58/591 Про визнання недійсним розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції - 27.03.2012 Прийняття

про визнання недійсним Розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 05/263-р від 21.11.2011 року

за участю представників сторін:

від позивача: Мотуз В.В. –дов. № 155/1/19-509 від 08.02.2012 року,

від відповідача: Ахтімірова М.Г. – дов. № 300-122/08-96 від 04.01.2012 року, Пономарьова О.Б. – дов. № 300-29/10-768 від 24.01.2012 року

14.12.2011року Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (позивач у справі) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (відповідач у справі) про визнання недійсним розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 05/263-р від 21.11.2011 року (а.с.3-6).

Позивач, посилаючись на ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем за відсутністю правових підстав, що позивач не встановлює порядок використання комунального майна, не встановлює тарифи за користування таким майном, відтак не є суб’єктом зловживання монопольним становищем на ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності .

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2012року у справі № 58/591 позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України від 21.11.2011 року № 02/263-р. про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Стягнуто з Антимонопольного комітету України судовий збір в сумі 941, 00 грн. (а.с.123-128).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Антимонопольний комітет України подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду від 03.02.2012 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі порушено норми матеріального та процесуального права і висновки суду, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2012року апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду від 03.02.2012 року у справі № 58/591 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 27.03.2012 року.

У судовому засіданні 27.03.2012 року апелянт (відповідач) підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2012 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні 27.03.2012 року та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів апелянта, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

18.10.2011 року відповідач, з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, посилаючись на вимоги ст.ст. 7, 16, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", направив позивачу вимогу за № 136-29/05-9745 про надання інформації щодо питання по розробці та погодженню тарифів на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях, надання Статуту КП "Київжитлоспецексплуатація", переліку будинків та переліку суб’єктів господарювання до яких звернулось КП "Київжитлоспецексплуатація" щодо укладання договорів на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях, тощо (а.с.7-8).

20.10.2011 року та 02.11.2011 року позивач надав витребувану АМК України інформацію листами відповідно № 155/1/19-4477 та № 155/1/19-4728 із додатками (а.с.10,12).

21.11.2011 року Антимонопольний комітет України, керуючись ст.ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст.ст. 36, 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та п. 20-2 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ( далі – Правила розгляду справ), прийняв розпорядження № 05/263-р. про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Позивач стверджує, що відповідач безпідставно встановив порушення комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.1 ч.2 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки при винесенні оспорюваного Розпорядження не враховано, той факт, що організація розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності визначено Київською міською радою, а розроблення та погодження тарифів здійснювалося виключно в межах чинних нормативно-правових актів.

Головне управління з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) погоджує ціни та тарифи на товари і послуги, що виробляються та надаються підприємствами, установами та організаціями, створеними Київською міською радою, та які отримують кошти з бюджету міста Києва. При цьому, останній діє згідно п.6 Рішення Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011 року (ra0378023-11) з врахуванням Положення про Головне управління з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.06.2003 № 1145 (ra1145017-03) (в редакції розпорядження від 18.08.2010 № 625 (ra0625017-10) ).

Пунктом 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на нерухоме майно.

Відповідно до Статуту територіальної громади міста Києва затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 р. № 371/1805 (ra0371023-02) (із змінами та доповненнями) Київська міська рада є повноважним представником територіальної громади міста Києва та відповідно до п. 15 Статуту територіальної громади міста Києва, є представницьким органом місцевого самоврядування у місті Києві.

Відповідно до п.31 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради відноситься прийняття виключно на пленарних засіданнях рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Згідно Статуту Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", затвердженого розпорядженням Київської міської адміністрації № 1397 від 04.09.1996 року (ra1397017-96) , в редакції розпорядження Київської міської адміністрації № 2074 від 21.11.2000 року (ra2074017-00) , затвердженого Старокиївською районною державною адміністрацією 11.12.2000 року, комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", як правонаступник державного комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" є юридичною особою, діє на принципах госпрозрахунку, має самостійний баланс, майно, основні фонди оборотні кошти, рахунки тощо. Майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання.

Рішенням від 14.07.2011 № 378/5765 (ra0378023-11) "Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій" Київська міська рада доручила комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності та надала повноваження, у відповідності до п.1 ст. 402 Цивільного кодексу України, укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.

Відповідно п. 6 зазначеного Рішення Комісією з реорганізації цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наказом № 97 від 23.08.2011 погоджено в установленому порядку тарифи на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових будівлях комунальної власності, та наказом № 99 від 19 вересня 2011 року погоджено розрахунок місячної плати за розміщення базових мобільних станцій на житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.

Відповідно до п.11 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно ч. 1 ст. 13, ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно ч.1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

На виконання даної норми закону державний уповноважений АМК України виніс розпорядження № 05/263р від 21.11.2011 року про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

З огляду на приписи статей 35, 36, 37, 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції лише фіксує процесуальне становище відповідача у такій справі і не покладає на нього жодних обов’язків, крім обов’язку користування належними йому правами, визначеними Законом та Правила розгляду справ.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (v0015600-11) у вирішенні господарським судом спору щодо визнання недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; разом з тим підлягає встановленню наявність обставин, які свідчили б про видання оспорюваного розпорядження з порушенням чинного законодавства та/або компетенції органу, що його видав. При цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Аналогічні за змістом приписи містить й підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету від 23.02.2001 N 32-р (z0291-01) .

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" до повноважень органів Антимонопольного комітету України віднесено, зокрема, прийняття рішень про припинення порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції, однак такого рішення, як і Рішення про зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на ринку товару Антимонопольним комітетом України не приймалося і спірне розпорядження таким не є.

Розпорядження АМК України від 21.11.2011 року № 05/263р встановлює, що становище КП "Київжитлоспецексплуатація" на ринку з організації з розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності міста містить лише ознаки монопольного (домінуючого) становища.

До прийняття АМК України Рішення у справі, порушеної спірним розпорядженням, немає підстав розглядати питання зловживання суб’єктом монопольного становища, та інших порушень антимонопольного законодавства, оскільки такі порушення, повноважним органом ще не встановлені.

Оскільки оспорюване Розпорядження є лише процесуальним документом, яке констатує початок розгляду справи і не є рішенням органу про визнання монопольного становища особи, висновок місцевого господарського суду про те, що комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" не є суб'єктом зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку та не має підстав для зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, так як не встановлювало порядок використання комунального майна, власником якого є територіальна громада міста Києва та не встановлювало тарифів (плати) за користування такого майна є передчасним.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що приймаючи розпорядження № 05/263-р від 21.11.2011 року Антимонопольний комітет України діяв в межах компетенції, визначеної ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. ст. 1, 36, 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції"., і підстав для визнання недійсним даного розпорядження немає.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом не повно досліджено обставини справи та надано цим обставинам невірну правову оцінку, а тому рішення господарського суду м. Києва від 03.02.2012 року у справі № 58/591 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2012 року у справі № 58/591 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. В позові відмовити.

5. Стягнути з Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код 03366500) в доход Державного бюджету України (одержувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, ЄДРПОУ 37993783, банк одержувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 31216206782001, код класифікації доходів бюджету 22030001) 536, 50 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.