12/77/5022-1083/2011 Про розірвання договору суборенди нерухомого майна та стягнення боргу з орендних платежів - 25.01.2012 Прийняття

про: розірвання договору № 1 суборенди нерухомого майна від 07.04.2009р., укладеного між СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_2, передачу орендованого приміщення згідно акту приймання-передачі, стягнення з відповідача: СПД-ФО ОСОБА_2, 33957,10 грн., в т.ч. 32404, 96 грн. –основного боргу з орендної плати, 671,99 грн. –інфляційних витрат нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, 1289,57 грн. - пені та стягнення судових витрат: 339,57 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

за участю представників:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_4 - представник за довіреністю від 12.12.2011 року;

від позивача: адвокат ОСОБА_5- ордер № 1350/1 від 12.12.2011 року;

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: адвокат ОСОБА_5 - довіреність б/н від 04.01.2012 року.

Згідно ст. 2-1 ГПК України розгляд апеляційної скарги Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 (с. В.Гаї, Тернопільської обл.) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.10.2011 року по справі № 12/77/5022-1083/2011 розподілено колегії суддів: головуючий –суддя Данко Л.С., судді Скрипчук О.С. та судді Процик Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. апеляційну скаргу скаржника: СПД-ФО ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.10.2011 року по справі № 12/77/5022-1083/2011 прийнято до провадження і судовий розгляд призначено на 14.12.2011р., про що сторони були повідомлені, під розписку (том 2-й, а.с. 59,60).

На підставі розпорядження Голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р., в зв’язку з перебуванням судді Скрипчук О.С. у відпустці, в склад судової колегії введено суддю Дубник О.П.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2011р. залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Асторія –БЯВ"(м. Тернопіль) та розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.01.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою, під розписку (докази –в матеріалах справи).

Згідно розпорядження В.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2012р., у зв’язку із зайнятістю судді Дубник О.П. в іншій справі, в склад судової колегії замість судді Дубник О.П. введено суддю Скрипчук О.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року, за клопотанням сторін (том 2-й, а.с. 108), продовжено строк розгляду спору та розгляд скарги відкладено на 25.01.2012р., про що сторони та третя особа були повідомлені по пошті, під розписку (том 2-й, а.с. 112, 113, 114).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 жовтня 2011 року по справі № 12/77/5022-1083/2011 (суддя Н.А.Френдій) позов задоволено частково. Присуджено стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 32404,96 грн. - боргу з орендної плати, 262,57 грн. –боргу з компенсаційних послуг, 1289,57 грн. –пені, 339 грн. 57 коп. –державного мита та 118 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову –відмовлено (том 2-й, а.с. 45-47).

Не погоджуючись з даним рішенням Господарського суду Тернопільської області СПД-ФО ОСОБА_2 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (подана відповідно до ст. 91 ГПК України), просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.10.2011 року та припинити провадження у справі № 12/77/5022-1083/2011, мотивуючи свої доводи порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, покликається на ту обставину, що Договір № 1 суборенди нерухомого майна від 07.04.2009 року суперечить вимогам закону, оскільки не містить, передбачених ГК України (436-15) , істотних умов: об’єкта оренди (склад і вартість майна з урахуванням індексації); порядку використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна, вважає зазначений договір не недійсним (нікчемним), який не створює для сторін жодних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, стверджує, що Договір № 1 суборенди від 07.04.2009 року та акт прийняття-передачі не був підписаний підприємцем ОСОБА_2, а невідомою особою, що підприємець ОСОБА_2 користувався незначною частиною приміщення у зв’язку з недоліками об’єкта оренди, вважає помилковими висновки суду, що Договір суборенди є укладеним на даний час, тому на переконання скаржника, відсутні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості.

