5023/8975/11 Про визнання недійсними окремих пунктів договору купівлі - продажу з момента його укладення та стягнення завданих збитків - 27.02.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Енергомашспецсталь" (вх.№450Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12.01.12 року у справі №5023/8975/11

за позовом –ТОВ фірма "Інтертранслогістик", м. Харків

до 1) ТОВ фірма "Конекс", ЛТД, м. Харків

2) ПАТ "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ

про стягнення 5000,00 грн. та визнання недійсним положення договору,

31 жовтня 2011р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості в розмірі 5000 грн. та судових витрат. 21 листопада 2011р. позивач надав змінену позовну заяву, в якій просив визнати недійсними п.п. 13.1, 13.2, 13.3, 13.4 договору купівлі - продажу №15/1018 від 18.06.11р., укладеного між ТОВ "Інтертранслогістик" та ВАТ "Енергомашспецсталь" з моменту його укладення та стягнути з відповідачів солідарно 2000 грн. моральної шкоди та судові витрати, посилаючись на те, що дані умови суперечать загальним принципам цивільного законодавства, що закріплені у п. 6 ст. 3 ЦК України. Ст. 13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також зловживання правом в інших формах. Оскаржувані пункти договору суперечать зазначеним вимогам, що є підставою недійсності правочину, яка прямо унормована у п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

12 грудня 2011р. позивач надав доповнену позовну заяву, в якій змінив підстави позову, зазначив про невідповідність оскаржуваних пунктів договору купівлі-продажу № 15/1018 вимогам норм ст.ст. 550, 655, 656, 662, 664, 673, 678, 679, 680 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 207, 231 ГК України, принципу збалансованості інтересів сторін у зобов’язанні, справедливості, добросовісності, розумності, неприпустимості застосування міри відповідальності за невиконання зобов’язання, як джерела безпідставного збагачення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2012 року по справі №5023/8975/11 (судді Тихий П.В., Інте Т.В., Калініченко Н.В.) частково відмовлено в позові ТОВ фірма "Інтертранслогістик", визнано недійсними пункти 13.2, 13.3, 13.4 договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 року, що укладався між ТОВ фірма "Інтертранслогістик" та ПАТ "Енергомашcпецсталь" з моменту його укладання, з посиланням на те, що зазначені пункти договору не відповідають нормам чинного законодавства. Зокрема, юридична природа зазначених санкцій свідчить, що вони є неустойкою, на яку за договором необґрунтовано нараховуються самостійні санкції у вигляді штрафів, процентів річних та пені, що суперечить ст. 550 ЦК України. Ст.ст. 665- 667, 670, 672, 678, 681, 684, 686, 692, 693 ЦК України не передбачають такого виду відповідальності продавця за договором купівлі – продажу, як повернення повної ціни (вартості) товару та санкцій на таку ціну (вартість).

ПАТ "Енергомашспецсталь" (другий відповідач) не погоджується з рішенням суду першої інстанції, надав апеляційну скаргу, в якій вказує на неповне з’ясування судом обставин справи при винесенні оскаржуваного рішення, та на те, що суд не дав належної правової оцінки доказам сторін. Просить скасувати рішення в частині визнання недійсними пунктів 13.2, 13.3, 13.4 договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Другий відповідач зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України в випадку коли розмір штрафних санкцій законом не встановлений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. Плата за користування чужими коштами не є санкцією, інші штрафні санкції не суперечать вимогам діючого законодавства.

Крім того, другий відповідач вказує на те, що при розгляді іншої справи судами надана оцінка спірному договору, зокрема, рішенням господарського суду Харківської області від 8.08.2011р. по справі №5023/3763/1 стягнута попередня оплата та санкції передбачені спірними пунктами, зазначене рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011р. В постанові Вищого господарського суду України зазначено, що оскільки санкції за невиконання умов договору, передбачені умовами договору та положеннями цивільного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування грошових коштів в сумі 1120000,00 грн., які були перераховані у якості попередньої оплати за договором № 15/1018 від 18.06.2008р., а також сплати санкцій, передбачених договором, інфляційних 240 гривень та 356,17 грн. - 3 % річних.

