8/411/08 Про зобов’язання поставити недопоставлені за договором, товар - 24.03.2009 Прийняття

Державне підприємство "Вінницятрансприлад" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КІП" і просило суд зобов'язати останнього поставити недопоставлені гідроциліндри на загальну суму 174 288,0 грн. та стягнути 33 114,72 грн. штрафних санкцій, нарахованих за період з 23.05.2008р. по 30.06.2008р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №СН7/3-ВМТП/083/Ю від 04.01.2008р. щодо виготовлення та передачі у власність гідроциліндрів у визначений договором термін.

Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що стягнення пені за прострочення поставки продукції суперечить визначенню пені, наведеному у ст. 549 ЦК України, тобто стягнення пені за прострочення виконання не грошового зобов'язання суперечить нормам законодавства. Також зазначає, що позивачу поставлена уся продукція за накладними від 16.05.08р., 08.07.08р., 14.07.08р., 14.07.08р., 08.08.08р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р. (суддя Попова І.А.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. (головуючий, суддя Т.В.Мойсеєнко, судді В.А.Кричмаржевський, В.М.Хуторний), в частині вимог про зобов'язання поставити недопоставлені за договором №СН7/3-ВМТП/083/Ю від 04.01.2008р. гідроциліндри на загальну суму 174 288,0 грн. провадження у справі припинено; присуджено до стягнення з відповідача 33 114,72 грн. штрафних санкцій.

Вказані рішення та постанова ґрунтуються на положеннях ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 217, 230, 231 ГК України та фактично обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору щодо терміну поставки продукції.

Припиняючи на підставі п.11 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині зобов'язання відповідача поставити продукцію, суд першої інстанції виходив з того, що вся продукція, яка є предметом договору №СН7/3-ВМТП/083/Ю від 04.01.2008р., поставлена позивачу до ухвалення рішення у справі.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати в частині стягнення штрафних санкцій.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що стягнення пені за прострочення виконання не грошового зобов'язання суперечить нормам законодавства.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір №СН7/3-ВМТП/083/Ю від 04.01.2008р. за умовами якого, відповідач зобов'язався виготовити та передати в терміни і в порядку, визначені договором, у власність позивача гідроциліндри, а останній –своєчасно прийняти і сплатити за гідроциліндри в порядку і терміни, передбачені даним договором.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що позивач перераховує відповідачу 25% попередньої оплати від суми договору, а саме: 48 249,0 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 8041,50 грн. протягом п'яти календарних днів після оприлюднення звіту про завершення процедури закупівлі в мережі Інтернет та Інформаційному бюлетені тендерної палати України.

Відповідно до п.3.3. договору, термін постачання гідроциліндрів складає 65 календарних днів після отримання відповідачем першої частини попередньої оплати у сумі 48 249,0 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 8041,50 грн.

Пунктом 9.1. договору сторони визначили, що у разі непостачання товару в терміни, обумовлені цим договором, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 0,5% від суми товару, який непоставлений згідно договору, за кожен день прострочення.

Матеріалами справи встановлено, що позивач сплатив першу частину попередньої оплати 18.03.2008р. Отже відповідач мав поставити продукцію до 23.05.2008р.

Разом з тим, позивач прийняв пропозицію відповідача щодо продовження виготовлення гідроциліндрів до 10.06.2008р, але попередив, що у разі порушення цього строку штрафні санкції, передбачені договором, нараховуватимуться починаючи з 23.05.2008р. (а.с.12,13).

Відповідач виконав умови договору щодо поставки продукції на загальну суму 174288,0 грн. з порушенням терміну, що підтверджується відповідними видатковими накладними від 08.07.08р., 14.07.08р., 14.07.08р., 08.08.08р. та довіреностями (а.с.30-36).

Прострочення відповідачем поставки продукції на 38 днів стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення штрафних санкцій, нарахованих за період з 23.05.2008р. по 30.06.2008р.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, Господарський кодекс (436-15) називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст. 549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч.1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин є помилковим посилання скаржника на те, що пенею може забезпечуватись лише грошове зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем терміну поставки продукції, визначеного договором, то суди двох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 9.1. договору неустойки.

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення та постанова відповідають нормам матеріального та процесуального права, ґрунтуються на встановлених обставинах справи, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КІП" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. у справі №8/411/08 –без змін.