Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А.,

суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - Юхименко С.В.

відповідача - Єршов Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу СТГО "Південна залізниця", м. Харків (вх. №593 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.01.12 у справі № 5023/10011/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні", м. Київ

до СТГО "Південна залізниця", м. Харків

про зобов`язання вчинити певні дії

В грудні 2011р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд зобов"язати Статутне територіально - галузеве об'єднання "Південна залізниця", м. Харків, з урахуванням уточнення стягнути з відповідача 364693,69 грн. основного боргу та 7293,88 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2012 р. у справі № 5023/10011/11 (суддя Смирнова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 364693,69 грн. заборгованості, 7293,88 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2012 р. у справі № 5023/10011/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Стягнути з ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" на користь СТГО «Південна залізниця» судовий збір в розмірі 3646,94 грн. за подання апеляційної скарги.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду у даній справі законним та обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, в зв'язку з чим просить оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноважених представників сторін, які підтримали свої позиції у справі, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи та було встановлено під час судового розгляду, 29.12.2010 між позивачем та відповідачем було укладено Договір №0267/1, який регулює взаємовідношення позивача та відповідача, пов'язанні з організацією та здійсненням експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів по території України (згідно п.1.1. Договору).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Разом з тим, матеріали справи також свідчать про те, що відповідно до п.п. 2.1.1. Відповідач зобов'язався у встановленому порядку здійснювати подачу рухомого складу загального парку для перевезення вантажів запланованих позивачем як по основному, так і по додатковому плану, та забезпечити перевезення вантажів власними (орендованими власними) вагонами відповідно до затверджених місячних планів і замовлень на перевезення вантажів понад (поза) плану, погодженого Відповідачем.

Згідно п.2.2.6. позивач зобов'язується здійснювати своєчасне перерахування належних відповідачу сум платежів за перевезення вантажів, охорону, додаткові збори та штрафи, пов'язані з процесом перевезень, плату за користування вагонам, по ставках Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, з обліком відповідних коефіцієнтів; збору на оформлення внутрішнього транзитного документу та його електронної копії, а також зборів за роботи і послуги, надані залізницею.

В силу положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Аналогічні положення містять статей 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Під час розгляду справи по суті господарським судом обґрунтовано встановлено, що за здійснені у травні місяці перевезення Куп'янською дирекцією залізничних перевезень СТГО «Південна залізниця» на підставі Договору № 5726 списано з особового рахунку № 7819868 позивача суму 500 262,73 грн. з урахуванням коефіцієнту 1,067 замість передбаченого 0,44.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (1548-96-п) Міністерством транспорту та зв'язку України затверджений Наказ від 26.03.2009р. № 317 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги". Наказ зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за № 340/16356 (z0340-09) .

Пунктом 2 цього Наказу затверджені коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів.

Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, встановлені в залежності від виду вантажу.

З наявних в матеріалах справи залізничних накладних судом першої інстанції правомірно встановлено, що порожні вагони були спрямовані на адресу одержувача з-під вивантаження кам'яного вугілля, яке, виходячи з приписів п.1 таблиці коефіцієнтів до Збірника тарифів затверджених Наказом № 317 (z0340-09) відноситься до 1-го тарифного класу, в зв’язку з чим при нарахуванні вартості перевезення цих вагонів відповідач мав застосувати коефіцієнт з 01.05.2011 по 01.06.2011 застосувати коефіцієнт 0,44, а не 1,067.

Відповідно Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу та зв'язку України від 21.11.2000 року №644 (z0864-00) залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Пунктом 2.1 Правил розрахунків (z0340-09) визначено, що розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг.

Згідно пунктів 2.5, 2.6 Правил розрахунків (z0340-09) , платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Відповідно до п.3.5. Договору № 0267/1 «...помилки в розрахунках, що випливають із первинних документів, а також помилки допущені Єдиним технологічним центром по обробці перевізних документів Інформаційно-обчислювального центру Відповідача в переліках і особових рахунках, підлягають виправленню, а помилково списані кошти підлягають поверненню Позивачу у претензійному порядку.»

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою усунення зазначеного порушення, відповідно до умов Договору та ст. 131 Статуту залізниць України (457-98-п) 09.08.2011 на адресу відповідача було направлено: претензію № Ю-2666 на суму 341 796,96 грн., та претензію № Ю-2667 на суму 22 897,03 грн.

