25/45/07-22/22д/08-8/132д/08 Про визнання недійсним договору купівлі–продажу нежитлового приміщення - 10.03.2009 Прийняття

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й.Осетинського від 06.03.2009 року у зв’язку з перебуванням судді Муравйова О.В. у відпустці, для розгляду касаційної скарги у справі № 25/45/07-22/22д/08-8/132д/08 господарського суду Запорізької області, утворено колегію суддів у складі: головуючий – Фролова Г.М., судді: Полянський А.Г., Коробенко Г.П.

У лютому 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Анабель" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон", Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.04.2003 року нежилого приміщення, що знаходиться в м. Запоріжжя, вул. Історична, 22, загальною площею 618, 4 м2 на суму 75 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір є недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР як такий, що не відповідає вимогам пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - у зв'язку з відсутністю згоди податкового органу на його укладення, пункту 13 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - у зв'язку з відсутністю згоди розпорядника майна на його укладення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.06.2008 року (суддя Попова І.А.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.10.2008 року (судді: Федоров І.О. –головуючий, Хуторной В.М., Мойсеєнко Т.В.) у справі № 25/45/07-22/22д/08-8/132д/08 господарського суду Запорізької області в позові відмовлено.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди зазначають про те, що суд не вбачає підстав вважати, що спірний договір укладений з порушенням Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (2181-14) , а порушення платником податків умов відчуження активів, що перебувають у податковій заставі, тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу і не передбачає такого наслідку, як визнання договору недійсним.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Анабель" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.10.2008 року по справі № 25/45/07-22/22д/08-8/132д/08 господарського суду Запорізької області, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Анабель" задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статті 48 Цивільного кодексу УРСР. Також, заявник посилається на те, що Вищим господарським судом України розглянуто аналогічну справу між тими ж сторонами № 7/104/07-10/631/07.

Відзиви на касаційну скаргу не надано.

10.03.2009 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Анабель" надійшла телеграма з проханням відкласти розгляд справи у зв’язку з тим, що представник товариства перебуває у відрядженні.

Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.2009 року про прийняття касаційної скарги до провадження та ухвалою від 17.02.2009 року про відкладення розгляду касаційної скарги, явка представників сторін обов’язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, а також з урахуванням особливостей розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачених статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України та врахувавши вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Предметом даного позову є матеріально-правова вимога Товариства з обмежено відповідальністю "Анабель" про визнання договору купівлі-продажу від 03.04.2003 року недійсним, з огляду на те, що за оспорюванною угодою відбулося відчуження майна –об’єкта нерухомості, що знаходиться в м. Запоріжжя, вул. Історична, 22, у порушення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а тому договір має бути визнаний недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР.

Ухвалюючи оскаржувані судові акти про відмову в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що як свідчить витяг з Державного реєстру застав рухомого майна за № 662223 все рухоме майно, нерухоме майно та майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" знаходяться у податковій заставі з 22.11.2002 року. Запис у Державному реєстрі застав рухомого майна про заставу № 34-9513 здійснено 08.04.2003 року, тобто на момент укладення спірної угоди між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон" та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 податкову заставу ще не було зареєстровано.

Крім того, судом відзначено, що чинне законодавство передбачає відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі за письмовою згодою податкового органу, однак у разі порушення платником податків вказаних вимог, законодавством встановлена відповідальність у вигляді штрафних санкцій (підпункт 17.1.8 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Судом відзначено, що доказів з боку податкового органу про існування податкової застави на момент подання позову та на дату прийняття рішення судом не надано, а відтак, і спір стосовно укладеної угоди між відповідачами відсутній.

Крім того, судом відзначено, що договір купівлі-продажу було укладено між відповідачами 03.04.2003 року, тобто до прийняття господарським судом заяви від Товариства з обмеженою відповідальністю "Анабель" про визнання відповідача-1 банкрутом, призначення арбітражного керуючого та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Вказаний договір укладено директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" та не порушує охоронювані законом права та інтереси позивача.

Проте, з такими висновками колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як встановлено судами, з витягу з Державного реєстру застав рухомого майна за № 662223 вбачається, що все рухоме майно, нерухоме майно та майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" знаходяться у податковій заставі з 22.11.2002 року. Запис у Державному реєстрі застав рухомого майна про заставу № 34-9513 здійснено 08.04.2003 року.

Отже, як вбачається з витягу, на час укладення спірного договору все рухоме майно, нерухоме майно та майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" перебувало у податковій заставі.

За визначенням понять, що наведені у пункті 1.17 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 вказаного вище Закону право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Згідно підпункту 8.6.1 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав.

Отже, реалізоване на підставі спірного договору майно відносилося до активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон", перебувало у податковій заставі та могло бути реалізоване виключно за згодою податкового органу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон", у порушення зазначеної норми Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , не зверталося до податкового органу для узгодження операцій продажу активів за спірною угодою.

Пунктом 13 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.03.2003 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Анабель" порушено провадження у справі № 18/30 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон".

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 143, що знаходиться в м. Запоріжжі, вул. Індустріальна, 22, було укладено 03.04.2003 року.

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що договір купівлі-продажу від 03.04.2003 року не відповідає вимогам Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , а отже, відповідно до статті 48 Цивільного кодексу Української РСР має бути визнаний недійсним з моменту його укладення.

З урахуванням наведеного, прийняті в цій справі судові акти підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анабель"–задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.10.2008 року у справі № 25/45/07-22/22д/08-8/132д/08 господарського суду Запорізької області та рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2008 року скасувати.


за участю представників: