6/88/5022-1464/2011 Про припинення дії земельного сервітуту та встановлення земельного сервітуту - 09.02.2012 Прийняття

Права та обов’язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 року у справі № 6/88/5022-1464/2011 (суддя Шумський І.П.) в позові ФОП ОСОБА_2, АДРЕСА_1 до ФОП ОСОБА_3 м. Тернопіль, Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, м. Тернопіль про припинення дії земельного сервітуту, об’єктом якого є земельна ділянка, площею 0,2531 га, встановлений договором на встановлення земельного сервітуту, який укладено 28.12.2009 року між Управлінням житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 –відмовлено повністю.

Приймаючи у справі рішення, місцевий господарський суд, виходив з того, що позивач не є стороною договору земельного сервітуту, а тому, з огляду на зміст ст. 406 ЦК України, ст. 102 ЗК України, рекомендації, викладені в постановах пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року (v0006600-11) та Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року (va007700-04) , в нього відсутнє право на заявлення вимоги про припинення укладеного між відповідачами земельного сервітуту з підстав порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

Крім того, місцевим господарським судом зроблено висновок, що позивачем не спростовано висновку суду, зробленого в рішенні від 21 січня 2011 року у справі №16/51-1001 (між тими ж сторонами) про те, що земельна ділянка позивача не межує з ділянкою, яка є об’єктом сервітуту згідно з договором від 28.12.2009 року, на що також вказує і кадастровий план земельної ділянки, що є об’єктом сервітуту (додаток №1 до договору на встановлення земельного сервітуту), та власник земельної ділянки не дає згоди на встановлення земельного сервітуту з тих підстав, що між відповідачами діє договір земельного сервітуту.

ФОП ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що:

— місцевим господарським судом не взято до уваги те, що встановлений земельний сервітут на підставі договору встановлення земельного сервітуту від 28.12.2009 року, для заїзду-виїзду та паркування автотранспорту готельно-ресторанного комплексу "Братіслава", порушує права позивача як власника будівлі готелю та земельної ділянки, що розташовані по вул.. Вояків УПА, 2Г в с. Петриків Тернопільського району;

— необґрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що позивачем не спростовано висновку суду, зробленого в рішенні від 21.01.2011 року у справі №16/51-1001 (між тими ж сторонами) про те, що земельна ділянка заявника не межує з ділянкою, яка є об'єктом сервітуту згідно з договором від 28.12.2009 року, оскільки вказану обставину суд встановив в описовій частині оскаржуваного рішення та зазначив, що з врахуванням висновків призначеної земельно-технічної експертизи господарським судом у справі №16/51-1001 встановлено, що СПД ОСОБА_3 самовільно використовувалась земельна ділянка за межами тієї, що надавалась на умовах сервітуту. Дана ділянка знаходилась перед земельною ділянкою ОСОБА_2;

— господарським судом першої інстанції не взято до уваги те, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.01.2011 року встановлено, що земельна ділянка, загальною площею 0,1137 га, яка належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ № 995937 від 25.03.2009 року має спільну межу із земельною ділянкою площею 0,2531 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та є об'єктом земельного сервітуту встановленого договором від 28.12.2009 року, а також те, що як вбачається із листа №40-27/2414 від 10.06.2010 року Головного управління Держкомзему у Тернопільській області, самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,0986 га входить до складу земельної ділянки площею 0,2531 га, на яку укладено договір на встановлення земелькою сервітуту від 28.12.2009 року між Управлінням житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 з метою заїзду-виїзду та паркування автотранспорту готельно-ресторанного комплексу "Братіслава", який не набрав чинності, оскільки не пройшов державної реєстрації, в порядку визначеному вимогами ч. 2 ст. 100 Земельного кодексу України.

Крім цього, позивач зазначає, що Відділом містобудування та архітектури Тернопільської РДА та Управлінням містобудування та архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації надано ФОП ОСОБА_2 погодження на влаштування заїзду зі сторони АДРЕСА_2 до належної будівлі готелю, розташованого в АДРЕСА_3, що підтверджується відповідними матеріалами Містобудівного обґрунтування реконструкції готелю з добудовою під магазин по АДРЕСА_3, зокрема Завданням на розроблення містобудівного обґрунтування, Містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки та Схемами забудови та розташування земельної ділянки.

