5023/9478/11 Про усунення перешкод у користуванні орендованим нерухомим майном, зустрічні вимоги щодо повернення орендованого нежитлового приміщення - 02.04.2012 Прийняття

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Більярдний клуб «Скорпіон ЛТД»звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, в якій просив суд усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном, а саме: нежитловим приміщенням в будівлі №31 військового містечка №38 площею 75,3 кв.м., розташованого за адресою: м Харків, вул. Полтавський шлях, 184.

У грудні 2011 року заступник військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України, звернувся до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Більярдний клуб «Скорпіон ЛТД»у справі №5023/9478/11, в якій просить суд зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Більярдний клуб «Скорпіон ЛТД»повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харкова зазначене нежитлове приміщення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30 січня 2012 року по справі №5023/9478/11 (суддя Бринцев О.В.) в задоволенні вимог первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Зобовязано ТОВ «Більярдний клуб «Скорпіон ЛТД»повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харкова нежитлове приміщення будівлі №31 військового містечка №38 площею 75,3 кв м., розташованого за адресою: м Харків, вул. Полтавський шлях, 184 шляхом підписання акту прийому-передачі. Стягнуто з ТОВ «Більярдний клуб «Скорпіон ЛТД» на користь державного бюджету України 941 грн. судового збору.

Позивач, ТОВ «Більярдний клуб «Скорпіон ЛТД», з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ТОВ «Більярдний клуб «Скорпіон ЛТД»задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки вимогам частини 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Скаржник зазначає, що орендар не довів фактів, які б свідчили про те, що орендоване майно потрібне йому для власних потреб.

Апелянт посилається на пункт 5 частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» (1759-17) , в якому встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для субєктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом (1759-17) , вважати продовженим до пяти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Апелянт наголошує, що ТОВ «Більярдний клуб «Скорпіон ЛТД», згідно вимог частини 1 статті 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», є субєктом малого підприємництва. А отже на підставі цього, на думку апелянта, договір №183/2002/КЕУ від 29.11.2002 року повинен бути вважатися продовженим до пяти років з дня укладення.

Також скаржник вважає, що зустрічна позовна заява заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України, повністю необґрунтована.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження.

02.04.2012 року у судове засідання зявилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

Заступник військового прокурора Харківського гарнізону відзиву на апеляційну скаргу не надав, до судового засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату і місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник КЕВ міста Харкова надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 29.11.2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Більярдний клуб «Скорпіон ЛТД»(орендар) та Міністерством оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління (орендодавець) укладено договір оренди №183/2002/КЕУ, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлове приміщення будівлі №31, площею 73,0 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 184, в/м №38, що знаходиться на балансі та обліковується в Харківській квартирно-експлуатаційній частині району.

18.05.2006 року між позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавцем) з метою продовження дії договору оренди №183/2002/КЕУ від 29.11.2002 року, збільшення орендованих площ, зміни вартості орендованого майна та приведення договору оренди до умов типового договору, укладено додатковий договір №03д/2006/КЕВ, відповідно до якого договір оренди №183/2002/КЕУ від 29.11.2002 року діє до 17.05.2007 року (строком до 1 року) з гарантованим щорічним укладенням договору на новий строк на загальний термін до 5 років.

17.05.2007 року між позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавцем) укладено додаткову угоду №48д/2007/КЕВ до договору оренди №183/2002/КЕУ від 25.11.2002 року, якою було продовжено строк дії договору з 17.05.2007 року до 16.05.2010 року.

Позивач своїм листом від 15.02.2010 року повідомив відповідача про свій намір продовжити дію договору оренди на новий строк, втім, відповідач листом від 07.05.2010 року №1513 у продовженні строку дії договору оренди відмовив, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою до відповідача визнати спірний договір оренди продовженим на строк на три роки до 16.05.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2010 року у справі №62/142-10, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2011 року у справі №62/142-10, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Більярдний клуб «Скорпіон ЛТД»до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про примушення до продовження строку дії договору оренди №183/2002/КЕУ від 29.11.2002 року.

В матеріалах справи наявна постанова Вищого господарського суду України від 06.10.2011 року у справі №5023/1385/11 за позовом ТОВ «Більярдний клуб «Скорпіон ЛТД»до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про визнання продовженим договору оренди №183/2002/КЕУ від 29.11.2002 року, якою відмовлено в задоволенні позову і встановлено факт припинення дії договору оренди - 16.05.2010 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2012 року у справі №5023/9478/11 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України позивач може звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому особа на всій власний розсуд обирає спосіб захисту порушеного права та формулює позовні вимоги.

