Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Рєпіної Л.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури Волік О.Л. – посвідчення №217 від 25.06.2011р.;

від Державного агентства земельних ресурсів України: не з’явився;

віід відповідача 1 ОСОБА_1 – представник за дов. №225-КР-1968 від 28.11.2011р.;

від відповідача 2 не з’явився;

від відповідача 3 не з’явився;

від третьої особи не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузінвест"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.12.2011р. (дата підписання повного тексту 20.12.2011р.)

справа № 41/205 (головуючий суддя Спичак О.М., судді Івченко А.М., Бойко Р.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України

до 1. Київської міської ради

2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузінвест"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дем’яненко Тетяна Миколаївна

про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 27.12.2007 р. №1537/4370, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.09.2008р та зобов’язання вчинити дії

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України (далі – позивач) в червні 2011р року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі відповідач 1), Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" (далі – відповідач 3) про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 27.12.2007р. №471/3305 (raa471023-07) "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва. Визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 30,1253 га, вартістю 47121147,00 грн., що знаходиться по вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва укладений 10.09.2008р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бузінвест", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 10.09.2008р. за № 79-6-00648. Зобов’язати відповідача 2 повернути Київській міській раді земельну ділянку загальною площею 30,1253 га, вартістю 47121147,00 грн., кадастровий номер 8 000 000 000:90:190:0024. що знаходиться на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва.

Прокурором до суду першої інстанції була подана заява про уточнення позовних вимог в частині пункту 3 заявлених в позові позовних вимог, відповідно до якої просив суд визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 27.12.2007 року № 1537/4370 (ra1537023-07) "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" для експлуатації, обслуговування та будівництва бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо –розважального комплексу на вул. Набережно- Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2011р. №41/205 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним рішення Київської міської ради № 1537/4370 від 27.12.2007 р. (ra1537023-07) "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" для експлуатації, обслуговування та будівництва бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.09.2008 р., укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бузінвест", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 10 вересня 2008 року № 79-6-00648. Стягнуто з Київської міської ради на користь Державного бюджету України 42,49 грн. державного мита та 117,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" на користь Державного бюджету України 14,16 грн. державного мита, 39,33 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011р. у справі №41/205 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову заступника прокурора міста Києва у справі №41/205 відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з’ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012р. у справі №41/205 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" не надав, що відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

30.01.2012р. від відповідача 3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні представника, яке не було задоволено судом, як необґрунтоване.

Представники позивача, відповідача 2, відповідача 3 та третьої особи в засідання Київського апеляційного господарського суду 30.01.2012р. не з’явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2011р. та поштовими повідомленнями №№ 3195663, 31956658, 31956640.

Враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, сторони не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 30.01.2012р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача, відповідача 2, відповідача 3 та третьої особи за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи Рішенням Київської міської ради "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" для експлуатації, обслуговування та будівництва бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва" № 1537/4370 від 27.12.2007 р. (ra1537023-07) затверджено містобудівне обґрунтування щодо розміщення об'єктів містобудування із зміною цільового призначення сільськогосподарських земель для розміщення, експлуатації, обслуговування та будівництва бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва та внесення змін до Генерального плану міста Києва, іншої містобудівної документації; внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 N 370/1804 (ra0370023-02) , а саме: територію на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва переведено до території рекреаційної забудови; внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 N 806/3381 (ra0806023-05) , виключивши з переліку територій і об'єктів природно-заповідного фонду (таблиця 23) земельну ділянку площею 29,90 га у заплавній частині Канівського водосховища від гирла р. Віта до південної межі м. Києва.

Вказаним рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" для експлуатації, обслуговування та будівництва бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва.

Згідно п. 6 зазначеного рішення вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Бузінвест", за умови виконання пункту 7 цього рішення, земельну ділянку площею 30,97 га у довгострокову оренду на 15 років (у тому числі в межах прибережних захисних смуг площею 23,00 га) для експлуатації, обслуговування та будівництва бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Також, зазначеним вище рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" зобов’язано виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України; виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 20.08.2007 N 19-8471 та від 14.09.2007 N 09-9912, Київської міської санепідстанції від 06.09.2007 N 7030, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 20.08.2007 N 05-08/6018, Головного управління охорони культурної спадщини від 21.08.2007 N 6238, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 10.09.2007 N 22-2241/35, Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 23.10.2007 N АД/8-1440 та Головного управління земельних ресурсів; у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою; питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 N 271/431 (ra0271023-03) "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва"; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки; питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку; частину земельної ділянки в межах охоронних зон електричних мереж та газопроводу використовувати з обмеженнями відповідно до чинного законодавства; питання відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва вирішити в установленому порядку; частину земельної ділянки в прибережних захисних смугах використовувати без права будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних) відповідно до вимог статті 61 Земельного кодексу України та статей 88, 89 Водного кодексу України.