Також, апелянт вважає, що висновком судової земельно-технічної експертизи № 1188 від 23.12.2010 року у справі № 16/51-1001 передбачено необхідність встановлення позивачу сервітуту на частині земельної ділянки, яка є об'єктом земельного сервітуту, встановленого договором на встановлення земельного сервітуту від 28.12.2009 року, а також передбачено можливі варіанти такого сервітуту, які зображені у додатку №4 до висновку експерта. У висновку експерта вказано, що іншого заїзду до будинку готелю, ніж зі сторони вул. С.Будного, у ФОП ОСОБА_2, не має.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні та у поданому відзиві на апеляційну скаргу від 08.02.2012 року, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. У своєму відзиві останній зазначає, що згідно чинного законодавства сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням. А тому, оскільки ФОП ОСОБА_2 не є власником земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут, відповідно його звернення до суду з позовною вимогою про припинення сервітуту не відповідає встановленим законодавством способам захисту порушених прав.

Також, відповідач-1 зазначає, що позивач не є стороною договору земельного сервітуту, однак безпідставно просить припинити його дію в зв'язку протиправними діями власника сервітуту, які полягають в порушенні умов договору щодо цільового використання об'єкта сервітуту. За наявності протиправних дій ФОП ОСОБА_3, що зачіпають права позивача, останній вправі звернутись в суд з негаторним позовом, що і було зроблено ним у справі №16/51-1001. Рішенням суду від 21.01.2011 року у справі №16/51-1001 дано оцінку законності (дійсності) укладеного між відповідачами договору на встановлення земельного сервітуту, а саме встановлено, що зазначений договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а також відмовлено ФОП ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування договору сервітуту. А тому, з урахуванням наведеного, за відсутні підстави для припинення існуючого земельного сервітуту, а також ненадання згоди власника (володільця) земельної ділянки на укладення земельного сервітуту із позивачем, вимога про встановлення нового сервітуту не підлягає задоволенню.

Відповідач-2 у судове засідання явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (долучене до матеріалів справи).

При розгляді матеріалів справи, судовою колегією встановлено наступне:

11.06.2007 року між ТзОВ "Албаніс"та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу, за яким позивач став власником металево - дерев'яної будівлі готелю загальною площею 302,9 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_3 (том І, а.с. 18-21), що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14955008 від 19.06.2007 року (том І, а.с. 19).

Листом від 26 грудня 2008 року підприємець ОСОБА_2 звернувся з заявою до Тернопільської міської ради про можливість влаштування парковки на прилеглій території до належної йому на праві власності будівлі готелю, яка знаходиться по АДРЕСА_3 (том І, а.с. 23).

У відповіді за №173/07 від 21.01.2009 року Управління житлово-комунального господарства та екології (відповідач №2) повідомило позивача про те, що територія на якій пропонується влаштування парковки знаходиться в межах червоних ліній вул. С.Будного, яка згідно класифікації відноситься до магістральної вулиці загальноміського значення та питання надання земельної ділянки під влаштування парковки може розглядатись тільки на аукціоні, а відтак задовольнити клопотання немає можливості (том І, а.с. 24).

В подальшому, 19.02.2009 року між Тернопільською районною державною адміністрацією як продавцем та підприємцем ОСОБА_2 як покупцем укладено договір купівлі –продажу земельної ділянки площею 0,1137 га, що знаходиться по АДРЕСА_3 на території Петриківської сільської ради, Тернопільського району (том І, а.с. 104). 25.03.2009 року позивачу видано Державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

Дані обставини підтвердженні матеріалами справи та встановлені рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.01.2011 року у справі № 16/51-1001, яке набрало законної сили.

Зокрема, даним рішенням господарського суду встановлено, що ФОП ОСОБА_3 володіє земельними ділянками площею 0,15 га, яка передана йому у постійне користування для обслуговування ресторану "Братіслава"та ділянкою, площею 0,25 га, яка надана йому в оренду для комерційного використання.

28 грудня 2009 року між Управлінням житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради з одного боку і землекористувачем (сервітуарієм) ФОП ОСОБА_3 з другого боку було укладено договір на встановлення земельного сервітуту, який зареєстровано 03.09.2010 року.

Згідно другого розділу даного договору, об'єктом сервітуту є земельна ділянка, площею 0,2531 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 та знаходиться у постійному користуванні УЖКГіЕ, за Державним актом на право постійного користування землею від 04.07.1997 року №214.