Другий відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, який повинен обчислюватись з моменту укладання договору.

Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на невідповідність оскаржуваних пунктів договору купівлі-продажу № 15/1018 вимогам норм ст.ст. 550, 655, 656, 662, 664, 673, 678, 679, 680 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 207, 231 ГК України, принципу збалансованості інтересів сторін у зобов’язанні, справедливості, добросовісності, розумності, неприпустимості застосування міри відповідальності за невиконання зобов’язання.

ТОВ фірма "Конекс", ЛТД (перший відповідач) вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

До початку судового засідання від представника позивача Поддашкіної О.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку із терміновим відрядженням до м. Києва (Вищого господарського суду України) та залучення до матеріалів справи висновку Національної Юридичної Академії України ім. Ярослава Мудрого.

Представник другого відповідача проти відкладення розгляду справи заперечує, посилаючись на те, що позивач був своєчасно повідомлений про час і місце розгляду справи і вважає, що дії представника відповідача свідчать про навмисне затягування розгляду справи.

Судова колегія розглянула клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи. Позивач був своєчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, а неявка представника позивача у засідання не є обставиною, що позбавляє судову колегію розглянути подану скаргу, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів (документів), котрі не були розглянуті господарським судом першої інстанції. Крім того, позивач мав змогу направити у засідання іншого представника (керівника, заступника) для надання пояснень щодо предмету спору. До матеріалів справи залучені всі документи, що надані разом із відзивом на апеляційну скаргу, а представником позивача не надано доказів необхідності та терміновості відрядження в день судового засідання. За таких обставин судова колегія вважає, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

18 червня 2008 року між ТОВ "Інтертранслогістик" та ВАТ "Енергомашспецсталь" був укладений договір купівлі-продажу № 15/1018, за яким позивач /продавець/ передає у власність (покупця) продольно - фрезерний станок моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску та інше обладнання, за ціною, що вказана у специфікації № 1, та виконує роботи з дефекації станка, складанню специфікації за електричною, механічною, гідравлічною частинам станку, монтаж та пусконаладку, перевірку на технологічну точність, здачу за силовими показниками.

У пунктах 1.2., 2.2 договору купівлі-продажу та у специфікації №1 сторони встановили обов’язок покупця товару (другого відповідача) прийняти та оплатити товар та послуги відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу, встановили загальну суму договору 1400000,00 грн.

Пунктами 12.1, 12.2 договору передбачено, що оплата вартості предмету договору купівлі-продажу та вартості робіт і послуг за договором, виконується покупцем (другим відповідачем) шляхом перерахування грошових коштів у безготівковому порядку на банківський рахунок продавця, тобто позивача, у національній валюті України наступним чином: 80% вартості за договором - попередня оплата на протязі 10 календарних днів від дати підписання договору та виставлення рахунку – фактури; 20% вартості за договором – на протязі 10 банківських днів зі дня підписання Акту виконаних робіт.

При укладанні договору сторони встановили наступні штрафні санкції: зокрема пунктом 13.1. договору купівлі-продажу встановлено, що у разі несвоєчасної поставки товару або здійснення послуг, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% від вартості не поставленого товару чи не здійснених послуг за кожен день прострочки, не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення.

Пунктом 13.2. договору встановлено, що у разі здачі станку після виконання послуг, не відповідаючого по якості стану працездатного станку, продавець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості наданого неякісного товару.

У п. 13.3. договору зазначено, що у разі прострочки поставки товару більш ніж на 50 днів від строку, вказаного в п. 8.3. договору або прострочки виконання послуг більш ніж на 60 днів від строку, вказаного у п. 8.4. договору, продавець на протязі 5 днів повертає перераховані кошти та сплачує покупцю штраф за користування грошовими коштами 5% річних.

Пунктом 13.4. договору встановлено, що у разі не повернення грошових коштів у вказаний строк, продавець сплачує покупцю за кожний день прострочки повернення пеню у розмірі 0,5% від неповернутої суми.

