5/84 Про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно - 31.01.2012 Прийняття

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно

Позов заявлено про стягнення на користь позивача, що діє в інтересах та за рахунок коштів пайового венчурного інвестиційного фонду закритого типу "Аква" недиверсифікованого виду закритого типу, з відповідача з метою погашення заборгованості за кредитним договором № І/85/07 від 28.12.2007 року боргу в сумі 4 289 951,90 грн., який складається з заборгованості за кредитом в сумі 3 410 000 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 879 951,90 грн., майна, що є предметом договору іпотеки № VII-145/07 від 28.12.2007 року, шляхом проведення аукціону (публічних торгів), у межах процедури виконавчого провадження, в рахунок погашення боргу відповідача перед позивачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року, повний текст якого підписаний 11.11.2011 року, у справі № 5/84 позов задоволено повністю. У рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 4 289 951,90 грн. звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки № VII-145/07 від 28.12.2007 року, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною реалізації в сумі, яка буде визначена згідно з експертним висновком суб’єкта оціночної діяльності в процесі виконавчого провадження з виконання рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов’язання по поверненню кредитних коштів та по сплаті відсотків за спірним договором.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство закритого типу Київське спеціалізоване управління № 521 "Сантехмонтаж" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року у справі №5/84 в частині погашення заборгованості за відсотками в сумі 879951,90 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні зазначених вимог.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги те, що на виконання вказаного вище кредитного договору відповідачеві перераховано лише частину коштів, а отже, ненадання кредиту у визначений договором строк та у визначеному розмірі є неналежним виконанням кредитором зобов’язань за кредитним договором та звільняє відповідача від сплати відсотків за користування кредитними коштами на час прострочення кредитора.

Ухвалою від 05.12.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу Київське спеціалізоване управління № 521 "Сантехмонтаж" прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

28.12.2007 року третя особа та відповідач уклали кредитний договір № І-85/07 (далі Кредитний договір), за умовами якого третя особа зобов’язалась надати відповідачу кредит у сумі 1500000 грн. на умовах, встановлених Кредитним договором, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені Кредитним договором.

Договором про внесення змін № ІІ-49/08 до Кредитного договору від 15.07.2008 року сторони виклали п. 2.1. в редакції, відповідно до якої сума кредиту становить 3 650 000 грн.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання Кредитного договору третя особа надала відповідачу кредит на загальну суму 3 648 114, 49 грн., що підтверджується випискою банку по позичковому рахунку відповідача за період з 12.08.2007 року по 07.01.2011 року (т. 1 а.с. 90-91). Як слідує зі змісту зазначеної виписки, остання дата, якою третя особа перераховувала кошти за умовами Договору, є 23.09.2008 року

Згідно п. 2.2 Кредитного договору в редакції Договору від 28.06.2010 року № ІІ-2/10 про внесення змін до Кредитного договору, кінцевий термін повернення кредиту сторони визначили до 28.12.2012 року. Погашення кредиту проводиться у відповідності до графіку (додаток № 2), який є невід'ємною частиною Кредитного договору, до 25 числа місяця. Погашення процентів за кредитом здійснюється щомісячно.

Додатком № 2 до Кредитного договору в редакції Договору від 28.06.2010 року № ІІ-2/10 про внесення змін до Кредитного договору встановлено наступний графік погашення заборгованості:

- 2010 рік: лютий – 15 000 грн., березень – 30 000 грн., квітень, травень – по 50 000 грн. щомісяця, червень – серпень по 100 000 грн. щомісяця, вересень – грудень по 105 892,86 грн. щомісяця;

- 2011 рік: січень – грудень по 105 892,86 грн. щомісяця;

- 2012 рік: січень –грудень по 105 892, 86 грн. щомісяця.

Пунктом 3.2. Кредитного договору в редакції Договору від 26.05.2008 року № ІІ-28/08 про внесення змін до Кредитного договору встановлено проценти за користування кредитом у розмірі 20 % річних.

Відповідно до п. 3.4 Кредитного договору відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в останній робочий день звітного місяця за період з першого по останній календарний день звітного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 2.2. Кредитного договору.

