Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Вербицької О.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря Горголь І.С.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1., (дов. від 03.01.2012 року б/н);

відповідача 1: ОСОБА_2, (дов. від 03.01.2012 року № 39/2012);

відповідача 2: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто"

на рішення господарського суду міста Києва

від 23.01.2012 року

у справі № 9/49-20/183 (головуючий суддя – Палій В.В., судді – Самсін Р.І., Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто"

до 1. Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

2. Київської дирекції Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

про стягнення 1 414 166, 48 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.03.2011 року у справі № 9/49, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року, позовні вимоги ТОВ "Юніком Авто" задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2011 року рішення господарського суду м. Києва від 17.03.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року у справі № 9/49 скасовано в частині відмови у позові, в цій частині – справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 17.03.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року у справі № 9/49 залишено без змін.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.01.2012 року у справі № 9/49-20/183 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто" (далі - позивач, ТОВ "Юніком Авто") до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі - відповідач 1, ПрАТ "Європейський страховий альянс"), Київської дирекції Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі – відповідач 2, Київська дирекція ПрАТ "Європейський страховий альянс") про стягнення 1 414 166, 48 грн. – у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ "Юніком Авто" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Юніком Авто" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 20.03.2012 року.

24.02.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідач 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, де ПрАТ "Європейський страховий альянс" просить в задоволенні позовних вимог ТОВ "Юніком Авто" до ПрАТ "Європейський страховий альянс" відмовити повністю.

20.03.2012 року до початку судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Юніком Авто" надійшло письмове клопотання про призначення експертизи.

20.03.2012 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники позивача та відповідача 1.

Представники відповідача 2 у судове засідання не з’явились, про причини неявки в судове засідання не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача 2.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки, визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, двохмісячний строк вирішення спору закінчується, а представники в судове засідання не являються, судова колегія вважає за можливе також застосувати положення Конвенції та здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача 2.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "Юніком Авто" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України (1798-12) ) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2006р. між ЗАТ "Європейський страховий альянс" (правонастуком якого є ПрАТ "Європейський страховий альянс") (далі – Страховик) та ТОВ "Юніком Авто" (далі – Страхувальник) було укладено Договір страхування відповідальності юридичної особи № 3-001242 (далі - Договір).

Згідно пункту 1 Договору предметом цього договору є страхування на умовах "Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами" від 25.12.03 року №1404/1, (далі –Правила) відповідальності страхувальника як сервісного центру по гарантійному обслуговуванню автомобілів марки "Mercedes" перед третіми особами – споживачами (покупцями цієї продукції) при проведенні акції "Гарантія".

Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов’язані з обов’язком страхувальника відшкодувати шкоду, заподіяну власникам автомобілів, які знаходяться на гарантійному обслуговуванні у страхувальника внаслідок дефектів заводу-виробника, які виявлені під час експлуатації автомобіля у гарантійний період.

Страховим випадком є законно визнаний відповідними державними органами; судом або страховиком (за попереднім узгодженням зі страхувальником) факт наявності заводських дефектів автомобіля в період дії гарантії.

Період страхування гарантії автомобіля становить 2 (два) роки або 70 000 (сімдесят тисяч) км пробігу, в залежності від того, яка подія відбувається раніше.

Страховому захисту підлягають всі деталі, вузли та агрегати, що встановлені на автомобіль заводом-виробником та не входять до списку деталей, вузлів, агрегатів, що не підлягають страхуванню.

На кожний автомобіль, гарантія якого застрахована, Страховик видає страховий сертифікат (поліс) встановленої форми з указанням марки автомобіля, № кузова, № гарантійного сертифікату, терміну дії страхування, дати продажу автомобіля, страхової суми на цей автомобіль та умов страхування. Страховий сертифікат (поліс) є невід’ємною частиною Договору.

Пунктом 5.1 Договору, зокрема передбачено, що Київська дирекція ПрАТ "Європейський страховий альянс" зобов’язалася здійснювати виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, а в разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування –письмово повідомити про це позивача з обґрунтуванням причини відмови, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування, в разі виклику страхувальником представника страховика для огляду виявлених дефектів деталей або вузлів автомобіля, прибути на СТО страхувальника протягом двох робочих днів.

Позивач зобов’язався інформувати відповідача про будь-які зміни (підвищення ступеня) страхового ризику; своєчасно вносити страхові платежі; не здійснювати заміну деталей або ремонт, не визнавати частково або повністю вимоги, які пред’являються йому в зв’язку зі страховим випадком, а також не приймати на себе будь-яких прямих та непрямих обов’язків по врегулюванню таких вимог без згоди відповідача (абзаци 2, 3, 4 пункту 5.2.2 Договору); вживати всіх необхідних дій і доцільних заходів по зменшенню розміру збитків, протягом двох робочих днів письмово або факсимільно повідомляти відповідача про необхідність проведення гарантійного ремонту автомобіля, узгоджувати з відповідачем порядок подальших дій –в разі настання страхового випадку (абзаци 1-3 пункту 5.2.3 договору).

