Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Вовка І.В.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2008 року у справі № 6/148 за позовом Відкритого акціонерного товариства " Харківгаз" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", третя особа : Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зобов'язання вчинити дії,

У лютому 2007 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про зобов'язання підписати акти передачі-приймання газу за травень та червень 2006 року за договором постачання природного газу № 06/05-1897 від 19.12.2005 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.05.2008 року в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2008 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та позов задовольнити.

Відзиви на касаційну скаргу від відповідача та третьої особи до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір про постачання природного газу № 06/05-1897 від 19.12.2005 року за умовами якого відповідач (постачальник) зобов’язується постачати в 2006 році природний газ з врахуванням обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а позивач (споживач) зобов’язався прийняти та оплатити за отриманий природній газ.

Доповідач-Вовк І.В.

За п. 3.3 зазначеного договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником, оформлюється актами приймання-передачі газу, в яких визначається обсяг фактично переданого газу.

Згідно п. 3.4 договору, не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, позивач зобов'язується надати відповідачу два примірники акту приймання-передачі газу підписані та скріпленні печаткою. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача до відповідача про зобов'язання підписати акти передачі-приймання газу за травень та червень 2006 року у зв'язку з невиконанням умов договору.

Відмовляючи в позові суди обох інстанції, зробили висновки про те, що ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" не мала права власності на необхідні обсяги природного газу та обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів суперечить вимогам статті 16 ЦК України.

Проте з такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі товару за договором поставки.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за договором поставки (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Враховуючи те, що акт приймання-передачі не має правової природи акту в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Проте, суди попередніх інстанцій в порушення зазначених вимог процесуального закону прийняли до провадження та розглянули справу по суті.

За таких обставин, прийняті в даній справі судові рішення є незаконними, і тому підлягають скасуванню з припиненням провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки спори такої категорії не підлягають вирішенню в господарських судах України.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2008 року та рішення господарського суду м. Києва від 29.05.2008 року скасувати, і провадження в справі № 6/148 припинити.