При цьому, відповідно до п. 3.6. Кредитного договору, в редакції Договору від 28.06.2010 року № ІІ-2/10 про внесення змін до Кредитного договору, у випадку порушення відповідачем встановленого п. 2.2. Кредитного договору строку погашення одержаного кредиту, відповідач надалі сплачує проценти за користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 50 процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 3.3., 3.4. Кредитного договору.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Свої зобов’язання перед третьою особою з повернення кредиту та сплати відсотків відповідач виконав не в повному обсязі, з огляду на що станом на дату винесення оспорюваного рішення існує заборгованість відповідача за Кредитним договором в сумі 4 289 951,90 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 3 410 000 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 879 951,90 грн. за період з 01.09.2009 року по 25.11.2010 року.

До матеріалів справи третьою особою додані відповідні розрахунки (а.с.98-99 т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (898-15) .

Як свідчать матеріали справи, в забезпечення виконання відповідачем своїх обов’язків за Кредитним договором, відповідач та третя особа 28.12.2007 року уклали договір іпотеки № VII-145/07 (далі Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі правочинів за № 3176, із змінами згідно договору № Х-54/8 від 15.07.2008 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Згідно п.п. 1.5, 1.6 Договору іпотеки, на забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором відповідач передає в іпотеку належний йому на праві власності комплекс будівель загальною площею 1490,60 кв. м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 104, до складу якого входить: контора управління (літ. А), площею 571,40 кв.м., склад одноповерховий (літ. Б) площею 255,70 кв.м., гаражні майстерні (літ. В, Д) площею 653, 50 кв.м., пост стрілочника центральний (літ. Г) площею 10, 00 кв.м (далі Предмет іпотеки).

Частиною 1 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 3.1.4 Договору іпотеки обумовлено право іпотекодавця у випадку порушення умов Кредитного договору вимагати дострокового виконання забезпеченого іпотекою зобов’язання, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання зобов’язання, забезпеченого іпотекою.

Згідно п. 4.3.3 Кредитного договору третя особа має право вимагати від відповідача (незалежно від настання строку погашення кредиту) оплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених Кредитним договором, зокрема, у випадку, коли відповідач не виконав у строк свої зобов’язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або інші зобов’язання по сплаті грошових коштів, передбачені Кредитним договором.

Відповідно до положень ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (898-15) .

Як слідує з матеріалів справи, третя особа звернулась до відповідача з претензією № 6-924 від 08.07.2010 року (а.с.97), в якій повідомила про порушення ним графіку погашення кредиту та запропонувала до 08.08.2010 року сплатити заборгованість за кредитом, яку станом на 08.07.2010 рахувала в розмірі 4 032 170,19 грн. (заборгованість за кредитом в сумі 3410000 грн., заборгованість за відсотками в сумі 576601,37 грн. та пеня в сумі 45568,82 грн.), та попередила про звернення стягнення на заставлене майно за Договором іпотеки у випадку несплати боргу.

Докази направлення претензії підтверджуються витягом з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції (а.с.144-145 т.1), належну копію якого долучено до матеріалів справи третьою особою. Відповідач зазначену претензію отримав 14.07.2010, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 03126 0391497 1 (а.с. 146 т.1).

Відповідач на вказану претензію не відповів, заборгованість не погасив.

Отже, згідно умов Кредитного договору, Договору іпотеки та у відповідності до вимог законодавства, внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань третя особа набула права задовольнити свої вимоги за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦУ України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2010 року третя особа та позивач уклали договір відступлення права вимоги № 39/122 (далі Договір відступлення права вимоги), відповідно до якого третя особа передає (продає) позивачу, належне третій особі право вимоги за Кредитним договором (разом з договорами про внесення змін).

Пунктом 1.3 Договору про відступлення права вимоги встановлено, що до позивача переходить право вимагати від відповідача належного та реального виконання наступних обов’язків:

- повернення грошових коштів в розмірі 3410000 грн., отриманих відповідачем згідно Кредитного договору;

- повернення нарахованих станом на дату укладення цього договору процентів за користування кредитом згідно Кредитного договору в сумі 879951,90 грн.;

- сплати неустойки в формі та в розмірах, що визначена в Кредитному договорі;

- інших обов’язків, встановлених Кредитним договором.

Пунктом 1.8 Договору про відступлення права вимоги сторони домовились, що в день укладення цього Договору третьою особою здійснюється на користь позивача відступлення прав за договорами, що забезпечують виконання зобов’язань за Кредитним договором.

За правилами ст. 24 ЗУ "Про іпотеку", відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

26.11.2010 року позивач та третя особа уклали договір відступлення права вимоги № 39/122-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Кияшко А.В. та зареєстрований в реєстрі правочинів за № 3164, за умовами якого третя особа відступила позивачу право вимоги за Договором іпотеки (з урахуванням Договору про внесення змін від 15.07.2008), що був укладений з відповідачем для забезпечення зобов’язань за Кредитним договором (разом з договорами про внесення змін).