Сервітут встановлюється на 5 років з метою заїзду-виїзду та паркування автотранспорту готельно-ресторанного комплексу "Братіслава".

Законність (дійсність) укладеного між відповідачами договору на встановлення земельного сервітуту була предметом судового дослідження у справі №16/51-1001. Рішенням суду зокрема встановлено, що даний договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст. 203 ЦК України).

Даним рішенням ФОП ОСОБА_2 (позивачу) було відмовлено в позові про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, що є об’єктом сервітуту (додаток №1 до договору на встановлення земельного сервітуту), вона межує з іншими ділянками, котрі є в користуванні СПД ОСОБА_3, а також із землями Петриківської сільської ради та землями відділу технічного нагляду за ремонтом та утриманням шляхово–мостового господарства, об’єктами зовнішнього благоустрою та капітальним ремонтом, реконструкцією житлового фонду міської ради.

З врахуванням висновків призначеної земельно–технічної експертизи господарським судом у справі №16/51-1001 встановлено, що СПД ОСОБА_3 самовільно використовувалась земельна ділянка за межами тієї, що надавалась на умовах сервітуту. Дана ділянка знаходилась перед земельною ділянкою ОСОБА_2.

Рішенням суду від 21 січня 2011 року у справі №16/51-1001 було задоволено негатроні вимоги підприємця ОСОБА_2 в частині зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належними позивачу на праві власності будівлею готелю та земельною ділянкою, площею 0,1137 га, що знаходяться по АДРЕСА_3 в с. Петриків, Тернопільського району. А саме вирішено: зобов’язати ФОП ОСОБА_3, в 30-денний строк з дня набрання рішенням законної сили забрати транспортні засоби, які розміщені останнім; знести підпірну стіну, яка побудована останнім; знести інші облаштування, які проведені останнім:

- на земельній ділянці площею 0,0986 га, яка розташована по АДРЕСА_3, і яка є частиною земельної ділянки площею 0,2531 га, що є об'єктом сервітуту згідно договору від 28.12.2009 року на встановлення земельного сервітуту, який укладено між Управлінням житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3;

- перед земельною ділянкою, площею 0,1137 га, яка знаходиться по АДРЕСА_3 в с. Петриків Тернопільського району, та яка належить на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, з метою відновлення заїзду-виїзду на дану земельну ділянку.

Окрім цього, у справі №16/51-1001 ФОП ОСОБА_2 також заявлялась вимога про встановлення для нього сервітуту на земельній ділянці, що знаходиться в межах червоних ліній АДРЕСА_3 і на даний час перебуває у постійному користуванні Управління житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради, яка залишена судом без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, через неподання заявником уточнення без якого неможливо встановити, який конкретно земельний сервітут просить позивач встановити; площу і межі земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку претендує позивач; що собою являє така земельна ділянка; строк встановлення земельного сервітуту (постійний чи строковий), якщо строковий – то на який термін; платне чи безоплатне користування чужою земельною ділянкою

Однак, в новій позовній вимозі йдеться про припинення дії земельного сервітуту, через порушення власником сервітуту умов користування ним (п. "д"ч. 1 ст. 102 ЗК України), зокрема у зв'язку з нецільовим використанням об’єкта сервітуту.

Листами від 05.07.2011 року позивач звертався з клопотаннями до Управління житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради та до Тернопільської міської ради про можливість припинення діючого сервітуту та укладення його з ФОП ОСОБА_2.

У відповідях за вих. № 2964/14 від 19.07.2011 року та № 1482/15 від 28.07.2011 року позивачу відмовлено в задоволенні цих клопотань з посиланням на судові рішення у справі № 16/51-1001 та чинність сервітуту, укладеного між відповідачами (том І, а.с. 63, 68). У з чим, ФОП ОСОБА_2 звернувся з позовом, що є предметом розгляду по даній справі, з перелічених підстав.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в них докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача-1, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 слід задоволити частково, виходячи з наступного:

Відмовляючи в позові про припинення земельного сервітуту встановленого договором від 28.12.2009 року, між Управління житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_3. (сервітуарієм), місцевий господарський послався не те, що у позивача, котрий не є стороною договору земельного сервітуту, відсутнє право на заявлення вимоги про припинення укладеного між відповідачами сервітуту, з огляду на зміст ст. 406 ЦК України, ст. 102 Земельного кодексу України та рекомендації викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 (va007700-04) року. Крім того, за наявності протиправних дій ФОП ОСОБА_3, що зачіпають права позивача, останній вправі звернутись до суду з відповідним негаторним позовом, що і було зроблено ним у справі № 16/51-1001.

