Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлева М.Л.

суддів: Жук Г.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засіданні – Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 31.01.2012 року по справі № 32/56 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ", м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2011 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 14.12.2011 року) по справі № 32/56 (суддя – Підченко Ю.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ", м. Київ

про стягнення 43 935, 20 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айтекс"звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ"про стягнення з останнього основного боргу в сумі 43 935,20 грн. згідно договору підряду № 0022/0904 від 17.04.2008 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2011 року (підписаного 14.12.2011 року) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс"до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ"задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ"на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс"основний борг в сумі 43 935,20 грн., витрати по державному миту в сумі 439,35 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ"державне мито в сумі 0,15 грн. згідно платіжного доручення №797 від 23.09.11 року.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ", м. Київ звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати та винести нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що позивач самочинно поставив дату підписання акту за серпень 2008 року, також судом залишено поза увагою клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року по справі № 32/56 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 31.01.2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айтекс"на підставі ст. 96 ГПК України надало суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2011 року у справі № 35/56 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2011 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс"- без задоволення.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2011 року по справі № 32/56 –слід скасувати, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК (1798-12) ), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України регламентовано, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 17.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Айтекс"(позивач, підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ"(відповідач, генпідрядник) було укладено договір підряду № 0022/0904.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що підрядник зобов’язується своїми силами та засобами виконати за завданням генпідрядника та умовах договору, а генпідрядник зобов’язується прийняти і оплатити роботи щодо закупівлі,доставку обладнання, монтаж системи вентиляції та димовидалення на об’єкті генпідрядника, що передбачені проектною документацією.

У пункті 2.1 договору сторонами встановлено договірну ціну, яка вважає твердою і дорівнює 648 889,20 грн., а пунктом 3.1 зробили застереження відносно того, що підрядник розпочне виконання робіт протягом 3-х робочих днів з моменту виконання Замовником умов передбачених пунктами 2.2 та 3.4 договору. Початок виконання робіт фіксується актом, який підписується сторонами і вважається датою початку робіт. Завершення виконання робіт відбувається підрядником, залежно від будівельної готовності об’єкту, протягом 30 робочих днів з дня початку виконання робіт.

Генпідрядник перераховує на рахунок підрядника передплату (аванс) для закупки матеріалів та обладнання у розмірах та в строки погоджені між замовником будівництва, генпідрядником та підрядником на підставі наданого підрядником переліку матеріалів та обладнання до 18 числа місяця (пункт 2.2 договору). Залишок суми (за вирахуванням авансу) сплачується генпідрядником протягом 15 робочих днів з моменту виконання підрядником всього обсягу робіт по договору, підписаними сторонами актами здачі-прийняття виконаних робіт, що кореспондується з приписами пунктів 9.1, 9.2 договору. Генпідрядник протягом семи робочих днів повинен підписати акт, або в письмовій формі надати підряднику обґрунтовану відмову в підписанні акту. Якщо протягом 7 днів генпідрядник не підпише отриманий від підрядника акт, і у письмовій формі не відмовить у підписанні, такий акт вважається підписаним генпідрядником.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного його виконання сторонами ( п. 14.1 договору).

На виконання умов договору підрядні роботи були виконані поетапно, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за формами КБ-2в за червень та серпень 2008 року на загальну суму 100 492,80 грн. та 133 442,40 грн., які підписані без заперечень та пропозицій відносно недоліків виконаних підрядником робіт. Передплата в сумі 100 000,00 грн. та часткова оплата робіт в сумі 90 000,00 грн. були проведені генпідрядником: 23.05.2008 року, 18.06.2008 року, 16.07.2008 року та 12.08.2008 року. Всупереч вимогам пункту 2.3 Договору залишок суми Генпідрядником протягом 15 робочих днів з моменту виконання підрядником всього обсягу робіт по договору та підписання акті здачі-приймання виконаних робіт не сплачено.

Отже, з урахуванням оплаченої суми у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 43 935,20 грн.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийомки виконаних робіт, строк дії договору, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 844 ЦК України договір вважається укладеним.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем не надано, а ні суду першої інстанції, а ні апеляційному суду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 43 935,20 грн. є обґрунтованими.

Разом з тим, колегія апеляційного суду зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач в судах першої та апеляційної інстанціях підтримав заяву про застосування строку позовної давності.

Позовна давність —це встановлений законом строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається з дня виникнення права на позов. За загальним правилом, воно виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У цивільному праві застосовують два види строків позовної давності:

а) загальні;

б) спеціальні.

Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки укладений між сторонами даної справи договір є договором підряду, то на ці правовідносини поширюються загальні строки позовної давності тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України).

Позивач зазначає, що клопотання про застосування строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки обставини справи свідчать про те, що право позивача порушено, а строк позовної давності на стягнення з відповідача боргу в сумі 43 935,20 грн. ним не пропущений.

Оскільки, при передачі відповідачу акта виконаних робіт за серпень позивач за його вимогою виписав податкову накладну серпнем місяцем, а реально ж акт виконаних робіт позивач отримав підписаним від відповідача лише 05.09.2008 року, про що зробив відмітку на йому акті.

Однак, судовою колегією вказане не береться до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи акт виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) за серпень 2008 так і довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за серпень 2008 року підписано 29.08.2008 року, які підписано як замовником так і підрядником та завірено печатками підприємств, крім того, податкова накладна № 148 датована від цієї ж дати, а саме 29.08.2008 року (а.с. 55-58, 63).

Отже, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦКУ). В даному випадку, перебіг строку позовної давності починається з 13.09.2008 року, тобто не пізніше 15 днів після повного завершення робіт та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, які відповідно до акту були прийняті 29.08.2008 року.

З огляду на вище викладене, твердження скаржника щодо пропуску позивачем строку позовної давності підтверджені матеріалами справи.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи те, що відповідач не вчинив жодної дії, щодо визнання боргу, поважності причин пропуску строку позовної давності позивачем не доведено, а позов подано 26.09.2011, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що строк позовної давності позивачем пропущено, а позовні вимоги у зв’язку з цим задоволенню не підлягають.

Пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" (v_163600-09) зазначено, що за змістом ст. 267 ЦК України відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог.

Оскільки, скаржником подано відповідну заяву у суді першої інстанції, це означає можливість скасування апеляційною інстанцією рішення місцевого господарського суду (внаслідок застосування позовної давності та в зв’язку з цим необхідності відмови в позові), передбачених статтею 104 ГПК.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що заява відповідача про необхідність застосування до позовних вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності за правилами ст. 258 ЦК України до вимог позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ"заборгованості має бути задоволена судом апеляційної інстанції, оскільки в силу частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Внаслідок викладеного вище, колегія апеляційного суду прийшла до висновку, про задоволення заяви про застосування строків позовної давності.

За правилами ст. 4- 7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2011 року прийнято після неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв’язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ"підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4- 7, 33, 43, 99, 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ"на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2011 року по справі № 32/56 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2011 року у справі № 32/56 скасувати повністю.

3. Прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс"(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 68, кв. 1, код 32524943) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ"(01024, м. Київ, вул. Богомольця, 6, код 33996670) 705,75 грн. (сімсот п’ять грн. 75 коп.) в якості відшкодування судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

6. Матеріали справи № 32/56 повернути до господарському суду міста Києва.

7. Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати учасникам судового провадження у справі.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.