47/195 Про стягнення заборгованості за надані послуги з ремонту застрахованих транспортних засобів під час врегулювання страхових випадків за укладеними договорами страхування - 31.01.2012 Прийняття

Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс" (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 378436,00 грн., з яких 337520,00 грн. основної заборгованості за надані послуги по договору, 26951,00 грн. інфляційних втрат, 7813,00 грн. 3% річних та 6152,00 грн. пені.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.06.2011 порушено провадження у справі № 47/195.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.10.2011 у справі № 47/195 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 11.10.2011 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 порушено апеляційне провадження у справі № 47/195, а розгляд справи призначено на 20.12.2011.

В засіданні суду 20.12.2011 оголошено перерву до 17.01.2011.

В засіданні суду, призначене на 17.01.2011, представником позивача подане клопотання про продовження строку вирішення спору у даній справі на підставі ст. 69 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 продовжено строк вирішення спору у справі № 47/195, а розгляд справи відкладено на 31.01.2012.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення господарського суду м. Києва від 11.10.2011 у справі № 47/195 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс" (замовник) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір про надання послуг з ремонту транспортних засобів № 713-07/01 від 17.01.2007 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконувати послуги щодо ремонту застрахованих замовником транспортних засобів під час врегулювання замовником страхових випадків за укладеними договорами страхування (п. 1.1 Договору).

Зазначений Договір підписано представниками сторін та посвідчено печатками позивача та відповідача.

Відповідно до п. 3.4 Договору сплата замовником вартості виконаних послуг здійснюється на підставі рахунків виконавця впродовж 15 робочих днів з дати видачі автомобіля з ремонту.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором надання послуг (ст. 901 ЦК України), за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На думку позивача спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов’язання по своєчасній оплаті наданих позивачем послуг на суму 337520,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушений попередній порядок виконання умов договору, а тому не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за укладеним договором про надання послуг з ремонту транспортних засобів.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, доказами доведено, що на виконання умов Договору № 713-07/01 від 17.01.2007 відповідач направляв позивачу заявки на ремонт транспортних засобів. Позивач, в свою чергу, після розгляду заявок на ремонт транспортних засобів направляв відповідачу попередні кошториси на ремонт транспортних засобів, за наслідками розгляду яких відповідач приймав рішення щодо вартості підрядних робіт (погоджував вартість ремонту) та направляв транспортні засоби на виконання підрядних робіт за Договором.

Транспортні засоби, які направлялись позивачу для виконання підрядних робіт, належать застрахованим особам відповідача, який надавав позивачу копії відповідних договорів страхування, що містяться в матеріалах даної справи.

При цьому, державні номерні знаки застрахованих відповідачем транспортних засобів, які зазначено в наданих суду договорах страхування, відповідають державним номерним знакам транспортних засобів, по яких позивачем виконувались підрядні роботи за укладеним договором.

Державні номерні знаки транспортних засобів зазначено у наданих суду актах виконаних робіт та рахунках – фактурах за договором.

На підтвердження виконання позивачем послуг за договором № 713-07/01 від 17.01.2007 матеріали справи містять акти приймання – передавання виконаних робіт, а також рахунки – фактури, в яких визначені належні відповідачу до сплати суми на виконання умов договору № 713-07/01 від 17.01.2007 щодо надання послуг з ремонту застрахованих відповідачем транспортних засобів під час врегулювання відповідачем страхових випадків за укладеними договорами страхування загалом на суму 337520,00 грн., на яких наявний напис "Отримав" та підпис з зазначенням прізвища "Асєєв". Рахунки – фактури за Договором направлялись відповідачу для оплати.

Пунктом 11.6 Договору уповноваженою особою замовника по роботі за Договором із позивачем визначено начальника відділу врегулювання збитків ОСОБА_5

Разом з тим, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що пізніше відповідальною особою по роботі за Договором було призначено ОСОБА_6, який працював у відповідача та отримував рахунки фактури і акти виконаних робіт як представник відповідача за укладеним Договором, що підтверджується витягом із трудової книжки ОСОБА_6, його поясненнями та поясненнями ОСОБА_7, який в період з 30.07.2009 по 16.12.2010 працював на посаді Голови правління Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс".

Вбачається, що протягом дії Договору відповідач належним чином сплачував вартість підрядних робіт за Договором, та починаючи з 16.03.2009 у передбачені договором строки і у встановленому порядку прийняті на себе зобов’язання не виконував та не здійснив оплату наданих позивачем послуг.

Крім цього, колегія зазначає, що порушення однією зі сторін попереднього порядку виконання умов зазначеного Договору не є належною підставою для невиконання зобов’язань за цим Договором.

Умови договору № 713-07/01 від 17.01.2007 не містять підстав для звільнення відповідача від зобов’язання по оплаті за договором № 713-07/01 від 17.01.2007 у випадку порушення п. п. 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 2.4.5, 2.4.8 Договору, та чинним законодавством не передбачено таке звільнення від зобов’язання.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Належними доказами підтверджується порушення відповідачем перед позивачем зобов’язання по своєчасній оплаті наданих послуг саме за договором № 713-07/01 від 17.01.2007. Відповідачем зазначене не спростовано, доказів своєчасної оплати не надано. А за таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 337520,00 грн. заборгованості, розмір якої підтверджується наданими суду рахунками – фактури та актами виконаних робіт.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за надані послуги відповідач розрахувався з порушенням строків встановлених п. 3.4 Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 4.1 Договору за несвоєчасне виконання умов пункту 2.2 цього Договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,01 % від вартості послуг за кожен день прострочки.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання за договором № 713-07/01 від 17.01.2007, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6152,00 грн. пені, 7813,00 грн. 3 % річних та 26951,00 грн. інфляційних втрат. Розрахунок вказаних сум перевірений судом та є вірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції були з’ясовані не в повному обсязі, порушені норми матеріального та процесуального права, а за таких обставин, рішення суду першої інстанції від 11.10.2011 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про повне задоволення позовних вимог та розподілом судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 11.10.2011 у справі № 47/195 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс" (03135, м. Київ, пр-т Перемоги, 4, ідентифікаційний код 190316893) на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (03150, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 337520 (триста тридцять сім тисяч п’ятсот двадцять) грн. 00 коп. заборгованості, 26951 (двадцять шість тисяч дев’ятсот п’ятдесят одну) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 7813 (сім тисяч вісімсот тринадцять) грн. 00 коп. 3% річних та 6152 (шість тисяч сто п’ятдесят дві) грн. 00 коп. пені.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс" (03135, м. Київ, пр-т Перемоги, 4, ідентифікаційний код 190316893) на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (03150, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 3784,36 (три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 36 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс" (03135, м. Київ, пр-т Перемоги, 4, ідентифікаційний код 190316893) на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (03150, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1892 (одну тисячу вісімсот дев’яносто дві) грн., 18 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.