Підстави припинення земельного сервітуту встановлені спеціальною нормою ст.. 102 ЗК України.

Позивач, у позовній заяві, як на підставу припинення земельного сервітуту встановленого договором від 28.12.2009 року, вказує на те, що контролюючим органом, судовим експертом та рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 16/51-1001 встановлено, що відповідач-1 використовує земельну ділянку, на яку встановлено сервітут з порушенням умов користування сервітутом, що відповідно до п. "д"ч. 1 ст. 102 ЗК України є підставою для його припинення.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.01.2011 року у справі № 16/51-1001 встановлено факт використання ФОП ОСОБА_3 сервітуту з порушенням умов. А саме, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 своїми діями неправомірного характеру, а саме побудувавши підпірну стіну без офіційного дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та без відповідної технологічної проектної документації, зробивши облаштування місця для автостоянки та розмістивши транспортні засоби перед земельною ділянкою,яка належить на праві власності ФОП ОСОБА_2, а саме унеможливив заїзд-виїзд на земельну ділянку, яка належить на праві власності позивача та на якій знаходиться будівля готелю.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 збудував підпірну стіну на відстані двох метрів від газової труби середнього тиску, створивши реальну небезпеку для власників та відвідувачів готелю, який розташований на земельній ділянці ФОП ОСОБА_2, оскільки в момент вибуху газу, вибухова хвиля буде направлена на даний готель. А тому, факт порушення власником умов користування земельним сервітутом, судом задоволено негаторний позов ФОП ОСОБА_2 про знесення підпірної стіни та інших облаштувань, забрати транспортні засоби із земельної ділянки 0,0986 га, яка є частиною земельного сервітуту площею 0,2531 га.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На час подання позивачем позову у даній справі, вищезазначені порушення відповідачем-1 не усунуто, рішення господарського суду Тернопільської області не виконано, про що підтверджено представниками як позивача, так і відповідача-1 в судовому засіданні, відповідних доказів виконання рішення суду не подано. Тобто, порушення власником сервітуту умов користування ним тривають, у зв’язку з чим позивачем заявлено позов про припинення дії земельного сервітуту, встановленого договором.

Відповідно до п. "д"ч. 1 ст. 102 ЗК України, дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадку –порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

Підстави припинення сервітуту, які встановлені ст. 102 ЗК України, законодавець поділяє на такі, які призводять до "автоматичного"припинення дії земельного сервітуту безпосередньо в силу вимог закону, до яких належать обставини зазначені у п.п. "а" та "г", підстави, які дозволяють зацікавленій особі вимагати припинення сервітуту в судовому порядку, до яких належить п.п. "г"та "д", а також ч. 2 коментованої статті, до третіх –передбачена у п. "б"- відмова уповноваженої особи (коментар до ст. 102 ЗК України).

Аналіз норм ст. 102 ЗК України дає підстави для висновку апеляційної інстанції, що припинення земельного сервітуту внаслідок порушення власником умов його користування можливе не лише за вимогою власника земельної ділянки, а й особи, право якої порушується внаслідок користування сервітутом з порушенням його умов в судовому порядку, оскільки в даному випадку автоматичного припинення сервітуту не може відбуватися.

Щодо власника земельної ділянки, то законодавець чітко визначив випадки такого припинення в судовому порядку зазначених у ч. 2 коментованої ст. 102 ЗК України.

А тому враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція вважає невірним висновок місцевого господарського суду про те, що оскільки позивач не є стороною договору земельного сервітуту, а тому у нього відсутнє право на заявлення такої вимоги, і що він має право звернутись із негаторним позовом, що і було зроблено.

Негатроний позов (усунення перешкод в користуванні майном) не є тотожним способу захисту встановленого ст. 16 ЦК України (435-15) та ст. 152 ЗК України, такому як –припинення правовідношення (припинення сервітуту).

Відмовляючи в позові позивачу у встановленні сервітуту, місцевий господарський суд послався на те, що земельна ділянка ФОП ОСОБА_2 не межує із земельною ділянкою, яка є об’єктом земельного сервітуту та те, що власник земельної ділянки (володілець) не дає згоди на узгодження земельного сервітуту у зв’язку із набранням законної сили рішенням у справі № 16/51-1001 господарського суду Тернопільської області, та відсутності підстав для припинення існуючого земельного сервітуту.

