30/330 Про стягнення заборгованості за Договором про внесення змін до договору оренди (найму) нежитлових приміщень - 14.02.2012 Прийняття

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2011 у справі № 30/330 скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення норм процесуального права, а саме, неповідомлення відповідача про час та місце засідань по справі, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є в будь – якому випадку підставою для скасування рішення суду.

Ухвалою від 26.12.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Калатай Н. Ф., судді Кондес Л. О., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

13.02.2012 року до відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, на розгляд якої відповідач просить поставити питання щодо встановлення середньої вартості на ринку оренди нерухомого майна (на місяць) об’єкту нерухомості, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 53/55 загальною площею 104,1 кв. м. за період з 01.11.2010 року по 01.06.2011 року.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначив, що розмір орендної плати за спірним договором у період, заборгованість за який заявлена відповідачем до стягнення, не визначений, а отже, виходячи з положень ч. 1 ст. 762 ЦК України, для встановлення її розміру слід призначити експертизу.

Представник позивачів проти задоволення зазначеного клопотання заперечив зазначивши, що умовами спірного договору розмір орендної плати за спірний період погоджений сторонами.

В задоволенні клопотання відповідач про призначення судової експертизи колегією суддів відмовлено з підстав, що викладені нижче.

Під час розгляду справи представник відповідача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивачів проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції – без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

27.02.2008 року позивач 1, позивач 2 та відповідач уклали договір оренди (найму) нежитлових приміщень (далі Договір), за умовами якого позивачі зобов’язались передати відповідачу, а відповідач – прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 53/55 загальною площею 104,1 кв. м. на строк та згідно умов Договору. Передача приміщень в оренду та повернення з оренди здійснюється сторонами на підставі акту приймання-передачі.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що приміщення, що орендуються належать: 1/2 частина - ОСОБА_5, на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення Серія ЯЯЯ № 362011, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 14.12.2006 року, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 18.12.2006 року, за реєстраційним номером 17196763, номер запису 1332, в книзі 60неж-27, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12944390, виданого Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості"; 1/2 частина - ОСОБА_4, на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 25.12.2006 року за реєстровим номером 14996, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.01.2008 року, за реєстраційним номером 17196763, номер запису 1332, в книзі 73неж-67, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17402577, виданого Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" 17.01.2008 року.

Спірне приміщення передано відповідачу в орендне користування 03.03.2008 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту приймання – передачі приміщення у відповідності з Договором оренди від 27.02.2008 року (т. 1 а.с. 53).

Як слідує з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2011 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011 року у справі № 30/189-10-5242 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" до 1. Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 та 2. Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 про розірвання договору та зобов’язання вчинити дії та за зустрічним позовом 1. Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 та 2. Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про стягнення:

- первісний позов задоволено повністю, а саме, розірвано договір та зобов’язано Фізичну особу – підприємця ОСОБА_4 та Фізичну особу – підприємця ОСОБА_5 прийняти об’єкт оренди від ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" шляхом складання двохстороннього акту приймання - передачі;

- зустрічний позов задоволено частково, а саме, до стягнення з ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 та Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 присуджено заборгованість по сплаті орендної плати за Договором за період з серпня 2010 року по грудень 2010 року в сумі 32085,41 грн., пеню в сумі 1229,09 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 320,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 100 грн. на користь кожного з позивачів, в задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено.

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частиною 5 ст. 85 ГПК України встановлено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2011 року у справі № 30/189-10-5242, яким Договір розірвано, набрало законної сили 10.05.2011 року, тому, відповідно до приписів ч. 5 ст. 188 ГК України та ч. 3 ст. 653 ЦК України, по 09.05.2011 року включно Договір діяв, в тому числі і в частині зобов’язання відповідача сплачувати орендну плату.

Пунктом 4.3.1 Договору встановлено, що орендна плата нараховується з дня підписання сторонами акту приймання – передачі приміщення в оренду до дня повернення відповідачем приміщення позивачу 1 та позивачу 2 по відповідному акту приймання – передачі.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01.01.2011 року по 09.05.2011 року включно, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав законним.

Пунктом 4.1 Договору зі змінами, внесеними договором про внесення змін до Договору від 18.06.2008 року, орендна плата здійснюється в національній валюті України та складає на день підписання Договору 328,25 грн. за один квадратний метр від загальної площі, без ПДВ. Місячна орендна плата складає 34170,83 грн. Відповідач щомісячно сплачує орендну плату в наступних частинах:

- на рахунок позивача 1 – 50% від місячної орендної плати;

- на рахунок позивача 2 – 50% від місячної орендної плати.

Згідно п. 4.2 Договору орендна плата сплачується відповідачем щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця оренди, шляхом перерахування грошових коштів, визначених відповідно до п. 4.1 Договору на рахунки позивача 1 та позивача 2 на підставі рахунку, наданого позивачем 1 та позивачем 2.

Загальна сума нарахованої за період з 01.01.2011 року по 09.05.2011 року включно за умовами Договору орендної плати становить 146603,88 грн.

З огляду на обставини, що викладені вище, а саме, визначення умовами Договору розміру орендної плати, в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи, відмовляється.

