5002-19/3838-2011 Про розірвання договору оренди земельної ділянки та спонукання до виконання певних дій - 22.03.2012 Прийняття

Позивач – Євпаторійська міська рада звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - дочірнього підприємства "Центральна курортна поліклініка" закритого акціонерного товариства лікувально–оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", в якому просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 06.02.2009р. між позивачем та відповідачем, загальною площею 287,00кв.м. за кадастровим номером 0110900000:01:003:0033, розташований за адресою: м.Євпаторія, вул.Горького, набережна, для обслуговування пляжу, зареєстрований у Кримській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру"при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель зроблений запис від 17.08.2009р. за № 040900200116; зобов’язати відповідача повернути позивачу вказану земельну ділянку у тому ж стані, що її було отримало.

Позовні вимоги мотивовано тим, що, по-перше, відповідач не дає доступу на пляж третім особам, по-друге, власність орендаря, яка розташована на земельній ділянці, знаходиться у аварійному стані, по-третє, відповідач не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 08.09.2011р. залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Управління архітектури і містобудівництва Євпаторійської міської ради.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.09.2011 р. залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011р. (суддя Мокрушин В.І.) в позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем не доведено використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки рішенням Господарського суду АР Крим від 02.12.2004 р. по справі № 2-20/16606-2004 за позовом Дочірнього підприємства "Центральна курортна поліклініка" Закритого акціонерного товариства лікувально –оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації про визнання права власності, спонукання провести реєстрацію права власності позов задоволено. Визнано за відповідачем по даній справі право власності на об’єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі –медичний пункт літер "Г", розташований за адресою: м.Євпаторія, вул.Горького, 1 "б", загальною площею 47 кв.м. та площею забудови 66,6 кв.м., а також медичний пункт літер "Е", загальною площею 47 кв.м. та площею забудови 66,6 кв.м., розташований за адресою: м.Євпаторія, вул.Горького, 1"в". Вирішено спонукати Євпаторійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації зареєструвати право власності на вказаний об’єкт. Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач, як власник нерухомого майна має право на свій власний розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном і позивач на вправі зобов’язувати відповідача демонтувати об’єкт нерухомості.

Вважаючи, що вищевказане рішення судом першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, Євпаторійська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга зокрема мотивована тим, що місцевим господарським судом безпідставно, з огляду на прийняте господарським судом АР Крим рішення від 02.12.2004 р. по справі № 2-20/16606-2004, не прийняті до уваги доводи позивача щодо використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, при цьому, що про існування вказаного рішення позивачу відомо не було, а земельна ділянка передавалася в оренду саме для обслуговування пляжу, а не об’єктів нерухомості, які були збудовані відповідачем.

Крім того, Євпаторійською міською радою, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2011 року Євпаторійській міській раді відновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011 у справі №5002-19/3838-2011, апеляційна скарга останньої прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Воронцової Н. В., суддів Проценко О. І., Остапової К. А.

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2011 року, у зв’язку з відрядженням, суддю Остапову К. А. у складі колегії замінено на суддю Заплаву Л. М.

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 січня 2012 року, у зв’язку з відпусткою, суддю Проценко О. І. у складі колегії замінено на суддю Фенько Т. П.

14 березня 2012 року на запит Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. за вих. №5038-10959, від Відділу Держкомзему м. Євпаторії надійшла копія технічної документації по землеустрою по складанню документів, які посвідчують право Дочірнього підприємства "Центральна курортна поліклініка" ЗАТ лікувально –оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на земельну ділянку площею 287,00 кв.м. (кадастровий номер 0110900000:01:003:0033), розташовану за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького, набережна, для обслуговування пляжу.

В судовому засіданні, 22 березня 2012 року, позивач наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення, а також просив суд долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував посилаючись на відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення, а саме зазначає, що спірна будівля, яка знаходиться на орендованій земельній ділянці не отримала значних пошкоджень під час шторму та її належний стан постійно підтримується відповідачем. Також, відповідач стверджує, що Управління архітектури і містобудування Євпаторійської міської ради відсутні повноваження проводити перевірки дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок, а відтак встановлення даним управлінням факту нецільового використання земельної ділянки неправомірне і не має юридичного значення.

