Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Верховця А.А.

за участю представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрамар 2007"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2011

у справі № 7/154 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрамар 2007"

про стягнення 661 284,39 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2011 у справі № 7/154 позов Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрамар 2007" про стягнення 661 284,39 грн. задоволено, присуджено до стягнення за договором оренди № 79-ОР/01-12 від 20.12.2007 - 189 718,99 грн. боргу, 18 811,51 грн. індексу інфляції, 6 813,69 грн. 3% річних, 2 853,47 грн. пені; за договором оренди №80-ОР/01-12 від 11.12.2007 - 180 705 грн. боргу, 17 837,57 грн. індексу інфляції, 6 460,91 грн. 3% річних, 2 705,75 грн. пені; за договором оренди №88-ОР/01-12 від 25.12.2007 - 196 227,86 грн. боргу, 50 697,02 грн. індексу інфляції, 14 389,86 грн. 3% річних; а також 6 872,22 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрамар 2007" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування оскарженого рішення.

Скарга мотивована неповним з’ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених в оскарженому рішенні висновків дійсним обставинам справи, не застосовано до спірних правовідносин сторін статті 203-214 КТМ України.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не надано оцінки наявним в матеріалах справи доказам що підтверджують непридатний для експлуатації стан суден – теплоходу "Каштан-26", теплоходу "ОСОБА_1", теплоходу "Світанок-6". Також у скарзі йдеться про неправильність розрахунку позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрамар 2007" підтримав апеляційну скаргу, представник Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" висловився за її відхилення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" (далі по тексту – позивач) пред’явлено позов (у редакції заяви від 23.08.2011) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрамар 2007" (далі по тексту – відповідач) про стягнення на підставі договору оренди № 79-ОР/01-12 від 20.12.2007 - 189 718,99 грн. боргу, 18 811,51 грн. індексу інфляції, 6 813,69 грн. 3% річних, 2 853,47 грн. пені; на підставі договору оренди №80-ОР/01-12 від 11.12.2007 - 180 705 грн. боргу, 17 837,57 грн. індексу інфляції, 6 460,91 грн. 3% річних, 2 705,75 грн. пені; на підставі договору оренди №88-ОР/01-12 від 25.12.2007 - 196 227,86 грн. боргу, 50 697,02 грн. індексу інфляції, 14 389,86 грн. 3% річних.

Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов’язань в частині проведення розрахунків за оренду згідно укладених сторонами договорів оренди теплоходів № 79-ОР/01-12 від 20.12.2007, № 80-ОР/01-12 від 11.12.2007, № 88-ОР/01-12 від 25.12.2007.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 20.12.2007 сторонами укладено договір оренди №79-ОР/01-12, предметом якого є передача в строкове платне користування теплоходу "Каштан-26" (інв. № 600131), договір оренди № №80-ОР/01-12, предметом якого є передача в строкове платне користування теплоходу "ОСОБА_1" (інв. № 600121) та 25.12.2007 між цими ж сторонам укладено договір оренди № 88-ОР/01-12, предметом якого є передача в строкове платне користування теплоходу "Світанок-6" (інв. № 8007).

Факт передачі обумовлених названими договорами об’єктів оренди підтверджується складеними сторонами актами приймання-передачі від 01.01.2008 та визнається сторонами у справі.

Здійснивши системний аналіз фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з запропонованим позивачем розрахунком заборгованості, згідно якого внаслідок порушення відповідачем зобов’язань щодо своєчасності та повноти здійснення оплати за користування теплоходами у відповідача станом на 19.08.2011 виникла заборгованість:

- у період з січня 2009 по квітень 2011 у розмірі 189 718,99 грн. за договором оренди № 79-ОР/01-12 від 20.12.2007,

- у період з січня 2009 по квітень 2011 у розмірі 180 705 грн. за договором оренди № 80-ОР/01-12 від 11.12.2007,

- у період з лютого 2008 по грудень 2009 у розмірі 196 227,86 грн. за договором оренди № 88-ОР/01-12 від 25.12.2007.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, майно, навколо обставин користування яким склалися спірні правовідносини сторін, відноситься до державного майна, у зв’язку з чим правовідносини сторін щодо укладення та виконання цього договору врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. № 2269-ХІІ (2269-12) (далі по тексту – Закон).