У п. 7.3 договору купівлі-продажу зазначено, що у разі затримання усунення недоліків продавець зобов’язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,05% від суми даної одиниці товару або послуг за кожен день прострочки понад встановлені п. 7.3. строки.

Предметом спору є вимоги ТОВ "Інтертранслогістик" про визнання недійсними положень пунктів 13.1., 13.2., 13.3., 13.4. договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 року з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, у зв’язку з тим, що вказані пункти суперечать діючому законодавству України, а саме: статтям 3, 6, 13, 550, 555, 556, 662, 664, 673, 678- 680, 692 Цивільного Кодексу України, статтям 179, 180, 207, 231 Господарського кодексу України, статті 13, 41 Конституції України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, сторони господарського договору мають право самостійно встановлювати розмір штрафних санкцій у тексті договору, сплата яких є обов'язковою для сторін правочину.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судова колегія вважає, що відповідальність сторін у випадку порушення зобов’язань за договором встановлена його (договором) умовами, що не суперечить приписам Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) , зокрема ст.ст. 546 та 551 ЦК України, 230, 231 ГК України (436-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він не суперечить діючому законодавству України; особа має необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину є вільним і відповідає його внутрішній волі; правочин вчинений у відповідній формі; спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 6, ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 2, 3 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, позивач та другий відповідач по даній справі на свій розсуд уклали договір купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 р., в якому узгодили умови (пункти) договору, в тому числі і умови відповідальності за неналежне виконання сторонами договірних зобов’язань зазначених у пунктах 13.1,13.2,13.3, 13.4 договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 року.

У п. п. 13.1., 13.2., 13.4. договору сторони встановили, що при порушенні умов договору відносно строків та якості товару сплачується штраф та пеня, тобто встановлена відповідальність у вигляді штрафу та пені, зазначені санкції встановлені за різні порушення.

Отже, умови договору передбачають відповідальність сторін, в даному випадку позивача, у разі порушення ним умов договору щодо якості товару, строків повернення попередньої оплати, строків поставки та виконання послуг, і така відповідальність (стягнення пені та штрафу) не протирічить приписам Закону.

Посилання позивача на стягнення двох штрафів та застосування подвійної цивільно - правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те ж порушення. та нарахування штрафних санкцій на штрафні санкції / за не повернення грошових коштів у вказаний строк, продавець сплачує покупцю за кожний день прострочки повернення пеню у розмірі 0,5% від неповернутої суми/ безпідставне та спростовується матеріалами справи, зокрема п.п. 13.1., 13.2, 13.4. договору, якими встановлені штрафні санкції у вигляді штрафу та пені за різні порушення та які не передбачають нарахування процентів на неустойку.

Колегія суддів вважає, що зазначена у п.13.3. договору плата за користування грошовими коштами за своєю правовою природою не є штрафом або пенею, а є процентами за користування грошовими коштами /ст. 536 ЦК України/, тому посилання позивача на норми ст. 550 ЦК України є безпідставними.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В зв’язку з невиконанням договірних зобов’язань, ПАТ "Енергомашспецсталь" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ фірма "Інтертранслогістик" про стягнення попередньої оплати у розмірі 1120000,00 грн. сплаченої за договором купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 року, а також стягнення санкцій, що узгоджені пунктами 13.2, 13.3, 13.4 договору та передбачених ст.ст. 536, 625 Цивільного кодексу України, а саме пені за прострочення виконання робіт у розмірі 27000,00грн., пені за прострочку повернення передоплати в сумі 1080000грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 43419,18грн., 3% річних за прострочення повернення попередньої оплати в сумі 356,71грн. та інфляційних в сумі 240,00 грн. ( справа № 5023/3763/11)