Представник апелянта/відповідача в судове засідання прибув, підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі, в судовому засіданні, 11.01.2012р., подав копію опису вкладення до цінного листа та фіскальний чек про надсилання апеляційної скарги третій особі без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 жовтня 2011 року скасувати та припинити провадження у справі № 12/77/5022-1083/2011.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу (том 2-й, а.с. 61-64), пояснення аналогічні викладеним у відзиві, просить залишити рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 жовтня 2011 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судовому засіданні, 11.01.2012р., подав заяву СПД-ФО ОСОБА_3 з клопотанням надати дозвіл на укладення договору суборенди згідно п. 6.2.3. договору оренди (том 2-й, а.с. 84), відповідь на заяву про згоду ПП ВКФ "Асторія БЯВ"на укладення Договору суборенди (том 2-й, а.с. 85), докази про право власності ПП ВКФ "Асторія БЯВ"на нежитлові приміщення, в т.ч. спірне (том 2-й, а.с. 87), документи, які підтверджують юридичний статус третьої особи без самостійних вимог (том 2-й, а.с. 88-101), копію Договору № 3 оренди нерухомого майна від 07.04.09р. (том 2-й, а.с. 102-105), поверховий план, акт приймання-передачі площі оренди в користування від 21.04.09р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду належить скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1289,57 грн. пені та розподілу судових витрат, в цій частині прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 799,48 грн. - пені, 335,09 грн. –державного мита та 232,60 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині зазначене рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами даної справи, 07.04.2009р. між Приватним підприємством Виробничо-комерційною фірмою "Асторія- БЯВ" (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) (Орендодавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_3 (Орендарем) (Позивач –у даній справі), було укладено Договір № 3 оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове оплатне користування приміщення (Об’єкт оренди) в добудові дев'яти поверхового будинку № 5 по вул. Пушкіна в м. Тернопіль, загальною площею 90,2 кв. м., строком на один рік, з 07 квітня 2009 року по 01 квітня 2010 року ( п.п. 1.1., 2.1., 4.1., 14.1 Договору № 3 оренди), що підтверджується Актом приймання-передачі від 21.04.2009р. (Додаток № 2 до Договору № 3 оренди) (том 2-й, а.с. 102-107).

Згодом, термін дії зазначеного Договору № 3 оренди від 07.04.09р. між тими самими сторонами було продовжено до 01.04.2011р., що підтверджується домовленістю сторін вчиненою у письмовій формі на Договорі № 3 оренди та Акті приймання-передачі об’єкта оренди.

Колегією суддів встановлено, що нежитлові приміщення загальною площею 542,30 кв.м., в т.ч. 90,2 кв.м., що є об’єктом оренди за Договором № 3 оренди та суборенди за Договором № 1 суборенди, у будинку № 5 по вул. Пушкіна в м. Тернополі, належать на праві власності Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма "Астоія-БЯВ", згідно договору купівлі-продажу приміщення посвідченого Першою Тернопільською держнотконторою 12.09.2001р. за реєстром № 3071 та акту передачі комунального майна складеного 12.09.2001р., що підтверджується Реєстраційним посвідченням, виданим 09.10.2001р. Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації (том 2-й, а.с. 87).

На підставі Договору № 3 оренди нерухомого майна від 07.04.2009р., відповідно до п. 6.2.3. Договору № 3 оренди, згідно письмової згоди Орендодавця (ПП ВКФ "Асторія –БЯВ"), за клопотанням Орендаря (СПД-ФО ОСОБА_3), між Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_3 та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_2, 07 квітня 2009 року було укладено Договір № 1 суборенди приміщення.

Зазначений Договір суборенди укладено у письмовій формі.

Об’єктом суборенди, згідно цього Договору є нежитлове приміщення, яке розташоване в добудові дев'яти поверхового будинку № 5 по вул. Пушкіна в м. Тернопіль, площею 90.2 кв. м. (згідно Додатків № 1 та № 2 до Договору суборенди), строком на один рік ( п. 4.1. Договору № 1 суборенди), з 07 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року (том 1-й, а.с. 5-8).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 1 суборенди нерухомого майна (далі за текстом –Договір суборенди), Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення (Об’єкт суборенди) розташоване в добудові дев’яти поверхового будинку № 5 по вулиці Пушкіна, в місті Тернополі, загальною площею 90,2 кв.м., розташування якого наведене у Додатку № 1 до Договору суборенди) (том 1-й, а.с. 9).

