Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2008

зі справи № 20/195

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (далі -ТОВ "УМВГ")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс" (далі -ТОВ "Гравіс"), м. Київ,

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, -товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (далі -ТРК "Студія 1+1"), м. Київ,

товариство з обмеженою відповідальністю "Укргеймекспорт", м. Київ,

товариство з обмеженою відповідальністю "Камеді клаб", м. Київ,

про стягнення 17 750 грн.,

за участю представників:

позивача -Каплі Н.І., Кваши О.О.,

відповідача -Бондаренка А.Д., Полтавець І.С.,

третіх осіб -не з'явилися,

ТОВ "УМВГ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Гравіс" (з урахуванням подальших змін та уточнень позовних вимог) про стягнення 20 375 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та про заборону публічного сповіщення музичних творів (пісень) з текстом "Прощальное письмо (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3)", виключні майнові авторські права на які належать позивачеві.

Рішенням названого суду від 14.10.2008 (суддя Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В. -головуючий, судді Вербицька О.В., Буравльов С.І.), у задоволенні позову відмовлено.

Прийняті судові рішення мотивовано неможливістю захисту ТОВ "УМВГ" виключних майнових авторських прав на музичний твір "Прощальное письмо (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3)" через їх відсутність.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "УМВГ" просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 10.02.2008 TOB "Гравіс" шляхом сповіщення на телевізійному каналі "СІТІ" аудіовізуального твору розважальної програми "Камеді Клаб UA" публічно сповістило й музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3; автор музики ОСОБА_1., автори тексту ОСОБА_1. і ОСОБА_2; далі -Твір);

- ТОВ "УМВГ" необхідність задоволення позовних вимог мотивує порушенням відповідачем виключних майнових прав на Твір шляхом його використання без необхідного дозволу та без сплати авторської винагороди;

- ТОВ "УМВГ" наявність у нього виключних майнових прав на Твір обґрунтовує передачею йому відповідних прав за договором від 22.12.2006 № 4001/07 з товариством з обмеженою відповідальністю "Первое Музыкальное издательство" (Росія), яке, у свою чергу, одержало їх від автора ОСОБА_1. за договором від 30.05.2006 № 34/06;

- позивачем не подано доказів передачі йому виключних майнових прав одним з авторів тексту та співавтором твору, а саме -ОСОБА_2;

- ТОВ "Гравіс" право на публічне сповіщення аудіовізуального твору розважальної програми "Камеді Клаб UA" одержало від ТРК "Студія 1+1" на підставі контракту від 20.08.2007 № 20/08-1 (т. 1, а.с. 45-49).

Причиною виникнення даного спору є питання стосовно наявності правових підстав для задоволення вимог ТОВ "УМВГ" про стягнення з ТОВ "Гравіс" компенсації за порушення виключних майнових авторських прав на Твір та про заборону публічного сповіщення цього Твору.

У прийнятті судових рішень зі справи місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що позивач не одержав майнові авторські права на Твір відповідно до згаданих договорів від 22.12.2006 № 4001/07 та від 30.05.2006 № 34/06, оскільки ці договори не містять положень щодо передачі прав ОСОБА_2 як співавтором Твору.

Водночас відповідно до статей 440, 441, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) використання твору має здійснюватись лише за згодою власника відповідних майнових прав, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Підстав для використання ТОВ "Гравіс" Твору без згоди власників майнових авторських прав не встановлено ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами.

Статтею 445 ЦК України встановлено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Факту сплати ТОВ "Гравіс" авторської винагороди за використання Твору судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України від 23.12.1993 № 3792-ХІІ "Про авторське право і суміжні права" (далі -Закон № 3792) якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.

Відповідно до наведеного фактичні обставини, пов'язані з можливою передачею авторами Твору майнових прав організації, що здійснила виробництво аудіовізуального твору розважальної програми "Камеді Клаб UA", чи продюсеру цього аудіовізуального твору, мають істотне значення для правильного вирішення даного спору (зокрема, за наявності згаданої передачі прав подальше використання Твору в складі аудіовізуального твору не потребує окремого дозволу).

Проте ці обставини попередніми судовими інстанціями не встановлено і твердження позивача щодо відсутності такої передачі не спростовано.

Сам по собі факт належності авторського права на твір, створений у співавторстві, всім співавторам (стаття 13 Закону № 3792) не свідчить про нікчемність правочину з подальшої передачі прав на твір одним з авторів іншим особам.

Абзацом шостим частини першої статті 13 Закону № 3792 передбачено, що у разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 3792 якщо твір, створений у співавторстві, складається з частин, кожна з яких має самостійне значення (зокрема, музика і текст музичного твору), то кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами.

Отже, з огляду на: встановлений загальний порядок використання творів (з дозволу автора та зі сплатою авторської винагороди); відсутність відомостей щодо визнання недійсними у встановленому порядку договору ТОВ "УМВГ" з товариством з обмеженою відповідальністю "Первое Музыкальное издательство" (Росія) від 22.12.2006 № 4001/07 і договору цього товариства з Бутусовим В.Г. від 30.05.2006 № 34/06; загальні підстави виникнення та припинення цивільних зобов'язань (контракт ТОВ "Гравіс" і ТРК "Студія 1+1" від 20.08.2007 № 20/08-1 не породжує правових наслідків для ТОВ "УМВГ" або іншого власника майнових авторських прав на Твір, які не є зобов'язаними сторонами за цим контрактом); відсутність на даний момент встановленого факту передачі прав на використання Твору організації, що здійснила виробництво аудіовізуального твору (розважальної програми "Камеді Клаб UA"), чи продюсеру цього аудіовізуального твору, висновки попередніх судових інстанцій щодо неналежної передачі майнових авторських прав на Твір позивачеві та відсутності у нього права на звернення до суду з даним позовом зроблено з безпідставним виходом поза межі заявлених позовних вимог та з неправильним застосуванням зазначених норм матеріального права (статті 440, 441, 443, 445 ЦК України, статті 13, 17 Закону № 3792), а тому ці висновки не можуть бути визнані належними підставами для звільнення відповідача від відповідальності за неправомірне використання об'єкту авторського права (у випадку встановлення факту такого використання).

Разом з тим ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не було з належною повнотою ідентифіковано спірний музичний твір, який використано в аудіовізуальному творі розважальній програмі "Камеді Клаб UA" [зокрема, наявний у матеріалах справи додаток № 1 до договору від 30.05.2006 № 34/06 не є повним (відсутні 6 і 7 аркуші) та не містить відомостей щодо змісту його пункту 23 (на який посилався позивач), тоді як у пункті 88 цього додатку (т. 1, а.с. 23) зазначено твір "Прощальное письмо (версія)", який може бути самостійним твором].

Не було попередніми судовими інстанціями й перевірено правильності та обґрунтованості розрахунку позивачем розміру компенсації.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті - 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті - 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями - 111-7, - 111-9 -- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 зі справи № 20/195 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.