ТОВ фірма "Інтертранслогістик" звернулось до суду із зустрічним позовом, в якому просило суд зобов'язати ПАТ "Енергомашспецсталь" підписати акт виконаних робіт за договором купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 року; стягнути з ПАТ "Енергомашспецсталь" суму заборгованості у розмірі 280000,00 грн.; судові витрати покласти на ПАТ "Енергомашспецсталь": 2885,00грн. державного мита, витрати на ІТЗ та 80000,00 грн. - вартість послуг адвоката. При цьому, при поданні зустрічного позову, ТОВ фірмою "Інтертранслогістик" не заявлено вимог про визнання недійсними узгоджених сторонами умов договору, а саме, умов передбачених пунктами 13.2, 13.3, 13.4 договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 року. Отже, позивач вважав зазначені умови договору дійсними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011 по справі №5023/3763/11 первісний позов ПАТ "Енергомашспецсталь" до ТОВ "Інтертранслогістик" задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Інтертранслогістик" на користь ПАТ "Енергомашспецсталь" 1120000,00 грн. попередньої оплати за договором № 15/1018 від 18.06.2008р., 27000,00 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт, 1080 000,00 грн. пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати, 43419,18 грн. за користування чужими грошовими коштами, 356,17 грн. 3% річних, 240 грн. інфляційний, 22710,16 грн. витрат з державного мита по справі та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Зазначене рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011 року, в якій зазначено, що оскільки санкції за невиконання умов договору, передбачені умовами договору та положеннями цивільного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування грошових коштів в сумі 1120000,00 грн., які були перераховані у якості попередньої оплати за договором № 15/1018 від 18.06.2008р., а також сплати санкцій, передбачених договором, інфляційних 240 гривень та 356,17 грн. - 3 % річних.

Отже, зазначеними судами надано належну правову оцінку договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 року укладеного між ТОВ "Інтертранслогістик" і ПАТ "Енергомашспецсталь", зокрема пунктам 13.2, 13.3, 13.4 договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 року, згідно яких задоволені позовні вимоги ПАТ "Енергомашспецсталь" до ТОВ "Інтертранслогістик" в частині стягнення санкцій, що узгоджені пунктами 13.2, 13.3, 13.4 договору, що має преюдиційне значення, але не враховано судом першої інстанції при розгляді справи.

В зв’язку з чим посилання позивача та суду першої інстанції на те, що зазначені пункти спірного договору є недійсними та суперечать приписам ст.ст. 550, 655, 656, 662, 664, 673, 678, 679, 680 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 207, 231 ГК України безпідставне, оскільки відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач не надав доказів невідповідності спірних умов договору нормам діючого законодавства та вимогам розумності і справедливості, в зв’язку з чим суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду заяву другого відповідача про застосування загального трирічного строку позовної давності, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 261 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В зв’язку з тим, що позивач вважає, що умови договору відносно встановлення штрафних санкцій порушують його права та просить визнати зазначені пункти договору недійсними з моменту укладання договору, тож і про порушення своїх прав позивач повинен був довідатись ще при укладанні спірного договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 року.

Однак з позовною заявою про визнання недійсними пунктів 13.2, 13.3, 13.4 договору, позивач звернувся лише 21.11.2011 року, тобто після спливу строку позовної давності, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, наданий разом з відзивом на апеляційну скаргу висновок Національної Юридичної Академії України ім. Ярослава Мудрого не може вважатись певним доказом при розгляді даної справи, оскільки зазначений висновок не був предметом розгляду в засіданні суду першої інстанції та був зроблений на замовлення позивача, без врахування всіх обставин та взаємовідносин сторін по укладеному правочину і без врахування попередньо розглянутих судами спорів між сторонами по зазначеному правочину.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2012 року по справі №5023/8975/11 прийнято без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, тому підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 203, 204, 215, 257, 261, 267, 536, 550, 610, 611, 627, 628, 629, 693 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ст.ст. 104- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, –

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2012 року по справі №5023/8975/11 в частині визнання недійсними пунктів 13.2, 13.3, 13.4 договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2012 року по справі №5023/8975/11 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" (61099, м. Харків, вул. Рибалко, 37, к. 10, код 31827404) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код 00210602) –536,50 грн. судового сбору.