23/85пд Про дозвіл на розстрочку виконання рішення господарського суду - 06.03.2012 Прийняття

Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів –головуючого судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів Зубченко І.В. та Марченко О.А., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра"в особі філії публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Надра"Луганського регіонального управління на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.01.12 року у справі №23/85пд про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.11.2010 у справі №23/85пд (суддя Воронько В.Д.) за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Редрейтранс –ЛТД" (представник до судового засідання не з’явився) до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра"в особі філії публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Надра"Луганського регіонального управління (представник ОСОБА_1., довіреність №13-11-17869 від 15.08.11) про визнання недійсною кредитної угоди №ПФ 51/05-03 від 12.08.2005 року, укладеної між відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра"і товариством з обмеженою відповідальністю "Редрейтранс –ЛТД"та застосування правових наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції, –

Господарським судом Луганської області 27.01.12 року прийнято ухвалу у справі №23/85пд, згідно якої вирішено задовольнити заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Редрейтранс –ЛТД"(далі –Товариство) про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.11.2010 року у справі №23/85пд, а саме надано розстрочку на виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.11.2010 року у справі №23/85пд на 42 місяці (3,5 роки) з виплатою відкритому акціонерному товариству Комерційний банк "Надра"в особі філії відкритого акціонерного товариства Комерційного банку "Надра"Луганського регіонального управління (далі –Банк) грошових коштів у розмірі 389 992, 90 євро, зі сплатою за період з березня 2012 року по липень 2015 року включно по 9 285, 55 євро щомісячно та в серпні 2015 року –9 285, 35 євро.

Ухвалу суду обґрунтовано ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, зокрема тим, що матеріали справи свідчать про намір позивача розвивати свою діяльність, а тому в його інтересах буде дотримуватися запропонованого ним графіку платежів перед відповідачем з метою уникнення негативних наслідків для себе.

Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Луганської області у справі №23/85пд, заперечуючи висновки, встановлені ухвалою суду та вважаючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, Банк звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.01.12 року у справі №23/85пд, обґрунтовуючи її тим, що наведені Товариством підстави для розстрочення виконання судового рішення, а саме тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які надають підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Заявник апеляційної скарги звернув увагу на те, що в основу судового акту про надання розстрочення виконання рішення суду, має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Відповідач зауважив, що вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, місцевий господарський суд повинен встановити матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси стягувача та може призвести до негативних наслідків для нього.

Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції при розгляді заяви про розстрочення виконання рішення суду не досліджувались докази, які б свідчили про важкий фінансовий стан позивача та про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення чи роблять його неможливим, оскільки такі докази останнім суду не надавались.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу господарського суду Луганської області від 27.01.12 року у справі №23/85пд залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судовому засіданні заявник апеляційної скарги Банк підтримав заявлені в ній вимоги, Товариство заперечило проти задоволення апеляційної скарги з підстав, наведених раніше у письмовому відзиві.

Статтею 99 ГПК України унормовано, апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутнього в засіданні представника Банку, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції має бути скасована із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.11.2010 року у справі №23/85пд (т.2 а.с.а.с.42-44) позовні вимоги Товариства задоволені в повному обсязі, а саме: визнано недійсною кредитну угоду №ПФ 51/05-03 від 12.08.2005 року, укладену між Банком та Товариством; стягнуто з позивача на користь Банку 390 992, 90 євро; стягнуто з відповідача на користь Товариства державне мито у розмірі 42,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Означене судове рішення постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2011 року (т.4 а.с.а.с.67-70) було залишено без змін, у зв’язку з чим відповідно до ч.5 ст. 85 ГПК України цієї ж дати набрало законної сили.

На підставі наказу господарського суду Луганської області від 14.12.2010 року №23/85пд, постановою від 05.01.2012 року відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області (т.5 а.с.15) було відкрито виконавче провадження про стягнення з Товариства на користь Банку грошові кошти у розмірі 390 992, 90 євро, зобов’язано боржника добровільно виконати рішення суду в семиденний строк з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та надати копії документів підтверджуючих виконання рішення.

В світлі положень ст. 121 ГПК України та ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення, а також про встановлення або зміну способу і порядку його виконання.

Із змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник –розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

У будь-якому випадку розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов’язується з об’єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Вказані обставини, можуть мати, як суб’єктивний так і об’єктивний характер, але повинні бути єдині в своїй суті –ускладнювати виконання рішення або робити його неможливим.

Поряд з тим, необхідно зазначити, що такі обставини повинні мати місце на час звернення боржника з заявою про розстрочку виконання судового рішення та підтверджуватись певними письмовими доказами, у зв’язку з чим судом не можуть бути прийняті до уваги посилання Товариства на можливе ускладнення виконання рішення у майбутньому.

Окрім того, апеляційний господарський суд зауважує, що рішення господарського суду Луганської області від 30.11.2010 року у справі №23/85пд було прийнято на користь позивача, який, окрім іншого, просив суд застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції та згідно наявної в матеріалах справи заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.а.с.34-37) зазначив про повернення Банку 390 992, 90 євро, які після зарахування зустрічних однорідних вимог уявляють собою залишок суми кредиту, наданого відповідачем за спірним правочином.

Слід зазначити, що реституція є загальним наслідком недійсності правочину. Виходячи зі змісту реституції в зобов’язально-правових відносинах захисту права власності, її метою є поновлення того майнового становища сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину. Ставлячи за мету поновлення майнового становища сторін, реституція покликана виконувати, насамперед, правовідновлювальну функцію.

Проте, задовольнивши заяву Товариства про розстрочення виконання рішення, місцевий господарський суд фактично нівелював результати розгляду даного судового спору, оскільки з прийняттям оскаржуваної ухвали не тільки не повернув Банк у первісне матеріальне становище, який він мав до укладення кредитної угоди, а й порушив матеріальні інтереси останнього, безпідставно надавши можливість позивачу безвідсотково користуватися кредитними коштами ще протягом 42 місяців.

Судова колегія зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не визначає обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, внаслідок чого суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України. При цьому, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, суд попередньої інстанції повинен був встановити матеріальні інтереси обох сторін, оскільки з врахуванням правової природи кредитних правовідносин, невиконання Товариством протягом тривалого часу рішення суду беззаперечно порушує матеріальні інтереси Банку, а отже і принципи розумності та справедливості цивільного законодавства.

Як вбачається, задовольняючи заяву позивача про розстрочку виконання рішення, господарський суд Луганської області обмежився лише посиланням на передбачене ст. 121 ГПК України право сторони на розстрочку судового рішення. Оскаржувана ухвала не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах, які б свідчили про важкий фінансовий стан позивача та про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення чи роблять його неможливим. Також заявником не обґрунтовано, а ухвалою суду не встановлено необхідність розстрочки виконання судового рішення саме на 42 місяці.

Наданий позивачем договір від 10.01.2012 року про сумісну діяльність з товариством з обмеженою відповідальністю "Кан-Транс"свідчить лише про намір Товариства розвивати свою господарську діяльність в подальшому, будь-яких інших доказів, які б вказували на наявність неплатоспроможності боржника суду представлено не було.

В силу приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані докази господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст. 43 ГПК України).

За таких обставин у суду апеляційної інстанції є всі підстави не погодитись з правовою позицією суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення, оскільки вона порушує приписи процесуальних норм права, а саме ст. 121 ГПК України, не відповідає обставинам справи та не підтверджена наявними у справі письмовими доказами.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 43, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, а також статтею 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, –

Задовольнити апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра"в особі філії публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Надра"Луганського регіонального управління на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.01.12 року у справі №23/85пд про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.11.2010 у справі №23/85пд.