53/252-10 Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 19.03.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", м. Харків (вх.№315Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2011 року у справі №53/252-10,

за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області, м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", м. Харків,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", м. Харків,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2011 року у справі №53/252-10 (суддя Прохоров С.А.) поновлено провадження у справі №53/252-10. Позовні вимоги задоволено. З метою задоволення вимог Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області за кредитним договором №5 від 18.06.2008 року у розмірі 50000000,00 грн. за основним боргом, прострочених відсотків за користування кредитором у сумі 8973287,65 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №5/3 від 06.07.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О. та зареєстрованого в реєстрі за №2411, а саме: нежитлову будівлю: літ. "С-2"площею 1828,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29, що складається з виробничих приміщень: 1-го поверху –загальною площею 901,6 кв.м., 2-го поверху –загальною площею 692,4 кв.м., підвалу –загальною площею 234,7 кв. м. та нежитлові приміщення першого поверху №12,13,14,15 в літ. "Б-2", які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29 загальною площею 316,4 кв.м., що оцінений (на дату укладення договору іпотеки) в розмірі 4051300,00 грн., шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Стягнуто з відповідача до державного бюджету України державне мито в сумі 25500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2011 року у справі №53/252-10 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

На думку апелянта, вартість предмета іпотеки у розмірі 4051300,00 грн. не відповідає ринковій вартості нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, та цінам, які існують на теперішній час на ринку нерухомості. Апелянт зазначає, що на момент розгляду спору по даній справі судом першої інстанції не встановлено дійсну ринкову вартість предмета іпотеки, судом не з’ясовано усіх обставин справи №53/252-10, що мають значення для повного та об’єктивного вирішення спору (однак, яких саме, апелянт не зазначає).

Отже, єдиною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідачем зазначено те, що судом першої інстанції не встановлено дійсну ринкову вартість предмета іпотеки.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити оскаржуване рішення господарського суду Харківської області без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. При цьому, позивач вважає, що апелянт, мотивуючи свою правову позицію тим, що на сьогоднішній день вартість предмета іпотеки відмінна від тієї, що була визначена сторонами на дату підписання договору іпотеки, не надав жодних доказів іншої ринкової вартості заставленого майна. Окрім того, позивач вважає, що апелянтом неодноразово здійснювались заходи по штучному затягуванню розгляду справи та вирішенню її по суті, враховуючи, що дана справа розглядається з вересня 2009 року.

Третя особа вважає апеляційну скаргу відповідача не обґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2011 року у справі №53/252-10 таким, що винесене у відповідності до умов чинного законодавства

15.02.2012 р., 29.02.2012 р. та 12.03.2012 р. у судові засідання апеляційного господарського суду представники відповідача і третьої особи не з’являлися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином і в установлений законом строк, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень та штампи вихідної кореспонденції на зворотних сторінках ухвал апеляційного суду.

Представник позивача не заперечує проти розгляду даної справи у відсутності представників відповідача та третьої особи, при цьому зазначив, що вважає неявку відповідача обставиною, що затягує розгляд справи.

Зважаючи на належне повідомлення представників відповідача та третьої особи про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представників відповідача і третьої особи, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 18.06.2008 року між Національним банком України в особі Управління Національного банку України в Харківській області та ПАТ "Земельний банк"укладено кредитний договір № 5. За умовами цього кредитного договору ПАТ "Земельний банк"надано кредит на суму 50000000,00 грн. на термін з 18.06.2008 до 03.06.2009 року з оплатою відсотків у розмірі 16,5 процентів річних ( а.с. 11-13 т.1).

06.07.2009 року додатковим договором №1 до кредитного договору внесено зміни, якими пролонговано термін погашення кредиту до 03.06.2010 року. Цим додатковим договором також сторони погодили, що забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором, згідно з пунктом 1.2, виступає, зокрема, нерухоме майно за договором іпотеки №5/3 від 06.07.2009 року ( а.с.14-15 т.1).

У свою чергу, 06.07.2009 року між Національним банком України в особі Управління Національного банку України в Харківській області ( позивач у справі), ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" відповідач у справі), та ПАТ "Земельний банк"( третя особа у справі) укладено та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н. О., договір іпотеки №5/3, зареєстрований у реєстрі за №2411 (а.с. 17-20 т.1).

