5020-533/2011-1828/2011 Про припинення провадження справи у зв'язку з тим, що вже є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав - 30.01.2012 Прийняття

11 березня 2012 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Даталюкс", у якій просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежилий будинок (літ. А), відповідно до довідки-характеристики виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна 23 березня 2007 року №1235523, загальна площа 3849,10 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві приватної власності (надалі предмет іпотеки) та знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Очаківська/Очаківський провулок, №5/6, розташований на земельній ділянці площею 5089 кв.м., кадастровий номер 8000000000:72:162:0007, який належить товариству з обмеженою відповідальністю "Даталюкс" (код ЄДРПОУ: 31511294) шляхом проведення прилюдних торгів з продажу заставного майна.

Отримані від стягнення предмету іпотеки кошти позивач просив направити на погашення заборгованості перед публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" за наступними зобов'язаннями, а саме: за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №28-07/05/4 від 19.07.2005 року на суму заборгованості 269 859 490,65 грн., що складається з 14 383 674,37 Євро та 113 158 578,63 грн., а також за договором про відкриття та обслуговування акредитивів №2-ДЛ від 27.06.2006 року в сумі 13 680 953,94 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30 березня 2011 року матеріали справи за територіальною підсудністю були направлені до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11 квітня 2011 року справу було прийнято до провадження та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Даталюкс Сервіс", товариство з обмеженою відповідальністю "Даталюкс Дистрибьюшн", товариство з обмеженою відповідальністю "О.Т.С.", товариство з обмеженою відповідальністю "Діджіт", товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Люкс", товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні системи".

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 27 грудня 2011 року у справі №5020-533/2011-1828/2011 провадження було припинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з тим, що вже є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме ухвала господарського суду міста Севастополя від 13 жовтня 2011 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2011 року по справі №5020-326/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Даталюкс", згідно з якими було затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого були у повному обсязі включені й грошові вимоги публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк".

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 27 грудня 2011 року, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" 30 грудня 2011 року звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що суд першої інстанції неправомірно припинив провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предметом позову у справі, що розглядається, є звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачеві, з метою погашення виниклої перед Банком заборгованості.

Отже, вимоги Банку полягають не у стягненні заборгованості з відповідача за кредитними зобов'язаннями, які забезпечені заставою, а у зверненні стягнення на предмет іпотеки, які є майновими вимогами, заснованими на договорі іпотеки, положеннях Закону України "Про іпотеку" (898-15) і за своєю суттю не є грошовими.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 січня 2012 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді: Гонтар В.І., Плут В.М.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, що відбулось 30 січня 2012 року, представники сторін не з’явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України всі учасники були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Втім, 30 січня 2012 року до канцелярії Севастопольського апеляційного господарського суду відповідачем було надано клопотання (вх. №1627), у якому останній просить розглянути справу без участі його представника. До клопотання додано письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача.

26 січня 2012 року представник позивача надав клопотання (вх. №1484) з проханням відкласти розгляд справи у зв’язку із зайнятістю в судовому засіданні у Київському апеляційному господарському суді.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції визнав його таким, що не підлягає задоволенню з тих підстав, що представником позивача не зазначено яким чином його нез’явлення у судове засідання унеможливлює розгляд скарги по суті, до того ж процесуальний строк для розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, передбачений статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, закінчується, а жодною з сторін не заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, містять письмові пояснення учасників щодо виниклих між ними відносин, судова колегія визнала можливим переглянути судову ухвалу за відсутності представників сторін.

Судовою колегією Севастопольського апеляційного господарського суду встановлено, що 19 липня 2005 року між АКІБ "УкрСиббанк" (зараз ПАТ "УкрСиббанк") та товариством з обмеженою відповідальністю "КОНУС" (правонаступником прав та обов'язків якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Даталюкс Дистрибьюшн") було укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії за №28-07/05/4. За розрахунком позивача заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Даталюкс Дистрибьюшн" за цим договором складає 269859490,65 грн. Цей договір забезпечений, в тому числі, нерухомим майном товариства з обмеженою відповідальністю "Даталюкс".

Також, встановлено, що 27 червня 2006 року товариством з обмеженою відповідальністю "Даталюкс" та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (зараз ПАТ "УкрСиббанк") був укладений договір про відкриття та обслуговування акредитивів №2-ДЛ. Розрахунок позивача свідчить, що за вказаним договором у відповідача виникла прострочена заборгованість за відкритими акредитивами на загальну суму 13680953,94 грн.