ФОП ОСОБА_2 є власником земельної ділянки 0,1137 га в АДРЕСА_3, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 25.03.2009 року та межує із земельною ділянкою площею 0,2531 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3, і яка є об’єктом земельного сервітуту, встановленого договором від 28.12.2009 року між ФОП ОСОБА_3 та Управління житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради як постійним користувачем згідно Державного акту на право постійного користування від 04.07.1997 року (том І, а.с. 114), що підтверджується Державним актом на право власності земельної ділянки (том І, а.с. 22) та висновком судової земельно-технічної експертизи, проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу ФОП ОСОБА_2 для комерційного використання (обслуговування викупленої будівлі готелю) загальною площею 0,1137 га на території Петриківської сільської ради Тернопільського району.

На спірні правовідносини про встановлення сервітуту поширюється дія статей 401- 404 ЦК України та статей 98-100 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Види права земельного сервітуту визначає ст. 99 ЗК України, положення якої встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту, в тому числі право проходу та проїзду на транспортному засобі. Названа стаття визначає конкретних суб’єктів між якими виникають відносини щодо сервітуту.

Частина 1 ст. 99 ЗК України визначає, що вимагати встановлення сервітуту можуть власники або землекористувачі земельної ділянки.

Таким чином, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, який потребує використання суміжної земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені спільним розташуванням.

Відповідно до п. 2.33 та п. 2.34 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 (v0006600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 14 (v0014600-11) , спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови.

Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач не може використовувати земельну ділянку площею 0,1137 га на якій знаходиться будівля готелю, іншим способом, ніж встановлення сервітуту, визначеного судовим експертом у додатку № 4 до висновку (том І, а.с. 38), оскільки іншого заїзду до земельної ділянки та будівлі готелю не існує (відповідь судового експерта з одинадцятого питання досліджувальної частини).

Судовим експертом встановлено, що заїзд-виїзд, проїзд зі сторони підстанції (вул.. Вояків УПА в с. Петриків) до земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 є неможливий, оскільки згідно чинних вимог ДБН 360-92 –навколо підстанції знаходиться охоронна зона.

На звернення позивача про встановлення земельного сервітуту, Управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради надано відповідь про неможливість укладення договору земельного сервітуту за наявності чинного договору із ФОП ОСОБА_3. та встановлення земельного сервітуту після розірвання даного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 402 ЦК України, позивач вжив заходів щодо встановлення сервітуту з власником (володільцем) земельної ділянки, однак його вимоги були відхилені, у зв’язку з чим ним заявлено позов до суду для захисту порушеного права способом, встановленим законом, ст. 16 ЦК України, ст. 152 ЗК України.

У вирішенні питання про встановлення сервітуту суд має враховувати, що обов’язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітут на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного плану спірної земельної ділянки покладається на позивача (п. 2.35 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"(із змінами і доповненнями) .

У рішенні суду про встановлення сервітуту має бути чітко зазначено для якого виду використання встановлюється земельний сервітут (п. 2.37 Постанови).

Позивач встановлення сервітуту площею 0,0861 га обґрунтовує висновком судової земельно-технічної експертизи № 1188 складеного 23.12.2010 року на виконання вимог ухвали суду по справі № 16/51-1001, який було покладено в основу рішення у даній справі.

Відповідно до додатку № 4 до висновку (том І, а.с. 38) експертом визначено план земельних ділянок по АДРЕСА_3, з визначенням варіантів земельного сервітуту та варіантів заїзду для ФОП ОСОБА_2

Апеляційна інстанція вважає, що встановлення сервітуту для позивача на земельній ділянці розміром 0,0861 га, яка зазначена в додатку № 4 до висновку експерта є таким способом, що є найменш обтяжливим для власника (володільця) земельної ділянки, щодо якої він має бути встановлений, не обмежує ні права власника, ні прав суміжних користувачів, не перешкоджає здійсненню господарської діяльності відповідача-1, оскільки висновком експерта, встановлено, що задоволення потреб ФОП ОСОБА_3 пов’язане з використанням земельних ділянок та готельно-ресторанного комплексу "Братіслава"є можливим іншими способами.

