2-24/2418-2008 Про визнання рішення територіального відділення АМК України частково недійсним, та зустрічні вимоги щодо стягнення штрафу на підставі оспорюваного рішення - 17.03.2009 Прийняття

до територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь Автономної Республіки Крим (далі –відділення АМК України)

про визнання рішення частково недійсним

та зустрічним позовом відділення АМК України

до ФОП ОСОБА_1.

про стягнення 2 000 грн.

Судове засідання розглянуто за участю представників сторін:

ФОП ОСОБА_1.–не з'яв.,

відділення АМК –Несиної О.Ф.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ФОП ОСОБА_1. звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом (з урахуванням його подальшого уточнення) про визнання рішення адміністративної колегії відділення АМК від 25.10.2007 № 39/05-13/55 у справі № 32/05-26/34 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі –оспорюване рішення відділення АМК) недійсним у частині визнання дій ФОП ОСОБА_1. антиконкурентними узгодженими діями та стягнення з неї штрафу.

Відділення АМК подало зустрічний позов про стягнення з ФОП ОСОБА_1. штрафу в сумі 2 000 грн. на підставі оспорюваного рішення відділення АМК.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.06.2008 (суддя Колосова Г.Г.) позов ФОП ОСОБА_1. задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено. У прийнятті даного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що оспорюваним рішенням відділення АМК не доведено наявності в діях зазначених у цьому рішенні суб’єктів господарювання (у тому числі в діях ФОП ОСОБА_1. ) ознак антиконкурентних узгоджених дій.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 (колегія суддів у складі: суддя Антонова І.В. –головуючий, судді Маслова З.Д., Заплава Л.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1. та про задоволення зустрічного позову. Постанову мотивовано законністю та обґрунтованістю оспорюваного рішення відділення АМК.

ФОП ОСОБА_1. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду зі справи залишити в силі, посилаючись на невірне застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 6, пункту 1 статті 50 та частини четвертої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон).

У відзиві на касаційну відділення АМК заперечує проти доводів скарги і просить постанову господарського суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі – ГПК України (1798-12) ).

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- згідно з оспорюваним рішенням відділення АМК:

визнано, що дії суб’єктів господарювання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_1. та ВАТ "АК "Кримавтотранс", які полягали у одночасному (з 10.06.2007) підвищенні тарифів на проїзд маршрутом Сімферополь-Керч, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій;

за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ФОП ОСОБА_1. накладено штраф у сумі 2 000 грн.;

- зазначені в оспорюваному рішенні відділення АМК перевізники з 10.06.2007 встановили на маршруті Сімферополь-Керч однакові тарифи, і ці тарифи перевищують граничні тарифи, визначені постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 23.01.2007 № 36 "Про тарифи та перевезення пасажирів та багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі, в пригородньому та міжміському внутрішньому республіканському сполученні".

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення відділення АМК недійсним.

Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону узгодженими діями є, зокрема, укладення суб’єктами господарювання угод у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання.

За приписами статті 6 Закону:

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів (пункт 1 частини другої);

- вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина четверта).

Статтею 52 Закону передбачено накладення штрафів на суб’єктів господарювання, зокрема, за порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 Закону.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" тарифи на перевезення автомобільним транспортом підлягають державному регулюванню, яке здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 10 цього Закону тарифна політика на автомобільному транспорті сприяє, зокрема, стимулюванню конкуренції та появі нових суб’єктів господарювання, які належать до автомобільного транспорту.

Статтею 11 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб; соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства .

Таким чином, саме органи державної влади, зокрема Рада міністрів Автономної Республіки Крим, уповноважені встановлювати граничні тарифи на перевезення пасажирів маршрутами загального користування, і відповідно ці граничні тарифи відображають економічно обґрунтовано вартість зазначених послуг.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд вірно зазначив, що одночасне підвищення всіма перевізниками (у тому числі позивачем у справі) тарифів на перевезення пасажирів на певному маршруті, встановлення їх на однаковому рівні без об’єктивних на те причин (з перевищенням визначеного уповноваженим органом граничного рівня) свідчить про антиконкуренту узгоджену поведінку цих суб’єктів господарювання. Зазначене порушення конкурентного законодавства, зокрема позивачем, було встановлено оспорюваним рішенням відділення АМК. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1. про визнання оспорюваного рішення відділення АМК частково недійсним та задовольнив позов про стягнення штрафу за цим рішенням.

Слід також зазначити, що посилання скаржника на те, що юридична оцінка апеляційним господарським судом законності та обґрунтованості оспорюваного рішення відділення АМК суперечить правовій позиції, зазначеній в пункті 9 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 (v0247600-08) "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" є безпідставними, оскільки цей пункт стосується встановлення максимальних роздрібних цін на товари.

Відповідно до частини третьої статті 60 Закону прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В частині четвертій статті 60 Закону, зокрема, зазначено, що перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Однак припис частини четвертої статті 60 Закону не позбавляє господарський суд права відповідно до статті 58 ГПК України об’єднати позовні вимоги про визнання недійсними рішення органу АМК та позовні вимоги про стягнення штрафу за цим рішенням, і після вирішення питання про наявність або відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення, вирішити позовні вимоги в частині стягнення штрафу.

З огляду на викладене оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, приписів Закону. Доводи касаційної скарги зазначеного висновку не спростовують. Тому підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду в даній справі відсутні.

Керуючись статтями 1119 –11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 зі справи № 2-24/2418-2008 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 –без задоволення.