Згідно з пунктом 1.1 договору іпотеки відповідач передав в іпотеку позивачу нежитлову будівлю літ. "С-2"загальною площею 1828,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29, що складається з виробничих приміщень: 1-го поверху - загальною площею 901,6 кв.м.; 2-го поверху - загальною площею 692,4 кв.м., підвалу - загальною площею 234,7 кв.м. та нежитлові приміщення першого поверху №12,13,14,15 в літ. "Б-2", які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29 загальною площею 316,4 кв.м. (тобто, приміщення, що зазначені у позові).

Також, відповідно до пункту 1.1 договору іпотеки за домовленістю сторін, загальна вартість предмету іпотеки складає 4051300,00 грн. (саме ця сума зазначена у позові).

Пункт 1.2 договору іпотеки зазначає, що дані нежитлові приміщення забезпечують повернення кредиту, наданого ПАТ "Земельний банк"згідно з кредитним договором №5 від 18.06.2008 року, процентів за його користування та неустойки.

Як встановлено судом першої інстанції, та не заперечується сторонами, ПАТ "Земельний банк"порушив умови зазначеного кредитного договору щодо повернення наданого кредиту, а також сплати відсотків за його користування.

Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області надіслав відповідачу лист №05-192/6632 від 06.07.2010 року з вимогою погашення кредиту ( а.с. 21-22 т.1).

Аналогічні листи з вимогами погашення кредиту також направлено ПАТ "Земельний банк"- листи №05-192/6684 від 07.07.2010 року та №05-192/7477 від 30.07.2010 року ( а.с. 23-24 т.1).

Проте, вимоги позивача щодо виконання ПАТ "Зембанк"зобов’язань за кредитним договором в добровільному порядку залишились без відповіді та без задоволення; заборгованість ПАТ "Зембанк"перед позивачем не погашена.

22.09.2010 року Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №5/3 від 06.07.2009 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.2010 року заяву позивача прийнято до розгляду та порушено провадження у даній справі; розгляд справи призначено на 19.10.2010 року ( а.с. 1 т.1).

Ухвалами господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року ( а.с. 48-50 т.1), від 10.11.2010 року ( а.с. 73-75 т.1), від 22.11.2012 року ( а.с. 107-108 т.1) за клопотаннями відповідача розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2010 року за клопотанням відповідача провадження у даній справі зупинено до розгляду пов’язаної з даною справою іншої справи № 22/499, що розглядалася господарським судом м. Києва ( а.с.116-117 т.1).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2011 року за клопотанням позивача поновлено провадження у справі № 53/252-10 та призначено її розгляд на 21.03.2011 року ( а.с. 131 -132 т.1).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.03.2011 року за клопотанням відповідача провадження у справі № 53/252-10 зупинено до вирішення пов’язаної з нею справи № 22/499, що розглядається іншим судом ( а.с. 26-28 т.2).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2011 року поновлено провадження у справі № 53/252-10; змінено назву відповідача з АТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації"на Публічне акціонерне товариство "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації"; задоволено клопотання відповідача про призначення комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи та призначено у справі №53/252-10 комплексну судову економічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса. На вирішення експертів поставлено наступні питання: яка ринкова вартість нежитлової будівлі літ. "С-2"загальною площею 1828,7 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29, що складається з виробничих приміщень: 1-го поверху - загальною площею 901,6 кв.м.; 2-го поверху - загальною площею 692,4 кв.м., підвалу - загальною площею 234,7 кв.м. та нежитлові приміщення першого поверху №12,13,14,15 в літ. "Б-2", які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29, загальною площею 316,4 кв.м, власником яких є Публічне акціонерне товариство "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації"; який розмір документально підтвердженої заборгованості третьої особи ПАТ "Зембанк"перед позивачем НБУ в особі Управління НБУ в Харківській області за кредитним договором № 5 від 18.06.2008 р. станом на 02.08.2010 р.

