55/459 Про зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи - 07.03.2012 Прийняття

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Іноземного підприємства "Малахіт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про визнання недійсним договору від 25.08.2010р. № 83/09/10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2011р. залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство "Екстрім".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2012р. призначено у справі № 55/459 судову експертизу, проведення яких доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.02.2012 року зупинено провадження у справі №55/459 на час проведення судової експертизи.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду про зупинення провадження у справі, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.02.2012 року по справі №55/459.

Свої апеляційні вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права при прийнятті ухвали щодо зупинення провадження у справі. Скаржник зазначає, що не потрібні спеціальні знання для встановлення дійсних обставин по даній справі, призначення експертизи не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 29.02.2012 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами №01-23/1/4 від 27.02.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю – перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 55/459 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Чорної Л.В., Буравльова С.І. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ст. 26 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", на підставі наказу Голови суду № 154к від 01.12.2010, у відповідності до п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (vr030414-10) , згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з неявкою представників третьої особи, колегією суддів ухвалою від 29.02.2012 року розгляд справи було відкладено на 07.03.2012 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами №01-23/1/2 від 07.03.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Буравльова С.І. в інших судових процесах та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 55/459 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Чорної Л.В., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ст. 26 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", на підставі наказу Голови суду № 154к від 01.12.2010, у відповідності до п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (vr030414-10) , згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.02.2012 року щодо зупинення провадження у справі № 55/459 скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.02.2012 року по справі № 55/459.

Про судове засідання 07.03.2012 третя особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, проте представник останньої не з’явився, причини неявки не повідомив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов’язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" у відсутності представника третьої особи.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши оскаржувану ухвалу на предмет правильності застосування господарським судом м. Києва норм процесуального права, дійшла висновку про скасування ухвали з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Господарсько-процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Експертиза – це вивчення, перевірка, аналітичне дослідження, кількісна чи якісна оцінка висококваліфікованим фахівцем, установою, організацією певного питання, явища, процесу, предмета тощо, які вимагають спеціальних знань у відповідній сфері суспільної діяльності.

Визначення поняття "судова експертиза" наводиться у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу": судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Метою судової експертизи відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України є роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

При цьому, слід зауважити, що висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.

Призначаючи експертизу у справі, господарському суду необхідно виходити з того, що висновок експертизи має слугувати аргументом у процесі встановлення об'єктивної істини і не може бути замінений іншими засобами доказування.

Судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знань для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року №01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" (v2651600-06) , абзац 3 та 4 п. 2 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 11.11.1998 року №02-5/424 (v_424800-98) "Про деякі питання практики призначення судових експертиз" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 16.01.2008 року №04-5/5 (v04-5600-08) )

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2012р. призначено у справі № 55/459 судову експертизу, на вирішення експертизи поставлено наступні питання: - Чи є товарно-матеріальні цінності, що є предметом договору поставки товарно-матеріальних цінностей №83/09/10 від 25.08.2010р. та визначені у Додаток №1, невід'ємним поліпшенням, що не можуть бути відокремлені від об'єкту оренди які знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 134-6, без пошкодження приміщення?- Чи можуть визначені товарно-матеріальні цінності, що є предметом договору поставки товарно-матеріальних цінностей №83/09/10 від 25.08.2010р. та визначені у Додаток №1, демонтовані без пошкодження приміщення, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 134-6 ?

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги щодо змісту ухвали, у разі якщо господарський спір не вирішується по суті, зокрема, ухвала має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство, висновок з розглянутого питання.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 01.02.2012р. щодо призначення у справі № 55/459 судової експертизи не відповідає вимогам ст. 86 ГПК України, оскільки в порушення вимог вказаних статей не містить будь-яких обґрунтувань, не зазначено які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при розгляді цієї справи, суд не обґрунтував доцільність проведення експертизи, не зазначив, з'ясування яких обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, потребують спеціальних знань.

Зі змісту даної ухвали, вбачається, що поставлені на вирішення судової експертизи питання, лежать в площині надання правової оцінки чи є товарно-матеріальні цінності невід'ємним поліпшенням, що не можуть бути відокремлені від об'єкту та чи можуть визначені товарно-матеріальні цінності бути демонтовані без пошкодження приміщення, в той час, як дані питання сторонами не ставляться.

Проте, як предметом розгляду у справі є позовні вимоги про визнання недійсним договору від 25.08.2010р. № 83/09/10.

Питання, які поставлені згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 01.02.2012р. на вирішення експертизи не відносяться до кола питань, що є визначальними для даної справи. Ці питання не стосуються предмета позовних вимог.

Крім цього, відповідно до ст. 41 ГПК про призначення експертизи господарський суд виносить ухвалу. Якщо через проведення експертизи господарський суд зупиняє провадження у справі, ухвала про призначення експертизи окремим процесуальним документом не виноситься, а питання, пов'язані з призначенням експертизи (призначення судово-експертної установи, визначення питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом тощо), вирішуються в ухвалі про зупинення провадження у справі.

У відповідності до ч.2 ст. 79 Господарсько-процесуального кодексу України Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи;

Зупинення провадження у справі — тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч.1 ст. 79 ГПК України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (п.1 ч.2 ст. 79 ГПК України).

Однак, виходячи із змісту норми ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Ухвала про зупинення провадження у справі повинна відповідати вимогам, передбаченим статтею 86 вказаного Кодексу, а також містити викладення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі. Саме по собі зазначення про призначення судової експертизи не може бути підставою для застосування частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що зупинення провадження у справі у даному випадку є факультивним, оскільки пов`язано з призначенням судової експертизи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в порушення ст. 43 ГПК України самоусунувся від дослідження та оцінки доказів по справі, чим порушив норми процесуального права.

Господарським судом м. Києва не враховано приписи, запроваджені статтями 32, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом першої інстанції не наведено обставин, що перешкоджали або унеможливлювали розгляд справи по суті заявлених позовних вимог, і які б зумовили зупинення провадження у справі.

Отже, висновки суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених статтею 79 ГПК України для зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до експертної установи, виходячи з предмета даного спору, є неправомірними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність обґрунтування неможливості розгляду спору по суті, дійшов висновку, що правові підстави для зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції не було враховано вимоги чинного законодавства України, що зумовило прийняття незаконної ухвали суду про зупинення провадження по справі в окремому процесуальному документі.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (надалі-Закон) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною третьою статті 3 Закону передбачено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Відповідно до частини першої статті восьмої ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Приписами ст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду м. Києва від 01.02.2012 року у справі №55/459 – скасуванню, з направленням матеріалів справи №55/459 для подальшого розгляду до суду першої інстанції.