Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Вовка І.В.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2008 року у справі № К30/106-08 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія-2003", товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-промислова компанія", ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –товариства з обмежено відповідальністю "Приват-Термінал", про визнання договорів недійсними, –

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія-2003", товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-промислова компанія" і ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу за №№ 23, 24, 25 від 1 вересня 2004 року, укладеними товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія-2003" і товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-промислова компанія", зобов'язання сторін за вказаними договорами повернути один одному грошові кошти в сумі 22288,40 грн. та майно загальною вартістю 22288,40 грн., отримані за цими договорами, посилаючись на те, що відчуження майна за спірними договорами порушує її корпоративні права.

1 серпня 2008 року позивачкою надано доповнення до позовної заяви, відповідно до якого позивач просить визнати недійсним одноособове рішення Генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія-2003" ОСОБА_2 про відчуження за договорами купівлі-продажу за №№ 23, 24, 25 від 1 вересня 2004 року майна товариства загальною вартістю 22288,40 грн., що складає більше 50 % майна товариства.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2008 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2008 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивачка просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзивах на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-промислова компанія" та ОСОБА_2 просять залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу позивача –без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 1 вересня 2004 року товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія-2003" і товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-промислова компанія" укладено договори купівлі-продажу за №№ 23, 24, 25, відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати покупцю на протязі 5 днів після підписання цих договорів та підписання акту приймання-передачі товар на загальну суму 22288,40 грн., а покупець –прийняти та оплатити цей товар у розмірі та строки, визначені умовами вказаних договорів, згідно пред'явленого рахунку, але не пізніше одного року з моменту передачі товару.

Відповідно до умов вказаних договорів купівлі-продажу право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.

На виконання договорів купівлі-продажу від 1 вересня 2004 року сторонами підписано акт приймання-передачі товару від 3 вересня 2004 року.

Згідно банківських виписок по особовому рахунку продавцю перераховано 22288,40 грн.

Позивачка є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія-2003" з часткою в розмірі 9000 грн., що становить 18 % Статутного фонду товариства.

Спір у справі виник з приводу того, що, на думку позивачки, спірні договори укладені з перевищенням повноважень, наданих ОСОБА_2, як Генеральному директору товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія-2003". При цьому, позивачкою зазначено, що вказані договори порушують її корпоративні права.

Відмовляючи в задоволенні позову, попередні судові інстанції виходили з вимог Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) , Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) та необґрунтованості вимог, заявлених позивачкою безпосередньо в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія-2003", учасником якого вона є. Позивачка не наділена повноваженнями щодо представництва товариства як його учасник, а законом не передбачено право учасника господарського товариства безпосередньо звертатись до господарського суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства.

При цьому, судами зазначено, що відповідно до умов п.п 9.2, 11.3, 11.5, 11.6 Статуту вказаного товариства Генеральний директор товариства ОСОБА_2 діяв в межах компетенції, наданої йому Статутом, та, відповідно, мав повноваження на підписання спірних договорів, його рішення розцінюються як рішення самого товариства, а не як рішення окремого учасника товариства.

Доводи позивачки щодо порушення її корпоративних прав відхилені судами як безпідставні, оскільки позивачка не довела, що до укладення спірних договорів товариство мало прибуток, а продаж майна за договорами купівлі-продажу від 1 вересня 2004 року сприяв зупиненню господарської діяльності товариства.

Висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність правових підстав для задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2008 року і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2008 року у справі № К30/106-08 –без змін.