02.12.2010 року третя особа направила відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги, в якому довела до відома відповідача, що третя особа здійснила заміну кредитора у зобов’язанні, а саме: відступила право вимоги виконання зобов’язань у повному обсязі за Кредитним договором та договором іпотеки, та просила здійснювати виконання зобов’язань за вказаними договорами на користь позивача. Зазначене повідомлення отримано відповідачем 06.12.2010 року, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 03126 0396797 8(а.с. 20 т.1).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що на дату укладення позивачем і третьою особою договорів про відступлення права вимоги від 26.11.2010 №№ 39/122 та 39/122-1, третя особа мала законне право в рахунок погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором на загальну суму 4 289 951,90 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки.

Саме такі права набув й позивач, уклавши 26.11.2010 з третьою особою договори про відступлення права вимоги від №№ 39/122 та 39/122-1, а відтак, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та законними.

Частина 1 ст. 590 ЦК України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки узгоджений сторонами у розділі 4 Договору іпотеки, де, зокрема, встановлено, що:

- позивач набуває право звернення стягнення на Предмет іпотеки в разі, якщо в момент настання терміну виконання основного зобов’язання, забезпеченого іпотекою, воно не буде виконано (п. 4.1);

- звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса, рішення суду або згідно з договором між позивачем та відповідачем про задоволення вимог позивача (п. 4.2.1);

- реалізація Предмета іпотеки, на який звернено стягнення, здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством України шляхом продажу на прилюдних торгах, передачі позивачу права власності на Предмет іпотеки в порядку, встановленому. 37 Закону України "Про іпотеку" (898-15) , застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку" або іншим встановленим законом шляхом за вибором позивача (п. 4.4).

Статтею 39 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з ч. 6 ст. 38 ЗУ "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно з частиною 1 статті 41 ЗУ "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , з дотриманням вимог цього Закону (606-14) .

З урахуванням зазначених норм законодавства, з огляду на досліджені судом обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсязі.

При цьому, щодо посилань відповідача на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги те, що на виконання Кредитного договору відповідачеві перераховано лише частину коштів, а отже, ненадання кредиту у визначений Кредитним договором строк та у визначеному розмірі є неналежним виконанням третьою особою зобов’язань за Кредитним договором та звільняє відповідача від сплати відсотків за користування кредитними коштами на час прострочення кредитора, слід зазначити наступне.

Пунктом 2.1 Кредитного договору в редакції Договору від 15.07.2008 року № ІІ-49/08 про внесення змін до Кредитного договору, сторони погодили, що третя особа зобов’язується надати відповідачу кредит в сумі 3 650 000 грн.

Пунктом 3.1 Кредитного договору встановлено, що третя особа надає відповідачу кредит одноразово в повному обсязі шляхом оплати платіжних документів безпосередньо з його позичкового рахунку № 20731331230268, відкритого в філії третьої особи "Жовтневе відділення Промінвестбанку в м. Києві", код банку 322067 або шляхом перерахування суми кредиту на поточний рахунок відповідача № 26000301230268, відкритого в філії третьої особи "Жовтневе відділення Промінвестбанку в м. Києві", код банку 322067 відповідно до цільового призначення кредиту.

Згідно п. 2.3 Кредитного договору кредит надається з наступним цільовим призначенням: на виробничі потреби – на закупівлю будівельних матеріалів, розрахунки за виконані ремонтні роботи.

Як слідує з матеріалів справи, а саме розгорнутих виписок з банківського рахунку відповідача (а.с.101-134 т.1), кредит в сумі 3 648 114,49 грн. наданий відповідачу третьою особою шляхом оплати платіжних документів відповідача на здійснення платежів відповідно до цільового призначення кредиту.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів а ні того, що він надавав для оплати третій особі платіжні документи на суму кредиту у повному обсязі, а ні відмови третьої особи це зробити, посилання відповідача на неналежне виконання третьою особою обов’язків за Кредитним договором колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Акціонерного товариства закритого типу Київське спеціалізоване управління № 521 "Сантехмонтаж" задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва суду у справі № 5/84 від 08.12.2011 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Акціонерне товариство закритого типу Київське спеціалізоване управління № 521 "Сантехмонтаж".

Керуючись ст.ст. 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу Київське спеціалізоване управління № 521 "Сантехмонтаж" на рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року у справі № 5/84 залишити без задоволення.