10.09.2008 р. між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі –договір), який було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 10.09.2008 р. № 79-6-00648.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2007 р. № 1537/4370 (ra1537023-07) за актом приймання – передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі – об’єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором.

Згідно п. 2.1 договору об’єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування – вул. Набережно –Корчуватська у Голосіївському м. Києва;

- розмір – 30,1253 га, у тому числі в межах прибережних захисних смуг – 21,8276 га;

- цільове призначення – для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо – розважального комплексу;

- кадастровий номер – 8 000 000 000:90:190:0024.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що відповідно до витягу з технічної документації № Ю-22820/2008 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 19.08.2008 р. № 701 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 47 121 147,86 грн.

Згідно з пунктом 3.1 договору договір укладено на 15 (п’ятнадцять) років.

Відповідно до п. 4.1 договору визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Згідно п. 4.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції рішенням Київської міської ради "Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року" № 370/1804 від 28.03.2002 р. (ra0370023-02) було вирішено затвердити Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, розробити та подати на розгляд Верховної Ради України відповідні матеріали щодо створення в системі адміністративно-територіального поділу України нової адміністративно-територіальної одиниці з особливим статусом - Київський столичний округ, також було вирішено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації): підготувати та подати до Київської міської ради пропозиції щодо створення комунального підприємства "Інститут Генерального плану міста Києва"(далі - КП "Київгенплан") з вирішенням майново-правових питань з АТ "Київпроект" в установленому порядку.

Відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002р. №370/1804 (ra0370023-02) та Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва, затвердженої рішенням Київради 19.07.05 № 806/3381 (ra0806023-05) , територія за функціональним призначенням належить до зони зелених насаджень загального користування та водоймищ (парк біля о. Жуків).

Згідно ст. 39 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради № 1537/4370 від 27.12.2007 р. (ra1537023-07) ) використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради № 1537/4370 від 27.12.2007 р. (ra1537023-07) ) містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб. Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством. Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством. Порядок проведення експертизи містобудівної документації визначається Кабінетом Міністрів України. Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про планування та забудову територій" (в редакції чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради № 1537/4370 від 27.12.2007 р. (ra1537023-07) ) детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає: розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами. Рішення про розроблення детальних планів території приймаються відповідними радами за поданням їх виконавчих органів, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури відповідно до детального плану території подають висновки і пропозиції сільським, селищним, міським радам та їх виконавчим органам, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям для наступного прийняття рішень у межах повноважень, визначених законом, щодо: визначення земельних ділянок для розташування та будівництва об'єктів містобудування та іншого використання; вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок; визначення поверховості та інших параметрів забудови території; розроблення та затвердження місцевих правил забудови, проектів забудови території, проектів розподілу території мікрорайону (кварталу).

Пунктами 5, 6 рішення Київської міської ради від 19.07.2005 р. № 806/3381 (ra0806023-05) "Про затвердження програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста" передбачено, що землі зелених зон підлягають комплексній охороні відповідно до законодавства та встановлених режимів їх використання. На землях природоохоронного призначення заборонено будівництво чи господарська діяльність, що можуть негативно вплинути на стан цих територій та перешкоджати їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України в редакції чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради № 1537/4370 від 27.12.2007 р. (ra1537023-07) ) передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 123 Земельного кодексу України в редакції чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради № 1537/4370 від 27.12.2007 р. (ra1537023-07) ) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради № 1537/4370 від 27.12.2007 р. (ra1537023-07) ) невід'ємною частиною договору оренди землі є проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Стафед" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо – розважального комплексу на вул. Набережно – Корчуватській у Голосіївському районі.

