Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У вересні 2008 р. перший заступник Прокурора м. Чернігова звернувся в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Чернігівській області до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (далі -Комітет) від 24.04.1999 р. № 108, яким ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1.) було надано у постійне користування земельну ділянку площею 600 кв. м. по АДРЕСА_1, у м. Чернігові.

Позовні вимоги заступник Прокурора м. Чернігова обґрунтовував тим, що рішення Комітету від 24.04.1999 р. № 108 прийнято з порушенням норм Земельного кодексу України (2768-14) .

Крім того, у позовній заяві заступник Прокурора м. Чернігова, посилаючись на ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, просив господарський суд Чернігівської області у якості забезпечення позову заборонити Чернігівській міській раді (далі -Рада) вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1, у м. Чернігові, оскільки невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення господарського суду.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 11.09.2008 р. (суддя Блохіна Ж.В.), прийнятою з посиланням на ст. ст. 66 та 67 Господарського процесуального кодексу України, клопотання заступника Прокурора м. Чернігова про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено з мотивів його обґрунтованості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. (колегія суддів: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) ухвалу господарського суду Чернігівської області від 11.09.2008 р. залишено без змін як законну та обґрунтовану.

ОСОБА_1. звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. та ухвалу господарського суду Чернігівської області від 11.09.2008 р. скасувати. Викладені у касаційній скарзі вимоги ОСОБА_1. обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів не врахували усіх обставин справи і порушили ст. ст. 66 та 86 Господарського процесуального кодексу України.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. - 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1. до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм процесуального права при прийнятті ухвали та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1. підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З вказаної норми випливає, що забезпечення позову здійснюється за умови, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, такого:

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі повного або часткового задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів у випадку повного або часткового задоволення позовних вимог.

Однак, вказане не було враховано місцевим господарським судом при задоволенні клопотання заступника Прокурора м. Чернігова про вжиття заходів до забезпечення позову: в оскаржуваних ухвалах та постанові не наведено доводів щодо наявності зв'язку між вжитими заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги заступник Прокурора м. Чернігова. та доводів щодо імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів у випадку повного або часткового задоволення позовних вимог.

Між тим, у випадку повного або часткового задоволення господарським судом Чернігівської області позовної вимоги заступника Прокурора м. Чернігова про визнання недійсним рішення Комітету від 24.04.1999 р. № 108 відповідне судове рішення не потребуватиме здійснення будь-яких дій для його виконання: зазначене рішення Комітету буде повністю або частково недійсними з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, між вжитими господарським судом першої інстанції заходами до забезпечення позову та предметом позовної вимоги заступника Прокурора м. Чернігова відсутній зв'язок, а невжиття таких заходів жодним чином не утруднить або не зробить неможливим виконання рішення господарського суду у випадку повного або часткового задоволення позовних вимог.

Господарський суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу господарського суду Чернігівської області від 11.09.2008 р., зазначеного вище не врахував, у зв'язку з чим безпідставно залишив вказану ухвалу без змін.

Відповідно до частини першої ст. - 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. та ухвала господарського суду Чернігівської області від 11.09.2008 р. підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10 та - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. та ухвалу господарського суду Чернігівської області від 11.09.2008 р. у справі № 6/189а скасувати.