9/17-4177-2011 Про стягнення вартості нестачі вантажу, що приймався відповідно до договору про надання послуг –прийому, зберігання та відвантаження карбаміду на експорт - 31.01.2012 Прийняття

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2011р. по справі №9/17-4177-2011 (суддя Меденцев П.А.) задоволено позов ПрАТ "Сєвєродонецьке об’єднання Азот"до Одеської залізниці про стягнення 34690,38 грн.: стягнуто з Одеської залізниці на користь позивача збитки в сумі 34690,38 грн., витрати зі сплати державного мита у сумі 346,90 грн., витрати на ІТЗ судового процесу 236 грн., з посиланням на те, що між позивачем та ТОВ "Одеський припортовий завод"укладено договір № 1006/ ЗК-2010 від 10.12.2009р. про надання послуг –прийому, зберігання та відвантаження карбаміду на експорт, на підставі вищезазначеного договору –21.05.2011р. та 28.05.2011р. позивач відвантажив зі станції Рубіжне Донецької залізниці на адресу Одеського припортового заводу за маршрутними залізничними накладними №51813970, №51814010 та №52030665 мінеральні добрива (карбамід) у загальній кількості 107 вагонів - мінераловозів. З матеріалів справи вбачається, що у комерційному та технічному відношенні, вказані вагони - мінераловози були передані залізниці до перевезення справними, тому, недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що залежать від залізниці, оскільки в порушення вимог ч. 2 ст. 917 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч. 3 ст. 308 Господарського кодексу України, відправник повинен пред’явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню у належній тарі та (або) упаковці. За результатами проведеної перевірки після прибуття вказаних вагонів на станцію призначення –Чорноморська Одеської залізниці при зважуванні мінераловозів за участю представника вантажоодержувача було встановлено недостачу карбаміду у мінераловозах № 59584557, № 59567586, № 59567412, про що складені акти загальної форми № 4452 від 31.05.2011р., № 4453 від 31.05.2011р., № 4457 та № 4459 від 01.06.2011р., у яких зазначено наявність пошкоджень у вагонах № 59584557, № 9567586. Після перевантаження вказаних вагонів та виявлення невідповідності між масою вантажу в натурі та інформацією, що вказана у залізничних накладних, станцією Чорноморська Одеської залізниці були складені комерційні акти: БО 638259/79 від 31.05.2011р., БО 638258/78 від 31.05.2011р., БО 638255/80 від 01.06.2011р., які посвідчують недостачу карбаміду у вказаних мінераловозах загальною кількістю 12460 кг, у сумі 34690,38 грн., яка підлягає стягненню з перевізника –Одеської залізниці.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулася Одеська залізниця з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2011р. по справі №9/17-4177-2011, прийняти нове рішення, яким звільнити Одеську залізницю від відповідальності у повному обсязі, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції залишено поза увагою усі доводи Одеської залізниці. Так, господарським судом невірно застосовано ст. 111 Статуту залізниць України, яка звільняє перевізника від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов на станцію призначення у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника або без пломб за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Матеріали справи, зокрема комерційні акти, свідчать про те, що пломби, якими були опломбовані вагони, (ЗПП відправника) на момент прибуття до вантажоодержувача були справні, відповідали документу та виконували свої функції, вагони у технічному відношенні були справні.

17.01.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від ПрАТ "Сєвєродонецьке об’єднання Азот"надійшов відзив на апеляційну скаргу Одеської залізниці, в якому позивач просить рішення господарського суду Одеської області залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Одеської залізниці, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що між ПрАТ "Сєвєродонецьке об’єднання Азот"та ТОВ "Одеський припортовий завод"укладено договір № 1006/ ЗК-2010 від 10.12.2009р. про надання послуг – прийому, зберігання та відвантаження карбаміду на експорт.

Відповідно до умов договору ПрАТ "Сєвєродонецьке об’єднання Азот"21.05.2011р. та 28.05.2011р. відвантажило зі станції Рубєжне Донецької залізниці на адресу ТОВ "Одеський припортовий завод"за маршрутними залізничними накладними №51813970, №51814019 та №52030665 мінеральні добрива (карбамід) в загальній кількості 107 вагонів-мінераловозів.

Вага вантажу визначена вантажовідправником у цеху виробництва карбаміду на вагонних вагах вантажопідйомністю 150 тн. (остання держперевірка 13.04.2011р.) статичне положення вагонів вказано у залізничних накладних. Вторинна перевірка ваги проведена при випуску вагонів з території підприємства на вагонних вагах у динамічному стані. Порушення у кількості ваги вантажу, що передавалося залізницею до перевезення, підприємством не зафіксовано.

