58/449 Про захист авторських прав та виплату компенсації за порушення майнових авторських прав - 28.03.2012 Прийняття

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторський і суміжних прав" (надалі – УЛАСП, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паб Сундук" (надалі – ТОВ "Паб Сундук", відповідач) про захист авторських прав і виплату компенсації за порушення майнових авторських прав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі №58/449 позов задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача суму компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 134400,00 грн., а також стягнуто з відповідача до Державного бюджету України штраф у сумі 13440,00 грн. У частині зобов’язання відповідача за власний рахунок оприлюднити в ЗМІ дані про допущені порушення авторського права в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 19.12.2011 у справі №58/449 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права та матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що приймаючи рішення суд не перевірив достовірність наданих позивачем доказів. Так, відповідач стверджує, що в ході перевірки, що здійснювалась державним інспектором з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України Савченком Олексієм Григоровичем на предмет дотримання вимог законодавства України у сфері інтелектуальної власності суб’єктом господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Паб Сундук", роздруківка з переліком музичних творів, яка є додатком №1 до акту перевірки №16 від 21.04.2011, не виготовлялась.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції 01.01.2011 між компанією Юніверсал Мюзік Паблішинг Юроуп Лімітед та Приватним підприємством "Українська музика" укладено Договір №б/н від 01.01.2011, відповідно до умов якого виключно Приватному підприємству "Українська музика" були передані виключні майнові права використовувати, дозволяти або забороняти використовувати третім особам музичні твори на території України, способами, передбаченими зазначеним договором.

01.01.2011 року між Приватним підприємством "Українська музика", як правовласником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український звукозапис", як користувачем, було укладено договір б/н від 01.01.2011.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, правовласник передає користувачу невиключні авторські права на твори з каталогу Universal, зазначені у відповідних додатках до договору.

01.04.2011 між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український звукозапис", як право володарем, укладено договір №КУ-0104/11 про управління майновими правами автора на колективній основі.

З пункту 2.1 вказаного договору управління вбачається, що відповідно до даного договору правоволодар передає УЛАСП у колективне управління виключні майнові авторські права на всі твори, правами на які володіє правоволодар на території України при наступних способах їх використання (підтверджується підписом правоволодаря):

- публічне виконання

- публічне сповіщення в ефір

- публічне сповіщення по кабелю.

Згідно положень розділу 1 договору управління №КУ-0104/11 від 01.04.2011 року, сторони домовились про те, що публічним виконанням є подання творів як безпосередньо (у живому інструментальному та (або) вокальному виконанні артистів-виконавців), так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв і процесів, включаючи як вже відомі й використовувані, так і ті, які можуть бути винайдені й використані в період дії даного договору (в тому числі використання тексту та (або) інструментальної версії творів для індивідуального способу виконання ("карооке"), виконання твору при демонстрації (показі) інших творів, виражених засобами аналогічними кінематографії, виконання шляхом передачі в ефір (радіо-, телемовлення, включаючи прямі передачі та трансляції), у тому числі через супутники та по проводам (зокрема, по кабельному телебаченню), виконання за допомогою прийому теле-, радіопередач (за допомогою теле-, радіоприймачів), у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім’ї або близьких знайомих цієї сім’ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Відповідно до п. 4.1.1 договору управління №КУ-0104/11 від 01.04.2011 року, протягом дії даного договору правоволодар має право своєчасно отримувати нараховану винагороду, яка належить йому за використання його творів, у порядку та терміни, передбачені цим договором, та відповідно до правил, встановлених в УЛАСП.

З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2011 державним інспектором з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України Савченком Олексієм Григоровичем здійснено перевірку на предмет дотримання вимог законодавства України у сфері інтелектуальної власності суб’єктом господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Паб Сундук".

За результатами вказаної перевірки складено акт №16 від 21.04.2011, копію якого долучено до матеріалів справи.