В свою чергу, пунктом 6.1 Договору сторони передбачили, що страхове відшкодування виплачується на підставі письмової заяви позивача про виплату страхового відшкодування, акта про причини виходу з ладу деталей, що підлягають заміні по гарантії та рахунку, що підтверджує вартість деталей (вузлів, агрегатів) та вартості робіт по їх усуненню. При незгоді сторін з цього питання, причина виходу з ладу та вартість робіт і деталей (вузлів, агрегатів) встановлюється незалежним експертом, при цьому вартість проведення незалежної експертизи позивач і відповідач 1 сплачують у рівних долях. Пунтком 6.2 Договору сторони також визначили, що при розрахунку розміру страхового відшкодування враховується виключно вартість деталей (вузлів, агрегатів), що підлягають заміні згідно з гарантійними зобов’язаннями позивача та вартість робіт по усуненню цих дефектів.

Згідно з положеннями п. 6.5 Договору страхове відшкодування виплачується в строк до 15 днів після надання позивачем усіх необхідних документів, передбачених в п. 6.1. Договору. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, відповідач надсилає повідомлення про це з обґрунтуванням причин відмови, в строк до 15 днів після надання всіх необхідних документів, передбачених в п.6.1. Договору.

Відповідно до вимог п. 6.6. Договору ПрАТ "Європейський страховий альянс" не відшкодовує збитки, що виникли, зокрема, внаслідок дефектів продукції, що були відомі позивачу до реалізації продукції, але про які він не сповістив відповідача при укладенні та під час дії цього договору; порушення покупцем встановлених виробником правил користування продукцією; у випадках несвоєчасного технічного обслуговування автомобіля та в разі відсутності записів про технічне обслуговування в сервісній книжці.

Пунктом 6.7 Договору сторони також визначили випадки, в яких ПрАТ "Європейський страховий альянс" звільняється від здійснення виплати страхового відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що 19 жовтня 2007 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, згідно з якою сторони домовились продовжити дію Договору до моменту переукладення нового Договору страхування.

Крім того, 28 грудня 2007 року сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, згідно з якою п. 2.2 Договору щодо розміру страхового тарифу викладено в новій редакції.

Додатковою угодою № 3 від 07.04.2008р. до Договору встановлено страхову суму та страховий тариф для броньованих автомобілів.

Також, 01 жовтня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду № 4 до Договору, відповідно до якої встановлено страхову суму для автомобілів марки Mercedes-Benz моделі SLR та автомобілів Maybach в розмірі 150 000 грн. на рік; встановлено обмеження по гарантійних зобов’язаннях для автомобілів Mercedes-Benz моделі SLR та автомобілів Maybach, виготовлених в США, встановлено нові страхові тарифи для автомобілів європейського виготовлення та автомобілів, виготовлених в США.

Додатковою угодою № 5 від 16.10.2008 р. сторони встановили додаткові обмеження на страховий захист для автомобілів, виготовлених в Америці.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 08.01.2009р. №10/02 відповідач 1 повідомив позивача про критичну ситуацію, що склалась з виплатою йому страхових відшкодувань у 2008 році, зазначив, що за 2008 рік від позивача було отримано платежів 2 467 300 грн., виплачено страхових виплат 2 024 470 грн., вказав на те, що заявлені, проте не виплачені збитки (ті, де визначено шкоду) позивача складають 1115128 грн. і що в цілому сума шкоди складає 3 139 598 грн., що складає 127% від платежів, що надійшли, при цьому, не враховані заявлені, по яким не визначена сума шкоди, у зв’язку з чим запропонував внести обмеження страхового захисту на окремі деталі та розглянути можливість підвищення страхового тарифу до 5%.

В свою чергу, позивачем було направлено відповідачу 1 лист вих. № 12 від 14.01.2009 р., в якому позивач повідомив відповідача 1 про те, що ПрАТ "Європейський страховий альянс" неодноразово підвищувало страховий тариф, а також вносило корективи по страховому захисту на визначені вузли та агрегати автомобілів, при цьому сума заборгованості продовжує постійно збільшуватись, і що станом на 14.01.2009 р. загальна сума заборгованості по невиплачених збитках складає 1436130,34 грн., з них прострочено 156 страхових випадків на суму 1182 901,77 грн., у зв’язку з чим запропонував відповідачу 1 у додатковій угоді № 6 від 25.12.2009 р. до Договору чітко вказати строк погашення заборгованості по прострочених страхових випадках.