Відповідно до п. 1.2. Договору суборенди, сторони домовились про те, що на їхні договірні відносини не поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Відповідно до п. 2.1. Договору суборенди, об’єкт суборенди згідно даного договору може використовуватися з метою здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.

Порядок передачі-приймання об’єкта суборенди та його повернення з суборенди визначено у розділі 3 Договору суборенди, термін суборенди –у розділі 4 Договору.

У розділі 5 Договору суборенди сторони обумовили орендну плату та порядок розрахунків за об’єкт оренди ( п.п. 5.1., 5.2., 5.3., 5.5.), за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, електропостачання, опалення, вивіз сміття, дорожний змет, охорона об’єкта суборенди, внутрішнє прибирання і прибирання прилеглої території, відвід стоку води з даху тощо) (п.п. 5.4., 5.4.1. Договору суборенди).

Права сторін за Договором суборенди визначені у розділі 6 Договору, обов’язки орендодавця та орендаря –у розділах 7 та 8 Договору.

Відповідальність сторін за Договором суборенди у розділі 9 Договору.

Так, у п. 9.2. Договору суборенди, сторони обумовили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за цим договором, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, починаючи з шістнадцятого числа місяця, що настає за розрахунковим.

На виконання Договору № 1 суборенди, позивачем відповідачу передано об'єкт суборенди, що підтверджується Актом прийому-передачі від 21.04.2009р., який є Додатком № 2 до Договору суборенди від 07.04.2009р. (том 1-й, а.с. 10).

Акт прийому-передачі нежитлової площі 90,2 кв.м. оренди в користування від 21.04.2009р., укладено між сторонами відповідно до п. 3.2. Договору суборенди, підписаний представниками двох сторін, без зауважень та застережень.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Місцевим судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивач протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (01.04.2010р.) не заперечував проти продовження терміну його дії, відповідач не надав доказів повернення об'єкту оренди відповідно до умов Договору суборенди, а відтак договір вважається поновленим на той строк, на який він був попередньо укладений, тобто до 24.03.2011р., а згодом, за таких же підстав - до 19.03.2012р., оскільки перед господарським судом не доведено іншого.

Місцевим судом встановлено та зазначено у судовому рішенні, що Договір суборенди відповідає чинному законодавству, він підписаний позивачем та відповідачем особисто, спору між сторонами щодо підписання Договору немає.

Як зазначено у судовому рішенні, Договір суборенди № 1 нежитлового приміщення від 07.04.2009р. відповідає вимогам статті 283 Господарського кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом .

Колегією суддів не приймаються як належні та допустимі докази в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, твердження апелянта/відповідача про те, що зазначений Договір № 1 суборенди є неукладеним (нікчемним) з тих підстав, що він не містить істотних умов, передбачених ГК України (436-15) : об’єкта оренди (склад і вартість майна з урахуванням індексації); порядку використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна.

Як встановлено місцевим судом, надано оцінку у даній постанові, підтверджується матеріалами справи, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, за Договором суборенди № 1 відбулося сторони виконували його умови впродовж тривалого часу з моменту укладення, тобто сторонами вчинялися юридично значимі дії, як то передача об’єкта суборенди: нежитлового приміщення 90,2 кв.м. в добудові дев’яти поверхового будинку № 5 по вул. Пушкіна, 5 в м. Тернополі, склад якого, знаходження, площа, визначені у Додатку № 1 до Договору суборенди), відповідач: СПД-ФО ОСОБА_2 вступив, як суборендар у фактичне володіння та користування об’єктом суборенди, підписав акт приймання-передачі, проводив часткову оплату орендних платежів та за комунальні послуги (оригінали рахунків та касові ордери оглядалися у судовому засіданні, копії - в матеріалах справи, том 1-й, а.с. 54-163); розмір орендної плати, порядок її індексації, порядок розрахунків, в т.ч. за комунальні послуги, визначено сторонами у розділі 5 Договору № 1 суборенди, що фактично і є свідченням того, що Договір № 1 суборенди є укладеним, сторонами виконувався, а тому твердження апелянта, що зазначений Договір є неукладеним і не породжує прав та обов’язків для сторін, не має правового підґрунтя.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10.02.2009р. у справі № 10/33/08 та кореспондується із Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) .