Крім того, відповідач представив суду документальні докази щодо сплати орендної плати згідно спірного договору оренди.

Представники третіх осіб –в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 01.03.2012р., яка направлялася на їхню адресу рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки явка в судове засідання згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників третіх осіб.

Розглянувши справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 06.02.2009 р. між Євпаторійською міською радою (Орендодавець) та Дочірнім підприємством "Центральна курортна поліклініка"Закритого акціонерного товариства лікувально –оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"(Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1 якого Орендодавець на основі рішення Євпаторійської міської ради від 29.12.2008 р. № 5-39/86 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з міських земель, яка зареєстрована Євпаторійською міською радою за кадастровим № 0110900000:01:003:0033, за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Євпаторія, вулиця Горького, набережна (а.с.13-15, том 1).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 287,00 квадратних метрів відповідно до прикладених: плану (схеми) земельної ділянки, технічної документації, акту визначення меж земельної ділянки в натурі, кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та установлених земельних сервітутів, у тому числі забудовані землі окремих категорій за їх складом, та видами угідь –землі рекреації. На земельній ділянці розташований туалет; - під’їзд до ділянки –набережна; - зелені насадження –відсутні (п.2-3 Договору).

Відповідно до п.7 Договір укладено строком до 29.12.2013 р.

Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування пляжу. Цільове призначення земельної ділянки –рекреаційне (п.12-13 Договору).

Згідно п.22 Договору Орендодавець має право, зокрема вимагати від Орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з Договором оренди землі; у випадку, якщо Орендарем на земельній ділянці був встановлений тимчасовий об’єкт, вимагати від Орендаря проведення його демонтажу, або відшкодування витрат на його демонтаж.

Пунктом 26 Договору визначені обв’язки Орендаря, такі як: забезпечити використання земельної ділянки за цільовим призначенням; дотримуватись режиму використання земель природно –заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико –культурного призначення.

Відповідно до п.30 дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: за згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов’язків передбачених договором; випадкового знищення або пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки; у разі виявлення недоліків переданої в оренду земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором; з інших підстав визначених законом.

Актом прийому –передачі від 17.08.2009 р. підписаним між позивачем та відповідачем підтверджується факт передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачу (а.с.16, том 1).

Так, позивач стверджує, що перевірками проведеними Управлінням архітектури і містобудівництва Євпаторійської міської ради, встановлено, що відповідач не використовує передану в оренду земельну ділянку за цільовим призначенням. З метою забезпечення безпеки людей на пляжі за період 2010-2011 р.р. Управлінням архітектури і містобудівництва Євпаторійської міської ради на адресу відповідача було направлено 6 приписів про демонтаж аварійних будівель (№ 62 від 22.04.2010 р., № 172 від 06.12.2010 р., № 185 від 23.12.2010 р., № 24 від 27.01.2011 р., № 56 від 21.03.2011 р., № 96 від 20.04.2011 р.), які станом на день звернення до суду із даним позовом не виконані.

Листом від 20.07.2011р. №01-13/1032-1 позивач звертався до відповідача з пропозицією про добровільне розірвання Договору оренди землі та повернення спірної земельної ділянки раді, однак відповідач у добровільному порядку відмовився розірвати та повернути земельну ділянку, у зв’язку з чим позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом (а. с. 28-31, том 1).

Повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Умова щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотною умовою договору (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Як вбачається із позовної заяви, в якості підстави для розірвання спірного договору оренди позивачем зазначено невикористання земельної ділянки за її цільовим призначенням, що було встановлено перевірками проведеними Управлінням архітектури і містобудування Євпаторійської міської ради, про що Управлінням були винесені приписи про демонтаж аварійних будівель: №62 від 22.04.2010р., №172 від 06.12.2010р., №185 від 23.12.2010р., №24 від 27.01.2011р., №56 від 21.03.2011р., №96 від 20.04.2011р.