Як вбачається з позовної заяви, способом захисту свого порушеного права позивач обрав усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Відповідно до положень частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Необхідною умовою для виникнення права користування нерухомим майном у даному випадку є наявність чинного договору оренди.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до пункту 1 статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Відповідно до пункту 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Як встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2010 року у справі №62/142-10 та Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2011 року у справі №5023/1385/11 - договір оренди №183/2002/КЕУ від 25.11.2002 року припинив дію.

У відповідності до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Тобто факт припинення дії договором оренди №183/2002/КЕУ від 25.11.2002 року, встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2010 року у справі №62/142-10 та Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2011 року у справі №5023/1385/11, є преюдиціальним.

Виходячи із зазначеного, на момент звернення до господарського суду з позовом чинний договір оренди відсутній, а відтак, у позивача відсутні правові підстави для користування нерухомим майном, а рівно і для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини щодо приміщень, у використанні яких позивач просить усунути перешкоди, виникли на підставі договору оренди №183/2002/КЕУ від 29.11.2002 року, який вже припинив дію.

За тих обставин, що договір оренди 183/2002/КЕУ від 29.11.2002 року припинив дію, місцевий господарський суд вірно дійшов висновку про відсутність порушення права позивача, оскільки відсутнє саме право орендаря на користування спірним нерухомим майном, а відтак відсутні підстави для судового захисту цього права.

Посилання апелянта на пункт 5 частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» (1759-17) колегія суддів вважає безпідставними з огляду на те, що зазначений договір оренди з моменту його укладення діє більше ніж 5 років і з 2002 року неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод №03д/2006/КЕВ від 18.05.2006 року та №48д/2007/КЕВ від 17.05.2007 року.

Відповідно до пункту 1 статті 17 закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж пять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Положеннями пункту 5 частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» (1759-17) передбачено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для субєктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом (1759-17) , вважати продовженим до пяти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Таким чином, обовязковою умовою застосування зазначених положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (2269-12) строк дії договору оренди на строк менше ніж пять років.

Колегія суддів зазначає, що всі ці додаткові угоди тільки уточнюють зміст основного договору і ґрунтуються на ньому, тобто самі по собі вони не мають самостійного правового значення, та є невідємною частиною основного договору. При цьому, наприкінці додаткової угоди №03д/2006 від 18.05.2006 року зазначено про те, що вона (т. 1, а.с. 51) є невідємною частиною основного договору №183/2002/КЕУ від 29.11.2002 pоку. А отже строк дії договору починає свій перебіг саме з дати укладення основного договору 29.11.2002 року.

Тобто в сукупності строк дії спірного договору складає більш ніж 5 років. А відтак, зазначена норма закону не може бути застосована в даному випадку.

Аналізуючи зміст та умови договору оренди №183/2002/КЕУ та додаткових договорів №03д/2006/КЕВ від 18.05.2006 року та №48д/2007/КЕВ від 17.05.2007 року, суд наголошує на тому, що, незважаючи на заміну при укладенні додаткової угоди №03д/2006/КЕВ від 18.05.2006 року орендодавця з Міністерства оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на Квартирно-експлуатаційне управління міста Харкова, цей факт не може свідчити про укладення між сторонами нового договору оренди, і як наслідку, рахування строку оренди з 18.05.2006 року, оскільки відповідно до додаткового договору №03д/2006/КЕВ від 18.05.2006 року сторони уклали цей додатковий договір до договору оренди №183/2002 від 25.11.2002 року з метою продовження терміну дії договору оренди, збільшення орендованих площ, зміни вартості орендованого майна та приведення договору оренди до умов типового договору, на виконання чого і була заміна назви орендодавця на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова, який є структурним підрозділом Міністерства оборони України. Із зазначеними змінами, а також тією умовою, що угода від 2006 року є додатковою до договору від 2002 року особисто погодився апелянт, підписавши його.

За таких обставин, віднесення позивача до субєкта малого підприємництва у розумінні Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» (2063-14) , на що він посилається в апеляційній скарзі, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, само по собі не має правового значення, не спростовує висновків суду і не тягне за собою наслідків, передбачених пунктом 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно посилання апелянта на необґрунтованість зустрічної позовної заяви заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до пункту 2.4 додаткового договору №03д/2006/КЕВ від 18.05.2006 року у разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Орендодавець повинен скласти акт приймання-передачі та прийняти майно протягом одного місяці.

Згідно з пунктом 2.5 орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

З урахуванням того, що договір оренди №183/2002/КЕУ від 29.11.2002 року припинив дію, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення вимог прокурора за зустрічним позовом про зобовязання повернути орендовані за договором приміщення шляхом підписання акту приймання-передачі.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у звязку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.