Згідно положень Закону (2269-12) орендою є засноване на договорі платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 2); передача об’єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (частина 1 статті 13); орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (частина 1 статті 19); строки внесення орендної плати визначаються у договорі (частина 3 статті 19).

Відповідно до умов укладених сторонами договорів, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить 3 058, 33 грн. (щодо т/х "Каштан-26"), 2 900, 00 грн. (щодо т/х "ОСОБА_1"), 4 958,92 грн. (щодо т/х "Світанок-6") без ПДВ за перший місяць договору (п. 4.1 Договорів); орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Крім того, згідно пункту 4.2 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць коригується на індекс інфляції (пункт 4.3); орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату згідно з умовами, передбаченими цим договорами, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна (пункт 6.2).

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачу на виконання умов названих договорів оренди за актом прийому – передачі передано об’єкти оренди. Докази припинення використання об'єктів оренди та повернення суден орендодавцю у період, протягом якого йому нараховано борг по орендним платежам, в матеріалах справи відсутні.

Оскільки матеріали справи не містять, а відповідачем не надано докази припинення договорів оренди № 79-ОР/01-12 від 20.12.2007, № 80-ОР/01-12 від 11.12.2007, останні є чинним згідно частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Договір оренди № 88-ОР/01-12 від 25.12.2007 також був чинним у період з лютого 2008 по грудень 2009, оскільки рішення господарського суду міста Києва у справі № 51/154, яким зазначений договір оренди № 88-ОР/01-12 визнано недійсним, було прийняте 13.01.2010.

Стаття 207 Господарського кодексу України передбачає можливість визнання недійсним на вимогу однієї із сторін господарського зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).

Згідно частини 3 названої статті у разі, якщо за змістом зобов’язання воно може бути припиненим лише на майбутнє, таке зобов’язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За змістом договору оренди, останній може бути визнаний недійсним лише на майбутнє у зв’язку із неможливістю привести сторони цього договору у первісний стан.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією позивача щодо наявності у відповідача на дату звернення з позовом зобов’язання оплатити заборгованість по орендним платежам, нарахованим на підставі договору оренди № 88-ОР/01-12 від 25.12.2007 у період з лютого 2008 по грудень 2009.

Відповідач докази належного виконання власних зобов’язань суду не представив.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі.

Викладені в апеляційній скарзі доводи з урахуванням встановлених обставин справи правильності висновку суду не спростовують.

Здійснивши системний аналіз фактичних обставин справи, запропонованого позивачем розрахунку пені, здійсненого з урахуванням конкретних періодів прострочення оплати за кожним з договорів та періодів оренди, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, який задовольнив позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої на суму боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення згідно пункту 4.5 укладених сторонами договорів оренди, у період з 10.04.2010 по 19.08.2011 за договорами оренди №79-ОР/01-12 від 20.12.2007, № 80-ОР/01-12 від 11.12.2007.

Крім того, перевіривши розрахунки позивача, з урахуванням норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що встановлює обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, який задовольнив відповідні позовні вимоги, присудивши до стягнення інфляційні втрати та проценти річних, нараховані у період з 10.02.2009 по 19.08.2011 за договорами оренди №79-ОР/01-12 від 20.12.2007, № 80-ОР/01-12 від 11.12.2007 та у період з 10.03.2008 по 19.08.2011 за договором оренди №88-ОР/01-12 від 25.12.2007.

При таких обставинах, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з’ясуванні всіх обставин справи, яким було надано належну правову оцінку.

Отже, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статями 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

Рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2011 у справі № 7/154 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрамар 2007" – без задоволення.

Справу № 7/154 повернути до господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.