825/1990/17 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 09.04.2019 Прийняття

У грудні 2017 року Приватне підприємство "Семенівська Мануфактура" (далі - ПП "Семенівська Мануфактура") звернулося до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС (далі - Митниця) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06 липня 2017 року № UA805180/2017/000152/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2017/00179.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України (4495-17) безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 08 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, позов Товариства задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 06 липня 2017 року №UA805180/2017/000152/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2017/00162.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем під час митного оформлення товару надано всі необхідні документи, які відповідали вимогам частини другої статті 53 МК України та чітко ідентифікували оцінюваний товар, не містили жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не доведено неможливості застосування Товариством методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись із судовими рішеннями, Митниця звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити з огляду на правомірність прийняття спірних картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Товариство не скористалося своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 01 вересня 2016 року позивачем укладено контракт № ВSN1-09/2016 із CHANGXING BAITE IMPORT EXPORT CO. LTD, відповідно до умов якого CHANGXING BAITE IMPORT EXPORT CO. LTD взяло на себе зобов'язання поставити ПП "Семенівська мануфактура" товари в асортименті, а ПП "Семенівська мануфактура" зобов'язалося оплатити товар згідно з умовами даного контракту.

10 квітня 2017 року з метою митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, позивач подав до Митниці тимчасову митну декларацію №UA805180/2017/004946, відповідно до якої митна вартість товару визначена за ціною договору (за основним методом).

До митного оформлення разом із зазначеною декларацією позивач подав наступні документи: контракт від 01 вересня 2016 року № ВSN1-09/2016; інвойс від 17 лютого 2017 року; пакувальний лист до інвойса від 17 лютого 2017 року; видаткова накладна від 16 лютого 2017 року № 000002017063; відвантажувальна специфікація від 22 лютого 2017 року № /130063-1, міжнароднa товарно-транспортнa накладнa від 07 квітня 2017 року № 8660, коносамент від 22 лютого 2017 року № MSCUU9427370, калькуляція від 06 березня 2017 року №/01, звіт про оцінку майна від 10 квітня 2017 року № 05-07/04/50, листи постачальника та позивача, прайс-лист виробника товару, договір про надання послуг митного брокера від 20 жовтня 2014 року №20/10-14/02, договір (контракт) про перевезення від 11 листопада 2015 року №11-11/ЮГ; акти про зважування вантажу; копії митної декларації країни відправлення.

Імпортований позивачем товар за тимчасовою митною декларацією від 10 квітня 2017 року № UA805180/2017/004946 випущено у вільний обіг.

Для встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, Митниця вчинила дії, спрямовані на ідентифікацію товарів у вигляді відібрання зразків та передала їх до Харківського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС для проведення дослідження.

25 травня 2017 року ПП "Семенівська Мануфактура" звернулося до відповідача з митною декларацією № UA 805180/2017/007585. Після розгляду документів, поданих разом із митною декларацією, митний орган відмовив позивачу у митному оформленні товарів через необхідність заповнення митної декларації з урахуванням висновку Харківського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС.

Однак на момент подання митної декларації № UA 805180/2017/007585 від 25 травня 2017 року, зазначений висновок був відсутній, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості належним чином заповнити додаткову митну декларацію до тимчасової митної декларації та завершити митне оформлення товарів.

05 липня 2017 року одразу після отримання висновку ПП "Семенівська мануфактура" подало до Митниці митну декларацію № UA805180/2017/010109. Після розгляду документів, поданих до митного оформлення, відповідач склав картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2017/00179 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA805180/2017/000152/2 від 06 липня 2017 року, в якому визначив митну вартість товарів за резервним методом.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

При цьому в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, воно обґрунтовано тим, що заявлена Товариством митна вартість товару не може бути визнана, оскільки жодних платіжних документів, що підтверджують оплату товару не надано.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам Митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у частині другій статті 53 МК України.

Судами належним чином надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтовано відхилено доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару.

Зокрема, суди зазначили, що не приймають до уваги доводи Митниці, зазначені у спірному рішенні як підстави для коригування митної вартості товарів, оскільки відповідно до розділу 5 контракту оплата товару здійснюється банківським переказом на рахунок постачальника протягом трьох місяців з фактичної дати поставки.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій та вважає, що зазначені відповідачем підстави не можуть свідчити про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять усіх складових митної вартості товарів.

Щодо інших доводів Митниці, наведених у касаційній скарзі, а саме невключення до митної вартості товарів витрат на навантаження, вивантаження та доставку товару до порту відправки, то Суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що імпортований позивачем товар поставлявся на умовах CFR - Чорноморськ (вартість і фрахт) згідно з "Інкотермс 2010".

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CFR (вартість та фрахт) означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для поставки товару в зазначений порт, однак ризик втрати чи ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна у порту відвантаження. За умовами CFR на продавця лягає відповідальність з очищення товару від стягнень для його вивозу.

Таким чином, витрати на фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв'язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

Зазначена обставина, як встановили суди попередніх інстанцій, додатково підтверджується листом постачальника від 06 березня 2017 року № BTCN2017063/6, в якому вказано, що вартість морського перевезення включена до ціни товарів, вказаної в інвойсі.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач як на підставу для його прийняття не посилався на невключення до митної вартості товарів витрат на навантаження, вивантаження та доставку товару до порту відправки, а відтак, у силу абзацу другого частини другої статті 77 КАС України, Митниця не може посилатися на вказані обставини, враховуючи те, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 06 липня 2017 року № UA805180/2017/000152/2 такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

З огляду на вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржених рішень.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року - без змін.