2-1/7995-2008 Про визнання права власності на нерухоме майно - 19.03.2009 Прийняття

Розпорядженням № 02.03-10/131 від 18.03.2009р. у зв'язку з відрядження судді Першикова Є.В, Муравйова О.В. та поверненням з лікарняного Ходаківської І.П. змінено склад колегії суддів у справі №2-1/7995-2008 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В. утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

У серпні 2008 року Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державного комунального підприємства "Ринок" та Армянської міської ради АР Крим про визнання права власності на майно -торговий павільйон, збудований на Армянському комунальному підприємстві "Ринок".

Позовні вимоги були вмотивовані рішенням Армянської міської ради від 29.03.2002 № 49 про надання дозволу на будівництво торгового павільйону за власні кошти підприємців, наявністю Договору між позивачкою та ДКП "Ринок" про будівництво павільйону на підставі проектно-технічної документації ДКП "Ринок", і на підставі ст.ст. 328, 331 та 392 Цивільного кодексу України та умов укладеного договору позивач вважає себе власником торгового павільйону, проте, Армянська міська рада АРК не визнає право власності за позивачем.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2008 позовні вимоги задоволені: визнано за підприємцем ОСОБА_1. право власності на павільйон площею 8 кв. м та території міні-ринку в АДРЕСА_1 у м. Армянськ АРК.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 судове рішення скасоване та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено на тих підставах, що апеляційний суд визнав будівництво самочинним і відсутності підстав для визнання самочинно збудованого павільйону власністю СПД ОСОБА_1.

Не погоджуючись із постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2008, СПД ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить постанову скасувати, а Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2008 залишити в силі.

Порушенням норм матеріального права заявник вважає невідповідність висновків суду обставинам справи, а саме тому, що позивач не є самовільним забудовником, а здійснював будівництво у відповідності із наданими дозволами та укладеним договором, а побудований об'єкт було прийнято в експлуатацію та щорічно СПД ОСОБА_1. отримувала дозволи від контролюючих органів на здійснення торгівельної діяльності в побудованому спірному павільйоні.

На думку СПД ОСОБА_1. відповідач ДКП "Ринок" погоджується із належністю спірного павільйона на праві власності позивачці, а залучене до участі у справі ТОВ "Козацький ринок" не має ніяково відношення до умов будівництва підприємцями павільйонів на ринку.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 01.03.2004 між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1. та державним комунальним підприємством "Ринок" укладений договір, згідно якого ДКП "Ринок" замовляє проектно-технічну документацію для будівництва торгових павільйонів, а фізична особа -підприємець ОСОБА_1. за власні кошти будує павільйон площею 8 кв.м, який є її власністю, згідно схеми розміщення міні-ринку по АДРЕСА_1 для торгівлі на одному постійному місці. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє на весь час знаходження ринку на даній території.

Будівництво здійснено відповідно до розробленого та затвердженого проекту, об'єкт прийнятий до експлуатації в 2004 році, його власнику виданий паспорт в 2004 році. Позивачка сплачує вартість орендованого місця, на якому розташований павільйон.

05.01.2006 виконкомом Армянської міської ради виданий дозвіл підприємцю ОСОБА_1.( код 1811416929) на право розміщення об'єктів торгівлі і послуг на території міста Армянська, згідно якого фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1. дозволено розміщення об'єкту торгівлі -торгівельного кіоску на території міні-ринку ДКП "Ринок" на підставі договору від 01.03.2004.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з вимогами ст. 328, 329 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Одним із основних критеріїв законності володіння майном є джерело фінансування, а судами встановлено, що позивачка за власні кошти здійснила будівництво об'єкту, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється ДКП "Ринок".

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Державне комунальне підприємство "Ринок" засноване у 1996 році Армянською міською радою та представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим в м. Армянську, є юридичною особою та згідно Статуту має права розпоряджатися майном, укладати будь-які договори та вчиняти інші дії, включаючи ті, що стосуються державної та комунальної власності.

ДКП "Ринок" звернулось до Армянської міської ради із заявою про надання дозволу на будівництво на території ринку стаціонарних нерухомих об'єктів для торгівлі, та Рішенням виконкому Армянської міської ради 29.03.2002 рішенням № 49 надано такий дозвіл на будівництво.

Зазначене рішення стало підставою для замовлення Державним комунальним підприємством "Ринок" проектно-технічної документації та будівництва торгових павільйонів.

Крім того, суд першої інстанції в рішенні послався на Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.11.2007, якою скасоване рішення господарського суду АРК від 19.06.2007, як на таке, що має преюдиційне значення для вирішення справи у відповідності із ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Цим рішенням відмовлено в задоволенні позовних вимог Прокурора м. Армянська до СПД ОСОБА_1. про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0010 га шляхом демонтажу споруди -торгівельного кіоску як такого, що не є самовільно збудованим.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на приписи ст. 392 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Севастопольський апеляційний господарський суд повторно розглянув справу з підстав, визначених ст. 376 Цивільного кодексу України, згідно з якими будівля, споруда інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом,якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Оскільки для СПД ОСОБА_1. земельна ділянка під будівництво не виділялась, проектно-технічна документація на павільйон підприємцем ОСОБА_1. не замовлялась та дозвіл на будівництво СПД ОСОБА_1. не видавався, то Севастопольський апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на павільйон за СПД ОСОБА_1. відмовив.

Однак, така Постанова апеляційного суду винесена із порушенням норм процесуального права, оскільки у відповідності із ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач самостійно в позовній заяві визначає предмет та підставу позову, а також законодавство, на підставі якого подається позов.

Позовні вимоги СПД ОСОБА_1. про визнання права власності були заявлені на підставі ст. 331 та 392 Цивільного кодексу України, а розглянувши справу за приписами ст. 376 Цивільного кодексу України, апеляційний суд самостійно вийшов за межі позовних вимог, що у відповідності із ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування постанови.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2008 також не може залишитись в силі. Судами попередніх інстанцій зазначено, що будівництво павільйону здійснено відповідно до розробленого та затвердженого проекту, об'єкт прийнятий в експлуатацію в 2004 році, його власнику виданий паспорт в 2004 році, однак, в судовому рішенні та постанові апеляції не зазначено, на підставі яких доказів суди встановили ці обставини, оскільки акт приймання в експлуатацію та паспорт 2004 року в матеріалах справи відсутній.

Таким чином, судові рішення прийняті по неповно встановленим обставинам справи, що також є підставою для скасування судових рішень.

У відповідності із ст. 38 Господарського процесуального кодексу України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи та матеріали, необхідні для вирішення спору.

Статтею - 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2008 та постанови Севастопольський апеляційного господарського суду від16.12.2008, і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до ваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, також визначити правову оцінку укладеного сторонами договору, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.- 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2008. та Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2008 у справі № 2-1/7995-2008 скасувати.