11/376 Про стягнення неустойки за невиконання зобов'язань щодо поставки товару у строк, встановлений Договором про закупівлю товарів за державні кошти - 19.03.2012 Прийняття

У жовтні 2011 року ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Агрогаз" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Технік Енерджі" про стягнення 166 645,20 грн. пені та 270933,43 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2011року (дата підписання – 03.01.2012 року) у справі №11/376 (суддя – Смирнова Ю.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пеню у розмірі 93 686 грн. 78 коп., штраф у розмірі 270933 грн. 46 коп., державне мито у розмірі 3 646 грн. 20 коп. та 196 грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Технік Енерджі" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило рішення господарського суду міста Києва скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, дійсним обставинам справи. Так, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд залишив поза увагою ту обставину, що факт отримання позивачем товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 110323011 від 11.03.2011 року встановлений рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року у справі № 3/251.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2012 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.03.2012 року.

У судове засідання 19.03.2012 року з’явився лише представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з’явився, поте 16.03.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду ТОВ "Технік Енерджі" було подане клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити участь у призначеному судовому засідання його повноважного представника та необхідністю надання додаткових документів і пояснень у справі.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, оскільки ухвала Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2012 року, якою порушено апеляційне провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 19.03.2012 року, була отримана відповідачем 07.03.2012 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, а відтак останній не був позбавлений можливості направити у судове засідання 19.03.2012 року іншого представника, так само як і подати письмові пояснення у справі, виклавши свої доводи та міркування з усіх питань, які на його думку, мають суттєве значення у справі, або навести їх у поданій апеляційній скарзі. Крім того, вказаною ухвалою суду явка представників сторін у засідання судової колегії обов’язковою не визнавалася та доводилося до відома останніх, що їх нез’явлення не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2011 року між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", філією "Агрогаз" (покупець) та ТОВ "Технік Енерджі" (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 110323011 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов’язується у 2011 році поставити покупцеві товар – сполуки нітровані (сполуки агрохімічні), перелік яких зазначений у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити вказаний товар.

Відповідно до п. 1.3 договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків покупця із відповідним зменшенням загальної суми договору, про що сторони, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та чинного законодавства, укладають додаткову угоду.

У п. 5.1 договору сторони визначили строк поставки товарів: з дати укладення цього договору до 31.12.2011 року. Строк поставки кожної окремої партії товарів зазначений в рознарядках до цього договору.

Згідно з п. 4 додатку 2 до договору "Умови поставки товарів" покупець надає постачальнику рознарядки в письмовій формі. Якщо постачальник протягом 5 календарних днів з моменту отримання рознарядки не надав покупцю в письмовій формі мотивовану відмову від прийняття рознарядки або заперечення по окремих її умовах, вважається, що рознарядка узгоджена сторонами і постачальник прийняв її до виконання.

Постачальник зобов’язується передати партію товару відокремленому підрозділу покупця в зазначеному в рознарядці покупця місці поставки, найменуванні (номенклатурі, асортименту) та кількості, в строк не пізніше 30-ти календарних днів з моменту надання рознарядки покупцем постачальнику (п. 5 додатку 2 до договору).

На виконання умов договору позивач надав, а відповідач 04.04.2011 року отримав рознарядку № 258/1/7-2 від 04.04.2011 року, що підтверджується відміткою працівника останнього про таке отримання.

Як зазначено місцевим господарським судом, за вказаною рознарядкою відповідач був зобов'язаний відвантажити підрозділам філії "Агрогаз" зазначену в ній партію товару загальною сумою 3870478,06 грн. у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання рознарядки, тобто з 5 квітня до 4 травня 2011 року.

Як слідує зі змісту позовної заяви, звертаючись до господарського суду, позивач зазначив, що взятих на себе зобов’язань за договором та рознарядкою відповідач не виконав, оскільки до визначених підрозділів філії "Агрогаз" у встановлений строк замовлену партію товару не поставив, а відтак позивач просив суд стягнути з відповідача 166 645,20 грн. пені та 270933,43 грн. штрафу на підставі п. 7.2.2 договору та ст. 231 ГК України.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача 93686,78 грн. пені та 270933,46 грн. штрафу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом ст. 174 ГК України договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі ст. 193 ГК України та ст. ст. 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

За правилами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як уже зазначалося, відповідно до рознарядки № 258/1/7-2 від 04.04.2011 року, отриманої відповідачем того ж дня, у останнього виник обов’язок відвантажити підрозділам філії "Агрогаз" вказану в цій рознарядці партію товару загальною сумою 3870478,06 грн. у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання рознарядки, тобто з 5 квітня до 4 травня 2011 року.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на як вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з цим, докази поставки відповідачем позивачу обумовленої вищезазначеною рознарядкою партії товару (акт прийому – передачі товару, видаткова накладна, як те обумовлено п. 4.1 договору) в матеріалах справи відсутні.

Посилання апелянта на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року у справі № 3/251, колегіє суддів до уваги не приймається, оскільки предметом розгляду у вказаній справі були вимоги позивача про повернення відповідачем майна з відповідального зберігання за договором № ПР-51 від 11.03.2011 року, проте, не здійснення останнім в обумовлені строки поставки партії товару згідно рознарядки позивача № 258/1/7-2 від 04.04.2011 року по договору № 110323011 від 11.03.2011 року.

Крім цього, як вбачається з рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року у справі № 3/251, асортимент товару, який відповідач прийняв на відповідальне зберігання за договором № ПР-51 від 11.03.2011 року, відрізняється від асортименту товару, наведеного у рознарядці № 258/1/7-2 від 04.04.2011 року.

Викладені у рішенні господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року у справі № 3/251 обставини про те, що позивачем були видані довіреності на отримання цінностей за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 110323011 від 11.03.2011 року, не свідчить про отримання ним партії товару, обумовленої рознарядкою № 258/1/7-2 від 04.04.2011 року, оскільки довіреність лише посвідчує повноваження тієї чи іншої особи на отримання матеріальних цінностей, у той час як факт здійснення господарської операції (передання відповідачем та отримання позивачем товару) має підтверджуватися первинними документами, складеними під час її здійснення або безпосередньо після закінчення останньої.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 вказаного Кодексу у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, у тому числі, сплата неустойки.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У п. 7.2.2 договору сторони погодили, що за порушення строків поставки товару або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості товару, поставку якого прострочено.

Таким чином, договором передбачений інший розмір пені за порушення строків поставки, ніж той, що встановлено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що 01.07.2011 року між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої сторони домовились про зняття з поставки частини товару за договором № 110323011 від 11.03.2011 року, у тому числі партії, обумовленої рознарядкою № 258/1/7-2 від 04.04.2011 року, нарахування штрафних санкцій позивачем було здійснена за період прострочення відповідачем виконання обов’язку поставити товар, тобто з 05.05.2011 року по 30.06.2011 року (57 днів).

Перерахувавши розмір заявленої до стягнення пені, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 93686,78 грн. пені.

Перевіривши розмір штрафу, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення 270933,46 грн. штрафу за розрахунком позивача.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" та скасування рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2011року у справі №11/376.