Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання - Корінної А.О.,

за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 29.02.2012 по справі

№ 24/050-11):

Від ініціюючого кредитора:

не з’явились

Від боржника:

не з’явились

Ліквідатор:

не з’явився

Від ДПІ у Подільському районі м. Києва:

ОСОБА_2 (довіреність від 05.01.2012 року № 21/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

на постанову

господарського суду Київської області

від 01.07.2011

у справі № Б24/050-11 (суддя Лутак Т.В.)

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайд-груп"

про банкрутство,

Постановою господарського суду Київської області від 01.07.2011 у справі № Б24/050-11 визнано банкрутом ТОВ "Слайд-груп", відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича, визнано кредиторські вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до банкрута в сумі 20777,38 грн., зобов’язано ліквідатора подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Слайд-груп" (далі за текстом – ТОВ "Слайд-груп") та відкриття ліквідаційної процедури.

Не погоджуючись з винесеною постановою місцевого суду, Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва (далі за текстом – ДПІ) подала до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 01.08.2011 № 10460/9/10-202, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 01.07.2011 у справі № Б24/050-11 і припинити провадження у справі.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції не було повною мірою встановлено всіх обставин справи, порушено норми процесуального та матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2011 у даній справі відмовлено ДПІ в прийнятті апеляційної скарги на постанову господарського суду Київської області від 01.07.2011 у справі № Б24/050-11.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2012 у справі № Б24/050-11 касаційну скаргу ДПІ задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2011 у справі № Б24/050-11 скасовано, а справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ справу № Б24/050-11 передано на розгляд для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючої судді Доманської М.Л., Гарник Л.Л., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2012 у даній справі було прийнято до розгляду апеляційну скаргу ДПІ та призначено розгляд даної скарги на 29.02.2012.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Представники від ініціюючого кредитора, та боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайд-груп" (далі за текстом – ТОВ "Слайд-груп"), у судове засідання не з’явилися. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, причини неявки суду не повідомили.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників від ініціюючого кредитора та боржника, за наявними у справі матеріалами.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом – ГПК України (1798-12) ), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом (2343-12) , ГПК України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом (2343-12) .

Відповідно до абзацу 1 ст. 1 Закону, неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, і в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до абзацу 4 ст. 1 Закону суб'єктом банкрутства є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Статтею 52 Закону передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Статтею 52 Закону встановлені особливості банкрутства відсутнього боржника. Відповідно до вимог цієї статті підставами для порушення провадження у справі про банкрутство є відсутність боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.06.2011 порушено провадження у справі № Б24/050-11 за заявою фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 до боржника, ТОВ "Слайд-груп" про банкрутство.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) копія ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим учасникам провадження, які беруть або мають право взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, органу місцевого самоврядування та іншим), державному органу з питань банкрутства, органу державної податкової служби, місцевому суду загальної юрисдикції та органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника, державному реєстратору, що здійснює реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб —підприємців (стаття 39 Закону України від 15 травня 2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців").

Матеріалами справи не підтверджується направлення копії ухвали про порушення провадження у даній справі про банкрутство відповідному органу державної податкової служби.

При цьому, суд виніс оскаржувану постанову без врахування наступного.

постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2011, що врахована судом першої інстанції, як доказ безспірності вимог ініціюючого кредитора у даній справі, винесена відділом державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції (далі - ВДВС). Цим же ВДВС винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві від 28.04.2011. При цьому в останній постанові зазначено ВДВС, що боржник за наказом господарського суду Київської області від 16.02.2011 № 47/6, ТОВ "Слайд-груп", на території Миронівського району не зареєстровано. Чи розшукувався боржник за адресою, вказаною у виконавчому документі, з матеріалів справи не вбачається, судом не досліджувалось.

Тобто суд першої інстанції не проаналізував того, що у рішенні господарського суду м. Києва від 25.01.2011 у справі № 47/6 та у вищевказаному наказі господарського суду Київської області від 16.02.2011 № 47/6, виданого на виконання цього судового рішення, зазначена адреса місцезнаходження боржника : м. Київ, проспект Оболонський, 23-А. На що також не звернуто належної уваги ВДВС при відкритті виконавчого провадження та при винесенні вищевказаної постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 28.04.2011. А зазначені постанови ВДВС враховані судом першої інстанції при винесенні ухвали про порушення провадження у даній справі про банкрутство та, відповідно -оскаржуваної постанови.

При цьому суд не дослідив того, що у договорі від 01.07.2010 № 01/07-10 про надання транспортних послуг, у відповідних актах про виконання робіт до цього договору та у відповіді на претензію фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 від 02.10.2010 № 02/10 (на підставі яких винесене вищевказане рішення господарського суду м. Києва від 25.01.2011 у справі № 47/6), боржником, ТОВ "Слайд-груп", зазначалась адреса місцезнаходження : АДРЕСА_1. Вказана адреса зазначена божником і в деклараціях з податку на прибуток підприємства, наданих боржником до ДПІ за 02.02.2010 та за 01.11.2010.

Вищезазначені декларації з податку на прибуток підприємства боржника надані до суду ДПІ разом з апеляційною скаргою на підтвердження активної господарської діяльності боржника, у тому числі за останній рік до порушення провадження у даній справі про банкрутство, оскільки в цих деклараціях за 02.02.2010 та за 01.11.2010 боржник визначив валовий доход у великих розмірах, так, за 2009 рік - на суму 917 695, 00 грн., за 2010 рік – на суму 661824,00 грн. відповідно.

Відповідно до норм Закону (2343-12) ініціюючий кредитор, звертаючись із заявою про порушення справи про банкрутство повинен надати суду належні докази у відповідності до вимог ст.52 Закону, які б свідчили, крім іншого, про припинення боржником підприємницької діяльності, докази неможливості встановити місцезнаходження керівних органів боржника, документів органу зв’язку про неможливість вручення кореспонденції боржнику, за його юридичною чи поштовою (фактичною) адресою, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2011 ДПІ направлена до суду першої інстанції заява про визнання її кредитором боржника у даній справі з майновими вимогами в сумі 917,00 грн. (податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість).

Із врахуванням вищевикладеного, ДПІ в апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на права та обов’язки ДПІ.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом зроблено передчасно без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи.

Всі зазначені обставини у сукупності повинен був дослідити суд першої інстанції, даючи оцінку відповідним документам.

У зв’язку з наведеним, оскаржувану постанову належить скасувати з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які визнані судом першої інстанції встановленими, та направити матеріали справи до місцевого господарського суду для розгляду та прийняття відповідного законного та обґрунтованого судового рішення з урахуванням встановлених вище обставин на підставі належних та достовірних доказів, підтверджених матеріалами справи. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

від 01.08.2011 № 10460/0/10-202 задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Київської області від 01.07.2011 у справі № Б24/050-11 скасувати.

3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4. Матеріали справи № Б24/050-11 направити до господарського суду Київської області для подальшого розгляду.

постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.