Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників від:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі" про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" від 13.06.08, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі" звернулося до суду із зустрічним позовом про визнання права власності на частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "ІМВО" в розмірі 45%, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "ІМВО" внести зміни до установчого договору та статуту товариства про те, що учасниками товариства є ОСОБА_1. з часткою 55% та ТОВ "ТД "Софі" з часткою 45%; зобов'язання державного реєстратора Управління державної реєстрації виконавчого комітету Львівської міської ради внести до Єдиного державного реєстру інформацію про відповідну зміну учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО".

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.09.08 (суддя Масловська Л.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.08 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Кузя В.Л., суддів: Юркевич М.В., Городечної М.І.), задоволено первісний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, в частині зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СОФІ" щодо зобов'язання державного реєстратора Управління державної реєстрації виконавчого комітету Львівської міської ради внести до Єдиного державного реєстру інформацію про відповідну зміну учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" -провадження припинено, а в решті вимог зустрічного позову - відмовлено.

Судові акти мотивовані порушенням переважного права ОСОБА_1. на купівлю частки у статутному фонді ТОВ "НВП "ІМВО", учасником якого він є.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в первісному позові відмовити, зустрічний позов задовольнити. Скарга мотивована порушенням судами ст.ст. 147, 362, 638, 646 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до статуту ТОВ "НВП "ІМВО" учасниками товариства є позивач з часткою 55% і відповідач-1 з часткою 45% у статутному фонді товариства. Відповідач-1 23.04.08 повідомив позивача про намір продати належну йому частку у статутному фонді ТОВ НВП "ІМВО"на таких умовах: ціна продажу частки становитиме 15000000,00грн.; строк оплати - 100% ціни до дня укладення або в день укладення договору купівлі-продажу, але до моменту його підписання.

Позивач 21.05.08 повідомив відповідача-1 про прийняття його пропозиції щодо купівлі частки і попросив надіслати йому проект договору купівлі-продажу. Відповідач-1 23.05.08 направив позивачу лист з проектом договору та пропозицією з'явитись 29.05.08 до нотаріуса для підписання договору. Позивач листом від 28.05.08 направив пропозицію включити в договір умову про майнову відповідальність продавця частки та необхідність згоди дружини продавця на продаж частки.

Дані пропозиції були прийняті відповідачем-1, що підтверджується листом від 29.05.08. 30.05.08 відповідачем-1 запропоновано позивачу з'явитись до нотаріуса для підписання договору. Позивач у цей же день запропонував включити до договору умови про відсутність податкової застави. Позивач 30.05.08 направив нотаріусу додаткову заяву про відкладення вчинення нотаріальної дії за участю відповідача-1 у зв'язку з наміром звертатись до суду для оспорювання права продажу частки третім особам до узгодження з позивачем усіх істотних умов договору та спонукання відповідача-1 до укладення договору купівлі-продажу з позивачем на узгоджених умовах. 11.06.08 відповідач-1 до нотаріуса не з'явився, посилаючись на те, що позивачем не були перераховані кошти на рахунок відповідача-1, зазначений у заяві від 23.04.08, про яку зазначено вище.

Задовольняючи первісний позов, суди виходили з того, що судом не встановлено факту відмови позивача від укладення договору купівлі-продажу для реалізації свого переважного права. А тому, договір купівлі-продажу є таким, що укладений з порушенням переважного права позивача, а тому є недійсним.

Також Львівським апеляційним господарським судом зроблено посилання на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 13.06.08, була чинною ухвала від 02.06.08 Галицького районного суду

м. Львова, якою було заборонено відповідачу-1 відчужувати частку в статутному капіталі ТОВ "НВП "ІМВО".

Але колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такими висновками судів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 147 Цивільного кодексу України (яка дублюється ч. 2 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства"), учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Відповідно до ч.4 ст. 362 Цивільного кодексу України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

За змістом вищевказаних правових норм доведенню підлягає факт порушення переважного права учасника товариства. Але в будь-якому випадку, продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК, частина друга статті 53 Закону про господарські товариства) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця та доводити те, що його право дійсно порушене.

Суди не звернули уваги на те, що предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу, але в даному випадку відсутні підстави для визнання його недійсним (оскільки судами встановлена його відповідність вимога ст. 203 Цивільного кодексу України), а вимога про переведення прав покупця не заявлялася.

Щодо встановлення факту порушення переважного права позивача, то судами залишено поза увагою доводи скаржника про те, спірна угода укладена на тих же умовах, що пропонувалися позивачу (в тому числі, і щодо 100 % передплати). Судами не надано належної правової оцінки тій обставині, що в строк до 11.06.08 позивач не сплатив обумовлену договором суму на користь відповідача-1. Дана обставина ним не заперечувалася. Так, під час розгляду справи позивач не посилався на те, що кошти в обумовленій сумі ним взагалі сплачувалися на користь відповідача-1. А відтак, обґрунтованість висновку судів про те, що позивач прийняв пропозицію відповідача-1 (а відтак, про порушення його переважного права на купівлю частки), викликає сумнів.

Крім того, абз. 2 с.2 ст. 147 Цивільного кодексу України визначає, що купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка пропонувалася для продажу третім особам. Тобто, суб'єкт переважного права має пріоритет у укладенні угоди про придбання частки лише на тих умовах, які визначені для третіх осіб і які зазначені в оферті продавця корпоративних права.

Отже, стаття 147 Цивільного кодексу України не надає права особі, яка наділяється переважним правом купівлі, вимагати від учасника, що відчуджує свою частку, включення до договору інших умов, які на її погляд, є істотними. Відповідно до ст. 646 Цивільного кодексу України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах, є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. В контексті викладених правових норм, суди не дали належної правової оцінки тій обставині, що позивач взагалі не сплатив запропоновану суму до укладення договору (в подальшому такі ж умови були прийняті відповідачем-2); не вказали, чи можуть такі дії свідчити про відмову від договору на запропонованих умовах.

Оскільки судами належним чином не досліджена обґрунтованість вимог за первісним позовом, то неможливо зробити висновок про доведеність вимог за зустрічним позовом, оскільки вони є пов'язаними з первісними. Судам також слід звернути увагу на адекватність обраних способів захисту права окремо по кожному виду вимог.

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7 --- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі" задовольнити частково, рішення господарського суду Львівської області від 25.09.08 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.08 у справі № 21/186 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.