02/5026/2320/2011 Про виселення з орендованих нежилих приміщень на підставі несплати орендних платежів за договором суборенди - 26.01.2012 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тененсі" (надалі – ТОВ "Тененсі") звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про виселення товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Контракт" (надалі - ТОВ "Євро-Контракт") з нежитлових приміщень загальною площею 66,70 кв.м., які знаходяться на 4 поверсі 9-ти поверхової будівлі за адресою м. Черкаси, вул. Одеська, 50.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.11.2011 року у справі № 02/5026/2320/2011 позов задоволено повністю. Виселено ТОВ "Євро-Контракт" з нежитлового приміщення загальною площею 66,70 кв.м., розташованого за адресою м. Черкаси, вул. Одеська, 50. Стягнуто з ТОВ "Євро-Контракт" на користь ТОВ "Тененсі" судові витрати.

Постановляючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності вимог позивача про неналежне виконання відповідачем зобов’язань по сплаті орендних платежів за договором суборенди №110401/14 від 01.04.2011 року, наслідками чого має бути виселення особи з орендованого приміщення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Євро-Контракт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 22.11.2011 року та відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних доводів скаржник зазначає, що рішення суду винесено при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судове засідання 26.01.2012 року.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 26.01.2012 року представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вважає, що підстави для скасування рішення суду відсутні, рішення суду находить законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, місце та час розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений.

Колегія суддів, вислухавши думку представника позивача, порадившись, вважає за можливе здійснити перевірку судового рішення без участі представника відповідача, за наявними у справі доказами.

26.01.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011 року між ТОВ "Тененсі" (в тексті договору - орендар) та ТОВ "Євро-Контракт" (в тексті договору - суборендар) укладено договір №110401/14 суборенди нежитлових приміщень, за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення на 4-му поверсі 9-ти поверхової адміністративної будівлі, розташованої за адресою м. Черкаси, вул. Одеська, 50, загальною площею 66,70 кв.м. (надалі - приміщення). План розміщення (поверхова схема розміщення приміщень) об’єкту наведена в додатку №1 до даного договору (а.с.17).

Зазначене приміщення знаходиться у володінні та користуванні орендаря на підставі договору оперативної оренди №601 від 21.03.2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тененсі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайтек" (а.с.14-16).

Факт передачі відповідачеві в оренду приміщення підтверджується актом приймання-передачі від 01.04.2011 року, який є додатком №2 до договору суборенди (а.с.18).

Згідно п.3.1 договору такий укладається на строк з 01.04.2011 року по 28.02.2014 року і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками підприємств.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов’язання з договору оренди, згідно якого, в силу статті 283 Господарського кодексу України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні приписи містить частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України.

Частини 1, 3 статті 774 ЦК України передбачають, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Таким чином, укладення ТОВ "Тененсі" та ТОВ "Євро-Контракт" даного договору було спрямоване на отримання останнім права на користування майном та обов’язку здійснювати плату за користування орендованим майном.

Згідно статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розділ 3 договору передбачає розмір та умови оплати орендної плати та порядок розрахунків.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.4, 4.6 договору суборендна плата за цим договором, за перший місяць користування об’єктом, встановлюється у розмірі 1832,95 грн., без ПДВ, за один місяць користування об’єктом. Суборендна плата сплачується суборендарем платіжними дорученнями на рахунок орендаря або вноситься в касу останнього. Суборендна плата перераховується орендареві наперед, щомісячно до 5-го числа місяця, за який проводиться розрахунок.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на встановлене, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про неналежне виконання відповідачем зобов’язань по сплаті орендної плати за період з квітня по жовтень 2011 року (а.с.34).

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження відповідачем не надано доказів оплати орендної плати за приміщення.

Стаття 782 Цивільного кодексу України передбачає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно пункту 2.4 договору суборендар повертає орендарю приміщення в день закінчення строку дії даного договору або у визначений день дострокового припинення дії даного договору. Суборендар повертає приміщення орендарю в порядку, встановленому цим договором для передачі приміщення суборендарю.