При цьому, той факт, що сторони вносили зміни до Договору щодо розміру орендної плати протягом певних періодів дії Договору, не свідчить про те, що після закінчення таких періодів, решту часу дії Договору, а саме з 01.01.2011 року по 09.05.2011 року включно, умова щодо розміру орендної плати, згоди щодо якої дійшли сторони під час укладення Договору, не діяла.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе за Договором зобов’язання зі сплати орендної плати за період оренди з 01.01.2011 року по 09.05.2011 року включно та має перед позивачами заборгованість у сумі 146603,88 грн.

За правилами до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а ч. 3 вказаної статті визначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов’язання з оплати орендної плати за Договором за період з 01.01.2011 року по 09.05.2011 року включно в сумі 146603,88 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивачів в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 146603,88 грн., з якої 73301,94 грн. підлягає стягненню на користь позивача 1, 73301,94 грн. – на користь позивача2.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 12632,63 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 10.3 Договору сторони передбачили, що за прострочення сплати орендної плати, відповідач сплачує позивачу 1 та позивачу 2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов’язання за кожний день прострочення.

Проте, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як слідує з розрахунку, доданого до позовної заяви, пеня, яка заявлена до стягнення, щодо заборгованості за січень – березень 2011 року розрахована з порушенням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку нарахування пені.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком колегії суддів в сумі 10892,07 грн. (5446,03 грн. підлягає стягненню на користь позивача 1 та 5446,03 грн. – на користь відповідача 2).

Отже, рішення суду першої інстанції є вірним по суті відносно позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 146603,88 грн. та в частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 10892,07 грн., проте колегія суддів вважає обґрунтованими посилання відповідача на те, що його не було повідомлено про час та місце судових засідань, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, позивачами при зверненні до суду зазначено дві адреси відповідача, а саме:

- 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 21/38, літера А;

- м. Київ, вул. Щорса 6/7.

Зазначені адреси вказані відповідачем у Договорі.

Ухвалою від 21.10.2011 року порушено провадження у справі та, серед іншого, позивачів зобов’язано надати суду витяг від Державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи, розгляд справи призначено на 15.11.2011 року.

Зазначена вимога позивачами виконана, в судовому засідання 15.11.2011 року суду надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія АЄ № 820004, з якого слідує, що місцезнаходженням відповідача є: 03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9 (т. 1 а.с. 69-70), тобто інша адреса, ніж та, що зазначена у позовній заяві, про що судом відмічено у протоколі судового засідання від 15.11.2011 року (т. 1 а.с. 133).

Ухвалою від 15.11.2011 року розгляд справи відкладено на 01.12.2011 року.

Як вбачається з відмітки на зворотному боці зазначеної ухвали, сторонам у справі судом направлено три її копії, що, враховуючи склад учасників судового процесу, свідчить про те, що відповідачу направлено один її примірник на адресу: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 21/38, літера А, з якої копія зазначеної ухвали суду повернулась без вручення з відміткою пошти "вибула" (т. 1 а.с.с136-140).

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" (v_123600-07) вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Частиною 2 п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 (v0007600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " встановлено, що стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у пункті 2 частини третьої статті 104 ГПК, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК.

Частиною 1 ст. 64 ГПК України визначено, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи наявність в матеріалах справи відомостей щодо адреси відповідача: 03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9, на яку ухвали суду першої інстанції не направлялись, колегія суддів погоджується із посиланнями відповідача на те, що його не було повідомлено належним чином про час та місце судових засідань по справі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 105 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Частиною 1 п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 (v0007600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " встановлено, що порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 ГПК, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК приймає нове рішення.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду, що, згідно п. 2 ч. 2 ст. 105 ГПК України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, а тому, рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2011 у справі № 30/330 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно якого позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача 1 підлягають основний борг в сумі 73301,94 грн., пеня в сумі 5446,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 787,48 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,42 грн.; стягненню з відповідача на користь позивача 2 підлягають основний борг в сумі 73301,94 грн., пеня в сумі 5446,03 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 787,48 грн.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" задовольняється частково.

З огляду на досліджені обставини справи, враховуючи підстави скасування оспореного рішення та підстави часткового задоволення позовних вимог позивачів, витрати відповідача на подачу апеляційної скарги відносно сум, у стягненні яких позивачам відмовлено, покладаються на позивачів, в решті - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2011 року у справі № 30/330 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2011 року у справі № 30/330 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"(03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9, ідентифікаційний код 33299878) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (65012, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 73301 (сімдесят три тисячі триста одна) грн. 94 коп. основного боргу, 5446 (п’яти тисяч чотириста сорок шість) грн. 03 коп. пені, 787 (сімсот вісімдесят сім) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9, ідентифікаційний код 33299878) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (65012, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 73301 (сімдесят три тисячі триста одна) грн. 94 коп. основного боргу, 5446 (п’яти тисяч чотириста сорок шість) грн. 03 коп. пені, 787 (сімсот вісімдесят сім) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита.

6. В решті позову відмовити.

7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (65012, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на корить Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"(03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9, ідентифікаційний код 33299878) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 8 (вісім) грн. 71 коп.

8. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (65012, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на корить Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"(03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9, ідентифікаційний код 33299878) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 8 (вісім) грн. 71 коп.