30/17-3937-2011 Про стягнення заборгованості за надані послуги з лінійного і портового лоцманського проведення суден, з перешвартування, перетягування (переміщення) суден в акваторії порту, за Службу регулювання руху суден - 31.01.2012 Прийняття

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2011р. по справі у позові Державного підприємства "Дельта-Лоцман" (далі - ДП "Дельта-Лоцман") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське морське агенство" (далі - ТОВ "У.М.А.") про стягнення 9360,46 дол. США та неустойку у сумі 265,16 дол. США відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції посилається на те, що незалежно від наявності або відсутності вантажу на судні під час знаходження його у міжнародному рейсі та прямуванні у баласті до або з порту України для завантаження або вивантаження та проведені митних процедур, портові збори на підставі законодавства України звільняються від оподаткування ПДВ.

Зі змісту п.197.9 ст. 197 Податкового кодексу України, ст.. 84 Кодексу торговельного мореплавства України (176/95-ВР) вбачається, що судна ACM DELTA, YUSUF ZIYA ONIS, OXL AVATAR, ACM DAISY здійснювали міжнародні перевезення вантажу, отже, у цьому випадку канальний збір не підлягає оподаткуванню ПДВ, тому позов ДП "Дельта-Лоцман" про стягнення задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з рішенням суду, ДП "Дельта-Лоцман" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у стягнені 3 560,23 дол. США. та прийняти в цій частині нове рішення, стягнути з ТОВ "У.М.А." 3 560,23 дол. США., в іншій частині залишити рішення без змін.

Скаржник вважає, що ним було правильно обчислено вартість послуг з лоцманського проведення регулювання руху суден, та обґрунтовано включено до цієї вартості суму податку на додану вартість, виходячи із відсутності у позивача права на податкову пільгу, передбачену п.197.8 ст.197 Податкового кодексу України.

Нараховані суми податку на додану вартість включені до податкових зобов’язань ДП "Дельта-Лоцман" та сплачені до Бюджету у відповідному періоді. Відповідачу на суми ПДВ були видані податкові накладні для відображення їх у податковому кредиті. Видані податкові накладні відповідачем не повертались.

Відповідно до розрахунків, заборгованість з послуг з лоцманського проведення та регулювання руху суден становить 3 467,80 дол. США, нарахованого згідно з п.5.4. договору №10/П-11 від 01.01.2011р., неустойка –92,43 дол. США.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, повністю підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представники відповідача в судовому засіданні надали відзив на апеляційну скаргу, в якому просили рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2011р. залишити без змін, оскільки вважають його законним, обґрунтованим та таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 01 січня 2011р. між ДП "Дельта-Лоцман" та ТОВ "У.М.А." був укладений договір № 10/П-11 за умовами якого позивач зобов’язався за заявками відповідача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (далі СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лимансьткому, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг позивача є судновласник (в розумінні ст. 20 КТМ України).

Відповідно до п. 2.1.2. договору позивач зобов’язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього договору. Рахунки повинні направлятися поштою або вручатися відповідачу під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом.

У п. 4.2.2 договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється відповідачем на протязі п’яти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках, а відповідно до умов п. 5.3. договору в разі порушення строку здійснення остаточного розрахунку відповідач за вимогою позивача несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 відсотка несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за порушення понад тридцяти днів додатково стягується штраф в розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Згідно п. 8.1 договір набирає сили з 01.01.2011 р. та діє до 31.12.2013 р.

Додатком № 1 до договору сторонами погоджена форма заявки на рух суден, надання послуг з лоцманського проведення, послуг по перешувартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, послуг служби регулювання руху суден, інформаційної послуги судну при проходженні судном ГСХ.

На виконання умов договору № 10/П-11, відповідно до заявок ТОВ "У.М.А.", позивач у серпні 2011р. надав відповідачу послуги з лоцманського проведення, послуги служби регулювання руху суден та право проходження Бузько-Дністровсько-лиманським каналом суднам ACM DELTA (Ліберія), YUSUF ZIYA ONIS (Туреччина), OXL AVATAR (Антигуа і Барбуда), ACM DAISY (Ліберія), які знаходилися під агентуванням відповідача, що підтверджується лоцманськими квитанціями, квитанціями служби регулювання руху суден.

На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки на суму 53 310,50 дол. США, які відповідач оплатив частково в сумі 47 405,04 дол. США, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача. Залишок у розмірі 5905,46 дол. США є податком на додану вартість, що був нарахований Підприємством на суму портових зборів.

У вересні –жовтні 2011р. на підставі заявок ТОВ"У.М.А.", позивач надав відповідачу послуги з лоцманського проведення, послуги служби регулювання руху суден та право проходження Бузько-Дністровсько-лиманським каналом LS AIZENSHTAT (Сент Вінсент і Гренадіни), які знаходилися під агентуванням відповідача, що підтверджуються лоцманськими квитанціями та квитанціями служби регулювання руху суден.

На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки на суму 32 315,64 дол. США, які відповідач оплатив частково в сумі 28860,64 дол. США, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача. При цьому, у якості відмови від оплати суми у розмірі 3 455 дол. США. ТОВ"У.М.А.", послався на безпідставне завищення ДП "Дельта-Лоцман"вартості наданих послуг на суму податку на додану вартість.

