Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.

При секретарі судового засідання Подуст Л.В.

За участю представників сторін

від позивача за первісними позовом - ОСОБА_1, дов. б/н, від 22.11.2011р.;

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Одесатурист"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 07.03.2012р.

у справі № 10/17-4801-2011

За позовом Акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Одесатурист"

до: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

про стягнення 433 562, 00 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

до: Акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Одесатурист"

про стягнення збитків у сумі 60 000,00 грн. та спонукання до виконання зобов'язань

В листопаді 2011р. Акціонерне товариство по туризму та екскурсіям "Одесатурист" (Далі -ТОВ "Одесатурист") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (Далі -СПД ОСОБА_2.) про стягнення 433 562, 00 грн., які складаються із витрат на оплату земельного податку з січня по серпень 2011р. в сумі 72 864,00 грн. та 360 698,00 грн. -вартості ремонтно-відновлювальних робіт орендованого - майна.

29.11.2011р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно відповідача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи подану заяву ТОВ "Одесатурист" вказує на значну ціну позову та збитки, які може понести позивач внаслідок неможливості виконання рішення господарського суду. А також на наявність реальної загрози щодо відчудження належного СПД ОСОБА_2 майна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 березня 2012р., винесеною суддею Смелянець Г.Є. було відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Одесатурист" про забезпечення позову.

Мотивуючи дану ухвалу, місцевий господарський суд, зазначив, що позивачем не надано доказів, які підтверджують намір відповідача відчуджити належне йому майно. А також доказів в підтвердження посилань на те, що майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належить саме відповідачу.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою господарського суду, ТОВ "Одесатурист" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить дану ухвалу скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно СПД ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на ст. 66 ГПК України, Постанову Вищого господарського суду України, від 26 грудня 2011р. № 16 (v0016600-11) , в якій наведені роз'яснення при застосуванні господарськими судами законодавства щодо забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

На думку скаржника при розгляді заяви про забезпечення позову, суд не врахував основні принципи, які б мали бути враховані при розгляді такої заяви. Позивач вважає, що невжиття заходів з накладення арешту на майно відповідача може утруднити, або навіть унеможливити виконання рішення господарського суду.

Заслухавши пояснення представника ТОВ "Одесатурист", дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інших підстав для застосування вказаних заходів закон не передбачає.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення суду.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст. 67 ГПК України. Зокрема, до заходів забезпечення позову, що застосовуються господарськими судами, відносяться накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Колегія суддів відмічає, що при прийнятті заходів забезпечення позову, слід враховувати не лише інтереси позивача, але й негативні наслідки для відповідача та інших осіб. Заходи забезпечення позову повинні бути розумними, співрозмірними заявленій вимозі та достатніми для забезпечення виконання судового рішення, вони можуть застосовуватись лише щодо предмету позову.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як встановлено матеріалами справи, звертаючись із позовною заявою в сумі 433 562,00 грн. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, ТОВ "Одесатурист", посилається на те, що розмір збитків зазначених відповідачем, при порушенні умов утримання, ремонту та обслуговування орендованого майна, носить доволі значний розмір.

Із пояснень представника СПД - фізичної особи ОСОБА_2 наданих у судовому засіданні 07.03.2012р. вбачається, що грошові кошти на рахунках відповідача не значаться, а у його власності є майно, а саме будівлі та споруди бази відпочинку "Мікрон", розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, дані факти, при розгляді заяви позивача господарським судом не були прийняті до уваги та відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову господарський суд дійшов висновку, що спосіб забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача не відповідає заявленим позовним вимогам про стягнення з відповідача збитків.

Проте, з таких висновком місцевого господарського суду не може погодитись судова колегія, з огляду на наступне.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 (v0016600-11) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", зазначено, що господарський суд, у вирішенні питання про забезпечення позову, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Аналіз матеріалів справи, свідчить про те, що невжиття відповідних заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суд у даній справі.

Під час вирішення питання про можливість застосування заходів до забезпечення позову та перегляд винесеної ухвали в апеляційному порядку, позивачем надана довідка Комунального підприємства "Білгород-Дністровського бюро технічної інвентаризації" за № 742 від 23.03.2012р. відповідно до якої, ОСОБА_2 значиться власником будівель та споруд бази відпочинку "Мікрон", розташованих за адресою: АДРЕСА_1. На підставі свідоцтва про право власності від 24.09.2010р., виданого згідно рішення виконкому Затоківської селищної ради № 919 від 04.09.2010р.

Відповідно до положень ст. ст. 99; 101 ГПК України (1798-12) Апеляційний господарський суд, користується правами наданими суду першої інстанції.

В процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежать від нього.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає за необхідне залучити надану довідку № 742 від 23.03.2012р. КП "Б-Дністровського БТІ" до матеріалів справи.

Відповідно до частини другої ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюються на всі правовідносини, що виникають у державі.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала не відповідає нормам процесуального права, не ґрунтується на матеріалах справи, а тому підлягає скасуванню.

Заяву ТОВ "Одесатурист" про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно відповідача -СПД-фізичної особи ОСОБА_2 слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 66; 67; 99; 101-106 ГПК України (1798-12) суд,

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Одесатурист" - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 07.03.2012р. у справі №10/17-4801-2011 - скасувати.

Заяву Акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Одесатурист" по забезпеченню позову -задовольнити.

Накласти арешт на об'єкти нерухомого майна Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної-особи ОСОБА_2, а саме: будівлі та споруди бази відпочинку "Мікрон", розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.