33/231 Про стягнення заборгованості за договором на утримання житлових будинків і прибудинкових територій - 03.04.2012 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2011 у справі № 33/231 позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства «Навчально-виробничий центр «Профі» на користь Комунального підприємства «Індустріальне» Соломянської районної у місті Києві ради заборгованість за спожиті комунальні послуги та експлуатаційні витрати в розмірі 91941,36 грн., пеню в розмірі 67420,78 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1593,62 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приватне підприємство «Навчально-виробничий центр «Профі», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 30.12.2011, у відповідності до якої просить залучити АЕК «Київенерго» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2011 у справі № 33/231 про стягнення 162562,14 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач повинен сплачувати вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальником розрахункових карток та розшифровок розрахунків, оскільки згідно п. 2.1 договору №187 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2008 відповідач повинен сплачувати вартість фактично отриманих комунальних послуг на підставі виставлених постачальниками табуляграм. Крім того, апелянт вважає, що нарахування позивачем оплати за комунальні послуги на підставі тарифів, встановлених рішеннями, які у подальшому були скасовані, є необґрунтованим, а також що місцевим господарським судом безпідставно визнано обґрунтованим наданий позивачем розрахунок пені, оскільки укладеним договором не встановлено кінцевий строк сплати відповідачем вартості отриманих комунальних послуг.

16.02.2012 від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

20.02.2012 відповідачем (апелянтом) через канцелярію суду були подані додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 33/231 від 21.02.2012 було відкладено розгляд справи на 13.03.2012 та зобовязано позивача надати суду письмові пояснення (з наведенням конкретних розрахунків та долученням відповідних доказів) щодо розміру площі, з врахуванням якої відповідачу була нарахована оплата за спожиті комунальні послуги у спірному періоді, а також зобовязано відповідача надати суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх доводів про те, що витрати за спожиті комунальні послуги за спірний період були нараховані відповідачу на площу у розмірі 321,4 кв.м, та контррозрахунок відповідача щодо вартості послуг, отриманих відповідачем за спірний період на підставі договору № 187 від 01.04.2008, та їх фактичної оплати.

27.02.2012 року від представника позивача надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких останній підтримав вимоги, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, та звернув увагу суду на той факт, що відповідач є єдиним власником всього нежитлового приміщення у будинку за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 55/13 і в даному приміщенні не встановлений лічильник, а тому розрахунки, які надаються постачальником послуг на нежитлову частину цього будинку, проводяться по загальнобудинковому лічильнику, та всі розрахунки, які надаються постачальником послуг на нежитлову частину будинку, відносяться на відповідача..

13.03.2012 від відповідача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 за клопотанням представника відповідача продовжено строк вирішення спору у справі № 33/231 на пятнадцять днів.

У судовому засіданні 13.03.2012 судом на підставі ч.3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 03.04.2012.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/5 від 02.04.2012 року розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено колегії у суддів у складі: головуючий суддя Борисенко ІВ., судді: Доманська М.Л., Шипко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження колегією у названому складі та призначено до розгляду на 03.04.2012.

У судове засідання 03.04.2012 представники сторін зявились та підтримали свої вимоги та заперечення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 162 562,14 грн., з яких: 95141,36 грн. заборгованості за спожиті комунальні послуги та експлуатаційні витрати за договором № 187 від 01.04.2008 та пеня в сумі 67420,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої зобовязання за укладеним договором № 187 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2008р. не виконує належним чином, внаслідок чого за період з 01.01.2009 по 01.05.2011 у нього виникла заборгованість по сплаті за комунальні послуги та експлуатаційні витрати в розмірі 95 141,36 грн.

Судом встановлено, що 31.03.2008 між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" та Комунальним підприємством "Індустріальне" Солом'янської районної у м. Києві ради було укладено договір на утримання житлових будинків і прибудинкових територій (т.1, а.с.25), відповідно до умов якого КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" передало КП "Індустріальне" Солом'янської районної у м. Києві ради функції з утримання будинків, споруд і об'єктів благоустрою та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт), надання споживачам комунальних послуг (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів) для досягнення мети з забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та поточного ремонту житлового фонду, його технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг, дотримання санітарного стану прибудинкових територій для створення мешканцям будинків належних умов проживання. Будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Виборзька, 55/13, віднесено до переліку будинків щодо яких, згідно вищезазначеного договору, комунальне підприємство "Індустріальне" надає послуги.