Вказані мінераловози передані залізниці до перевезення справними у комерційному та технічному відношенні.

31.05.2011р. та 01.06.2011р. після прибуття вказаних маршрутів на станцію призначення –Чорноморська Одеської залізниці при зважуванні мінераловозів за участю представника вантажоодержувача встановлено недостачу карбаміду у мінераловозах №59584557, №59567586, №59567412, про що складені акти загальної форми № 4452 від 31.05.2011р., № 4453 від 31.05.2011р., № 4457 та № 4459 від 01.06.2011р., в яких зазначено про наявність пошкоджень у вагонах № 59584557, № 59567586: важелі штанги, фіксуючі верхні завантажувальні люки, підпиляні, при відкритті люків вбачається поглиблення, у вагоні № 59567412 - на верхніх люках виявлена розсип вантажу-карбаміду, фіксуючі важелі штанги люків вигнуті, при відкритті вбачається поглиблення, які свідчать про доступ до вантажу під час транспортування та розкрадання.

В доповнення до актів загальної форми № 4453 від 31.05.2011р., № 4459 та № 4457 від 01.06.2011р., станцією Знам’янка Одеської залізниці складені комерційні акти, підтверджуючі недостачу вантажу, про що зроблені відмітки у гр. 4 зворотної сторони залізничних накладних, завірених підписом уповноваженого представника перевізника.

З урахуванням норми природної втрати у розмірі 1,5 % ваги нетто у залізничних накладних, наднормова нестача у трьох вагонах склала у загальній кількості 9968,5 кг на суму 34690,38 грн..

Згідно з переуступними написами у гр. 2 залізничних накладних на маршрут або групу вагонів №51813970, №51814019 та №52030665 від 21.05.2011р. та 28.05.201р. (відповідно) право на пред’явлення претензій та позовів до залізниці передано одержувачем вантажу –ТОВ "Одеський припортовий завод"вантажовідправнику –ПрАТ "Сєвєродонецьке об’єднання Азот".

З метою досудового врегулювання спору ПрАТ "Сєвєродонецьке об’єднання Азот"надіслало на адресу Одеської залізниці претензію № 23-3-П від 04.07.2011р. про відшкодування вартості нестачі карбаміду у добровільному порядку.

Листом № 56/4, 55/4, 57/4 від 09.08.2011р. Одеська залізниця залишила претензію вантажовідправника без задоволення, посилаючись на завантаження вагонів засобами вантажовідправника, прибуття вантажу у справному вагоні, за справними ЗПУ вантажовідправника.

Вищенаведене стало підставою для звернення ПрАТ "Сєвєродонецьке об’єднання Азот"до господарського суду Одеської області з позовом до ДП "Одеська залізниця"про стягнення 34690,38 грн. за недостачу мінеральних добрив.

Дослідивши обставини справи та проаналізувавши законодавство, що регулює вказані правовідносини, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом (435-15) , іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу вимог ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 6 Статуту залізниць України (457-98-п) наявні у матеріалах справи залізничні накладні на маршрут або групу вагонів №51813970, №51814019 та №52030665 від 21.05.2011р. та 28.05.2011р. свідчать про укладення між ПрАТ "Сєвєродонецьке об’єднання Азот"(вантажовідправник) та Одеською залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ТОВ "Одеський припортовий завод".

Накладною, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України (457-98-п) , є основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

В силу положень ст.ст. 22, 23 Статуту залізниць України (457-98-п) , за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов’язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов’язується сплатити за перевезення встановлену плату. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Згідно зі ст. 30 Статуту залізниць України (457-98-п) завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України (457-98-п) , залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України (457-98-п) відправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

За ст. ст. 37, 38 Статуту залізниць України (457-98-п) під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах, перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами; загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом, маса вантажів визначається відправником, спосіб визначення маси зазначається у накладній; завантажені контейнери, а також криті вагони (у тому числі ізотермічні) і цистерни пломбуються тим підприємством, організацією, засобами яких провадиться навантаження, перелік вантажів, що допускаються до перевезення у вагонах без пломб, технічні умови виготовлення пломб, а також порядок пломбування вагонів і контейнерів встановлюються Правилами.