В листопаді 2011 позивачем було отримано відповідь СТГО «Південна залізниця» в якій зазначено, що коефіцієнт - 0,44 під час відправлення було застосовано неправомірно, так як з вагонами які прибули на станцію Куп'янськ-Сортувальний вантажних операцій не проводилось, тому необхідно було застосувати коефіцієнт - 1,067 на підставі розпорядження Укрзалізниці від 26.02.2010 №ЦМ-8/129.

Даючи належну та повну правову оцінку заявленим вимогам, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідно п. 4.3.1 «Положення про Міністерство інфраструктури України», затвердженого Указом Президента України, від 12.05.2011 (581/2011) , Мінінфраструктури України, відповідно до покладених на нього завдань, затверджує порядок встановлення, сплати та використання: тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України й пов'язані з ними послуги; тарифів на перевезення залізничним транспортом вантажів транзитом через територію України; тарифів на перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні (крім приміських перевезень);

Крім того, згідно до п.4.1.9, вищенаведеного положення, Мінінфраструктури України інформує та надає роз'яснення щодо здійснення державної політики у галузі транспорту, дорожнього господарства, туризму та курортній сфері.

Пунктом п. 4 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого Постановою КМ України, від 29.02.1996, № 262 (262-96-п) , передбачено, що Укрзалізниця за погодженням з Мінтрансзв'язку встановлює тарифи на перевезення залізничним транспортом вантажів транзитом через територію України.

Таким чином, із системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що повноваження щодо надання будь-яких роз'яснень державної політики в галузі транспорту, належать Мінінфраструктурі України.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги та проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 364693,69 грн. заборгованості та 7293,88 грн. судового збору, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов’язок доказування законодавчо покладений на сторони.

Заперечуючи проти зроблених судом висновків щодо задоволення позову, відповідач у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що на станції призначення було перевірено правильність сплаченої провізної плати та додатково нараховано 341.796, 96 грн. ( 284.830, 80 грн. без ПДВ). На думку відповідача посилання на лист від 26.02.2010 №ЦМ-8/129 Державної адміністрації залізничного транспорту України, як на підставу застосування іншого коригуючого коефіцієнту ніж передбаченого Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, є правомірним.

Однак вказані твердження не можуть бути підставами для скасування прийнятого у даній справі рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами; за статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з статей 43, 47 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення усіх обставин справи.

Сукупність наведених норм процесуального права свідчить про те, що оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження відповідних фактів, повинна відбуватись з урахуванням сукупності всіх обставин, які існують на момент розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2010рокуміж ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» та СТГО «Південна залізниця» було укладено Договір № 5726 про транспортне - експедиторське обслуговування та 20 квітня 2010 укладено додаткову угоду до Договору № 5726, якою було викладено п. 3.1. договору в іншій редакції, а саме п.3.1 доповнено підпунктом: "по прибуттю зі станції доріг України та за грузові операції з порожніми власними або орендованими вагонами/контейнерами, прибуваючими групою не меньше 12 вагонів, 48,00 грн. в т.ч.НДС 8,00 грн.»

Згідно з п.5.7. Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.05.2002, № 04-5/601 (v_601600-02) "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо) згідно зі статтею 22 Статуту (457-98-п) здійснюється на підставі окремих договорів, які відповідно до статті 181 ГК України можуть бути укладені у спрощений спосіб.

Розділ 1 Тарифного керівництва N 1 передбачає перелік видів перевезень, робіт і послуг, щодо яких здійснюється державне регулювання тарифів і тих, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами на підставі окремих договорів (таблиця N 3), розмір яких повинен бути погоджений у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству або зазначений в додатку до договору про організацію перевезень вантажів, або визначений шляхом підписання окремого протоколу, погодження за допомогою засобів зв'язку тощо.

Скаржник - СТГО «Південна залізниця», у відповіді на претензію № ю-2667 від 09 серпня 2011року, щодо додаткових зборів, повідомив, що додаткові збори було донараховано в зв'язку із затримкою вагонів по заявці вантажоодержувача для подальшої передислокації - плата за користування вагонами, надання вантажоодержувача інформації про прибуття, заповнення перевізних документів по заявці вантажовласника, маневрову роботу та інше.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не заперечує, що згідно умов додаткової угоди відповідачем було здійснено транспортно-експедиторське обслуговування на суму 42 091,08 (сорок дві тисячі дев'яносто одна гривня вісім копійок) гривень, враховуючи ПДВ, але не погоджується з списанням з особового рахунку суми 22 897,03 грн. додатково.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом попередньої інстанції відповідачем безпідставно стягнуті додаткові збори у сумі 21 408,07 (двадцять одна тисяча чотириста вісім) гривень враховуючи ПДВ, до яких включено плату за користування вагонами нараховано з порушенням вимог Правил користування вагонами в сумі 10 618, 44 (десять тисяч шістсот вісімнадцять гривень 44 копійки) включаючи ПДВ (Розрахунок № 1); плату за подавання, збирання вагонів та маневрову роботу нараховано без врахування вимог Тарифного керівництва № 1 (розділ III, пункти 1.8., 1.9.) в сумі 2 622,00 (дві тисячі шістсот двадцять дві гривні) гривні враховуючи ПДВ (Розрахунок № 2); плату за роботи (послуги), пов'язані з перевезенням вантажів по накопичувальним картонкам, що вже були включені в послуги КТО на суму 8 167,63 (вісім тисяч сто шістдесят сім гривень шістдесят три копійки) гривні враховуючи ПДВ (Розрахунок № 3) було стягнуто нібито в зв'язку із затримкою вагонів по заявці вантажоодержувача для подальшої передислокації, але, позивачем на адресу відповідача не направлялась жодної заявки, яка б містила вказівки про необхідність затримки вагонів.

Крім того, послуги ТехПД в сумі 1 488,96 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) гривень враховуючи ПДВ було також стягнуто безпідставно, в зв'язку з тим, що вже були включені до суми комплексного транспортно-експедиторського обслуговування (Розрахунок № 3).

Роз'ясненням Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 (v_601600-02) "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" звернуто увагу на те, що у разі виникнення спору з приводу безпідставного нарахування платежів за додаткові послуги, які є необов'язковими та надаються за вільними тарифами, залізниця має довести, що відправник, одержувач або експедитор замовляли ці додаткові послуги і що сторонами встановлено договірні відносини та погоджено у будь-який спосіб відповідні тарифи.

На підставі вищенаведеного, дії відповідача є незаконними та необґрунтованими, оскільки останнім безпідставно було надано перевагу листу Укрзалізниці, ніж Наказу від 26.03.2009р. № 317 (z0340-09) "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 364 693,69 грн. основного боргу .

Посилання відповідача в апеляційній інстанції що позивач звернувся з позовною заявою після закінчення строку позовної давності є безпідставні.

Оскільки, як правомірно встановлено судом першої інстанції, позивачу стало відомо про безпідставно списанні кошти з особового рахунку з моменту отримання акту «сдачи - приемки вьполненньіх работ» від 31.05.2011 №374.

В даному випадку у шестимісячний термін обчислюється з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії

Згідно п. 136 Статуту залізниць, затвердженого Постановою КМ України, від 06.04.1998 (457-98-п) : позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Відповідно до ст. 315 ГК України, згідно якої до пред’явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтись протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів та премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом 3-х місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині 3 цієї статті, заявник має право звернутись до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Господарський суд правомірно встановив, що позивач направляв на адресу відповідача претензії № 2666 від 09.08.2011 р. та № 2667 від 09.08.2011 р. з вимогами повернути на особовий рахунок позивача неправомірно нараховані та списані платежі у розмірі 22 897,03 грн. та 341 796,96 грн., що підтверджується поштовими описами з відміткою про відправку та поштовим чеком. Вказані претензії були вчасно пред’явлені відповідачу - протязі 6-ти місяців з моменту, коли позивачу стало відомо про безпідставне списання коштів - з моменту отримання акту здачі - приймання від 31.05.2011 р. № 374. Позивач отримав відповідь від відповідача 01.11.2011 р., що підтверджується листом від 17.10.2011 р., а тому перебіг позовної давності починається з 01.11.2011 р., а позивач звернувся до господарського суду Харківської області 01.12.2011 р., тому встановлений ст. 315 ГК України строк для звернення із позовом позивачем не пропущений.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи, твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

Апеляційну скаргу СТГО "Південна залізниця" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2012р. у справі № 5023/10011/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.