Як зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 04 серпня 2011 року у справі № 5015/574/11, в частині, що стосується недійсності правочину, що згідно з приписами ст.ст. 203, 204 ЦК України, підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами.

Необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини –якщо їх недійсність встановлена законом ( ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК України тощо), та оспорювані –якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК України) і підставою недійсності правочину в розумінні статті 215 ЦК України є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача).

Виконання, в т.ч. часткове, сторонами умов Договору № 1 суборенди, що встановлено місцевим судом, підтверджується матеріалами справи, що в свою чергу, виключає можливість застосування до спірних відносин приписи частини 8 статті 181 ГК України, тобто визначення Договору суборенди № 1 як неукладеного (такого, що не відбувся), оскільки останнє може мати місце на стадії укладання господарського договору, а не за наслідками виконання цього Договору сторонами.

Так, згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Водночас у статті 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Приписи чинного ЦК України (435-15) , не відносять до обов’язкових істотних умов договору суборенди такі умови, як: порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна.

Колегією суддів встановлено, що вимоги статті 774 ЦК України, сторонами дотримано, Договір суборенди № 1 укладено із згоди Орендодавця: ПП ВКФ "Асторія-БЯВ"(том 2-й, а.с. 84 та 85).

Як зазначено вище у цій постанові, об’єкт суборенди, орендна плата, індексація орендної плати, предмет договору, ціна, строк дії договору, відповідальність сторін, у Договорі № 1 суборенди сторонами визначено. Сам Договір суборенди укладено у письмовій формі.

Разом з тим, п. 1.2. Договору № 1 суборенди сторони погодили, що на їхні договірні правовідносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та постанови КМ України "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" (923-93-п) .

Зазначений Договір суборенди, як випливає із його умов та згідно до приписів ЦК України (435-15) , не потребує ні нотаріального посвідчення, ні державної реєстрації.

Посилання скаржника/відповідача в апеляційній скарзі на те, що зазначений Договір суборенди № 1 та акт приймання-передачі не був підписаний підприємцем ОСОБА_2, а невідомою особою, не підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, спростовується матеріалами даної справи, зокрема, тим, що відповідач до дати розгляду справи у господарському суді, користувався об’єктом суборенди, не мав жодних застережень щодо правомочності вказаного Договору, умови вказаного Договору, фактично, виконувалися підприємцем ОСОБА_2, який, з квітня 2009 по 01.11.2010р., щомісячно, частково, особисто сплачував в касу позивача орендні платежі та плату за комунальні послуги, що підтверджується відповідними прибутковими касовими ордерами (том 1-й, а.с. 93-163), згідно виставлених йому позивачем рахунків (том 1-й, а.с. 54-92).

Згідно частини 5 статті 762 ЦК України плата за користуванням майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В частині 1 статті 286 ГК України вказано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2.. 5.3. Договору № 1 суборенди, Орендар (відповідач по справі) зобов'язався сплачувати Орендодавцю (позивачу по справі) шляхом перерахування коштів у безготівковому рахунку або внесення готівки в касу не пізніше 17 числа кожного місяця, розмір орендної плати за базовий перший місяць суборенди становить 50.00 грн. за 1кв.м. (без ПДВ), а розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Крім того, згідно п. 5.4. Договору № 1 суборенди, відповідач зобов'язався відшкодовувати на користь позивача на підставі рахунків плату за комунальні послуги авансом в строк до 05 числа кожного місяця .

За умовами Договору № 1 суборенди, орендар зобов'язаний прийняти об'єкт суборенди і повернути останній Орендодавцю у зв'язку із припиненням дії договору на підставі акту приймання-передачі (п. 8.1.1. Договору), своєчасно та у повному обсязі здійснювати орендні платежі, а також сплачувати Орендодавцю всі витрати з комунальних послуг (п. 5.4. та п.п. 8.1.2., 8.1.4 Договору № 1 суборенди).

