Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Шпортило Я.І. – юрист

Від відповідача: Гладкий В.В. – представник

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2011

у справі № 1/104 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Кур’єр Корпорейшн»

про стягнення 608201,70 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Кур’єр Корпорейшн»

до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

про стягнення 281749,90 грн., зобов’язання усунути перешкоди у доступі до

орендованих площ, визнання переважного права на оренду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 в задоволенні первісних позовних вимог Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Кур’єр Корпорейшн» про стягнення 608201,70 грн. відмовлено. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Кур’єр Корпорейшн» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення 281749,00 грн. задоволено.

Відповідно до додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 зобов’язано Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» усунути перешкоди у доступі до орендованих приміщень робітникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Кур’єр Корпорейшн» з метою вивезення майна, належного на праві приватної власності, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Кур’єр Корпорейшн» про визнання переважного права перед іншими особами на оренду площ в зоні безмитної торгівлі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до Київського апеляційного господарського суду 19.07.2011 з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 та 24.11.2011 з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2011.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що при винесенні рішень судом не в повній мірі досліджено всі обставини справи, на підтвердження чого в своїх апеляційних скаргах виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції позивача за первісним позовом та спростовують правильність винесених рішень.

Розпорядженням № 02-15/133 від 05.03.2012 призначено повторний автоматичний розподіл справи ту зв’язку з самовідводом головуючого судді Федорчука Р.В, суддів Ткаченко Б.О., Лобаня О.І. За результатами автоматичного розподілу справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

В судовому засіданні, призначеному на 03.04.2012 оголошено перерву з метою надання сторонами додаткових пояснень по справі.

05.04.2012 представником відповідача за первісним позовом подані заперечення проти апеляційної скарги.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

12.08.2003 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі –позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес Кур’єр Корпорейшн» (далі – відповідач, орендар) укладено договір оренди частини приміщення № 02-24-3-381 (далі – договір), яке знаходиться на балансі орендодавця. Кількість зданих в оренду приміщень та їх площа зазначені сторонами у додаткових угодах № 1, 2, 3 від 23.04.2004 та від 07.06.2005 до договору оренди.

31.10.2008 орендодавець надіслав орендарю лист № 01-22-3003 про припинення дії договору з 12.10.2008 та просив звільнити займані приміщення і передати їх по акту здавання-приймання.

За згодою сторін орендар повернув орендодавцю три приміщення, загальною площею 11 кв.м, що підтверджується відповідними актами, наявними в матеріалах справи та не заперечується орендодавцем.

Позивач стверджує, що приміщення № 4 загальною площею 20 кв. м орендарем не передано і зазначає, що позиція орендаря з цього питання є помилковою, оскільки у визначений договором строк, листом від 31.10.2008 року № 01-22-3003 орендаря було повідомлено про припинення дії спірного договору оренди. Таким чином, орендодавець продовжував нараховувати останньому орендну плату та інші платежі.

Відповідно до п. 11.1 договору, він був укладений строком на один рік, в подальшому сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовжений на наступний рік.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що вимоги орендаря щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів за період з квітня 2009 року по грудень 2010 не можуть бути задоволені у зв’язку з тим, що орендар саме з квітня 2009 року не отримував від орендодавця відповідні послуги. Крім того, представник орендаря письмово підтвердив, що орендар з вказаного вище періоду не мав доступу до об’єкта оренди, оскільки територія, на якій знаходяться орендовані площі має спеціальний статус і знаходиться за межами митної території України (зона безмитної роздрібної торгівлі). Отже, вивезення товару чи торгівельного обладнання, яке належить відповідачу, з орендованих площ на територію України без перепусток необхідного зразка не є можливим.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідач посилається на неправомірність звернення орендодавця з листом, оскільки починаючи з 12.08.2008 договір від 12.08.2003 вважається таким, що був пролонгований до 12.08.2009, тому як жодна із сторін правовідносин не заявила про припинення або зміну умов договору у передбачені строки. Тобто, позивач всупереч законодавству та умовам договору звернувся до відповідача з вимогою припинити договірні правовідносини після збігу місячного строку.

Орендар стверджує, що торгівельне обладнання без його відома було перенесено орендодавцем поза межі колись орендованої площі, що підтверджує факт невикористання відповідачем орендованої площі, вказаної у договорі оренди. На підтвердження своїх доводів, орендар надав для долучення до матеріалів справи фотокартки фактичного місцезнаходження торгівельного обладнання.