Як зазначено у вищевказаному акті, у приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Паб Сундук", що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Прорізна, 22, для фонового озвучення зазначеного приміщення, шляхом публічного виконання, використовувались з комерційною метою музичні твори, перелік яких наведений у додатку №1 до акту перевірки від 21 квітня 2011 року за №16. Зокрема із акту перевірки вбачається, що на час перевірки здійснювалось публічне виконання вказаних творів.

Як вказує позивач суд першої інстанції, серед переліку музичних творів, що зазначені у додатку №1 до акту перевірки від 21 квітня 2011 року №16, було виявлено музичні твори, а саме: 1) Elton John – Chandle in the wind, 2) The Bee Gees – Massachusetts, 3) AC/DC – Thunderstruck, 4) AC/DC – Hight voltage, 5) AC/DC – Moneytalks, 6) AC/DC – You shook me all night long, 7) Aerosmith – Dude looks like a lady.

Вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідно до листа Державного підприємства Державне агентство "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 28.04.2011 вих. №2330 позивач є правовласником спірних творів на території України.

Проте, колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки як вбачається із вищезазначеного листа, правовласником спірних творів є не позивач, а Приватне підприємство "Українська музика", і лише у частці 50% (спільно із ДП УААСП) на твір Elton John – Chandle in the wind; 33,33% (спільно із ДП УААСП) на твір The Bee Gees – Massachusetts; 50% (спільно із ДП УААСП) на твір AC/DC – Thunderstruck; 50% (спільно із ДП УААСП) на твір AC/DC – Hight voltage; 50% (спільно із ДП УААСП) AC/DC – Moneytalks; 50% (спільно із ДП УААСП) на твір AC/DC – You shook me all night long та 16,66 % (спільно із ДП УААСП) на твір Aerosmith – Dude looks like a lady.

За таких обставин колегія суддів вважає, що Приватне підприємство "Українська музика" за договором від 01.01.2011 передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Український звукозапис" невиключні авторські права на спірні твори лише у межах частки, яка йому належить на території України, відповідно останнє на підставі договору №КУ-0104/11 від 04.01.2011 могло передати у колективне управління позивачеві невиключні авторські права на спірні твори лише у межах цих же часток.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що позивач не надав суду доказів підтвердження неправомірного використання відповідачем охоронюваних об’єктів авторських прав, а також зазначав, що акт перевірки від 21 квітня 2011 року за №16 не є належним та допустимим доказом. Крім того, відповідач заперечував проти роздруківки переліку музичних творів, які знаходяться на комп’ютері, з тих підстав, що її походження відповідачу невідоме, під час проведення перевірки дана роздруківка не виготовлялась, та вона не може бути належним доказом, оскільки на ній відсутня печатка державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України Савченко Олексія Григоровича.

Проте, в ході розгляду справи суд першої інстанції не надав належної правової оцінки вищевказаним доводам відповідача.

Разом з тим, із додатку №1 до акту перевірки від 21.04.2011 №16, який за своєю природою є копією поточного зображення стану екрана комп’ютера (скріншотом), зробленим за допомогою функції Print Screen операційної системи Windows, вбачається, що дане зображення зроблене після опівночі у четвер 25-го числа, що видно із часу та дати, яка вказана на панелі інструментів комп’ютера (правий нижній куток зображення).

При цьому, колегія суддів зазначає, що єдиним четвергом, який припав на 25-те число місяця у 2011 році є 25 серпня 2011 року, тоді як перевірка на предмет дотримання вимог законодавства України у сфері інтелектуальної власності суб’єктом господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Паб Сундук", була проведена 21.04.2011.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи містять дві копії додатку №1 до акту перевірки від 21.04.2011 року за №16 (а.с. 56-57 та а.с. 129-130). При цьому, одна із вказаних копій (а.с. 129-130) містить підпис державним інспектором з питань інтелектуальної власності з датою 21.04.2011, а інша копія (а.с. 56-57) такого підпису та дати не містить.