Пунктом 28 Правил Приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 ( в редакції наказу Міністерства транспорту України від 12.09.2005р. №540 (z1142-05) зі змінами) встановлено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній, факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам’ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України (457-98-п) залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Крім того, п. 2.2 Типової інструкції прийомоздавальника вантажу, затвердженої Наказом Укрзалізниці від 02.04.2002р. №157-Ц, встановлено, що приймання вантажів до перевезення на місцях загального користування, приймаючи до перевезення вантаж, завантажений у вагон відправником на місці незагального користування, прийомоздавальник зобов’язаний перевірити, в тому числі: б) чи проведено технічне обслуговування вагону перед завантаженням; в) справність кузову вагона, закриття дверей та люків; г) справність ЗПП (пломб) і відповідність відбитків на них зазначеним у накладній, ж) очистку зовнішньої поверхні вагона від залишків реквізитів і вантажів

З матеріалів справи вбачається, що: вантаж, переданий до відправлення за залізничними накладними на маршрут або групу вагонів №51813970, №51814019 та №52030665 від 21.05.2011р. та 28.05.2011р. завантажено засобами вантажовідправника навалом у вагони - мінераловози; вантаж розміщено і закріплено згідно з гл. 1, п. 4.14, 3 дод. 14 до СМГС, згідно з відміткою залізниці вагони, їх арматура та обладнання справні та відповідають встановленим вимогам. Докази технічної несправності вагонів - мінераловозів на момент здійснення їх завантаження позивачем в матеріалах справи відсутні.

Станція Рубіжне Донецької залізниці 21.05.2011р. та 28.05.2011р. прийняла вантаж до перевезення без зауважень, оскільки завантаження було здійснено у відповідності до вимог гл. 1, п.4.1, 4.3 дод. 14 до СМГС Технічних умов правильно, з відміткою про це у гр. 3. залізничної накладної.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що відправником ПрАТ "Сєвєродонецьке об’єднання Азот"було здійснено завантажування вантажу –карбаміду до технічно та комерційно справних вагонів - мінераловозів, а також було вжито заходів до його збереженості під час перевезення шляхом накладення ЗПП (пломб). Докази, спростовуючи викладене, в розумінні ст. ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України, в матеріалах справи відсутні.

Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (п. "а"ч.1 ст.129 Статуту).

За результатами проведеної перевірки після прибуття вказаних маршрутів на станцію зазначення –Чорноморська Одеської залізниці при зважуванні мінераловозів за участю представника вантажоодержувача було встановлено недостачу карбаміду у мінераловозах №59584557, №59567586, №59567412, про що складені акти загальної форми № 4452, № 4453 від 31.05.2011р., та № 4457, № 4459 від 01.06.2011р., у яких зазначено наявність пошкодження ричагів штанги та недостачі вантажу у вагонах №59584557, № 59567586 та №59567412.

Після перевантаження вказаних вагонів та виявлення невідповідності між масою вантажу в натурі та інформацією, що вказана у залізничних накладних, станцією Чорноморська Одеської залізниці були складені комерційні акти: БО 638259/79 від 31.05.2011р., БО 638258/78 від 31.05.2011р., БО 638255/80 від 01.06.2011р., які засвідчують недостачу карбаміду у вказаних мінераловозах загальною кількістю 12460 кг.

Відповідно до ст.ст. 52, 53 Статуту залізниць України (457-98-п) на станціях призначення залізниця зобов’язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій, якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов’язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України (457-98-п) . Комерційний акт складається для засвідчення зокрема обставини невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов’язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Згідно з ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 310, ст. 314 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Аналогічні положення містить і ст. 924 Цивільного кодексу України, згідно з якою перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, карбамід завантажений у вагони №59584557, №59567586, №59567412 засобами відправника (ПрАТ "Сєвєродонецьке об’єднання Азот"). Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами розділу гл. 1, п.4.1, 4.3 дод. 14 до СМГС Технічних умов правильно, вищенаведені комерційні акти БО 638259/79 від 31.05.2011р., БО 638258/78 від 31.05.2011р., БО 638255/80 від 01.06.2011 містять відомості щодо наявності доступу до вантажу у зв’язку з можливістю відкриття люку без зняття запірно-пломбувального пристрою.

Зазначене свідчить про те, що вантажовідправник вжив необхідні заходи щодо підготовки вантажу з урахуванням його схоронності під час транспортування, а тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність вини відправника у нестачі вантажу.

Отже, апеляційний господарський суд вважає, що відповідальність за недостачу вантажу слід покласти на залізницю, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, якими перевізник (Одеська залізниця) довів би відсутність своєї вини в частковій недостачі вантажу. До того ж, на існування вини Одеської залізниці у виникненні недостачі вантажу вказують обставини, відображені у комерційному акті, а саме доступ до вантажу в процесі перевезення внаслідок того, що фіксуючі ричаги штанги підпиляні, що спричинило доступ до вантажу в процесі його перевезення у вагонах.

Отже, місцевий господарський суд правомірно поклав відповідальність за недостачу вантажу на Одеську залізницю, обов’язком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України (457-98-п) залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості недостачі маси вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі –продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.