Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

У вересні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар" звернулося з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди від 24.01.2006 до договору поставки від 17.01.2006 № 2.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 04.11.2008 у справі № 6/228 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2008, за тією ж справою, вищезазначене рішення суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 24.01.2006 до договору поставки від 17.01.2006 № 2.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 23.12.2008, а рішення суду першої інстанції від 04.11.2008 залишити без змін. На думку відповідача, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив вимоги матеріального права, зокрема, ст. 241 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування Львівським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 17.01.2006 між сторонами у справі був укладений договір № 2, згідно умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачу товар - саджанці яблуні у кількості 30 тис. штук по ціні 7,50 грн. за одну штуку, на суму 225000,00 грн., а позивач зобов'язався здійснити повну передоплату за товар.

Надалі, 24.01.2006, сторони уклали додаткову угоду до зазначеного договору, у відповідності до якої кількість саджанців збільшили до 32 тис. штук, а загальна сума договору склала 240000,00 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував його тим, що Старокостянтинівським районним відділенням УМВС України в Хмельницькій області було встановлено, що додаткова угода, що є предметом даного спору, від імені позивача була підписана бухгалтером Ізвощик О.В., без відповідних на те повноважень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що головний бухгалтер Ізвощик О.В. не була наділена повноваженнями на підписання додаткової угоди від 24.01.2006, у зв'язку з чим, остання суперечить актам цивільного законодавства. У цьому ж зв'язку, суд апеляційної інстанції на підставі вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України, визнав її недійсною.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Суд першої інстанції правильно врахував вищезазначені вимоги закону та фактичні обставини справи, з яких вбачається, що факт виконання позивачем оскаржуваної угоди, крім довіреності та накладної, підтверджується також і наданим відповідачем актом використання позивачем посадкового матеріалу для проведення закладки багаторічних насаджень весною 2006 року, у зв'язку з чим, суд дійшов до правильного висновку про те, що всі наступні дії позивача, у тому числі і складання згаданого акта, свідчать про схвалення угоди, яка оскаржується.

Крім того, господарським судом було встановлено, що з набраного законної сили рішення господарського суду Хмельницької області від 14.12.2007 у справі № 2/7479 за позовом ПП Смука до ТзОВ "Агродар" про стягнення грошової суми, випливає, що борг відповідача по зобов'язаннях, що виникли з додаткової угоди до договору № 2 від 17.01.2006 складає 15000,00 грн., і саме ця сума стягнута з відповідача за цією справою.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наведеним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог та відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що не відповідає фактичним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 скасувати.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 04.11.2008 у справі № 6/228 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар" на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 42,50 грн. судових витрат.

Доручити господарському суду Чернівецької області видати наказ на виконання цієї постанови.