Керуючись вказаною нормою та умовами договору, позивач направив відповідачеві повідомлення №021011 від 02.10.2011 р. про відмову від договору. Дане повідомлення отримане відповідачем, що підтверджується поштовими квитанціями від 02.10.2011р., описом вкладення у цінний лист від 02.10.2011 р. та поштовим повідомленням про вручення від 04.10.2011 р. (а.с.19-23).

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що зазначене повідомлення від 02.10.2011р. було отримане представником позивача, підпис якого міститься на поштовому повідомленні про вручення, а відтак підстав для розірвання договору та обов’язку відповідача звільнити спірне приміщення у відповідності зі ст. 782 ЦК України немає. В якості доказу даного твердження відповідач представив лист Черкаської дирекції Українське державне підприємство поштового зв’язку "Укрпошта" №400-Н від 06.12.2011р., наданий на його запит.

Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року (270-2009-п) , повідомлення про вручення поштового відправлення – є повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача; вручення поштового відправлення -виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення одержувачу; одержувач - адресат або особа, уповноважена ним на одержання поштового відправлення.

Отже, під час вручення цінного листа працівниками пошти здійснюється перевірка повноважень одержувача на отримання. Зазначений лист №400-Н від 06.12.2011р. містить відомості про вручення листа уповноваженій особі.

Пункт 8.4 договору встановлює, що у разі припинення договору суборендар зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві приміщення у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до п.2.5 договору приміщення вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі. З цього моменту даний договір припиняється.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем не подано суду доказів оплати орендної плати в строки, встановлені договором, або доказів надіслання позивачу заперечень проти припинення договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо виселення.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на відсутність підстав для виселення з огляду на наявність укладеного з власником орендованого приміщення – ТОВ "Кайтек" договору оперативної оренди нежитлового приміщення №2/09 від 26.09.2011 р., предметом якого є приміщення площею 72 кв.м. на 4 поверсі 9-ти поверхової будівлі за адресою: м. Черкаси, вул. Одеська, 50.

На переконання колегії суддів, представлений скаржником договір оперативної оренди нежитлового приміщення №2/09 від 26.09.2011 р. та акт приймання-передачі приміщення, не спростовують обґрунтованості та законності висновків суду першої інстанції, оскільки ніяким чином не доводять, що апелянт прийняв в оперативну оренду приміщення, яке було предметом договору №110401/14 від 01.04.2011 р.

До того ж, варто зазначити, що представлений апелянтом договір оперативної оренди був підписаний та засвідчений печаткою ТОВ "Кайтек" у той час, коли дана печатка вважалася недійсною у зв’язку з її втратою, про що є публікація у засобі масової інформації 30.09.2011р., а за інформацією виконуючого обов’язки директора ТОВ "Кайтек", викладеній на адресу Київському апеляційному господарському суду у листі №123 від 19.01.2012р., означене товариство договорів оренди нежитлових приміщень, розташованих в м. Черкаси по вул. Одеська, 50, з відповідачем не укладало.

Посилання скаржника на порушення його права на участь у розгляді справи судом першої інстанції у зв’язку з неотриманням матеріалів позовної заяви та судових викликів колегія суддів відхиляє з огляду на те, що матеріали справи містять докази про направлення таких на адресу відповідача, зазначену у довідці ЄДРПОУ, та отримання поштових повідомлень уповноваженою особою у відповідності до Правил надання послуг поштового зв'язку (а.с.25, 28, 48).

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 22.11.2011 року прийнято після повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Черкаської області від 22.11.2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Євро-Контракт" без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Контракт" на рішення господарського суду Черкаської області від 22.11.2011 року у справі №02/5026/2320/2011 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 22.11.2011 року у справі №02/5026/2320/2011 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 02/5026/2320/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.

постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.