Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.02.2008р. (суддя А.Паскарь) позов задоволено; визнано за Підприємцем ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, яке розташоване по АДРЕСА_1, а саме: ковбасний цех, площею 217,70кв.м., обладнання ковбасного цеху, корівник на 105 голів, площею 456кв.м., заправку на тракторній бригаді, площею 126,56кв.м., обладнання заправки, навіс для сільськогосподарських машин, площею 105,20кв.м. Судові витрати покладено на позивача.

В касаційній скарзі ПСП "ВІТ" просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 21.02.2008р. і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Скаржник, який не є стороною у справі, посилається на те, що прийняте рішення стосується його прав та обов'язків.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить рішення залишити без змін.

Від Мигівської сільської ради надійшла заява про розгляд касаційної скарги за відсутності її представника.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та скаржника, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачка набула право власності на нерухоме майно, що є предметом даного спору, на підставах, не заборонених законом, тобто на підставі належних їй майнових паїв згодом ліквідованого у встановленому законом порядку СВК "Прикарпаття", що підтверджується відповідними протоколами загальних зборів КСП "Прикарпаття" та СВК "Прикарпаття" за 2000-2003рр., актом передачі майна СВК "Прикарпаття" від 14.02.2003р., а також на підставі відповідного правочину -договору купівлі-продажу майнового паю від 08.09.2005р., з якого вбачається, що позивачка купила у ОСОБА_2 62 майнових паї загальною вартістю 31466грн.

Застосувавши приписи ст. 328 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку щодо задоволення позову про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, яке розташоване по АДРЕСА_1.

В силу ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не встановив, чи порушували та/чи оспорювали право позивача на спірне майно відповідачі, оскільки в процесі розгляду справи проти задоволення позову останні не заперечували.

Президентом України, з метою забезпечення майнових прав селян в процесі реформування аграрного сектору економіки, було прийнято Указ № 62/2001 (62/2001) "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" від 29.01.2001 р., яким закріплено недопущення порушення майнових прав колишніх членів КСП.

На виконання Указу Президента України від 29.01.2001 р. № 62/2001 (62/2001) Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 28 лютого 2001 р.№ 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки (177-2001-п) ", якою затверджено "Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих", "Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення" та Типове положення "Про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки".

Встановлюючи правові підстави набуття позивачкою права власності на спірні об'єкти нерухомості, суд першої інстанції не дослідив наявні у справі договори купівлі-продажу майнового паю, що укладені пайовиками з ОСОБА_1., і не дав оцінки тій обставині, що предметом договору є майнова частка в грошовому виразі. Відтак, суду необхідно було встановити, чи приймалось рішення про виділення майна на майнові паї пайовикам СВК "Прикарпаття", зокрема, тим пайовикам, та якого саме майна, паї яких були придбані за договорами.

Отже, судом першої інстанції належним чином не з'ясовані дійсні обставини справи, не дана належна оцінка всім зібраним по справі доказам, та належним чином законодавчо не обґрунтовані висновки суду.

Визнаючи за позивачем право власності на спірний об'єкт, місцевий господарський суд не перевірив, чи не порушує таке визнання права власності права чи інтереси третіх осіб.

За змістом ст. 107 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

ПСП "ВІТ" у касаційній скарзі посилається на те, що рішення господарського суду було прийнято без залучення скаржника, чим порушено його права.

На підтвердження своїх доводів касатор вказує на те, що загальні збори пайовиків СВК "Прикарпаття" 14.02.2003р. (протокол №1) прийняли рішення про ліквідацію та затвердили акти розподілу майна пайового фонду господарства між СГ ТОВ "Прикарпаття-Сервіс", ПСП "Віт", ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_4 ПСП "Віт" орендує майнові паї згідно договорів з співвласниками майнових паїв. При цьому в матеріалах справи наявний акт передачі майна СВК "Прикарпаття" ПОСП "Віт" (а.с.39-50 т.1), який суд залишив поза правовою увагою.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вказані в касаційній скарзі обставини мають бути перевірені місцевим господарським судом.

Вищевикладене не було взято судом до уваги і не вирішено питання щодо можливого порушення прав та законних інтересів Приватного сільськогосподарського підприємства "ВІТ".

Відповідно до пункту 3 частини 2 ст.- 111-10 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 108, - 111-5, - 111-7, п.3 ч.1 ст.- 111-9, - 111-10, ст.- 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 21.02.2008р. - у справі №6/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.