Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

(Склад судової колегії змінено згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 70 від 24.01.12 р. - суддю Мацюру П.Ф. замінено на суддю Колоколова С.І.)

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 11.10.11 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 46 від 30.12.11 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 21.12.2011 р. про припинення провадження

по справі № 3/17-4341-2011

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_3.)

до відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (далі за текстом - ВАТ "ЕК "Одесаобленерго")

про скасування оперативно-господарських санкцій

26.10.11 р. ФОП ОСОБА_3 звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" про скасування застосованих до позивача, у відповідності до протоколу б/н від 16.06.2011р. засідання комісії з розгляду акту № 015633 від 12.05.2011р. про порушення правил користування електричною енергією, оперативно-господарських санкцій в розмірі 2378,12 грн. та зобов’язати відповідача поновити подачу електроенергії.

Після початку розгляду спору по суті позивач 12.12.2011р. та 16.12.2011р. уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати застосовані до ФОП ОСОБА_3, у відповідності до протоколу б/н від 16.06.2011р. засідання комісії з розгляду акту №015633 від 12.05.2011р. про порушення правил користування електричною енергією, оперативно-господарські санкції в розмірі 2378,12 грн., зобов’язати ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" поновити подачу електроенергії та стягнути з відповідача спричинену матеріальну шкоду в сумі 11500грн. Крім того, у поданих уточненнях представник позивача просив суд відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати у сумі 3500 грн. на юридичну допомогу та судові витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу.

Подані позивачем уточнення позовних вимог від 12.12.2011р. та 16.12.2011р. в частині стягнення з відповідача спричиненої матеріальної шкоди судом 1 інстанції правомірно не розглядалися, як такі, що суперечать вимогам ст. 22 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.11 р. (суддя Д’яченко Т.Г.) провадження у даній справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмету спору, оскільки рішення відповідача відповідно із його протоколом від 16.06.11 р. про накладення на ФОП ОСОБА_3 оперативно-господарських санкцій у сумі 2378,12 грн. втратило чинність у зв’язку із прийняттям відповідачем 07.12.2011р. нового рішення про розрахунок вартості спожитої електроенергії, а також враховуючи те, що об’єкт споживача ФОП ОСОБА_3 20.12.2011р. було підключено до електропостачання.

Припиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд також стягнув з відповідача витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 3000 грн., як такі, що доведені позивачем договором про надання юридичних послуг та відповідною квитанцією про сплату 3000 грн. за надані юридичні послуги.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити п. 2 оскарженої ухвали суду, виключивши з цього пункту стягнуті з ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" 3000 грн. витрат відповідача на оплату послуг адвоката, решту ухвали залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" посилається на те, що місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що договір про надання юридичних послуг укладено між адвокатським об’єднанням та приватною особою ОСОБА_3

Крім того, скаржник вважає, що предметом вказаного договору не є надання послуг по даній господарській справі, а надана відповідачем квитанція про сплату 3000 грн. по цивільній справі не може бути належним доказом оплати юридичних послуг по даній господарській справі. В матеріалах справи відсутній акт про фактично надані юридичні послуги.

ФОП ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу не надала, але її представник в судовому засіданні просив залишити її без задоволення, оскаржену ухвалу суду 1 інстанції без змін, вважаючи її обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

12.05.11р. представниками ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" складено акт № 015633 про порушення, згідно якого зафіксовано факт не обліку електроенергії на об’єкті позивача, у зв’язку з перебуванням засобу обліку у не робочому стані.

На засіданні комісії ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" з розгляду акту від 12.05.2011р. прийнято рішення про нарахування ФОП ОСОБА_3 до сплати 2378,12 грн., яке оформлено протоколом від 16.06.2011р. В подальшому у зв’язку з несплатою нарахованих збитків у сумі 2378,12 грн. 13.10.2011р. об’єкт позивача було відключено від електропостачання.

Відповідно до даних акту перевірки метрологічних характеристик лічильника електроенергії від 02.06.2011р., який був встановлений на об’єкті позивача, факту втручання ФОП ОСОБА_3 у засіб вимірювання під час його роботи виявлено не було, перевіркою встановлено, що при підключенні навантаження лічильник не працює.

Вже під час розгляду справи в суді, відповідачем до матеріалів справи залучено копію повторного протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 07.12.2011р. № 80, відповідно до якого було прийнято рішення про проведення нового розрахунку вартості електроенергії на підставі п. 6.20 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28 (z0417-96) . Відповідно до даних такого розрахунку, пов’язаного з тимчасовим порушенням розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача, нарахована вартість спожитої електроенергії, визначена розрахунковим способом становить 267,86 грн., яка підлягає сплаті ФОП ОСОБА_3 у строк до 06.01.2012р.

Як вбачається з копії квитанції № 44 від 13.12.2011р. вартість спожитої електроенергії, визначена розрахунковим способом у розмірі 267,86 грн., сплачена позивачем у повному обсязі.

У зв’язку із прийняттям 07.12.2011р. ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" нового рішення про розрахунок вартості спожитої електроенергії, застосовані до позивача, у відповідності до протоколу б/н від 16.06.2011р. засідання комісії з розгляду акту № 015633 від 12.05.2011р. про порушення правил користування електричною енергією, оперативно-господарські санкції в розмірі 2378,12 грн. втратили чинність.

Як вбачається з залученої до матеріалів справи копії заявки № 204 на підключення споживачів електроенергії, об’єкт споживача ФОП ОСОБА_3 20.12.2011р. було підключено до електропостачання.