Слід зазначити, що у відповідь на лист позивача вих. № 12 від 14.01.2009 р., відповідачем 1 було надіслано ТОВ "Юніком Авто" листа від 20.01.2009 р. № 10/30, яким повідомив позивача про ситуацію, що склалась з виплатою страхових відшкодувань позивачу по Договору, зокрема, про те, що станом на 01.01.2009 р. позивачу було виплачено страхових відшкодувань на загальну суму 1836277,31 грн., заявлені, проте не виплачені станом на 01.01.2009 р. збитки складають суму, що перевищує 1 300 000 грн., та звернув увагу позивача на те, що у 2008 році різко зросла середня частота настання страхових випадків за Договором, а також середній розмір виплат страхового відшкодування по одному страховому випадку, з огляду на що запропонував позивачу внести зміни до Договору.

Листом від 21.01.2009 р. вих. № 14 позивач, у відповідь на лист відповідача 1 від 20.01.2009 р. №10/30 вказав на те, що заборгованість відповідача 1 на 20.01.2009р. в сумі 1 492 886,52 грн. є збитками для позивача і що позивач розглядатиме подальші пропозиції відповідача 1 щодо змін страхових тарифів та подальших обмеженнях страхового захисту тільки в єдиному контексті з графіком погашення заборгованості протягом 1,5-2 місяців та гарантій відповідача 1 стосовно того, що заборгованість не виникатиме по нових випадках, що заявлятимуться.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2009 року позивач надіслав відповідачу 1 претензію № 39 від 16.02.2009р.

У відповідь на претензію позивача № 39 від 16.02.2009р. та лист № 52 від 04.03.2009р. відповідач 1 листом № 966 від 20.03.2009 р. повідомив позивача, що, як зазначалось в листі від 05.02.2009 р. № 332, відповідач 1 відтермінував прийняття остаточного рішення по усім заявленим випадкам до з’ясування дійсних причин виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) та одержання офіційного підтвердження від заводів-виробників автомобілів Мерседес-Бенц, призупинив практику погодження заявлених поламок як таких, що сталися з вини заводу-виробника та продовжує розслідувати причини виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) і що до отримання від заводів-виробників інформації щодо причин виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) відповідач не прийматиме рішення щодо настання страхового випадку.

Слід зазначити, що по кожному із застрахованих автомобілів були оформлені гарантійний сертифікат та поліс добровільного страхування відповідальності юридичних осіб.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що обов’язок з виплати страхового відшкодування виникає у відповідача 1 при настанні страхового випадку – тобто, в разі виходу з ладу деталі (вузла, агрегату) автомобіля з причин заводського дефекту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача 1 заяви про виплату страхового відшкодування.

Також, з матеріалів справи вбачається, що під час оформлення гарантійно-страхового випадку при кожній поломці автомобіль оглядався експертом - співробітником ЗАТ "Європейський страховий альянс". При цьому, експерт фотографував державний номер автомобіля, номер кузова, панель приладів з показниками "пробігу" автомобіля на момент огляду і пошкоджену деталь. По закінченню огляду складається акт дефектування, в якому графи з показниками "пробігу" і переліком пошкоджень заповнюються особисто експертом (співробітником ЗАТ "Європейський страховий альянс").

Підписані акти дефектування на суму 621266,46 грн. є підтвердженням настання страхових випадків та визнання відповідачем 1 таких випадків страховими.

Враховуючи вищевикладене, рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. у справі № 9/49, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ЗАТ "Європейський страховий альянс" на користь ТОВ "Юніком Авто" 621266, 46 грн. страхового відшкодування, 63781,08 грн. пені, 6212, 66 грн. державного мита, 114,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У частині задоволення позовних вимог рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. у справі № 9/49, та постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. залишені без змін постановою ВГСУ від 14.09.2011р.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено до стягнення 1877548,52 грн. страхового відшкодування за період з 08.12.2008 р. по 11.07.2009 р. та нарахованої пені на вказану суму, що є предметом судового розгляду при новому розгляді справи №9/49-20/183, оскільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог, рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. у справі №9/49, та постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р., скасовані постановою ВГСУ від 14.09.2011р.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

В свою чергу, статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" (далі -Закон) передбачено, що договір страхування –це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Згідно з ч.1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до вимог ст. 8 Закону страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається з умов Договору відповідачем 1 застраховано майнові інтереси позивача, пов’язані з його обов’язком відшкодувати власникам автомобілів, які знаходяться на гарантійному обслуговуванні у позивача, заподіяну їм шкоду внаслідок дефектів заводу-виробника, які виявлені під час експлуатації автомобіля у гарантійний період (абз. 2 п. 1 Договору), наявність яких (дефектів заводу-виробника) визнано відповідним державним органом, судом або відповідачем (за попереднім погодженням з позивачем) (абз. 3 п. 1 Договору).