Однак, вищевказані приписи не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів в підтвердження факту нецільового використання земельної ділянки відповідачем, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використання та охороною земель" від 19.06.2003 №963-IV передбачено, що невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням –це невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі охорони земель належать: внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони земель і забезпечення її реалізації; участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм охорони земель; здійснення державного контролю за використанням та охороною земель; забезпечення здійснення моніторингу земель; розроблення та затвердження відповідно до закону нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у галузі охорони земель; здійснення контролю за розмірами та порядком визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок; забезпечення здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель; вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

Одночасно, згідно статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та наведеної норми державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно пункту 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р. № 224 (224-2008-п) , Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Також, згідно пункту 2 цього Положення, основними завданнями Держкомзему є: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, здійснення державного геодезичного нагляду за виконанням топографо-геодезичних і картографічних робіт.

При цьому, згідно пункту 7 частини 1 пункту 4 Положення, Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) .

Згідно Положення про Республіканський комітет по земельний ресурсах Автономної Республіки Крим, затвердженого постановою Ради міністрів АР Крим від 25.05.2010 р. № 200 (rb0200001-10) , Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим є республіканським органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань земельних ресурсів і входить в єдину систему державних територіальних органів земельних ресурсів.

Згідно преамбули Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) вiд 19.06.2003 р. № 963-IV, цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Зокрема, саме Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) вiд 19.06.2003 р. № 963-IV визначено вичерпане коло заходів, які вправі вживати Держкомзем (Рескомзем), здійснюючи державний контроль. Це, насамперед, випливає з частини 4 статті 9 цього Закону, за якою державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Отже, державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, здійснюють органи Держкомзему та його територіальні віділення, а в даному випадку Республіканський комітет по земельний ресурсах Автономної Республіки Крим.

З огляду на наведені норми, факт порушення земельного законодавства, зокрема щодо нецільового використання земельної ділянки, повинен підтверджуватись актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним вищевказаним органом, у встановленому порядку та тільки останні можуть підтвердити сам факт порушення земельного законодавства, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Таке ж положення, закріплено у п. 4.2.3 Рекомендації Вищого господарського суду України № 04-06/15 від 02.02.2010р. "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" (v06_1600-10) .

Частиною 2 ст. 34 ГПК України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, у порушення ст. 33 ГПК України, не було надано акту порушення вимог земельного законодавства, протоколу про адміністративне правопорушення чи припису (з вимогою усунення порушення земельного законодавства) вищевказаного органу, який здійснює контроль за дотриманням земельного законодавства, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Адже, позивачем не доведено суду в чому саме полягає нецільове використання відповідачем спірної земельної ділянки та для яких цілей вона фактично використовується, оскільки із приписів Управління архітектури і містобудування Євпаторійської міської ради цього не вбачається.

Також, частиною 1 ст. 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Як вже вказувалося вище, відповідно до п. 12 спірного договору, земельна ділянка площею 287,00 кв.м., передана в оренду відповідачу для обслуговування пляжу.

Водночас, у пункті 13 договору та технічній документації по відводу зазначеної земельної ділянки, вказано, що цільове призначення ділянки –для рекреаційного використання (УКЦВЗ –1.17).

Отже, обслуговування пляжу –це умова договору суборенди землі, а не цільове призначення земельної ділянки, оскільки цільове призначення ділянки –це рекреаційне використання.

Адже, згідно зі ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки –це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

В силу ст. 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Стаття 19 Земельного кодексу України визначає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на певні категорії, до числа яких відносяться також землі рекреаційного призначення ( абз. "ґ").

Згідно зі ст. 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації (ст. 51 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. 1.1 Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 330 від 22.06.2009р. (z0679-09) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.07.2009р. за № 679/16695 (z0679-09) , рекреаційна діяльність – це діяльність, спрямована на відновлення розумових, духовних і фізичних сил людини шляхом загальнооздоровчого і культурно-пізнавального відпочинку, туризму, санаторно-курортного лікування, любительського та спортивного рибальства, полювання тощо.

Отже, незалежно від того, чи в аварійному стані знаходиться об’єкти на спірній земельній ділянці, це не є порушенням земельного законодавства щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням –рекреаційним.

Більш того, що з ціллю використання земельної ділянки за призначенням, відповідачем було здійснено будівництво медичного пункту літер "Г", розташований за адресою: м.Євпаторія, вул.Горького, 1 "б", загальною площею 47 кв.м. та площею забудови 66,6 кв.м., а також медичного пункту літер "Е", загальною площею 47 кв.м. та площею забудови 66,6 кв.м., розташований за адресою: м.Євпаторія, вул.Горького, 1 "в", що повністю відповідає вимогам ст.. 50 ЗК України.

При цьому, також слід зазначити, що рішенням господарського суду АР Крим від 02.12.2004 р. по справі № 2-20/16606-2004 за позовом Дочірнього підприємства "Центральна курортна поліклініка"Закритого акціонерного товариства лікувально –оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"до Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації про визнання права власності, спонукання провести реєстрацію права власності, позов задоволено. Визнано за відповідачем по даній справі право власності на об’єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі –медичний пункт літер "Г", розташований за адресою: м.Євпаторія, вул.Горького, 1 "б", загальною площею 47 кв.м. та площею забудови 66,6 кв.м., а також медичний пункт літер "Е", загальною площею 47 кв.м. та площею забудови 66,6 кв.м., розташований за адресою: м.Євпаторія, вул.Горького, 12 "в". Вирішено спонукати Євпаторійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації зареєструвати право власності на вказаний об’єкт. Доказів скасування вказаного рішення суду не надано.

Приписами статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Водночас частина 2 статті 180 Господарського кодексу України визначає, що істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї з сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, позовні вимоги ґрунтуються саме на приписах частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, враховуючи, що позивачем не доведено суду істотність порушення відповідачем своїх зобов’язань за спірним договором оренди від 06.02.2009р., а саме щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Крім того, в позовній заяві позивач посилається на порушення відповідачем ст. 90 Водного кодексу України і Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , на що судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) ) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях ради.

Втім, рішення Євпаторійською міською радою щодо розірвання спірного договору та звернення до суду із відповідним позовом, з підстав істотності порушення його умов, не приймалося.

Судова колегія зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки статтею 110 Глави 23 Водного кодексу України (213/95-ВР) передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України, а відтак посилання на порушення відповідачем водного законодавства не може бути підставою для розірвання спірного договору оренди.

Аналогічні положення закріплені і частинами першою, третьою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991, № 1264-XII, зі змінами та доповненнями, відповідно до яких порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

З огляду на наведені правові норми, судова колегія зауважує, що в даному випадку вважаючи, що відповідачем допущені порушення щодо будівництва об’єкту нерухомості на спірній земельній ділянці з підстав заборони здійснення такого будівництва в границях зони прибережної смуги або порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, позивач вправі звернутися до суду із окремим позовом до суду, виходячи із відповідальності встановленої законодавством України за скоєне порушення.

Більш того, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позивач в порушення норм ст. 33 ГПК України, не представив суду належних та допустимих доказів в підтвердження здійснення відповідачем перешкод доступу громадян до водокористування, прохіду вздовж берегу моря, морської затоки та лиману, що в свою чергу також не може розцінюватися, як підстава для розірвання спірного договору.

Разом з тим, встановлення обставин щодо відповідності виявлених Управлінням архітектури і містобудування Євпаторійської міської ради об’єктів нерухомості на спірній земельній ділянці та об’єктів нерухомості на які рішенням господарського суду АР Крим від 02.12.2004р. у справі №2-20/16606-2004 за відповідачем визнано право власності, не входить до предмету доказування у даній справі, щодо істотності порушень умов договору оренди, з підстав порушення земельного законодавства.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваного судового акту, який відповідає чинному законодавству України і обставинам справи, а відтак підстав для скасування якого, колегія не вбачає.