Виходячи із вказаних обставин та враховуючи ту обставину, що представник позивача був присутнім при здійсненні перевірки, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012, було зобов’язано позивача надати письмові пояснення щодо того, коли було виготовлено додаток №1 до акту перевірки №16 від 21.04.2011, складеного державним інспектором з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України Савченком Олексієм Григоровичем.

На виконання вимог суду представник позивача надав письмові пояснення, в яких стверджував, що додаток №1 до акту перевірки №16 від 21.04.2011 був складений під час перевірки, проте такі твердження представника позивача не відповідають матеріалам справи та не підтверджені належними доказами. При цьому, представник позивача не зміг пояснити причин того, що дата проведення перевірки не співпадає з датою, вказаною у додатку №1 до акту перевірки (скріншоті зображення поточного вигляду екрану комп’ютера).

Вищевказаним актом перевірки не зафіксовано факту вилучення комп’ютерів відповідача, а тому беручи до уваги розбіжності у даті проведення перевірки та даті, вказаній у додатку №1 до акту перевірки (скріншоті зображення поточного вигляду екрану комп’ютера), а також розбіжності у візуальному вигляді копій вищевказаного додатку та, враховуючи доводи апелянта стосовно того, що додаток №1 до акту перевірки №16 від 21.04.2011 під час здійснення цієї перевірки не складався, колегія суддів приходить до висновку, що додаток №1 до акту перевірки №16 від 21.04.2011 та сам акт перевірки, який містить посилання на вказаний додаток, не є належним та допустимим доказом у справі у розумінні статей 33, 34 ГПК України, оскільки факт складання додатоку №1 до акту перевірки №16 від 21.04.2011 не доведений.

Інших доказів підтвердження неправомірного використання відповідачем охоронюваних об’єктів авторських прав позивачем суду не надано.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Приватної організації "Українська ліга авторський і суміжних прав" про стягнення з відповідача на користь позивача суму компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 134400,00 грн., а також штраф у сумі 13440,00 грн. в дохід Державного бюджету України, оскільки факт порушення таких прав є недоведеним.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції стосовно вимоги про публікацію в засобах масової інформації відомостей про допущене порушення авторського права про те, що у судовому порядку можна зобов’язувати публікувати таку інформацію лише спеціалізовані видання, метою створення яких є саме інформування щодо авторських прав.

При цьому, ані позивачем, ані відповідачем не заявлено та не конкретизовано засіб масової інформації, який має здійснити публікацію відомостей щодо порушення авторського права та публікацію інформації щодо прийнятого рішення. Всі інші видання суд не має права зобов’язувати проводити будь-які публікації.

Врахувавши ту обставину, що законодавством України не визначено спеціального видання, у якому має друкуватися інформація про встановлені судом порушення авторського права, тоді як розміщення інформації в будь-якому іншому виданні регулюється на рівні домовленості між видавцем та особою, що бажає розмістити інформацію, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність у суду правових підстав для зобов’язання відповідача публікувати інформацію про прийняте судове рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Паб Сундук" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 19.12.2011 у справі №58/449 має бути скасоване у частині задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача суми компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 134400,00 грн., а також про стягнення з відповідача до Державного бюджету України штрафу у сумі 13440,00 грн., з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паб Сундук" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 19.12.2011 у справі №58/449 у частині задоволення позовних вимог про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Паб Сундук" на користь Приватної організації "Українська ліга авторський і суміжних прав" суми компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 134400,00 грн., а також про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Паб Сундук" до Державного бюджету України штрафу у сумі 13440,00 грн. скасувати.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02152, м. Київ, Дніпровський р-н., вул. Березняківська, 8; код ЄДРПОУ 37396233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паб Сундук" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Михайлівська, 16, літ. А; код ЄДРПОУ 32113887) 1478 (одну тисячу чотириста сімдесят вісім) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.