Позивач в своєму позові вимагає повернення грошових коштів за послуги, які фактично не надавалися, оскільки відповідач не мав доступу до орендованих площ, і таким чином позбавлений можливості здійснювати свою діяльність. При цьому позивач не забезпечив процедуру звільнення орендованих площ шляхом вивезення торгівельного обладнання, яке належить відповідачу.

За твердженням позивача за зустрічним позовом після повідомлення орендодавцем про припинення строку дії договору оренди, починаючи з квітня 2009 року, який збігається з періодом нарахування орендарю орендних платежів, працівники аеропорту закрили доступ ТОВ «Експрес –Кур’єр Корпорейшн» до орендованих площ. Цим самим орендодавець позбавив його (як орендаря) можливості працювати, а відтак, отримувати прибуток.

Середній неотриманий прибуток за 2009 рік по основному виду діяльності у співвідношенні до 2008 року складає 1127000 грн. За ІІ квартал 2009 року (квітень-червень) внаслідок незаконних дій з боку орендодавця, які полягають у перекритті доступу орендаря до орендованих площ, ТОВ «Експрес –Кур’єр Корпорейшн» не отримало прибуток у розмірі 281749,90 грн.

Орендар вважає, що саме із-за незаконних дій орендодавця ТОВ «Експрес –Кур’єр Корпорейшн» понесло збитки на загальну суму 281749,90 грн.

З пояснень відповідача вбачається, що чистий дохід ТОВ «Експрес –Кур’єр Корпорейшн» за 2008 рік за даними річного фінансового звіту наданого держкомстату України 05.02.2009 складає 2224700,00 грн., з яких чистий дохід від реалізації продукції складає 1553600,00 грн. Чистий дохід ТОВ «Експрес –Кур’єр Корпорейшн» за 2009 рік за даними річного фінансового звіту наданого держкомстату України 11.01.2010 складає 695600,00 грн., з яких чистий дохід від реалізації продукції складає 426600,00 грн. Середній недоотриманий прибуток за 2009 рік по основному виду діяльності у співвідношенні до 2008 року складає 1553600,00 грн. – 426600,00 грн. = 1127000 грн., з чого виходить, що за другий квартал 2009 року ТОВ «Експрес –Кур’єр Корпорейшн» через неправомірні дії позивача недоотримало прибуток у розмірі 281749,90 грн.

На підтвердження викладеному в матеріалах справи містяться копії фінансових звітів.

Під збитками, у розумінні статті 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрат або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 3 ст. 216 ГК потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, тобто обов'язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин саме право на відшкодування збитків.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Серед вимог позивача за зустрічним позовом наявна також вимога стосовно зобов'язання Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» усунути перешкоди у доступі до орендованих площ робітникам ТОВ «Експрес-Кур'єр Корнорейншн».

ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» чинилися перешкоди для доступу персоналу відповідача до орендованих приміщень, з приводу чого неодноразово були складені акти про порушення умов договору та здійснення перешкод для доступу персоналу на робочі місця. На підтвердження зазначеному в матеріалах справи містяться копії актів.

Відповідно до підпункту 7.2 пункту 7 договору оренди позивач зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали відповідачу користуватися приміщенням.

Положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема таким способом може бути припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Припинення дій, що порушують право, як спосіб захисту, полягає у припиненні триваючого цивільного правопорушення, яке впливає на суб'єктивні права, свободи та законні інтереси особи.

Судом першої інстанції вірно зроблено висновок про наявність порушень зі сторони позивача за первісним позовом, а отже позовна вимога усунути перешкоди у доступі до орендованих площ з метою вивезення майна, яке належить відповідачу на праві власності та зобов'язання позивача забезпечити безперешкодний доступ на територію зазначених орендованих площ через встановлені контрольно-пропускний пункт та огорожі підпадає під ознаки такого способу захисту як припинення дії (усунення перешкод) у розумінні ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та підлягає задоволенню.

Право на такий захист передбачено ст. 321 ЦК України, відповідно до якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Що стосується зустрічної позовної заяви в частині визнання за ТОВ «Експрес-Кур'єр Корпорейншн» переважного перед іншими особами права на оренду площ в зоні безмитної торгівлі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», дана вимога не може бути задоволена.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Переважне право попереднього орендаря перед іншими захищено законодавством. Проте, докази того, що на даний об'єкт оренди претендує інша особа суду не подані. А отже, визнання за відповідачем переважного права оренди в даному випадку не вбачається можливим.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаних рішень та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 у справі № 1/104 залишити без змін.

Матеріали справи № 1/104 повернути до Господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку.