Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу ДПІ у м.Івано-Франківську

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.01.2012р.

у справі № 11/Б-1194

за заявою Тернопільської ОДПІ, м.Тернопіль

до Тернопільського державного науково-виробничого підприємства з енергозбереження "ЕВЕР", м.Тернопіль

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника –Ковтун Н.О. –заступник начальника юридичного відділу

від боржника –не з"явився

арбітражний керуючий – не з"явився

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 16.01.2012р. у справі № 11/Б-1194 (суддя Сидорук А.М.) про банкрутство Тернопільського державного науково-виробничого підприємства з енергозбереження "ЕВЕР", м.Тернопіль затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано боржника як юридичну особу та стягнуто з кредиторів пропорційно на користь арбітражного керуючого-ліквідатора ОСОБА_1 оплату послуг ліквідатора.

Не погоджуючись з даною ухвалою кредитор – ДПІ у м.Івано-Франківську подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись закрема на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та суперечать вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , оскільки процедура щодо визнання боржника банкрутом проводилась відповідно до статті 52 Закону, яка не передбачає обов"язку ліквідатора щодо скликання зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів, а тому кошти на оплату праці ліквідатора та на відшкодування витрат ліквідатора повинні стягуватись з ініціюючого кредитора. Крім того, як зазначає скаржник, в кошторисі видатків податкового органу не передбачено коштів на оплату послуг арбітражного керуючого-ліквідатора.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В провадженні господарського суду Тернопільської області знаходилась справа № 11/Б-1194 про банкрутство Тернопільського державного науково-виробничого підприємства з енергозбереження "ЕВЕР", м.Тернопіль, порушеної за заявою Тернопільської ОДПІ, м.Тернопіль в порядку передбаченому статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 10. ст. 3-1 Закону про банкрутство, оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом (2343-12) , за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, тобто на платній основі.

У відповідності до ч. 12 ст. 3-1 Закону про банкрутство, оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом (2343-12) , але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Ліквідатором ОСОБА_1 до господарського суду подано розрахунок розміру оплати праці за період здійснення ним обов’язків ліквідатора у справі, згідно якого оплата послуг ліквідатора становить 19985,81 грн., яку ліквідатор просив стягнути, посилаючись на п.п. 10, 12 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з кредиторів пропорційно.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, ліквідатором вчинялись дії по здійсненню ліквідаційної процедури в жовтні, листопаді 2009р.; квітні, вересні, жовтні, грудні 2010 р. та липні 2011 р. В обґрунтування свого клопотання ліквідатором не надано суду першої інстанції документів, які б підтверджували вчинення будь-яких дій в ході здійснення ліквідаційної процедури за період жовтень-листопад 2011р. В засіданні суду першої інстанції, арбітражний керуючий пояснив, що в листопада 2011р. ним був поданий звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс на затвердження господарського суду, а тому листопад 2011р. включений в період, за який нарахована заробітна плата.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов вірного висновку, що клопотання про стягнення оплати послуг ліквідатора підлягає частково до задоволення в сумі 10 138 грн. 00 коп. за період жовтень - листопад 2009р.; квітень, вересень, жовтень, грудень 2010 р. та липень 2011 р., як таке, що підтверджено належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Разом з тим, як встановлено судом, кредитором у даній справі є не лише ініціюючий кредитор, відтак, за наявності інших кредиторів, дотримуючись принципу пропорційності понесених ліквідатором витрат, суд обгрунтовано задовольнив клопотання ліквідатора шляхом покладення обов’язку по відшкодуванню витрат на оплату послуг арбітражного керуючого на всіх кредиторів, чиї грошові вимоги включені до реєстру та ліквідаційного балансу відносно боржника, пропорційно до розміру кредиторських вимог.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 91, 101- 106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.01.2012р. у справі № 11/Б-1194 (пункти 4-8) в частині оплати праці арбітражного керуючого-ліквідатора - залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.