2а-1659/12/2670 Про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - 09.04.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2014 (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 (головуючий суддя - Аліменко В.О., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі №2а-1659/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерра" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготерра" у лютому 2012 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відображеної у податковій звітності за травень 2010 року, скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 №0000527225 повністю та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 1293946 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За результатами її останнього розгляду Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12.05.2014 позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.11.2014 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2014 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

На підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин та відомостей інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, право на доступ суддів до яких регламентовано частиною п'ятою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 № 3262 IV, судом касаційної інстанції з'ясовано таке.

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 2а-19026/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерра" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про:

зобов'язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відобразити дані, викладені в поданих деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та деклараціях з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, три квартали 2010 року, в облікових картках ТОВ "Енерготерра" як платника податків;

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва щодо невизнання поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та декларацій з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, три квартали 2010 року, а також невідображення даних, викладених у податковій звітності, в облікових картках Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерра" як платника податків;

стягнути з Державного бюджету України через Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на його користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 6936100 грн., в тому числі: у сумі 5642154 грн. згідно з податковою декларацією за квітень 2010 року та в сумі 1293946 грн. згідно з податковою декларацією за травень 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2011 у справі № 2а-19026/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва щодо невизнання поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготерра" податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2010 року, декларацій з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року та 3 квартали 2010 року. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.09.2014 за результатами касаційного перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2011 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 в частині задоволених позовних вимог такі рішення залишені без змін (К/9991/86502/11).

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що позивачем 15.06.2010 подано до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 1293946 грн.

Перевірка задекларованих позивачем показників щодо бюджетного відшкодування податковим органом не проводилася, що, за висновками судів, позбавляє платника податку права на реалізацію отримання такого бюджетного відшкодування.

У справі №2а-1659/12/2670, що розглядається, судами встановлено, що 22.04.2011 позивачем повторно подано Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, в якій визначено бюджетне відшкодування в сумі 1293946 грн. До вказаної податкової декларації було долучено відповідні додатки: Д3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування", Д5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", Д2 "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду", Д4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування".

24.06.2011 (вх. 9004397517) позивачем подано до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року, в якому визначено бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 1293946 грн.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерра" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 1293946 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт від 11.08.2011 №139/07-214/34820176.

Згідно з актом перевірки предметом дослідження вказаного контрольного заходу був уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2010 року, поданий позивачем 24.06.2011 (вх. 9004397517).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 200.4, 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації України "Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25.01.2011 № 41, що призвело до завищення заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 1293946 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган вказував на неможливість встановлення суми фактичного сплаченого залишку від'ємного значення, яке бере участь у бюджетному відшкодуванні за травень 2010 року, з огляду на недолучення позивачем до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість додатку 2 "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду", додатку 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування", додатку 4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування" та додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 01.09.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000524225 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1293946 грн.

За результатами адміністративного оскарження прийнятий податковим органом акт індивідуальної дії залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що реальність господарських операцій, за якими позивачем сформовано бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, не ставилася податковим органом під сумнів під час проведення перевірки; визначена позивачем до бюджетного відшкодування в уточненому розрахунку податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2010 року сума (1293946грн.) була тотожною показнику у поданій 22.04.2011 податковій декларації за травень 2010 року, утім перевірка достовірності суми нарахування бюджетного відшкодування здійснена податковим органом лише щодо уточнюючого розрахунку податкової звітності.

Статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Пунктом 13 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за N 197/18935 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), передбачено, що у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 14 розділу III Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що додатками до декларації є, зокрема: Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2); Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) ( za197-11 ) (додаток 3); Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) ( za197-11 ) (додаток 4);

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Наведені положення Податкового кодексу України (2755-17) кореспондують пункту 1 розділу IV Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин Податковим кодексом України (2755-17) було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку. При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що процедура відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість передбачає проведення податковим органом перевірки показників щодо суми заявленого бюджетного відшкодування у поданій платником податку податковій декларації разом з додатками до такої податкової звітності.

Таким чином, долучення платником податку, який реалізовує своє право на повернення бюджетного відшкодування, до податкової декларації усіх передбачених законодавством додатків до такої звітності узгоджується із встановленим обов'язком податкового органу здійснити перевірку правильності розрахунку задекларованої суми бюджетного відшкодування за результатами оцінки показників у таких документах.

У ситуації, що розглядається, підставою для прийняття податковим органом за результатами позапланової виїзної перевірки спірного акта індивідуальної дії про зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2010 рік в сумі 1294936грн. слугували висновки про недолучення додатків Д3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування", Д2 "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду", Д4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування" до поданого 24.06.2011 уточнюючого розрахунку за такий звітний період, в якому заявлено до бюджетного відшкодування суму - 1293946 грн.

Вирішуючи спір на користь платника податків, суди першої та апеляційної інстанцій вказали на відсутність у спірній ситуації підстав ставити під сумнів задекларовану позивачем до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в уточнюючому розрахунку до податкової звітності за травень 2010 року, оскільки податковим органом за наслідками проведення перевірки не встановлено порушень щодо неправильного зазначення показника суми бюджетного відшкодування, а відсутність додатків до уточнюючого розрахунку податкової звітності не впливає на правомірність та обґрунтованість заявленої суми бюджетного відшкодування.

За змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу, відповідно до частини першої наведеної норми, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (у редакції чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій). З цього випливає обов'язок сторін доказувати факти (обставини). Цей обов'язок у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається.

Тобто, загальне правило розподілу доказових обов'язків залишається незмінним і тягар доказування не переходить від однієї сторони до іншої. Підставу позову повинен довести саме позивач.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач наголошував на тому, що до уточнюючого розрахунку за травень 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготерра" долучено всі передбачені законодавством додатки, що підтверджується фактом прийняття такої звітності податковим органом.

Утім, встановлення судами факту прийняття уточнюючої звітності за травень 2010 року від позивача не є свідченням того, що до такої податкової звітності було долучено усі необхідні додатки, які б дозволяли податковому органу перевірити під час проведення контрольного заходу правильність розрахунку задекларованої суми бюджетного відшкодування.

Документального підтвердження долучення позивачем до поданого у червні 2011 року уточнюючого розрахунку податкової звітності за травень 2010 року усіх необхідних додатків матеріали справи не містять. Зокрема, позивачем не надано судам копій таких додатків з відповідними штампами податкового органу про отримання (у разі подання звітності на паперових носіях особисто) або копій квитанцій про отримання звітності (у разі подання звітності в електронному вигляді) тощо.

Таким чином, позивачем не спростовані належними та допустимими доказами висновки контролюючого органу про недолучення позивачем до уточнюючого розрахунку необхідних додатків.

Суд касаційної інстанції вважає, що вищезазначені обставини у сукупності підтверджують недотримання платником податків встановленого законодавством порядку реалізації права на повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскарженого акту індивідуальної дії не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.