При викладених обставинах колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спір між сторонами у справі виник внаслідок відмови відповідача від сплати податку на додану вартість, який нарахований позивачем на суму канального збору в загальній сумі 9360,46 дол. США (5905,46 + 3455 = 9360,46).

Ретельно дослідивши матеріали справи суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку щодо безпідставності заявленого ДП "Дельта-Лоцман" позову виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 84 КТМ України у морських портах України справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний, санітарний.

Розмір вищезазначених портових зборів та порядок їх справляння встановлено "Положенням про портові збори", яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України "Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000 р. (1544-2000-п) (далі Положення).

Згідно ст. ст. 85, 91 КТМ України під час перебування у морському порту судно зобов’язане дотримуватися законів України щодо портових зборів, а капітан порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід судна з порту у разі несплати встановлених зборів.

На підставі п. 2 Положення (1544-2000-п) сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту.

Згідно п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування цим податком операції з надання послуг, що включаються до складу портових зборів згідно із законодавством, на користь осіб, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень від пункту перетину державного кордону України до пункту (місця) митного оформлення на території України при їх прибутті (отриманні) на митну територію України, а також від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

Згідно п. 197.8 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов’язаних із таким перевезенням (переміщенням).

За приписами п. 23 ст. 1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Таким чином, у визначенні поняття "переміщення" згідно з нормами Митного кодексу України (92-15) включаються й інші операції, пов’язані з транзитом.

Статтею 1 Закону України "Про транзит вантажів" передбачено, що учасниками транзиту є вантажовласники та суб’єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи), а транзитними вантажами по ст. 5 цього Закону є насипні, наливні, навалочні, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). Такі вантажі, а також транспортні засоби транзиту і контейнери вважаються прохідними через територію України у разі, якщо проходження цих вантажів з перевантаженням, складуванням, подрібненням на партії, зміною транспортного засобу транзиту чи без таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, що розпочинається і закінчується за межами території України.

При викладених обставинах місцевий суд дійшов до підставного висновку про те, що підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість канального збору, є підтверджені належними доказами, факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.

З матеріалів справи вбачається, що всі вищезазначені судна, які знаходилися під агентуванням відповідача та заходили до порту з метою навантаження, розвантаження або донавантаження, здійснювали міжнародні перевезення вантажу, оскільки прямуючи між пунктами призначення та території України та іншої держави, за наявністю визначених законодавством України доказів договору морського перевезення вантажу, вони мають статус судна, яке виконує міжнародні перевезення, а прохід суден каналом в баласті (без вантажу) до/з порту призначення є складовою частиною та невід’ємним елементом операції (договору) з міжнародного перевезення, адже без цієї складовою (прямування судна до/з порту під завантаження/розвантаження) перевезення вантажу взагалі неможливе.

Зазначені висновки суду першої інстанції підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями документів, а саме: вантажними маніфестами, коносаментами, які на підставі ст. 134 КТМ України, є доказами, що підтверджують наявність договору морського перевезення вантажу. При цьому зазначені документи, з огляду на визначення у них назв суден, вантажу, іноземних портів/країн відвантаження/завантаження та українських портів завантаження/вивантаження, а також назв іноземних вантажовідправників та вантажоодержувачів, є доказами здійснення суднами міжнародних перевезень вантажу.

Крім того, підтвердженням митного оформлення вантажу, що перевозився суднами та знаходження судна та вантажу під митним контролем є печатки митниці "Під митним контролем" на вантажних маніфестах та оформлення їх у режимі "експорт", а відповідно до ст. 194 Митного кодексу України "експорт" –це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу…" тобто, і за межі державного кордону України у процесі міжнародного перевезення вантажу від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

Таким чином, здійснення суднами міжнародного перевезення вантажу, митного оформлення та перетинання кордону України, свідчить про те, що канальний збір, який стягуються з цих суден за ці заходи до порту, звільняється від оподаткування податком на додану вартість на підставі 197.9 ст. 197 Податкового кодексу, адже за умови здійснення судном міжнародного перевезення вантажу під час рейсу та незалежно від наявності або відсутності вантажу на судні під час якогось періоду цього рейсу (при прямуванні його "у баласті" (без вантажу) до або з порту України для завантаження або вивантаження), перетинанні при цьому кордону України та проведенні митних процедур, портові збори, зокрема канальний збір, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Аналогічної правової позиції щодо аналогічних спірних правовідношень дотримується і Державна податкова адміністрація України, яка викладена у її листі № 8019\7\16-1517 від 23.03.2011р. (v8019837-11) "Про податок на додану вартість", згідно якого з урахуванням п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України та п. 11 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. № 1544 (1544-2000-п) , не нараховується податок на додану вартість на суми портових зборів, які стягуються з суден у закордонному плаванні, що: здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, вантажу та міжнародних відправлень; прямують між портами України для здійснення навантаження \розвантаження з подальшим перетином державного кордону України; прямують транзитом через територію України без митного оформлення на її території.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.