Також, зазначеною ухвалою судом першої інстанції зобов’язано сторони у справі №53/252-10 на вимогу судових експертів подати необхідні для проведення експертного дослідження документи та покладено витрати по оплаті вартості проведення судової експертизи на ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції та реплікації".

Провадження у справі № 53/252-10 зупинено ( а.с. 55-58 т.2).

У липні 2011 р. Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса надіслав господарському суду та відповідачу листа №2/2074-еке від 21.07.2011 р. з клопотанням, в якому просив сторони надати додаткові документи (технічні паспорти або креслення архітектурно-будівельної частини на спірні об’єкти) та рахунок для сплати вартості проведення експертизи в термін –один місяць; при цьому відповідач був попереджений, що у разі несплати вартості проведення експертизи, остання буде знята з проведення без виконання (а.с. 61-64 т.2).

Як вбачається з матеріалів експертизи, питання поставлені на вирішення комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи не є взаємопов’язаними і розглядалися окремо. Питання № 1 досліджувалось при проведенні судової будівельно-технічної експертизи; питання № 2 досліджувалось при проведенні судової економічної експертизи.

Щодо питання № 1 судовим експертом направлено до суду повідомлення №7535 від 31.08.2011 р. про неможливість надання висновку по справі з господарського спору № 53/252-10, оскільки протягом місяця відповіді на клопотання експертизи не надійшло, а наданих матеріалів недостатньо для повноти дослідження і надання висновку ( а.с. 67-69 т.1).

Щодо питання № 2 судовим експертом надано висновок, що наданими на дослідження документами підтверджується заборгованість третьої особи ПАТ "Земельний банк"перед позивачем НБУ в особі Управління НБУ в Харківській області за кредитним договором № 5 від 18.06.2008 р. та додатковим договором № 1 від 06.07.2009 р. до кредитного договору № 5 від 18.06.2008 р. станом на 02.08.2010 р. в загальній сумі 58973287,65 грн., в тому числі: 50000000,00 грн. –сума основного боргу, 8973287,65 грн. –сума нарахованих та несплачених процентів ( а.с.70-79 т.2).

Листом № 53/252-10 (вих. № 027342 від 29.11.2011 р.) господарський суд Харківської області повідомив позивача, відповідача та третю особу про надходження до суду висновків експертизи та про необхідність представників сторін з' явитися до суду 07.12.2011 р. о 10-00 годині для вирішення питання щодо поновлення провадження у даній справі ( а.с. 80-81 т.2).

07.12.2011 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення у справі №53/252-10.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки ПАТ "Земельний банк"не виконав свого основного зобов’язання перед НБУ в особі Управління НБУ в Харківській області, тому останній як іпотекодержатель, має право на задоволення своїх вимог за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодавець має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (898-15) .

Відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки заставодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Статтею 33 цього ж Закону встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку"встановлено, що у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання. Якщо вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно з положеннями пункту 3.2 договору іпотеки, за вибором позивача застосовується один із наведених способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення його вимог, зокрема, за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведені норми права та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №5/3 від 06.07.2009 року, оскільки заявлені вимоги є обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами, а саме, листами позивача на адресу відповідача та третьої особи про порушення останнім зобов’язань за кредитним договором та вимогу стосовно його виконання ( а.с. 21-24 т.1) ; виписками за рахунками ПАТ "Земельний банк"( а.с. 84-100 т.1), та висновком судово-економічної експертизи від 09.11.2011 р. ( а.с.70-79 т.2).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ані відповідачем, ані третьою особою вищенаведені фактичні обставини справи не спростовуються.

Відповідно до частини 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно статті 39 Закону України "Про іпотеку" суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, зокрема, початкову ціну продажу предмету іпотеки.

Відповідно до пункту 1.1 договору іпотеки за домовленістю сторін, загальна вартість предмету іпотеки складає 4051300,00 грн.