З умов Договору також вбачається, що страхування відповідальності позивача перед третіми особами (власниками автомобілів, які знаходяться на гарантійному обслуговуванні у позивача) полягає у відшкодуванні відповідачем 1 позивачу страхового збитку, тобто тих витрат, які позивач несе під час здійснення гарантійного ремонту проданих ним автомобілів, в результаті настання страхового випадку (виходом з ладу деталей, вузлів, агрегатів автомобіля (за винятком тих деталей, вузлів та агрегатів, що не підлягають страхуванню) в результаті дефекту заводу-виробника).

За умовами укладеного сторонами Договору, відповідач 1 зобов’язався здійснити позивачу виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку (підпункт 4 п. 5.1 договору), в разі зумовленої заводським дефектом поламки деталі (вузла, агрегату) автомобіля в гарантійний період (абз. 3 п. 1 Договору страхування).

Таким чином, підставою виникнення у відповідача 1 обов’язку з виплати позивачу страхового відшкодування є настання страхового випадку, а саме – вихід з ладу деталей (вузлів, агрегатів) автомобіля через заводський дефект.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі були виконані зобов’язання, що виникли на підставі Договору відповідальності юридичної особи № 3-001242 від 20.10.2006, здійснено внесення на користь відповідача усіх страхових платежів.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача 1 заяви про виплату страхового відшкодування.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що страхове відшкодування виплачується на підставі: письмової заяви позивача про виплату страхового відшкодування; акта про причини виходу з ладу деталей, що підлягають заміні по гарантії та рахунку, що підтверджує вартість деталей (вузлів, агрегатів) та вартості робіт про їх усуненню.

Відповідно до умов Договору та взятих на себе зобов’язань, відповідач зобов’язався здійснити виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку (підпункт 4 пункту 5.1 Договору страхування), тобто, в разі виявлення в гарантійний період заводських дефектів автомобіля (абзац 3 пункту 1 договору), підписання акта дефектування (протоколу огляду).

Згідно умов Договору страховим випадком є факт наявності заводських дефектів автомобіля в період гарантії, визнаний страховиком (за попереднім узгодженням із страхувальником) або відповідними державними органами, судом.

В свою чергу слід зазначити, що акти дефектування на суму 1877548,52 грн., у яких було б зазначено, що причиною виходу з ладу деталі (вузла, агрегату) є "заводський дефект" відповідачем не підписані.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази настання страхового випадку, який визнаний Страхувальником або відповідними державними органами, отже, відсутні підстави для стягнення з відповідача 1 на користь позивача страхового відшкодування у заявленому розмірі - 1877548,52 грн.

В свою чергу, щодо заявлених ТОВ "Юніком Авто" позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ "Європейський страховий альянс" пені у розмірі - 1192 754,76 грн., колегія суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що страховик несе відповідальність за невчасну виплату страхового відшкодування у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Загальна сума штрафних санкцій не може перевищувати 50 відсотків від суми заборгованості.

За відсутності доказів того, що відповідач при настанні страхового випадку невчасно виплатив страхове відшкодування на користь позивача, вимога про стягнення з відповідача 192 754,76 грн. пені визнається судом безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Юніком Авто" до ПрАТ "Європейський страховий альянс", Київської дирекції ПрАТ "Європейський страховий альянс" про стягнення 1 414 166, 48 грн. є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

В свою чергу, щодо заявленого клопотання представника ТОВ "Юніком Авто" про призначення експертизи, на підставі офіційної інформації заводу-виробника автомобілів Мерседес-Бенц щодо технічних характеристик та експлуатаційних особливостей деталей (вузлів, агрегатів) згідно переліку деталей (вузлів, агрегатів), що вийшли з ладу, колегія суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998, № 02-5/424 (v_424800-98) "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (редакція від 16.01.2008 року (v04-5600-08) ) зокрема передбачено, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З урахуванням вищевикладених у постанові обставин справи, та висновків, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, щодо відсутності дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції ТОВ "Юніком Авто" не доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

Рішення господарського суду м. Києва від 23.01.2012 року у справі № 9/49-20/183 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто" до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", Київської дирекції Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про стягнення 1 414 166, 48 грн. - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто" – без задоволення.

Справу № 9/49-20/183 повернути до господарського суду м. Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.