Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

У травні 2008 р. РВ ФДМ України по Дніпропетровській області звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ВАТ "Державний ощадний банк України" про зобов'язання відповідача внести зміни до договору від 01.11.2006 р. № 12/02-2721-ОД оренди нерухомого майна –вбудованого нежитлового приміщення, що належить до державної власності шляхом укладення додаткової угоди в редакції позивача, викладеній у позовний заяві (а.с. 5-8, 19-20).

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 287, 179 та 188 Господарського кодексу України, приписи Закону України "Про оренду державного та комунального майна України" (2269-12) та статтю 118 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", обґрунтовані тим, що відповідно до пункту 3 Додатку 2 Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна передбачено застосування річної орендної ставки для фінансових установ в розмірі 30 % вартості орендованого майна.

Керуючись зазначеним пунктом 3 Додатку 2 Методики, у відповідності із пунктом 3.6 договору оренди та враховуючи те, що з початку 2008 року всі відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" виплачують компенсації вкладникам –фізичним особам, РВ ФДМ України листом від 22.01.2008 р. № 12/2-447 на адресу відповідача було направлено підписані примірники додаткових угод до договору оренди для підписання з боку ВАТ "Державний ощадний банк України", проте, відповідач відмовився від підписання додаткових угод щодо зміни орендної ставки за використання державного майна.

У відзиві на позовну заяву ВАТ "Державний ощадний банк України" в собі філії –Новомосковське відділення № 2991 ВАТ "Ощадбанк" просило у задоволенні позовних вимог в частині підвищення орендної ставки на 30 % вартості орендованого приміщення відмовити, посилаючись на те, що приміщення яке орендується на підстав договору № 12/02-2721-ОД від 01.11.2006 р. за адресою: м. Новомосковськ, вул. Спаська, 16, використовується для розміщення територіального відокремленого безбалансового відділення № 2991/046, діяльність якого охоплює лише виплату пенсій, заробітної плати працівникам бюджетної сфери та приймання платежів за житлово – комунальні послуги, а тому відповідно до пункту 21 Додатку 2 до Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна орендна ставка за використання нерухомого державного майна під розміщення відділень банків на площі, що використовується для здійснення платежів за житлово –комунальні послуги становить 5 % вартості орендованого майна.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2008р. (суддя Васильєв О.Ю.) зобов'язано ВАТ "Державний ощадний банк України" внести після набрання цим рішенням законної сили зміни до договору оренди нерухомого майна від 01.11.2006 р. № 12/02-2721-ОД, укладеного між РВ ФДМ України по Дніпропетровській області та ВАТ "Державний ощадний банк України", шляхом укладення додаткової угоди в редакції РВ ФДМ України по Дніпропетровській області від 22.01.2008 р. (за виключенням пунктів, що стосуються збільшення розміру ставки орендної плати з 5 % до 30 %), відповідно до вимог чинного законодавства.

В іншій частині позовних вимог щодо збільшення ставки орендної плати з 5 % до 30% відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги РВ ФДМ України по Дніпропетровській області щодо збільшення розміру ставки орендної плати з 5% до 30 % не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а в іншій частині позовних вимог позивача щодо приведення договору оренди у відповідність до вимог чинного законодавства, визнані судом обґрунтованими.

За апеляційною скаргою вимоги РВ ФДМ України по Дніпропетровській області Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 06.11.2008 р. залишив його без змін.

РВ ФДМ України по Дніпропетровській області подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення у справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, зазначає, що суди попередніх інстанцій погодились з тим, що ВАТ "Державний ощадний банк України" належить до фінансових установ та надає, поза межами приймання платежів за житлово –комунальні послуги, послугу з виплати компенсацій вкладникам –фізичним особам, але дійшли висновку, що викладена норма, яка встановлена "Методикою розрахунку та використання плати за оренду державного майна" про застосування ставки в розмірі 5 % не містить того, що банківська установа має надавати послуги щодо здійснення лише виключно приймання за житлово –комунальні послуги, а тому у суду відсутні підстави для застосування пункту 3 додатку 2 вказаної Методики.

Таким чином, на думку заявника касаційної скарги, відмовляючи у задоволенні позовних вимог судами були порушені вимоги статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та постанова Кабінету Міністрів від 27.12.2006 р. №1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" (1846-2006-п) .

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога РВ ФДМ України по Дніпропетровській області про внесення змін до договору від 01.11.2006 р. №12/02-2721-ОД оренди нерухомого майна –вбудованого нежитлового приміщення, що належить до державної власності шляхом укладення додаткової угоди в редакції позивача, викладеній у позовний заяві, зокрема, щодо доповнення та внесення змін у пункти 3.1, 3.3, 3.9-3.11, 5.12, 5.17-5.19, 7.4, 9.7, 10.13-10.16, 10.8.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, зобов'язав ВАТ "Державний ощадний банк України" внести, після набрання рішенням законної сили, зміни до договору оренди нерухомого майна від 01.11.2006 р. № 12/02-2721-ОД, укладеного між РВ ФДМ України по Дніпропетровській області та ВАТ "Державний ощадний банк України", шляхом укладення додаткової угоди в редакції РВ ФДМ України по Дніпропетровській області від 22.01.2008 р. (за виключенням пунктів, що стосуються збільшення розміру ставки орендної плати з 5 % до 30 %), відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Частиною 3 вказаної норми передбачено, що у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Зі змісту судових рішень вбачається, що їх зміст не відповідає зазначеним правовим положенням, оскільки в рішенні суду першої інстанції, всупереч частини 3 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, не зазначено на яких умовах сторони зобов’язані внести зміни до договору оренди, тобто спір по суті заявлених позовних вимог розглянуто не було, а суд апеляційної інстанції не звернув увагу на допущені порушення.

Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що даний спір виник у зв’язку з реалізацією орендодавцем державного майна свого права на зміну умов договору оренди з огляду на наявність, на його думку, для цього відповідних підстав, передбачених чинним законодавством.

Статтями 167 та 170 Цивільного кодексу України унормовано, що держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом, при цьому держава діє у цивільних правовідносинах на рівних правах з учасниками цих відносин. Це означає, що приписи законодавства, що регулюють порядок виникнення, зміни та припинення зобов'язань, є такою ж мірою обов'язковими для органів Фонду державного майна України, як і для інших учасників орендних правовідносин.

Зокрема, статтею 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а також на вимогу однієї зі сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

За статтями 651 та 652 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; договір може бути змінено також у зв'язку з істотною зміною обставин.

Відтак для правильного вирішення спору судам належало з'ясувати, якими підставами, передбаченими законодавством, позивач обґрунтовує позовні вимоги про внесення змін у договір оренди (пункти 3.1, 3.3, 3.9-3.11, 5.12, 5.17-5.19, 7.4, 9.7, 10.13-10.16, 10.8), перевірити відповідність наведених ним підстав приписам чинного законодавства та встановити обставини справи, що є істотними, виходячи з правових підстав поданого позову, розглянувши його у повному обсязі.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2008 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 р. у справі № 32/103-08 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу РВ ФДМ України по Дніпропетровській області задовольнити частково.