Як слідує з матеріалів справи, із поданих актів звірки взаємних розрахунків від 01.06.2010р.. від 01.11.2010р.. підписаних сторонами без зауважень, рахунків, виставлених відповідачу для оплати комунальних послуг та орендної плати (оригінали оглядалися у судовому засіданні, копії яких знаходяться в матеріалах справи), розрахунку інфляційних нарахувань відповідно до п. 5.3. Договору суборенди № 1, прибуткових касових ордерів про оплату орендної плати та комунальні послуги за період з квітня 2009р. по 01.11.2010р., позивач, підставно, нараховував відповідачу до сплати за період користування приміщенням (об’єктом суборенди), з квітня 2009р. по листопад 2010р., включно, орендні платежі та плату за комунальні послуги, проте відповідач, всупереч умовам Договору № 1 суборенди, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував зазначені платежі, внаслідок чого, як встановив місцевий суд, станом на 01.11.2010р., заборгував за вказаний період кошти на загальну суму 32 667.53 грн., в т.ч. 32404 грн. 96 коп. - боргу з орендної плати та 262 грн. 57 коп. - інфляційних втрат, нарахованих відповідно до п. 5.3. Договору № 1 суборенди та статті 625 ЦК України

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач, неодноразово, звертався до відповідача з претензіями від 14.04.2010р. № 7 (том 1-й, а.с. 34), від 17.04.2010р. № 8 (том 1-й, а.с. 35), від 30.04.2010р. № 9 (том 1-й, а.с. 36), які відповідач отримував під розписку, а згідно його напису на претензії за № 8 від 17.04.10р. зобов’язувався повернути борг до 25.04.2010р. (том 1-й, а.с. 35).

Однак, претензії позивача залишені відповідачем без виконання.

Водночас, наявні в матеріалах справи акти звірки взаємних розрахунків від 01.06.2010р., від 01.11.2010р.. які підписані сторонами без зауважень, свідча про користування відповідачем об'єктом оренди після 01.04.2010р., що спростовує його твердження про закінчення терміну дії Договору №1 31.03.2010р.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525. 526 ЦК України (435-15) , за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі і про погашення заборгованості згідно вищезазначеного Договору № 1 суборенди не надав, доказів укладення іншого Договору оренди на спірне приміщення у 2010-2011р.р. –не представив, в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому згідно вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що за відповідачем рахується борг в сумі 32667,53 грн., в т.ч. борг по орендних платежах в розмірі 32404.96 грн. та 262 грн. 57 коп., як зазначено у судовому рішенні, боргу з компенсаційних втрат нарахованих відповідно до п. 5.3. Договору № 1 суборенди та відповідно до ст. 625 ЦК України.

За вказаних вище обставин, позов в цій частині підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 1 ст. 624 ЦК України передбачено, що якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10 січня 2002 року № 2921-ІІІ (2921-14) ), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 258 ЦК України, для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік, яка згідно із статтею 258 ЦК України, є спеціальною позовною давністю.

Пунктом 9.2. Договору суборенди № 1 встановлено, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за цим договором, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, починаючи з шістнадцятого числа місяця, що настає за розрахунковим.

Виходячи з приписів п. 9.2. Договору № 1 суборенди нерухомого майна від 07.04.2009р., колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду щодо розміру пені нарахованого позивачем в сумі 1289,57 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня за період та на суми комунальних послуг, які належало сплачувати авансом, в строк до 05 числа кожного місяця, відповідно до п. 5.4. Договору № 1 суборенди.

Місцевим судом, не взято до уваги ту обставину, що за період, коли платежі мають вноситися авансом, тобто, плата за комунальні послуги, яка повинна вноситися в строк до 05 числа кожного місяця, по суті, є авансовим платежем, а на авансові платежі пеня –не нараховується.

Остаточний розрахунок орендних платежів визначено у п. 5.1. Договору № 1 суборенди, а саме: Орендар (відповідач по справі) зобов'язався сплачувати Орендодавцю (позивачу по справі) шляхом перерахування коштів у безготівковому рахунку або внесення готівки в касу не пізніше 17 числа кожного місяця .

