –продажу від 09.09.2005 р. та від 22.09.2006 р.

Крім того, рішення ради не можуть порушувати прав позивача, оскільки він не є користувачем земельної ділянки або її частини, переданої радою у користування третій особі.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, рішенням Ялтинської міської ради № 43 від 08.10.2003 р. ПП "Смак" була надана згода на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,5 га для будівництва та обслуговування готелю сімейного типу за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського.

Рішенням Ялтинської міської ради № 617 від 02.11.2005 р. було затверджено проект землеустрою по відведенню земельної ділянки ПП "Смак" площею 0,401 га для будівництва та обслуговування готелю сімейного типу.

Відповідно до акта від 06.02.2006 року на виконання рішення № 617 від 02.11.2005 року були встановлені межі земельної ділянки у натурі.

Рішенням Ялтинської міської ради № 96 від 02.02.2006 р. "Про внесення змін до рішення Ялтинської міської ради № 617" конкретизовано площу земельної ділянки, що передбачалась для передачі в оренду.

Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Чорноморський берег" про визнання недійсними вказаних рішень Ялтинської міської ради № 43 від 08.10.2003 р., № 617 від 02.11.2005 р., № 96 від 02.02.2006 р. та акта від 06.02.2006 р. про встановлення меж земельної ділянки.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на договори купівлі - продажу від 09.09.2005 року та 22.09.2006 року, укладені з ТОВ "Євроойл", відповідно до яких він є власником наступного майна: основної частини літ. А площею 1282,0 кв. м., туалету літ. Б площею 75,9 кв. м, гаража літ. В площею 29,3кв.м.,бані літ. Г площею 18,8кв.м., навісу (прохідна) літ. Д площею 21,1 кв. м, волнолому морського IV з навісом літ. Ж площею 201,2кв.м., споруди з № 1 по № 29, розташованих на земельній ділянці за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 37 та автопавільйону пляжного комплексу санаторію - навісу літ. Е., а спірними рішеннями ради порушуються його права як власника цього майна, що знаходиться на земельній ділянці, наданій ПП "Смак".

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень Ялтинської міської ради дійшов висновку, що оспорювані позивачем рішення не порушують яких –небудь прав позивача як землекористувача, а прийняття радою рішень не порушує право власності позивача на майно.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами статті 80 цього Кодексу суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Виходячи зі змісту статей 123, 124, 186 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за проектами відведення цих ділянок, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Пунктами 1, 2 статті 18 цього Кодексу передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, передбачені статтею 19 Земельного кодексу України.

Пунктами 1 та 2 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно із пунктом 3 статті 1 Земельного кодексу України встановлено, що використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовувались питання стосовно правового статусу спірної земельної ділянки та знаходження на спірній земельній ділянці будь –якого майна, належного іншим особам.

Судами не було надано належної оцінки доводам позивача щодо перебування на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості, належних ТОВ "Чорноморський берег" на підставі відповідних доказів.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що поза увагою судів залишилось рішення АР Крим від 18.02.2008 р., залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2008 р. у справі № 2-8/17305.1-2007.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10-11.11.2008 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 р. у справі № 2-2/8348-2008 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Касаційну скаргу ТОВ "Чорноморський берег" задовольнити частково.