Вказаний проект був погоджений Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві (висновок № 05-08/6018 від 20.08.2007 р.), Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА (висновок № 19-8471 від 20.08.2007 р.), Головним управлінням земельних ресурсів у місті Києві (висновок № 04-03-5/1070 від 19.12.2007 р.), Державною службою з питань національної культурної спадщини (висновок № 22-2241/35 від 10.09.2007 р., Київською міською санепідстанцією (висновок № 7020 від 06.09.2007 р.), Головним управлінням охорони культурної спадщини (відтиск штампу з надписом "погоджено" від 20.08.2007 р. стоїть на титульному аркуші проекту).

Державним агентством земельних ресурсів України було проведено землевпорядну експертизу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами якої складено висновок № 829-07 від 26.12.2007 р., відповідно до якого було встановлено, що зазначений проект не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, а тому його було направлено на доопрацювання.

Пунктом 10 зазначеного висновку зазначені недоліки, які необхідно було усунути відповідачу 3 для отримання позитивного висновку.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" зазначені зауваження в повному обсязі не виконав, а саме відсутня вихідна земельно – кадастрова інформація, акт погодження меж земельної ділянки, затверджена планувальна містобудівна документація, відомості нормативно – грошової оцінки земель згідно статті 23 Закону України "Про оцінку земель" (підтверджується листом Головного управління земельних ресурсів КМДА № 07-387/3/246 від 09.11.2011 р.), також відсутня згода землекористувача згідно статті 123 Земельного кодексу України, земельна ділянка якому була відведена відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 888 від 23.06.1964 р.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду відповідачу 3 погоджено усіма компетентними органами, як того вимагає ст. 123 Земельного кодексу України.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що висновок державної землевпорядної документації було складено 26.12.2007 р., а оскаржуване рішення Київської міської ради було прийнято 27.12.2007 р. До того ж, як вбачається із стенограми пленарного засідання Київської міської ради V сесії V скликання від 27.12.2007 р. засідання розпочалось о 10:35, що у будь – якому випадку ставить під сумнів можливість відповідача 3 усунути всі недоліки та зауваження на момент його прийняття.

Враховуючи те, що, зазначений проект землеустрою на момент його затвердження не був погоджений із землекористувачем та не отримав позитивного висновку державної землевпорядної експертизи, що у відповідності до статті 123 Земельного кодексу України є обов’язковою умовою для його затвердження, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що рішення Київської міської ради № 1537/4370 від 27.12.2007 р. (ra1537023-07) "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" для експлуатації, обслуговування та будівництва бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва" є недійсним.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. У відповідності з вимогами ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України Київській міській раді належить право розпорядження землями територіальної громади міста Києва.

Положення статті 127 Земельного кодексу України визначають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу (2768-14) .

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (2768-14) , або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону (280/97-ВР) питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Оскільки, Київська міська рада є колегіальним органом, вона приймає нормативні та інші акти у формі рішень на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради в порядку, визначеному ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міський голова укладає договори від імені територіальної громади на підставі рішень Київської міської ради.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції вирішення питання про передачу землі у користування є виключним правом ради і це питання вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради.

Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України (435-15) , нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки, рішення Київської міської ради на підставі якого відповідач 1 передав у оренду відповідачу 3 земельну ділянку площею 30,1253 га. визнано недійсним, правочин, який був укладений на підставі цього рішення, є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства і в силу ст. 203, 215 ЦК України є недійсними.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновоком першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.09.2008 р., який укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бузінвест", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 10.09.2008 р. № 79-6-00648 підлягають задоволенню.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо позовних вимог в частині зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузінвест" повернути Київській міській раді земельну ділянку загальною площею 30,1253 га, вартістю 47 121 147,00 грн., кадастровий номер 8 000 000 000:90:190:0024, що розташована по вул. Набережно –Корчуватській (о. Жуків) у Голосіївському районі м. Києва, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст 29 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Таким чином, з наведених норм вбачається, що зазначена вимога може бути заявлена лише в інтересах Київської міської ради, яка в даній справі має процесуальний статус відповідача, а тому господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що до пропуску прокурором строків позовної давності з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурі м. Києва про незаконність оскаржуваного рішення та договору стало відомо лише під час проведення перевірки у червні 2011 року, а тому встановлений трирічний строк позовної давності прокурором не пропущено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузінвест", залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011р. у справі №41/205 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 41/205 повернути до Господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.