9/26 Про визнання договору перевезення недійсним - 25.03.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівціміськбуд" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року у справі № 9/26 Господарського суду Чернівецької області за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці, до: Приватного підприємства "Макс-М", м. Чернівці та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівціміськбуд", м. Чернівці, про визнання договору недійсним, за заявою Приватного підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 травня 2006 року,

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився

відповідача-1 -не з'явився

відповідача-2 -не з'явився

У січні 2006 року позивач -ПП ОСОБА_1 пред'явив у господарському суді позов до відповідачів: ПП "Макс-М" та ТОВ "Чернівціміськбуд" про визнання договору недійсним.

Вказував, що 19.03.2004 між ним (перевізником) та ПП "Макс-М" (замовником) в усній формі було укладено договір про надання послуг з перевезення, на виконання умов якого замовник перерахував йому попередню оплату в розмірі 225 000 грн.

17.10.2005 між відповідачами було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого ПП "Макс-М" (цедент) відступив, а ТОВ "Чернівціміськбуд" (цесіонарій) набув належне цеденту право вимоги та став кредитором у відносинах між цедентом та приватним підприємцем ОСОБА_1. (боржник) по перерахуванню останньому 225 000 грн. на підставі рахунку б/н від 19.03.2004 за транспортні послуги.

Посилаючись на невідповідність договору відступлення права вимоги нормам цивільного законодавства, позивач просив визнати вказаний договір недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11 травня 2006 року (суддя Чорногуз М.Г.), яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 червня 2006 року (колегією суддів у складі: Бобеляка О.М. - головуючий, Орищин Г.В., Якімець Г.Г.) в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані посиланнями на ст.ст. 512- 519 ЦК України та відсутність передбачених законом підстав до визнання спірного договору недійсним.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 вересня 2006 року у даній справі постанову апеляційного суду залишено без змін.

У лютому 2008 року позивач звернувся до Господарського суду Чернівецької області з заявою про перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 травня 2006 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування зазначив, що при зверненні до правоохоронних органів з приводу перевірки справжності підпису директора ПП "Макс-М" ОСОБА_2 на договорі про відступлення права вимоги від 17.10.2005, йому стало відомо, що останній починаючи з 08.07.2005 перебуває у розшуку, що ставить під сумнів справжність підпису ОСОБА_2

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24 жовтня 2008 року (суддя Миронюк С.О.), яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року (колегія суддів у складі: Юрченка Я.О. - головуючого, Якімець Г.Г., Давид Л.Л) заяву про перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 травня 2006 року за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 травня 2006 року скасовано.

Постановлено визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 17.10.2005, укладений між ПП "Макс-М" та ТОВ "Чернівціміськбуд".

Судові рішення мотивовані посиланнями на ст.ст. 203, 215 ЦК України та недійсність спірного договору відступлення права вимоги, оскільки він не міг бути підписаний директором ПП "Макс -М" ОСОБА_2. та відповідно підписаний невідомою особою.

У касаційній скарзі відповідач - ТОВ "Чернівціміськбуд", посилаючись на порушення судами норм процесуального права, а саме: ст.ст. 34, 43 ГПК України та ст. ч.2 ст. 34 Закону України "Про нотаріат", просив рішення та постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарг, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.

Відповідно до приписів статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленим обставинами при наявності двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору та виявлення їх після прийняття рішення зі спору. За своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

В якості нововиявлених обставин позивач та суди попередніх інстанцій посилались на заяву ОСОБА_2 від 13.05.2008 про не справжність його підпису на спірному договорі відступлення права вимоги, який ним ніколи не укладався та лист Державної прикордонної служби від 29.02.2008 №4/509 про виїзд громадянина України ОСОБА_2 за кордон востаннє 3.08.2005.

Проте, вказані обставини, не відповідають наведеним ознакам нововиявлених обставин та за своїм юридичним змістом можуть вважатись лише доказами, які несвоєчасно подані суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, пред'являючи позов, ПП ОСОБА_1. вказував, що директор ПП "Макс-М" ОСОБА_2. на час укладення спірного договору перебував за межами території Україна, що ставить під сумнів справжність його підпису на договорі.

При цьому, позивач вказував про неможливість надати суду відповідні докази та просив суд про призначення почеркознавчої експертизи.

Під час розгляду справи почеркознавча експертиза судом не призначалась і рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11 травня 2006 року, яке вступили в законну силу, у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27 лютого 1981 року (v0001700-81) з наступними змінами, встановлено що не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Аналогічне роз'яснення міститься у пункті 1.1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21 травня 2002 року за №04-5/563 (v_563600-02) "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" відповідно до якого виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами Розділу XIII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до пункту 1.3 Роз'яснення не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, у разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами Розділу XIII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін.

Таким чином, суди попередніх інстанцій внаслідок неправильного застосування норм процесуального права вдалися до переоцінки обставин справи, які вже були предметом дослідження суду та вважали нововиявленими обставинами докази, які не були своєчасно подані суду під час розгляду справи.

З огляду на викладене, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року та рішення Господарського суду Чернівецької області від 24 жовтня 2008 року, як такі, що винесені з порушенням вимог ст. 112 ГПК України, підлягають до скасування.

У задоволенні заяви ПП ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 травня 2006 року у даній справі належить відмовити з зазначених підстав.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Чернівціміськбуд" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року та рішення Господарського суду Чернівецької області від 24 жовтня 2008 року у справі № 9/26 скасувати.

У задоволенні заяви Приватного підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 травня 2006 року у справі № 9/26 відмовити.