Несплата заборгованості за вказаними вище договорами послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежилий будинок загальною площею 3849,10 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві приватної власності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що ухвалою господарського суду м.Севасатополя вірно припинено провадження у справі №5020-533/2011-1828/2011, через що вимоги апеляційної скарги про скасування ухвали задоволенню не підлягають.

Так, пунктом 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Предметом позову слід вважати конкретну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, яка випливає зі спірного матеріально-правового відношення і з приводу якого господарський суд повинен прийняти рішення у справі.

Під підставою позову розуміються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Так, предметом позову у даній справі є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою отримання грошових коштів (заборгованості перед позивачем) на підставі договору про надання мультивалютної кредитної лінії за №28-07/05/4 від 19 липня 2005 року та договору про відкриття та обслуговування акредитивів за №2-ДЛ від 27 червня 2006 року.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, у тому числі, на підставі рішення суду (частина 3 вказаного Закону (898-15) ).

Втім, матеріали справи свідчать, що ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13 жовтня 2011 року у справі №5020-326/2011 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Лугінтертех-Союз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Даталюкс" про визнання боржника банкрутом було визнано вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Даталюкс".

Вказаною ухвалою були визнані й грошові вимоги ПАТ "УкрСиббанк" в сумі: 125,00 грн. - перша черга задоволення; 91166180,49 грн., 1466284,22 доларів США та 15229736,06 євро – перша черга задоволення.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2011 року ця ухвала змінена, абзац 4 пункту першого резолютивної частини оскаржуваної ухвали було викладено в наступній редакції: "Визнати грошові вимоги публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в сумі 274 808 791,76 грн. – перша черга задоволення".

Як зазначено у постанові суду апеляційної інстанції у справі №5020-326/2011 ці грошові кошти є предметом стягнення за договорами про надання мультивалютної кредитної лінії за №28-07/05/4 від 19 липня 2005 року та договору про відкриття та обслуговування акредитивів за №2-ДЛ від 27 червня 2006 року.

Вимоги публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" у справі №5020-533/2011-1828/2011 та №5020-326/2011 обґрунтовані саме наявністю заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Даталюкс" перед Банком за вказаними вище договорами.

Таким чином, викладені обставини свідчать про тотожність сторін, предмета та підстав позовних вимог у справі №5020-533/2011-1828/2011 та №5020-326/2011.

Враховуючи те, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, що підтверджується також пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) , судова колегія зазначає наступне.

У пункті 8.5. рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 (v1193600-04) "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) зазначено, що Закон встановлює певні гарантії прав кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника: щодо черговості у задоволені вимог (частина 1 статті 31), щодо права не погодитись на укладення мирової угоди (частина 3 статті 35) тощо.

Так, задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

У пунктах 41, 43 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) роз’яснено, що дія мораторію поширюється на вимоги кредиторів незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами та виключно на вимоги виконавчих документів, що одержані кредиторами за їх позовами або безспірними вимогами зобов'язально-правового характеру на всі види забезпечення виконання зобов'язань неплатоспроможного боржника, зокрема зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно та майно, яке знаходиться у податковій заставі на задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону майно боржника, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Так, вимоги кредитора, які забезпечено заставою (іпотекою) майна боржника, задовольняються в межах порушеної справи про банкрутство.

Реалізація майна боржника в процедурі банкрутства здійснюється відповідно до процедур, встановлених законом та судом: в процедурі санації, в ліквідаційній процедурі, під час виконання мирової угоди.

Вбачається, що іпотекодержатель не наділений правом безпосереднього стягувача за договором іпотеки і може реалізовувати свої права тільки у разі, якщо він включений до реєстру кредиторів. В силу приписів абзацу 2 пункту 1 статті 16 Закону всі категорії кредиторів, крім поточних, підлягають включенню до реєстру кредиторів і можуть брати участь у зборах кредиторів, обирати зі свого кола комітет кредиторів.

Пунктом 6 статті 14 вказаного Закону розпорядника майна, зокрема, зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Так, кредиторські вимоги, забезпечені заставою майна боржника, підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів відповідного боржника, і є реалізацією права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог з грошового зобов'язання.

У пунктах 54, 55 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) роз’яснено, що закон і Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 Господарського процесуального кодексу України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи викладене, враховуючи наявну в матеріалах справи копію постанови Севастопольського апеляційного господарського суду про визнання кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" в розмірі 274808 791,76 грн. за договором про надання мультивалютної кредитної лінії №28-07/05/4 від 19.07.2005 та договором про відкриття та обслуговування акредитивів №2-ДЛ від 27.06.2006, та враховуючи, що вимоги позивача були визнані у справі про банкрутство, судова колегія дійшла висновку про правомірне припинення місцевим господарським судом провадження у справі №5020-533/2011-1828/2011 на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.