В узагальненнях судової практики цивільних справ, що виникають із кредитних правовідносин Верховного Суду України зазначено, що при розгляді справи про звернення стягнення на іпотечне майно, виникають питання щодо оцінки майна –предмета іпотеки. В одних випадках за ціну позову береться початкова вартість, що зазначена у договорі, в інших –встановлена вартість предмета іпотеки на час розгляду справи при видачі витягу із Державного реєстру. Вирішуючи ці питання, суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то у суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов’язана довести інший його розмір, зокрема подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначив початкову ціну продажу предмету іпотеки у сумі 4051300,00 грн., на яке просив звернути стягнення. Відповідач, не погоджуючись з початковою ціною предмету іпотеки, в свою чергу, заявив клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи для встановлення вартості предмета іпотеки.

Місцевий господарський суд ухвалою суду від 10.06.2011 р. клопотання відповідача задовольнив; призначив судову будівельно-технічну експертизу, з покладанням на нього витрат по оплаті вартості проведення експертизи, поставивши на вирішення експертів питання про ринкову вартість спірної нежитлової будівлі. Проте, експертиза не була проведена, у зв’язку з ненаданням відповідачем необхідних для проведення експертизи документів, а саме: (технічні паспорти або креслення архітектурно-будівельної частини на спірні об’єкти) та не сплачено рахунок для сплати вартості проведення експертизи.

За таких обставин, посилання апелянта на непогодження з визначеною судом першої інстанції вартістю предмета іпотеки, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки останнім в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведена інша вартість предмету іпотеки, ніж початкова його ціна.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до приписів частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області створив сторонам та третій особі, які брали участь у даній справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, але відповідач своїми діями нехтував наданими йому процесуальними правами, не виконував вимоги суду та експертизи, чим не надав можливості провести судово будівельно-технічну експертизу (не надавши необхідні матеріали та не провівши оплату) .

А відтак, колегія судді вважає, що місцевий господарський суд не мав можливості, без допомоги судової будівельно-технічної експертизи, встановити дійсну ринкову вартість предмета іпотеки, тому при винесенні оскаржуваного рішення правомірно визначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 4051300,00 грн., яка визначена за домовленістю сторін та зазначена у договорі іпотеки № 5/3 від 06.07.2009 року.

Таким чином, зважаючи на те, що єдиною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідачем зазначено те, що судом першої інстанції не встановлено дійсну ринкову вартість предмета іпотеки, колегія суддів вважає, що відповідач не довів іншої ціни (вартості) предмету іпотеки, своїми діями щодо неодноразових клопотань про відкладення розгляду справи як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції, про зупинення провадження у справі створював передумови для затягування розгляду справи, у зв’язку з чим розгляд справи у суді першої інстанції розпочато у вересні 2010 року та закінчено у грудні 2011 року.

Подання даної апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній, колегія суддів також вважає таким, що також здійснено з метою затягування розгляду справи.

Як вже зазначено вище, інших підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідачем не зазначено.

Разом з тим, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції колегією судів встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: відповідно до приписів частини 3 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення. Згідно частини 4 цієї норми права, про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, господарський суд в порушення норм процесуального права, після повернення справи № 53/252-10 з інституту судових експертиз, не виніс ухвалу про поновлення провадження у справі, як то передбачено чинним законодавством, а викликав сторони до суду листом для вирішення питання про поновлення провадження у справі, тобто, діяв у спосіб, не передбачений чинним законодавством. Цього ж дня (07.12.2011 р.) суд поновив провадження у даній справі та розглянув її по суті.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення суду прийнято за відсутності представника відповідача, однак, зважаючи на те, що відповідач знав про те, що 07.12.2011 року буде вирішуватись питання про поновлення провадження у справі (відповідний лист на адресу сторін направлено завчасно (за 8 днів), а також те, що відповідач постійно не з'являвся у судові засідання суду першої та апеляційної інстанції, колегія суддів розцінює його неявку як недобросовісне користування своїми процесуальними правами та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з процесуальних підстав (неналежне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду).

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у апеляційній скарзі та у подальшому під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач не вказував на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду.

Враховуючи вищенаведене та те, що прийняте місцевим господарським судом рішення у справі №53/252-10 про задоволення позовних вимог позивача і звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 5/3 від 06.07.2009 р. є обґрунтованим і правомірним, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача скасування рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2011 року.