Згідно з п. "е"ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Встановлюючи земельний сервітут ФОП ОСОБА_3, договором від 28.12.2009 року, сторонами не було враховано, що згідно схеми генерального плану земельної ділянки та технічної документації із землеустрою, до земельної ділянки із АДРЕСА_3 для ФОП ОСОБА_2 був встановлений заїзд шириною сім метрів. Однак, зі встановленням земельного сервітуту відповідачем-1, такий заїзд було перекрито і встановлено підпірну стіну та альтанки.

Можливість використання позивачем свого майна іншим способом, ніж встановлення сервітуту, відповідачами належними та допустимими доказами не доведено, а тому суд вважає, законним та правомірним встановлення земельного сервітуту в межах визначених судовим експертом.

Щодо визначення способу встановлення сервітуту, апеляційна інстанція вважає обґрунтованим вимогу позивача в частині встановлення права проходу та проїзду автотранспорту власника та відвідувачів готелю, однак без права паркування автотранспорту на вказаній земельній ділянці, оскільки в схемі генерального плану земельної ділянки "Експікація будівель і споруд"(п. 3) передбачена автостоянка біля будівлі готелю, а паркування автомобілів на земельній ділянці, яка належить відповідачу-2 на праві постійного користування унеможливить право проходу чи проїзду власника (володільця) земельної ділянки.

Щодо плати за встановлений земельний сервітут визначеної позивачем в розмірі 125,71 грн. на місяць, апеляційна інстанція вважає, що позивачем здійснено розрахунок, який відповідає розрахунку зазначеному у р. 4 Договору від 29.12.2009 року, з врахуванням земельної площі, на яку встановлюється сервітут –0,0861 га, та відповідачем-2 не заперечується та не спростовано.

Покликання відповідача-1 на листи, які долучені ним до клопотання від 09.02.2012 року (лист Управління містобудування та інфраструктури Тернопільської обласної державної адміністрації № 01-15/2 від 05.01.2011 року, лист відділу містобудування та архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації № 03-15/12 від 08.0.2012 року, лист Петриківської сільської ради № 68 від 07.02.2012 року, довідку Петриківської сільської ради № 264 від 08.02.2012 року, рішення виконкому Петриківської сільської ради № 86 від 27.04.2010 року, копія "Благоустрою території для заїзду-виїзду автотранспорту готельного комплексу "Братіслава") не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та доводів позивача про можливість використання ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки і будівлі готелю, які йому належать, іншим способом, ніж встановлення сервітуту, визначеного експертним висновком та не підтверджують будь-яких обмежень прав суміжник землекористувачів, порушення правил добросусідства та обмежень, пов’язаних із встановленням сервітуту за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 року –скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 та до Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради про припинення дії земельного сервітуту та встановлення земельного сервітуту –задоволити частково.

Припинити дію земельного сервітуту, об’єктом якого є земельна ділянка, площею 0,0861 га, яка відображена в додатку № 4 до висновку № 1188 судової земельно-технічної експертизи складеному 23.12.2010 року, який встановлений договором від 28.12.2009 року між Управлінням житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3.

4. Позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради про встановлення земельного сервітуту –задоволити частково.

Встановити фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 обмежений, платний, строковий земельний сервітут на земельній ділянці площею 0,0861 га розмірами: з Півночі - 33,41м, зі Сходу - 25,62 м, з Півдня - 34,16 м, із Заходу -25,36 м що знаходиться в межах червоних ліній АДРЕСА_2 і на даний час перебуває у постійному користуванні Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, та з Півдня примикає до земельної ділянки площею 0,1137 га, кадастровий номер 6125286700010011766, що розташована в с. Петриків Тернопільського району по АДРЕСА_3, і належить фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 на праві приватної власності, у вигляді права проходу власника та відвідувачів готелю, а також для проїзду автотранспорту власника та відвідувачів готелю, будівля якого належить фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 на праві приватної власності, і розташована в с. Петриків Тернопільського району по АДРЕСА_3, строком на 5 (п'ять) років, встановивши плату за користування земельною ділянкою в розмірі 125,71 грн. (сто двадцять п’ять гривень 71 копійка) щомісячно (з розрахунку 14,60 грн. за 0,01 га).

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідачів порівну.

Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_5, ідентифікаційний код - НОМЕР_2) —235,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради (46000, м. Тернопіль, вул. Коперника, 1, ідентифікаційний код - 35939939) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_5, ідентифікаційний код - НОМЕР_2) —235,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.