10/292 Про стягнення заборгованості за поставлену електроенергію - 16.03.2009 Прийняття

В жовтні 2003 року державне підприємство "Енергоринок" (далі –ДП "Енергоринок") звернулось з позовом до ВАТ "Енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" (далі –ВАТ "ЕК "Закарпаттяобленерго") про стягнення 41 987 005,60 грн. боргу, 2 537 173,60 грн. пені, 1 074 863,21 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 760680,35 грн. 3% річних.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги: щодо суми основного боргу зменшив розмір заявлених вимог до суми 40 641 488,07 грн., а також подав заяви від 26.04.2005 та від 17.09.2008 про збільшення розміру позовних вимог в частині річних та інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовувались посиланням на те, що 22.04.2002 між сторонами було укладено договір № 1050/01 купівлі-продажу електроенергії, відповідно до умов якого ДП "Енергоринок" зобов'язалось продати ВАТ "ЕК "Закарпаттяобленерго" електроенергію, а останнє зобов'язалось прийняти електроенергію та здійснити її оплату. При цьому позивач зазначав, що свої зобов'язання за договором він виконав та в період з 1 липня 2002 року по 30 вересня 2003 року поставив електроенергію, однак відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, здійснив оплату не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 01.10.2003 склала 41 987 005,60 грн.

Під час розгляду справи відповідачем була погашена частина суми основного боргу, станом на 1 березня 2004 року сума боргу становила 40 641 488,07 грн., яку позивач і просив стягнути з відповідача. Крім того, просив стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань пеню, нараховані ним індекс інфляції і річні.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.07.2005, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2008, позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ "ЕК "Закарпаттяобленерго" на користь ДП "Енергоринок" 40 641 488,07 грн. боргу. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суми, на яку збільшився борг з урахування встановленого індексу інфляції та 3% річних відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2006 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2005 та рішення господарського суду Закарпатської області від 01.07.2005 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.07.2007 позов в частині стягнення пені, інфляційних, 3% річних задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" на користь ДП "Енергоринок" 126 859 грн. пені. В іншій частині вимог про стягнення пені відмовлено. В частині стягнення інфляційних та 3% річних позов залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2007 рішення господарського суду Закарпатської області від 09.07.2007 в частині залишення без розгляду позову про стягнення інфляційних та 3% річних скасовано. В цій частині справу направлено до суду першої інстанції для розгляду позову по суті. В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.09.2008 (суддя Тисянчин В.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 (колегія у складі суддів: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.), відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 5 863 033,98 грн. 3% річних та 28 015 844,79 грн. інфляційних.

Постанова та рішення вмотивовано тим, що станом на 01.01.2004 у відповідача не існувало обов'язку перед позивачем щодо сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в тій частині, заборгованість в якій виникла у нього у зв'язку з несплатою спожитої електроенергії населенням та підприємствами, що надають комунальні послуги населенню. Крім того, враховуючи незадовільний стан розрахунків населення та підприємств житлово-комунального господарства за спожиту електроенергію, в діях відповідача відсутня вина, а тому відсутні підстави для стягнення 3% річних та суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Не погоджуючись із постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2008, ДП "Енергоринок" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнято із порушенням норм матеріального і процесуального права, також скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 17.09.2008 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних. В касаційній скарзі ДП "Енергоринок" зазначило, що висновок судів, що приймали рішення у справі, щодо відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних та 3% річних є помилковим, оскільки суперечить положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, враховуючи наступне.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення господарського суду Закарпатської області від 17.09.2008, предметом розгляду якого є вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що у відповідності до Прикінцевих положень Закону України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" (1136-14) № 1136 від 08.10.1999 цей Закон не поширюється на правовідносини, що випливають із прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного із оплатою населенням комунальних послуг, тому за вказаний позивачем у розрахунку позовних вимог період, що передував даті втрати чинності цього Закону (01.01.2004), у позивача відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних.

Разом з тим, як вбачається із постанови апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, справа розглядається з урахуванням останньої заяви позивача від 17.09.2008 про збільшення позовних вимог (т. 6 арк.с. 173 –179), яка містить вимоги про стягнення 28 015 844,79 грн. інфляційних та 5 863 033, 98 грн. 3% річних. Згідно цієї заяви ДП "Енергоринок" вказало, що заборгованість відповідача за куповану у період з липня 2002 року по вересень 2003 року включно електроенергію становить 37 950 230,33 грн.; позивач просить стягнути 5 863 033,98 грн. суми 3% річних, у тому числі 760 680,35 грн. (за період з 15.08.2002 по 01.10.2003 згідно розрахунку до позовної заяви), 1 827 196, 77 грн. (за період з 16.10.2003 по 15.04.2005 згідно заяви про збільшення позовних вимог від 26.04.2005), 3 275 156,86 грн. (за період з 16.04.2005 по 01.03.2008 згідно заяви про збільшення позовних вимог від 17.09.2008). Також позивачем під час розгляду справи заявлено вимоги про стягнення інфляційних в сумі 28 015 844,79 грн., у тому числі 1 074 863,21 грн. (за період з 15.08.2003 по 01.10.2003 згідно розрахунку до позовної заяви), 9 315 029,07 грн. (за період з 16.10.2003 по 15.04.2005 згідно заяви про збільшення позовних вимог від 26.04.2005), 17 625 952,51 грн. (за період з 16.04.2005 по 01.03.2008 згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17.09.2008).

Оскільки Закон України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" (1136-14) № 1136 від 08.10.1999 втратив чинність 01.01.2004 (згідно з Цивільним кодексом України (435-15) від 16.01.2003 № 435-IV), а згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не можна визнати обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у стягненні з відповідача інфляційних та 3% річних за період після 01.01.2004 року, а ухвалені у справі рішення та постанову законними, які у зв'язку з цим підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.