Отже, днем внесення (оплати) платежів є 17 число кожного місяця, до 24 год. 00 хв., а згідно з п. 9.2. вказаного договору, право на нарахування пені, як за зобов’язаннями щодо сплати орендної плати, так і за комунальні послуги, виникає у позивача з 16 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Позов позивачем подано до господарського суду - 04.08.2011р. за вхідним № 1277(п) (том 1-й, а.с. 3), відтак, позивачем, фактично, пропущено річний спеціальний строк позовної давності для стягнення пені, що визначено п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

В силу ч. 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення ним рішення, що є підставою для відмови у позові (ч. 4 зазначеної статті).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в процесі розгляду справи місцевим судом, заява про застосування спеціального строку позовної давності, не подавалася.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що розмір пені підлягає перерахунку.

Так, позивачем заявлено вимоги в частині стягнення пені в сумі 1289,57 грн. на борг з орендної плати та на борг за комунальні послуги, за період з 01.05.2010р. по 01.11.2010р. (том 1-й, а.с. 44).

Як вбачається з розрахунку суми боргу наданого позивачем на вимогу місцевого суду (том 2-й, а.с. 33-37) та розрахунку розміру пені (том 1-й, а.с. 44), за травень 2010р. відповідач мав сплатити позивачу 533,20 грн. за комунальні послуги, як встановлено колегією суддів - 17.05.2010р., згідно п. 5.1. Договору № 1 суборенди, а не з 04.05.2010р. та/або з 01.05.2010р., як зазначено позивачем у довідці про нарахування пені, оскільки по 05 число, вказана сума мала бути сплачена авансом, а, як встановлено судом, пеня на авансові платежі - не нараховується.

З огляду на наведене, право на нарахування пені від суми 533,20 грн. за травень 2010р. виникло у позивача з 16.06.2010р., згідно з п. 9.2. Договору № 1 суборенди, та припинилося 16.12.2010р. (ч. 6 ст. 232 ГК України). Однак, позивач просить стягнути пеню за цей період по 01.11.2010р. Отже, за період з 16.06.2010р. по 01.11.2010р. (в межах позовних вимог) = 138 днів прострочення, а не 183 дні, як вказано позивачем у розрахунку, облікова ставка НБУ, яка діяла у зазначений період 7,75%, подвійна облікова ставка = 7,75%*2=15,5%/100% = 0,15, розрахунок: 533,20 грн. - боргу*0,15/365*138 днів прострочення, пеня = 30,23 грн.; орендна плата за травень 2010р. = 4510,00 грн., мала бути оплачена 17.05.2010р.; пеня відповідно до п. 9.2. Договору № 1, нараховується з 16.06.2010р. по 01.11.10р., відтак, 4510, 00 грн. - боргу*0,15/365*138 днів прострочення платежу, пеня = 255,77 грн.

За червень 2010р. комунальні послуги = 582,33 грн., які відповідач мав сплатити 17.06.2010р., по 05 число цей платіж вноситься авансом (п. 5.4. Договору суборенди) –пеня не нараховується. Згідно з п. 9.2. Договору № 1 суборенди, пеня нараховується з 16.07.2010р. по 01.11.2010р. (в межах позовних вимог) = 107 днів прострочення; облікова ставка НБУ = 7,75%, отже, 582,33 грн.*0,15/365*107 днів прострочення = 25,61 грн.; орендна плата за червень 2010р. = 4510,00 грн., мала бути сплаченою 17.06.2010р., пеня нараховується з 16.07.2010р. (п. 9.2. Договору суборенди) по 01.11.2010р. (в межах позовних вимог), розрахунок: 4510,00 грн. боргу*0,15/365*107 днів прострочення, пеня = 198,32 грн.

За липень 2010р. за комунальні (компенсаційні) послуги = 580,00 грн., які відповідач мав сплатити 17.07.10р., за період авансового внесення платежу (п. 5.4. Договору суборенди) пеня не нараховується, пеня нараховується з 16 числа наступного за розрахунковим місяцем (п. 9.2. Договору № 1 суборенди), тобто 16.08.2010р. по 01.11.2010р. (згідно позовних вимог) = 77 днів прострочення платежу, а не 122 дні, як вказано позивачем. Отже, 580,00 грн. боргу*0,15/365*77 днів прострочення, пеня = 18,35 грн.; орендна плата за липень 2010р. = 4510,00 грн., мала бути сплаченою 17.07.10р., пеня нараховується з 16.08.10р. (п. 9.2. Договору суборенди), 4510,00 грн.*0,15/365*77 днів прострочення, пеня = 142,71 грн.

За серпень 2010р. за комунальні послуги відповідач мав сплатити 516,18 грн., у порядку визначеному п. 5.4. Договору суборенди, оскільки за період, коли цей платіж мав бути оплачений авансом, пеня не нараховується, відповідно пеня нараховується за цей місяць з 16.09.2010р. по 01.11.2010р. (в межах позовних вимог) = 46 днів прострочення, облікова ставка НБУ у цей період 7,75%: 516,18 грн.*0,15/365*46 днів прострочення, пеня = 9,75 грн.; орендна плата за серпень 2010р. = 4510,00 грн., мала бути сплачена 17.08.2010р., пеня відповідно до п. 9.2. Договору суборенди, нараховується з 16.09.2010р. по 01.11.2010р. (в межах позовних вимог) = 46 днів прострочення, облікова ставка НБУ –7,75%: 4510,00 грн. боргу*0,15/365*46 днів прострочення платежу = 85,25 грн.

За вересень 2010р. за комунальні послуги відповідач мав сплатити 529,83 грн. у порядку визначеному п. 5.4. Договору суборенди, оскільки за період прострочення авансового внесення платежу - пеня не нараховується, відповідно до п. 9.2. Договору суборенди, пеня нараховується з 16.10.2010р. по 01.11.2010р. (в межах позовних вимог) = 16 днів прострочення платежу, а не 61, як вказано позивачем. Отже, 529,83 грн. боргу*0,15/365*16 днів прострочення, пеня = 3,48 грн.; орендна плата за вересень 2010р. = 4564,12 грн., мала бути сплаченою 17.09.2010р., відповідно до п. 9.2. Договору суборенди, пеня нараховується з 16.10.2010р. по 01.11.2010р. (в межах позовних вимог)= 16 днів прострочення, облікова ставка НБУ-7,75%: 4564,12 грн. боргу *0,15/365*16 днів прострочення, пеня = 30,01 грн.

За жовтень 2010р. за комунальні послуги відповідач мав сплатити позивачу 727.21 грн., у порядку визначеному п. 5.4. Договору суборенди, за період внесення платежу авансом –пеня не нараховується, відповідно, пеня має нараховуватися з 16.11.2010р. (п. 9.2. Договору суборенди) припинитися 16.05.2011р., згідно ч. 6 ст. 232 ГК України. Позивач просить за цей період стягнути пеню по 01.11.2010р. (в межах позовних вимог), відтак прострочення складає 0 днів, пеня –не нараховується. Орендна плата за жовтень 2010р. = 4840,79 грн., мала бути сплаченою 17.10.2010р., відповідно до п. 9.2. Договору суборенди, пеня нараховується з 16.11.2010р. та припиняється 16.05.2011р., згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України. Позивач просить стягнути пеню за цей період по 01.11.2010р. (том 1-й, а.с. 44), відтак кількість днів прострочення = 0, пеня –не нараховується.

За листопад 2010р. відповідач мав сплатити 535,36 грн. за комунальні послуги, за два (2) дні листопада 2010р. позивачем нараховано 6,38 грн. пені, що не відповідає чинному законодавству та умовам Договору № 1 суборенди, оскільки, за період, платіж мав бути внесений авансом по 05 число (п. 5.4. Договору) –пеня не нараховується, остаточний день сплати - 17.11.2010р. (п. 5.1. Договору), згідно з п. 9.2. Договору суборенди, пеня нараховується з 16.12.2010р. та припиняється 16.06.2011р. (ч. 6 ст. 232 ГК України). Позивач просить стягнути пеню за 2 дні листопада по 01.11.2010р. (том 1-й, а.с. 44), пеня = 0,00 грн.

