Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Агентство 2500" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 17.09.2008р., прийняту за результатами розгляду скарги №4917

у справі №28/280-06-6761 господарського суду Одеської області

за позовом Акціонерно-комерційного промислово-інвестиційного

банку в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Білгород-Дністровському Одеської області"

до відповідача Приватного підприємства "Агентство 2500"

про стягнення 418 088,83грн.

за участю представників:

Акціонерно-комерційного промислово-інвестиційного банку - не з'явилися;

ПП "Агентство 2500" - не з'явилися;

ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області - не з'явилися

Акціонерно-комерційний промислово-інвестиційний банк в особі "Відділення Промінвестбанку в м. Білгород-Дністровському Одеської області" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом та просив суд звернути стягнення у розмірі 418 088,83грн. на заставлене майно відповідача -Приватного підприємства "Агентство 2500" згідно договору застави від 21.04.2005р. (т.1 а.с.2-5).

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.07.2006р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду звернуто стягнення шляхом його реалізації для погашення заборгованості по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №030-60-01-15 від 21.04.2005р. у розмірі 418 088грн., а саме:

- транспортні засоби у кількості 5 одиниць, автонавантажувач ДП, заставною вартістю 139 634грн. відповідно до договору застави від 21.04.2005р.;

- обладнання кількістю 31шт., заставною вартістю 376 148грн. відповідно до договору застави від 21.04.2005р. (т.1 а.с.78-79).

На виконання рішення суду у даній справі видано наказ (т.1 а.с.81).

11.03.2008р. до господарського суду Одеської області надійшла скарга ПП "Агентство 2500" на дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області щодо виконання рішення у даній справі (зареєстрована за вх. №4917 від 11.03.2008р.).

У поданій скарзі відповідач просив визнати неправомірними дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції щодо вимоги передати реалізоване з прилюдних торгів арештоване майно від ПП "Агентство 2500" до покупця -ОСОБА_1.

Вимоги поданої скарги мотивовані перевищенням органом ДВС наданих йому повноважень, які, на думку відповідача, припиняються після продажу арештованого майна з прилюдних торгів (т.2 а.с.79-80).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2008рр. у задоволенні скарги (№4917 від 11.03.2008р.) ПП Агентство 2500" на дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області відмовлено (т.2 а.с.122).

Відмовляючи у задоволенні відповідних вимог відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що:

- ВДВС Білгород-Дністровського МРУЮ з додержанням вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) здійснено реалізацію заставленого майна з прилюдних торгів;

- про результати торгів повідомлено відповідача та сповіщено йому про передачу проданого майна новому власнику;

- на орган державної виконавчої служби покладено обов'язок по реалізації майна, на яке звернуто стягнення, при цьому,. кінцевим результатом дій щодо реалізації арештованого майна є одержання за нього коштів від переможця прилюдних торгів та передача майна цьому переможцю, без чого вважати закінченими дії державного виконавця по виконанню рішення у даній справі не можна;

- автонавантажувач 4014, який реалізовано з прилюдних торгів, знаходився на зберіганні на території ПП "Агентство 2500".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008р. ухвала господарського суду Одеської області від 17.09.2008р. залишена без змін (т.2 а.с.194-198).

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2008р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008р., ПП "Агентство-2500" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а вимоги скарги на дії органу ДВС -задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушення та неправильним застосування судами норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.- 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За змістом ч.3 вказаної норми, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.

Предметом розгляду відповідно до поданої відповідачем скарги є правомірність дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області щодо направлення відповідачу 20.02.2008р. за вих.№06-18-4822 вимоги, відповідно до якої повідомлено про передачу заставленого майна, яке реалізовано з прилюдних торгів на виконання рішення у даній справі, від зберігача ОСОБА_2 та висловлено вимогу про забезпечення присутностіОСОБА_2. у відповідний час та забезпечення вільного доступу до вказаного майна.

Під час розгляду зазначеної скарги, судами встановлено, що постановою ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції від 18.10.2006р. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказів у даній справі.

На виконання рішення у даній справі ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції здійснено реалізацію майна з прилюдних торгів. При цьому, висновку щодо додержання вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) під час проведення виконавчих дій, зокрема, реалізації майна з прилюдних торгів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасно не з'ясувавши всі обставини, що підлягали встановленню для розгляду такої скарги.

Так, в силу п. 8 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", підставою, що тягне за собою обов'язкове зупинення виконавчого провадження, є порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що виконавчі провадження щодо боржника, відносно якого порушено справу про банкрутство, підлягають зупиненню, у випадку, якщо на відповідні вимоги поширюється дія мораторію.

Поняттю "мораторій" надано визначення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів. При цьому, в силу ч. 6 цієї норми, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди; дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому ст.14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому ст. 31 Закону.

Отже, дія мораторію, виходячи з виключного переліку, наведеного у ч.6 ст.12 Закону, розповсюджує свою дію на вимоги кредиторів, які забезпечені заставою.

Так, згідно ч.2 ст.26 Закону, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Отже, виходячи з положень зазначених норм, у випадку порушення справи про банкрутство боржника, виконавче провадження, яке порушене на виконання рішення про звернення стягнення на заставлене майно, підлягає зупиненню і задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою, має здійснюватись за правилами, встановленими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (також див. п.8.5 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. №04-5/1193 (v1193600-04) ).

Враховуючи, що до матеріалів справи долучені копії ухвал господарського суду Одеської області від 11.06.2007р., 25.07.2007р. про порушення провадження у справах про банкрутство ПП "Агентство 2500" та введення мораторію на задоволення вимог кредитора (т.1 а.с.117,120), для оцінки дій державного виконавця в частині реалізації відповідного майна, а також направленню ним вимоги про забезпечення передачі такого майна переможцю торгів як кінцевого етапу такої реалізації, суд першої інстанції мав надати оцінку таким судовим актам, а також з'ясувати чи діяв у відповідний період мораторій, введений на задоволення вимог кредиторів.

Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, які полягають у неповному з'ясуванні обставин справи, які підлягали встановленню для розгляду поданої скарги, не усунуті і судом апеляційної інстанції.

Зазначені питання не можуть бути з'ясовані судом касаційної інстанції, враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст.- 111-7 ГПК України.

Враховуючи зазначене, ухвала господарського суду Одеської області від 17.09.2008р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008р. підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд скарги ПП "Агентство 2500" на дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області (зареєстрована за вх.№4917 від 11.03.2008р.)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9- - 111-11, - 111-13 ГПК України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агентство 2500" задовольнити частково.

2.Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 17.09.2008р. у справі №28/280-06-6761 скасувати.

3. Справу передати до господарського суду Одеської області для нового розгляду скарги ПП "Агентство 2500" на дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області (зареєстрована за вх.№4917 від 11.03.2008р.).