Відповідач є власником нежилого приміщення загальною площею 313,90 кв. м у будинку по вул. Виборзька, 55/13 в м.Києві, що підтверджується договором купівлі-продажу нежилого приміщення шляхом викупу від 21.12.2006 (т.1, а.с.53), витягом з Державного реєстру правочинів (т.1, а.с.57) та актом передачі № 411 від 29.01.2007 (т.1, а.с.58).

01.04.2008 року між комунальним підприємством "Індустріальне" Солом'янської районної у м. Києві ради та приватним підприємством "Науково-виробничий центр "Профі" укладено договір № 187 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території (т.1, а.с.44).

Згідно з п.1.1 названого договору його предметом є надання позивачем за плату відповідачу комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщенні загальною площею 313,90 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Виборзька, 55/13.

Положеннями п.1.2 договору встановлено, що договір укладено сторонами на підставі Законів України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (686-14) , "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , "Про питне водопостачання", "Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 р. № 65 (z0165-94) , "Тимчасових правил обліку і відпускання теплової енергії", затвердженими Міненерго України, "Інструкцією по розрахункам субабонентів (орендарів) з дільницею по утриманню житла на відпустку питної води і приймання стічних вод".

Пунктом 2.1 названого договору передбачено, що орендар щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Згідно п.2.2 договору встановлено, що розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами. Орендар користується послугами опалення, гарячого та холодного водопостачання, оплата за які здійснюється щомісячно (за послуги опалення - в опалювальний період) за табуляграмами, які постачальник (АЕК "Київенерго", ВАТ АК "Київводоканал") надає виконавцю.

У відповідності до положень розділу 2 договору (яким передбачено порядок розрахунків) орендар щомісячно до 1 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від результатів господарської діяльності, оплачує виконавцю вартість послуг по транспортуванню до споживача (відшкодування внутрішньо-будинкових мереж) та експлуатаційні витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2009 до 01.05.2011 відповідач, в порушення умов укладеного договору та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобовязання по оплаті отриманих послуг, у звязку з чим станом на 01.05.2011 за ним обліковується заборгованість за вказаний період за спожиті комунальні послуги та експлуатаційні витрати в розмірі 91941,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме - обліковими картками за спірний період, відомостями обліку споживання теплової енергії та рахунками-фактури на оплату спожитих комунальних послуг (належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем неодноразово направлялись відповідачу претензії про сплату наявної заборгованості (т.1, а.с.17-20).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Згідно зі ст. 179 Житлового кодексу України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обовязковим додержанням Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 (572-92-п) визначені обовязки власника та наймача (орендаря), зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи те, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 187 від 01.04.2008 року в розмірі 91941,36 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем належними доказами не спростований, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку з неналежним виконання грошових зобовязань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 67420,78 грн. (згідно розрахунку, що доданий до позовної заяви).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч.1 та ч.2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до п.2.9 договору за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожен день затримки платежів, але не більше 100% від суми боргу.

Враховуючи те, що дії відповідача є порушенням вимог договору, що, в свою чергу, є підставою для застосування відповідальності за умовами договору та положеннями Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (686-14) , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 67420,78 грн., розмір та період нарахування якої не суперечить вищенаведеним положенням закону.

Посилання апелянта на норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР (543/96-ВР) судова колегія вважає помилковими, оскільки Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 № 686-ХІУ (686-14) є спеціальним законом, яким встановлено відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги, та який був прийнятий пізніше, ніж Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (543/96-ВР) .

Таким чином, з урахуванням усього вищевикладеного, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 91941,36 грн. заборгованості і 67420,78 грн. пені.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення викладеного в апеляційній скарзі клопотання відповідача про залучення АЕК «Київенерго» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі (ч.2 ст. 27 ГПК України).

Відповідачем не наведено суду достатніх доводів щодо того, яким чином рішення з даного господарського спору між позивачем та відповідачем може вплинути на права або обов'язки АЕК «Київенерго» щодо однієї з сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, на думку колегії суддів, викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявним в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом до уваги та відхиляються як безпідставні.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наявних в оскаржуваному рішенні висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.