Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 18.03.09, у зв’язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Дроботової Т.Б., Швеця В.О.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області у липні 2008 року заявлений позов про виселення Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультисервіс" із нежитлового приміщення четвертого поверху гуртожитку, загальною площею 256,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 17 та стягнення з філії 13975,00 грн збитків у вигляді неотриманої орендної плати. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що філія неправомірно займає і користується спірним приміщенням. Позивач наголошував на тому, що даними діями відповідача державі завдано збитків.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.09.08, ухваленим суддею Миропольським С.О., позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультисервіс" 51,00 грн державного мита, 59,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультисервіс" –51,00 грн державного мита та 59,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Місцевий суд виходив з того, що філія незаконно займає та користується спірним приміщенням гуртожитку, при цьому дійшов висновку, що такі дії філії завдали позивачеві збитків у вигляді упущеної вигоди. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 22, 387 Цивільного кодексу України, статтею 287 Господарського кодексу України, статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Токар М.В. –головуючого, Івакіної В.О., Фоміна В.О. постановою від 16.12.08, перевірене рішення суду першої інстанції скасував. Прийняв нове рішення про відмову в позові. Апеляційний суд виходив з недоведеності матеріалами справи факту використання та перебування Сумської філії ТОВ "Мультисервіс" в спірному приміщенні. Судом також установлено, що філія не є юридичною особою, тому не може бути відповідачем у справі. Водночас, рішення суду першої інстанції скасовано через порушення приписів статті 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки резолютивна частина переглянутого рішення не містить висновку про задоволення позову по кожній із заявлених вимог.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі, як прийняту з порушенням приписів матеріального і процесуального права, а матеріали справи скерувати для нового розгляду до господарського суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, заявник посилається на те, що факт зайняття Сумською філією ТОВ "Мультисервіс" спірних приміщень гуртожитку підтверджується рішенням Господарського суду Сумської області від 06.08.08 у справі №13/83-08, договорами, укладеними філією з надавачами послуг - КП "Міськводоканалом", ТОВ "Сумитеплоенерго", ТОВ "Велтон Телекомом". Заявник зазначає, що справа судом першої інстанції розглядалась за участю юридичної особи - ТОВ "Мультисервіс". На думку скаржника, апеляційним судом порушені приписи статей 33, 34, 75, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Від відповідачів відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом позову є вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області про виселення Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультисервіс" із нежитлового приміщення четвертого поверху гуртожитку, загальною площею 256,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 17.

Водночас, позивач просив стягнути з філії 13975,00 грн збитків у вигляді неотриманої орендної плати. Отже, в даному випадку, предметом доведення є факт використання чи невикористання спірного приміщення відповідачем. За приписами статті 287 Господарського кодексу України Фонд державного майна, його регіональні відділення виступають орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю.

Як свідчать матеріали справи, в підтвердження позовних вимог Регіональним відділенням надано акт перевірки стану використання будівель гуртожитку від 12.05.08, яким встановлено, що ТОВ "Мультисервіс" використовує спірне приміщення без правових підстав. Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог та скасовуючи рішення у справі, послався на відсутність доказів, підтверджуючих факт використання спірного приміщення саме Сумською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультисервіс". Проте, такий висновок зроблений апеляційним судом без врахування наступного.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивачі та відповідачі. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем –особа, яка повинна виконати зобов'язання. При цьому, сторони повинні мати господарську процесуальну правоздатність і господарську процесуальну дієздатність.

Згідно зі статтею 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 95 Цивільного кодексу України філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Отже, не маючи статусу юридичної особи, філія не наділяється самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю. Філії виступають лише як відокремлені частини юридичної особи, що їх створила, тому філії не можуть мати власного майна і самостійно брати участь у цивільному обороті. Тобто, апеляційний суд правильно встановив, що відповідачем у справі є ТОВ "Мультисервіс", яке є юридичною особою і від імені якої діє Сумська філія ТОВ "Мультисервіс", і стягнення здійснюється господарським судом саме з юридичної особи, але суд апеляційної інстанції ухилився від розгляду спору по суті.

Разом з цим, відповідно до приписів статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду має ґрунтуватися на повному з’ясуванні, зокрема того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Згідно статті 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зі змісту постанови у справі вбачається, що суд апеляційної інстанції, не приймаючи в якості доказів, підтверджуючих факт користування філією спірними приміщеннями, надані позивачем договори від 01.12.08 №2617, від 01.01.08 №642-т, від 01.10.07 №ЗАТЮП347-07, укладені філією з КП "Міськводоканалом", ТОВ "Сумитеплоенерго" та ТОВ "Велтон Телекомом", не зазначив мотивів за яких ці докази не взяв до уваги, обмежившись лише тим, що договори укладені з філією на надання послуг.

Проте, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом, викладення у судовому акті лише доводів і доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом. Отже, невмотивоване відхилення судом доказів, наданих позивачем в підтвердження незаконного використання відповідачем спірних приміщень, унеможливлює висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову. Крім того, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення 13975,00 грн збитків за користування спірними приміщеннями, суд апеляційної інстанції не врахував наступного.

Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України унормовано, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди. При цьому, правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов’язку чи цивільного права, що підлягає захисту, є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, оскільки заявлена до відшкодування сума, саме через ухилення від укладення договору, але за фактичне використання приміщення.

Водночас, не може бути залишено без змін і рішення у справі, оскільки як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, резолютивна частина рішення не містить висновку про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково за кожною із заявлених позивачем вимог, що є порушенням приписів пункту 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює висновок щодо законності рішення.

Викладене свідчить про те, що господарськими судами не вжито заходів для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з’ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, не взято до уваги та не надано належної правової оцінки усім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відтак, доводи касаційної скарги про порушення судом вимог чинного законодавства знайшли своє підтвердження.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Переглянуті судові акти цим вимогам не відповідають.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.08 у справі №14/348-08 і рішення господарського суду Сумської області від 26.09.08 у цій справі скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Сумської області.

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області задовольнити.