Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсунське" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Селянського фермерського господарства "Графське" про стягнення 49401,77 грн. вартості незавершеного виробництва, здійсненого на полях №17 та №19, які вибули з володіння позивача та перейшли до відповідача на підставі акту від 07.08.06, у відповідності зі ст. 1212 ЦК України (з урахуванням уточнень).

Позов мотивовано тим, що позивачем восени 2005 року на земельних ділянках загальною площею 217,3 га, розташованих на полях №17 та №19, було проведено комплекс осінньо-польових робіт, але в подальшому зазначені ділянки були виведені з його користування та передані відповідачеві без достатніх на те правових підстав, тому відповідач повинен відшкодувати позивачеві вартість обробітку вказаних земельних ділянок як розмір збитків внаслідок набуття чужого майна.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на самозахват позивачем земельних ділянок, вартість обробітку яких просить відшкодувати.

Ухвалами від 14.09.06 та від 30.11.06 господарського суду Черкаської області до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено -Тальнівську районну державну адміністрацію та Приватного підприємця ОСОБА_1.

Справа розглядалась судами неодноразово. Зокрема, Вищий господарський суд України постановою від 08.10.08 скасував рішення суду першої інстанції, направивши справу на новий розгляд, оскільки судом при розгляді справи належним чином не з'ясовані правові наслідки укладення договору від 19.04.06 та права позивача і відповідача на використання полів №№17, 19 з огляду на цей договір.

Також касаційна інстанція зауважила про відсутність належної правової оцінки обставин щодо укладення відповідачем договорів і правомірності дій орендодавців, які за наявності договорів оренди з позивачем уклали нові договори з відповідачем; розпорядженням голови Тальнівської районної державної адміністрації №167 від 30.04.03, згідно з яким здійснено формування єдиних масивів земельних часток (паїв) жителів сіл Форсунка і Довченське для передачі в користування на умовах оренди юридичним особам ТОВ ім. Петровського, ПП ОСОБА_1., ТОВ "Агропромислова компанія "Хронос", та №119 від 15.04.05, яким відмінено попереднє розпорядження та №106 від 26.03.04 "Про формування єдиного масиву земельних часток (паїв) жителів Форсунка та Довгеньке для передачі в оренду" в частині їх відповідності правам власників паїв на розпорядження паями саме на їх розсуд, а не за адміністративним актом, виходячи з вимог законодавства, яке регулює паювання земель сільськогосподарського призначення та раціонального користування землею.

Рішенням від 09.12.08 господарський суд Черкаської області (суддя Скиба Г.М.) позовні вимоги задовольнив у частині стягнення 4324,46 грн. витрат пропорційно обробітку 14,85 га землі, що припадають на паї осіб, з якими в позивача були договори оренди земельних ділянок, і які в подальшому перейшли до відповідача. В решті позову суд відмовив, визнавши недоведеними ці вимоги, оскільки позивач законно користувався лише паями в кількості 48,21 га, з яких 14,85 га були розташовані на полях №№17 та 19, що перейшли в користування відповідачу по справі.

Ухвалою від 04.03.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення суду першої інстанції як такого, що не відповідає обставинам у справі та вимогам законодавства.

Касаційна скарга мотивована безпідставним застосуванням судом положень ст.ст. 611, 623 ЦК України за відсутністю між позивачем та відповідачем договірних правовідносин. Також касатор посилається на обставини здійснення користування спірними земельними ділянками на підставі договорів оренди, укладених з фізичними особами-власниками цих ділянок, тобто на правомірність своїх дій, що виключає підстави для стягнення збитків чи доходів визначених, у ст.ст. 1166, 1214 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У силу ч. 1 ст. - 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Всупереч вимогам вказаної норми, здійснивши новий розгляд справи. суд першої інстанції не виконав вказівки касаційної інстанції: не встановив неправомірність дій відповідача; не надав правової оцінки договорам, укладеним позивачем і відповідачем з власниками сертифікатів земельних паїв, відповідно до положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (899-15) ; не надав правової оцінки договору від 19.04.06 (а.с. 16 т. 1) та правам позивача і відповідача на використання полів №№17, 19 з огляду на цей договір.

Звертаючись з позовною заявою в даній справі, позивач доводив своє право на стягнення коштів з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України. Згідно з цією нормою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Набуття та збереження майна без достатньої правової підстави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При розгляді справи суд не з'ясував обставини, зазначені у ст. 1212 ЦК України, але визнав правомірним користування позивачем паями в кількості 48,21 га, з яких 14,85 га розташовані на полях №№17 та 19, що перейшли в користування відповідачу по справі.

Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка -це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно з положенням ст. 3 Указу Президента України від 08.08.95 №720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та вимогами форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.95 №801 (801-95-п) , встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Громадянам-власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства (п.п. 16, 17 Перехідних положень ЗК України). Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку особи виникає після одержання та державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку. Отже, громадяни-власники земельних часток (паїв) не можуть вважатися власниками земельних ділянок до реалізації ними права вимоги щодо їх відведення.

З огляду на викладене за відсутністю дослідження наявності обставин, визначених законом щодо виникнення права на землекористування, висновок суду першої інстанції щодо законного користування земельною ділянкою 14,85 га на полях №№17 і 19 є передчасним.

Кожна з сторін у справі доводила своє право на користування земельними ділянками, розташованими на полях №№17 і 19. Проте з наданих ними договорів про передачу в оренду земельних ділянок не вбачається їх продовження з урахуванням скасування розпорядження голови Тальнівської районної державної адміністрації №167 від 30.04.03, яким було здійснено формування єдиних масивів земельних часток (паїв) жителів сіл Форсунка і Довченське для передачі в користування на умовах оренди юридичним особам ТОВ ім. Петровського, ПП ОСОБА_1., ТОВ "Агропромислова компанія "Хронос", №119 від 15.04.05 про скасування попереднього розпорядження, та №106 від 26.03.04 "Про формування єдиного масиву земельних часток (паїв) жителів Форсунка та Довгеньке для передачі в оренду" в частині залишення прав власників паїв на розпорядження паями на спірних земельних ділянках.

Крім того, визнаючи частину договорів оренди землі незаконними, про що зазначено в мотивувальній частині рішення, суд першої інстанції не залучив до участі в справі орендодавців спірних земельних ділянок та не забезпечив їм можливість захисту своїх прав і обов'язків як сторін за договором, що відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. - 111-10 ГПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст. 4-3, 4-7, 43, 84 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи з урахуванням вказівок касаційної інстанції та правильного застосування законодавства, тому рішення підлягає скасуванню як таке, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню повторно на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 09.12.08 у справі №13-04-16/4345 скасувати, а справу повторно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.