12.12.2011р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" про припинення провадження у справі, у якому відповідач зазначав на скасуванні застосованих до позивача санкцій на підставі рішення ВАТ "ЕК "Одесаобленерго", оформленого протоколом від 07.12.11 р. № 80, у зв’язку з чим просив суд припинити провадження у справі № 3/17-4341-2011.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у даній справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмету спору, оскільки рішення відповідача відповідно із його протоколом від 16.06.11 р. про накладення на ФОП ОСОБА_3 оперативно-господарських санкцій у сумі 2378,12 грн. втратило чинність у зв’язку із прийняттям відповідачем 07.12.11 р. нового рішення про розрахунок вартості спожитої електроенергії, а також враховуючи те, що об’єкт споживача ФОП ОСОБА_3 20.12.2011р. було підключено до електропостачання.

З вказаним висновком суду погодилися обидві сторони і не оскаржують ухвалу суду 1 інстанції в цій частині.

Правомірним є і стягнення судом 1 інстанції на підставі ст. 49 ГПК України з відповідача витрат по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу, що також сторонами не оспорюється.

Згідно із ст. 44 ГПК України до складу судових витрат відносяться також витрати на оплату послуг адвоката.

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" від 19.12.92 р. № 2887-ХІІ адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Згідно із наявними матеріалами справи, 09.10.11 р. між адвокатом ОСОБА_1, який в реквізитах сторін визначений самостійно як сторона, (Виконавець) і ФОП ОСОБА_3 (Замовник) укладено договір про надання юридичних (адвокатських послуг), а саме надання усних консультацій по питанням, які цікавлять Замовника, представляти його інтереси у всіх державних органах, установах, організаціях, у тому числі по господарським справам, в апеляційному суді і Верховному Суді України.

Відповідно із п.2.1 вказаного договору Виконавець надає Замовнику усні звіти про хід виконання умов договору.

Розділом 3 договору передбачено разову оплату юридичних послуг у момент підписання договору, а також додаткові оплати при виникненні питань,які потребують додаткового вивчення законодавства, та витрати, пов’язані із відрядженнями, добові, амортизацією автомобіля, витрати на паливно-мастильні матеріали, поштові та інші витрати.

Розмір суми оплати за надані послуги в самому договорі сторонами не визначено, але згідно із квитанцією прибуткового касового ордеру №30 від 09.12.11 р. ФОП ОСОБА_3 сплатила 3000 грн. чим погодилася із цією сумою. 3000 грн. за цією квитанцією сплачено саме адвокату ОСОБА_1 про що свідчить його підпис та печатка . В судовому засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_1 надав свідоцтво платника податків на ім"я ОСОБА_1 при цьому пояснив, що він дійсно є членом адвокатського об’єднання, але юридичні послуги надає особисто і сплачує за це податки, тому кошти за послуги прийняті їм особисто.

Таким чином, стороною у вказаному вище договорі є адвокат ОСОБА_1, а не адвокатське об’єднання.

При вирішенні питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002 (v_155600-02) ).

Отже, судом 1 інстанції обґрунтовано частково задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 3000 грн., які є співрозмірними із позовними вимогами та наданими адвокатом послугами. Як вбачається із матеріалів справи, адвокат ОСОБА_1 представляв інтереси позивача в державних органах ще до подачі позову, в матеріалах справи міститься скарга позивача до прокуратури, надавалися усні консультації, адвокатом складалися позовна заява, збиралися докази по справі, заявлялися клопотання, уточнення позовних вимог, адвокат ОСОБА_1 приймав участь у 3-х судових засіданнях господарського суду Одеської області.

Доводи скаржника про те, що договір про надання юридичних послуг укладено між адвокатським об’єднанням "Міжнародна юридична асоціація" та приватною особою, не заслуговують на увагу оскільки зміст цього договору свідчить про те, що фактично цей договір укладено між адвокатом ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_3, оскільки в розділі 6 Реквізити сторін стороною, виконавцем цього договору зазначено саме адвоката ОСОБА_1, договір підписаний самим адвокатом ОСОБА_1 і скріплений його особистою печаткою.

Не заслуговують на увагу й доводи скаржника про те, що предметом вказаного договору не є надання послуг по даній господарській справі, оскільки п.1.1 договору передбачає послуги щодо представлення інтересів ФОП ОСОБА_3 по господарським справам.

Судова колегія також не приймає до уваги доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутній акт прийняття наданих послуг, тому що договором не передбачено складання такого акту. Згідно із п.2.1 договору Виконавець звітує перед Замовником про виконану роботу усно. До того ж ФОП ОСОБА_3 підписавши доповнення і уточнення до позовної заяви, підтвердила факт надання адвокатом юридичних послуг.

Колегія суддів погоджується із доводами скаржника про те, що надана відповідачем квитанція про сплату 3000 грн. по цивільній справі не може бути належним доказом оплати юридичних послуг по даній господарській справі, однак в матеріалах справи міститься також квитанція №30 від 09.12.11 р., якою ОСОБА_3 сплатила адвокату ОСОБА_1 по господарській справі 3000 грн. і ці кошти у вказаній сумі підлягають стягненню з відповідача. При цьому вказана квитанція свідчить про те, що фактичними діями сторони продовжили строк договору про надання юридичних послуг.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" підлягає залишенню без задоволення, ухвала господарського суду Одеської області від 21.12.11 р. –без змін.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101- 106 ГПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 21.12.11 р. –без змін.

постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 25.01.12 р.