35/17-3253-2011 Про стягнення грошових коштів як безпідставно набутого майна - 05.04.2012 Прийняття

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Південного територіального управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

на рішення господарського суду Одеської області від 01.11.2011р.

у справі №35/17-3253-2011

За позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

До Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Південного територіального управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

про стягнення 2064,72 грн.

В серпні 2011 року Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (Далі - Порт) звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Одеського обласного управління "Одесаекокомресурси" Державного підприємства "Укрекокомресурси" (Далі - Підприємство) про стягнення безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів в розмірі 2064,72грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Порт посилається на договір №17/694 ІМ КД-13861 від 25.09.2009р. укладений між сторонами про надання послуг, серед яких: надання послуг по організації збору, заготівки та утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів (Послуг).

В ході митного оформлення, після реєстрації вантажної декларації Південною митницею було переглянуто вартість оформлення товару в сторону значного збільшення, а також переглянутий код УКТВЄД та виписано картку відмови.

Враховуючи зазначене, позивач зазначає, що вантаж "колби із скла, для електричних ламп накалювання" не був оформлений в митному відношенні і не був ввезений на територію України. У зв'язку з чим відповідні роботи, що здійснюються Підприємством по утилізації тари та упаковки, щодо вищезазначеного товару, фактично не були виконані, а тому відповідач зобов'язаний повернути Порту суму грошових коштів за дані послуги, як безпідставно отримані у сумі 2064,72 грн.

Посилаючись на статтю 1212 Цивільного кодексу України, Порт просить повернути їм безпідставно набуте майно Підприємством, а саме грошові кошти в сумі 2064,72грн., котрі позивач перерахував на рахунок відповідача згідно платіжного доручення №2751 від 17.06.2010р..

Відповідач проти позову заперечує, та зазначає, що відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.01р. №915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів, як вторинної сировини" (915-2001-п) та укладеного з Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" договором, кошти, що надходять як плата за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, відповідно до зазначеної постанови, зараховуються на спеціальний рахунок Підприємства в Державному казначействі, і використовуються в порядку та за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України. Інший порядок повернення Підприємством грошових коштів юридичним особам, які з тих чи інших підстав в односторонньому порядку відмовляються від отримання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари та пакувальних матеріалів законодавством не визначений, а отже, у Підприємства відсутні правові підстави для повернення грошових коштів ДП "Одеський морський торговельний порт".

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.11.2011р., винесеним суддею Гут С.Ф., позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Мотивуючи дане рішення, місцевим господарським судом встановлено наявність перерахування Портом грошових коштів у розмірі 2064,27 грн. та невиконання Підприємством відповідних робіт, щодо утилізації тари та упаковки, товару "колби із скла, для електричних ламп накалювання".

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд посилаючись на норми статтей 525, 526, 629, ч.1 ст.901, 903, 1212, 1213, Цивільного Кодексу України (435-15) прийшов до висновку, що Підприємство взяте себе зобов'язання згідно договору №КД-13861 від 25.09.2009р. не виконало, а тому грошові коти, котрі перерахував Порт на рахунок відповідача підлягають поверненню, як безпідставно отримані.

Не погоджуючись із даним рішенням, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Підприємство посилається на те, що Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2010р. №1074 (1074-2010-п) "Про деякі питання Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини" перейменована на Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ДП "Укрекоресурси").

У зв'язку з перейменуванням ДП "Укрекоресурси", було перейменовано в Одеське обласне управління "Одесаекокомресурси" Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України на Південне територіальне управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

Враховуючи зазначене, скаржник вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 01.11.2011р. було прийнято щодо структурного підрозділу, що не є юридичною особою Державного підприємства "Укрекоресурси", оскільки кошти для виконання зазначеного рішення будуть виділятись та перераховуватись на рахунок структурного підрозділу Підприємства.

У відзиві на апеляційну скаргу, Порт вважає її безпідставною. Заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству України, а рішення господарського суду є законним та правомірним, таким що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09 лютого 2012 року була здійснена зміна первісного відповідача, Одеського обласного управління "Одесаекокомресурси" Державного підприємства "Укрекокомресурси" на Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Південного територіального управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2009р. між Підприємством (Виконавець) та Портом (Замовник) було укладено договір №17/694 ІМ КД-13861, згідно умов якого Виконавець зобовязався надати послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів визначених у п.1. договору. (а.с.16-17)

Пунктом 1 договору визначено, що послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними цим договором згідно з Постановою КМУ від 26.07.2001р. №915 (915-2001-п) зі змінами та доповненнями. Сума цього договору повинна не перевищувати 100000грн. на рік.

Відповідно до п. 6.1 договору за невиконання обовязків передбачених розділом 2 цього договору, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п. 8.1 договору встановлено, що усі спори між сторонами, щодо яких не було досягнуто згоди, вирішуються відповідно до законодавства України в господарському суді з дотриманням претензійного порядку досудового врегулювання.

У відповідності до п. 11.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.09р.

25.12.2009р. між сторонами укладено додаткову угоду №КД-13861/1 до договору №17/КД-13861 від 25.09.2009р., згідно умов якої сторони домовились викласти п. 3.1. договору в новій редакції, та п.11.1. викласти в наступній редакції:"Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.07.11р.". (а.с.18)

В підтвердження виконання зобовязань за договором, для проходження митної процедури з імпорту грузу "колби із скла, для електричних ламп накалювання" Замовником були перераховані грошові кошти на розрахунковий рахунок Виконавця у сумі 2064,72грн., що підтверджується наданим платіжним дорученням №2751 від 17.06.20010р. (а.с.19)

У ході митного оформлення після реєстрації вантажної митної декларації Південною митницею було переглянуто митну вартість оформлення товару в сторону значного збільшення, а також переглянутий код УКТВЄД і виписано картку відмови.

Враховуючи вищевикладене, вантаж "колби із скла, для електричних ламп накалювання" не був оформлений в митному відношенні і не був ввезений на територію України по економічним обставинам. У зв'язку з чим відповідні роботи, що здійснюються Виконавцем по утилізації тари та упаковки, щодо товару "колби із скла для електричних ламп накалювання" фактично не були виконані.

11.03.2011р. Порт направив на адресу Одеського обласного управління "Одесаекокомресурси" Державного підприємства "Укрекокомресурси" претензію №020/1-200 від 11.03.2011р. з вимогою повернути грошову суму у розмірі 2064,72грн., як безпідставно отриману. (а.с.9-10)

Листом №5/214 від 19.04.2011р., Державне підприємство "Укрекокомресурси" повідомило Порт про те, що останній може у майбутньому скористатися послугами Державного підприємства "Укрекокомресурси" по організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, на суму сплачених грошових коштів. (а.с.31)

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" (v_344600-05) зазначається, що питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, - на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

Враховуючи, зазначене, та те, що Одеським апеляційним господарським судом було визначено належного відповідача по даній справі, судова колегія розглядаючи даний спір по суті, приходить до висновку щодо правомірності та обґрунтованості заявлених Портом позовних вимог, оскільки матеріалами справи, а саме листом Підприємства від 19.04.2011р. підтверджується факт невиконання відповідачем робіт по утилізації тари та упаковки, щодо товару «колби із скла для електричних ламп накалювання».

Підприємство ніяких відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального Кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався, як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, суд, -

Апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Південного територіального управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною - залишити без задоволення.