З огляду на вищевказане, перерахований загальний розмір пені в межах позовних вимог, умов Договору № 1 суборенди, приписів чинного законодавства, складає 799 грн. 48 коп. (30.23 грн. + 255,77 грн. + 25,61 грн. + 198,32 грн. + 18,35 грн. + 142,71 грн. + 9,75 грн. + 85,25 грн. + 3,38 грн. + 30,01 грн.), а не 1289,57 грн., як вказано позивачем.

Колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновком місцевого суду про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про розірвання Договору № 1 суборенди нерухомого майна.

Як вбачається з п. 13.2. розділу 13 зазначеного Договору суборенди, він може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін або за рішенням суду у разі: п. 13.2.1. використання Орендарем приміщення не за цільовим призначенням; п. 13.2.2. порушення строків внесення орендної плати і комунальних послуг більш ніж за один місяць; п. 13.2.3. відшкодування Орендарем інших виплат.

Позивачем не надано суду, в матеріалах справи відсутні, будь-які докази, в розумінні ст.ст. 33 та 34 ГПК України, які б підтверджували врегулювання в цій частині спору відповідно до умов п. 13.2. Договору суборенди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, договір також може бути розірвано за рішенням суду за вимогою однієї із сторін при суттєвому порушенні договору іншою стороною, суттєвим є таке порушення стороною договору, якщо внаслідок заподіяної цим шкоди інша сторона в значній мірі втрачає те, на що розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Відповідно статті 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягти згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Отже, виходячи із змісту наведених положень чинного законодавства дії заінтересованої сторони, спрямовані на розірвання договору та непогодження з ними іншої сторони мають, відбутися до звернення з відповідним позовом до суду. Оскільки, метою розірвання договору зв'язку з істотною зміною є необхідність відновлення балансу інтересів сторін внаслідок неочікуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волевиявлення сторін, саме порушення права заінтересованої сторони на таке відновлення внаслідок не прийняття відповідної пропозиції іншою стороною є необхідною умовою для звернення до суду.

Несплата орендної плати є порушенням виконання орендарем своїх договірних умов і орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди.

Проте, позивач не надав суду доказів направлення відповідачу пропозиції про розірвання договору оренди відповідно до ст. 188 ГК України, а долучені до матеріалів справи претензії свідчать лише про нагадування відповідачу про існування заборгованості та містять вимогу про її погашення, а відтак позов в частині розірвання Договору № 1 суборенди заявлено передчасно і задоволенню не підлягає.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга апелянта/відповідача підлягає до задоволення частково, рішення місцевого господарського суду належить скасувати в частині стягнення 1289,57 грн. пені та розподілу судових витрат, в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 799,48 грн. пені, 334,67 грн. державного мита та 232,60 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.

Колегія суддів при розподілі судових витрат виходила з наступного.

Позивачем за даним позовом сплачено 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу квитанцією № 3 від 03.06.11р. та державне мито в сумі 235,00 грн., 105,00 грн. квитанціями № 5 від 03.06.2011р., № 7 від 04.08.2011р. (том 1-й, а.с. 51, 53). Пропорційно задоволених позовних вимог 1% = 334 грн. 67 коп. державного мита ( п.п. "а"п. 2 ст. 3 Декрету КМ України "Про державне мито", який був чинним на час постановлення рішення у справі) та 232,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку сплачене апелянтом квитанцією від 27.10.2011р. у розмірі 170,00 грн. до вступу у законну силу Закону України "Про судовий збір" (3674-17) покладається на сторони пропорційно задоволених вимог, на апелянта в сумі 153 грн. 24 коп., на позивача в сумі 16 грн. 76 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 жовтня 2011 року у справі № 12/77/5022-1083/2011 в частині стягнення 1289,57 грн. - пені та розподілу судових витрат –скасувати, і в цій частині прийняти нове рішення.

3. Стягнути з боржника: Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідентиф. код НОМЕР_2) на користь стягувача: Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентиф. код НОМЕР_1) 799 грн. 48 коп. - пені, 334,67 грн. –державного мита та 232,60 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.