2/296 Про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення малих архітектурних форм - 18.03.2009 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Завод "Маяк" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2. про усунення перешкод у користуванні асфальтованою площадкою, що знаходиться на розі АДРЕСА_1 в м. Києві шляхом знесення самовільно побудованих малих архітектурних форм.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.10.2008р. (суддя І.О.Домнічева), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008р. (судді: Л.Г.Смірнова, С.О.Алданова, В.В.Шапран), позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_2. усунути перешкоди у користуванні асфальтованою площадкою загальним розміром 550кв.м., що знаходиться на розі АДРЕСА_1 в м. Києві, шляхом знесення самовільно побудованих малих архітектурних форм та приведення площадки у первісний стан, стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2. на користь Відкритого акціонерного товариства "Завод "Маяк" витрати по сплаті держмита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, приватний підприємець ОСОБА_2. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2008р та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Свою вимогу приватний підприємець ОСОБА_2. мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга приватного підприємця ОСОБА_2. підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено, що 01.12.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 910, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування асфальтовану площадку загальним розміром 550кв.м., що знаходиться на розі АДРЕСА_1 в місті Києві, для встановлення тимчасових споруд по організації торгових рядів. Строк дії вищезгаданого договору встановлено з 01.12.2007р. до 31.12.2007р.

Отже, як випливає з обставин, встановлених господарським судом, фактично позивач надав в оренду відповідачу для побудови торгових рядів земельну ділянку площею 550кв.м.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Проте, вирішуючи даний спір, господарський суд попередніх інстанцій не дослідив обставин щодо того хто є власником відповідної земельної ділянки та чи були у позивача правові підстави на укладення вищезгаданого договору.

Враховуючи, що господарський суд не дослідив правової природи правовідносин, що склались між сторонами та не дав даним правовідносинам правової оцінки, то прийняті у даній справі судові рішення підлягають скасуванню.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2. задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008р у справі № 2/296 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.